Рішення

від 22.02.2022 по справі 333/2978/21

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/2978/21

Провадження № 2/333/294/22

рішення

Іменем України

23 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Кари Н.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Железняка В.К., відповідача ОСОБА_2 , представників третіх осіб ОСОБА_3 , Крупка А.О., ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 333/2978/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно набутого майна - капітального гаража, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гаражний кооператив «Юність», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування безпідставно набутого майна - капітального гаража, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гаражний кооператив «Юність», в якому просить суд витребувати у відповідача гараж № НОМЕР_1 у блоці № АДРЕСА_1 , розташований в гаражному кооперативі «Юність», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_2 звільнити та передати йому вказаний гараж, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 70-ті роки минулого сторіччя Комунарською районною радою спілки автомобілістів АДРЕСА_1 , в глиняному кар`єрі, було створено гаражний кооператив «Юність» на земельній ділянці, виділеній міською владою для будівництва капітальних гаражів. Автомобілістам, які вступали до гаражного кооперативу, виділялись місця для будівництва гаражів і вони власним коштом будували капітальні гаражі, якими у подальшому користувались на безоплатній основі та розпоряджались на власний розсуд. Гаражний кооператив «Юність» позику в банку для будівництва гаражів не брав і гаражі не будував. Позивач вступив до гаражного кооперативу «Юність» та отримав місце для будівництва капітального гаражу № НОМЕР_1 у блоці АДРЕСА_1 , де власним коштом приблизно у 1974 році збудував капітальний гараж, тобто правомірно набув право користування та володіння ним. Облік членів гаражного кооперативу здійснювався керівництвом кооперативу у адресній книзі, в якій зазначались наступні дані: прізвище, ім`я та по батькові члена кооперативу, його домашня адреса, телефон, номер гаражу та блок, в якому гараж знаходиться. У зв`язку з припиненням діяльності Комунарської районної ради спілки автомобілістів м. Запоріжжя, співвласниками та користувачами гаражів гаражного кооперативу «Юність» 12.08.1997 року було зареєстровано нову юридичну особу: гаражний кооператив «Юність», ЄДРПОУ 20517490. До членів новоствореного гаражного кооперативу він не вступив, однак продовжував безперешкодно користуватись належним йому гаражем. На його адресу періодично надходили вимоги керівництва гаражного кооперативу «Юність» про сплату платежів. На ці вимоги він доводив до відома керівництва гаражного кооперативу, що є інвалідом війни і звільнений від стати таких платежів на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Останні роки він мало користувався гаражем та зрідка бував в ньому. У жовтні 2019 році, коли він приїхав до гаражу, то дізнався, що належний йому гараж займає ОСОБА_2 , який заявив, що гараж продав йому керівник гаражного кооперативу «Юність» ОСОБА_3 як безхазяйне майно без документального оформлення (без укладення договору купівлі-продажу в установленому законодавством порядку). З приводу цього він звернувся до поліції і 14.10.2018 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080040003424. Будь-яких договорів з ОСОБА_2 щодо вказаного гаражу він не укладав, дозволу на користування гаражем йому не давав, керівника гаражного кооперативу ОСОБА_3 не уповноважував розпоряджатись належним йому гаражем. Вказаний гараж є його власністю і не належить до власності Гаражного кооперативу «Юність». ОСОБА_2 відмовляється звільнити гараж чи укласти з ним договір купівлі-продажу гаражу і сплатити гроші за ринковою вартістю гаражу, яка складає близько 35 000,00 грн., у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі ст. 1212 ЦК України.

16.11.2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи - голови гаражного кооперативу «Юність» Горбача В.М., в яких останній зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. Абзацом третім ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону визначено, що кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування). Позивач у позові зазначає, що до членів новоствореного гаражного кооперативу він не вступав. Документів, які б підтверджують членство позивача в кооперативі, та документів на підтвердження вступу його до гаражного кооперативу «Юність» в 70-ті роки, не має, а тому відсутні правовідносини між позивачем та Гаражним кооперативом «Юність» та членом Гаражного кооперативу «Юність» - відповідачем по справі ОСОБА_2 . Таким чином, право позивача, який не є членом кооперативу, ніяким чином не може бути порушене. Документи на отримання позивачем місця для будівництва спірного майна - гаражу № НОМЕР_1 у блоці 20, також відсутні. У 2016 році загальними зборами гаражного кооперативу обрано органи управління, які у подальшому провели ревізію стану гаражів і актом від 17.06.2016 року члени комісії визнали, що спірний гараж перебуває в аварійному стані, користувача гаража встановлено не було, тому рішенням правління від 08.07.2016 року гараж було запропоновано членам кооперативу або вступаючим членам кооперативу. Протоколом № 12 від 10.10.2017 року зборами правління спірний гараж було закріплене за членом кооперативу ОСОБА_5 , а протоколом № 16 від 22.04.2019 року спірний гараж закріплено за членом кооперативу ОСОБА_2 відповідачем по справі, який станом на сьогоднішній день виконав ремонт в гаражі та привів його до стану можливого для використання. Всі дії щодо розпорядження спірним майном виконані органами управління у відповідності до статуту Кооперативу, який є правовим документом. Таким чином, відповідач законно набув право користування гаражем та є законним володільцем і на момент отримання гаража не знав та не міг знати про незаконне використання спірного гаража. Твердження позивача, що спірний гараж був проданий ОСОБА_2 керівником гаражного кооперативу «Юність» ОСОБА_3 безпідставні. Позивачем не надано доказів належності йому спірного гаража. Спірне майно знаходиться у власності гаражного кооперативу і правовий режим цього майна та здійснення права власності належить виключно гаражному кооперативу. Позивач посилається на застосування ст. 1212 ЦК України, але практика застосування положень вказаної статті передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно, але на спірне майно - гараж, у позивача право власності відсутнє і його твердження, що вказаний гараж є його власністю, безпідставні. Про походження документів, а саме листів від 14.08.2005 року та 04.10.2005 року, наданих позивачем, гаражному кооперативу нічого не відомо.

Позивач і його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач повідомив суду, що він є законним власником гаражу, будував його самостійно за власні кошти. Спочатку ним користувався він, а потім його син. Останнім часом він рідко користувався гаражем, тому що він знаходиться далеко від місця його проживання і роботи. На даний час його право власності не зареєстровано, оскільки змінилося законодавство. До нового кооперативу він не вступав, членом гаражного кооперативу «Юність» не є. Визнати майно безхазяйним може лише територіальна громада, а не гаражний кооператив. Керівництво гаражного кооперативу «Юність» знало, що він є власником гаражу.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що гараж знаходився в аварійному стані. Він погасив борг за нього, зробив там ремонт за власні кошти.

Представники третьої особи - голова гаражного кооперативу «Юність» Горбач В.М., заступник голови гаражного кооперативу «Юність» Крупко А.О., ОСОБА_4 , кожен окремо, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно зі Статутом гаражного кооперативу «Юність» ОСОБА_2 є членом гаражного кооперативу і правомірно користується наданим йому гаражем. Позивач не є і ніколи не був членом гаражного кооперативу, членські внески не сплачував. Спірний гараж знаходиться на території гаражного кооперативу «Юність».

Суд, заслухавши пояснення позивача і його представника, відповідача, представників третьої особи, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі Статутом Гаражного кооперативу «Юність», затвердженого рішенням загальних зборів членів Гаражного кооперативу «Юність», протокол № 2 від 13.11.2016 року, Гаражний кооператив «Юність» створений замість колективної автостоянки на базі капітальних боксових гаражів, збудованих на свої збереження індивідуальним способом членами добровільного товариства на земельній ділянці, виданій виконкомом Запорізької міської ради народних депутатів від 19.08.1976 року № 365/7. За напрямком діяльності Гаражний кооператив «Юність» є гаражним кооперативом (а.с. 45-57).

Відповідно до акту огляду гаража № НОМЕР_1 у блоці № АДРЕСА_1 , розташований в гаражному кооперативі «Юність», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності (глиняний кар`єр) від 17.06.2016 року, складеного комісією гаражного кооперативу «Юність», гараж знаходиться в аварійному стані, фасадна частина зруйнована, що призвело до обвалу цегли зі стін гаража, покрівля фактично відсутня, на даху поросли дерева і бур`ян, в середині гаража знаходиться всіляке сміття, яке згнило, будь-яких цінних речей в гаражі не виявлено, ворота зруйновано іржею, маються наскрізні отвори, електролічильник і електропроводка зіпсовані, в підвальному приміщенні висипання цегли зі стіни, наявність вологи і плісняви (а.с. 34-41).

Згідно з протоколом № 3 Зборів правління гаражного кооперативу «Юність» від 08.07.2016 року, прийнято рішення гараж № НОМЕР_1 у блоці № АДРЕСА_1 , розташований в гаражному кооперативі «Юність», для подальшого його ремонту і реалізації запропонувати дійсним або вступаючим членам кооперативу, за якими буде закріплено користування. Також встановлено, що борг зі сплати внесків з 1993 року, інформація і документи про закріплення даного гаража за членами кооперативу відсутня (а.с. 42).

На підставі протоколу Зборів правління гаражного кооперативу «Юність» від 10.10.2017 року гараж № НОМЕР_1 у блоці № АДРЕСА_1 , розташований в гаражному кооперативі «Юність», закріплено за ОСОБА_5 (а.с. 43).

Відповідно до протоколу Зборів правління гаражного кооперативу «Юність» від 22.04.2019 року гараж № НОМЕР_1 у блоці № АДРЕСА_1 , розташований в гаражному кооперативі «Юність», переоформлено на члена кооперативу ОСОБА_2 (а.с. 44).

Статтею 41 Конституції України встановлено право громадянина володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд.

Частина перша статті 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Одним із способів захисту права власника є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на статтю 387 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема у випадку, якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Реалізація цього права не залежить від доводів володільця речі про те, що він є добросовісним набувачем, якщо власник майна доведе факт вибуття цього майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Згідно зі статтею 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Таким чином, у процесі розгляду спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.

Отже, враховуючи, що виключно власник наділений правом, передбаченим ст. 387 ЦК України, саме на позивача покладається обов`язок доведення володіння цим титулом до вибуття майна.

Окрім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи із норм статті 1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Оцінюючи в якості доказів надані позивачем протоколи допитів, суд виходить з того, що у кримінальному провадженні № 12018080040003424 від 14.10.2018 року вироку суду на даний час немає, а досудове розслідування, під час якого можуть бути встановлені відповідні докази, ще триває, а тому протоколи допитів, які надані позивачем не можуть слугувати підтвердженням неправомірності вибуття майна із володіння позивача та, відповідно, наявності у позивача права власності на це майно.

Надані позивачем листи про наявність заборгованості самі по собі також не підтверджують, що спірний гараж належить позивачу або перебував у його володінні за законом.

Позивачем не доведено наявності в нього на даний час права власності на спірний гараж, тому в межах розгляду даної справи відсутні підстави для витребування у ОСОБА_2 гаражу № НОМЕР_1 у блоці № АДРЕСА_1 , розташованого в гаражному кооперативі «Юність», на користь позивача.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 319, 387, 1212 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 81, 82, 89, 130, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно набутого майна - капітального гаража, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гаражний кооператив «Юність», - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 28.02.2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик