Рішення

від 27.09.2007 по справі 14/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

УКРАЇНА

Господарський

суд

Чернігівської

області

14000,м.Чернігів                                                                                                                

телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                                                                 

7-99-18

Іменем

України

РІШЕННЯ

18 вересня  2007 року                                                                   

                              Справа № 14/234

Позивач:         

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Відповідач:          Сільськогосподарський виробничий

кооператив „Дружба народів -К”,

вул. Власенків, 6, с. Кукшин,

Ніжинський р-н, Чернігівська область

Предмет спору: про стягнення 5791грн.73коп.

      Суддя         Н.Ю.Книш

Представники

сторін:

позивач: ОСОБА_1, представник, довіреність

№ 3007 від 17.07.07р.

відповідач: Король В.С., голова СВК

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення

з відповідача 5760,00 грн. штрафу, 26,72 грн. пені за період з 12.08.07р. по

19.08.07р., три відсотки річних в сумі 5,01грн. за період з 12.08.07р. по

19.08.07р. за неналежне виконання умов договору від 07.08.2007року.

В судовому засіданні представник

відповідача надав відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити в

задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на попередню усну

домовленість та на розгляд проекту договору, в якому штрафних санкцій у розмірі

50% не було. Також, у відзиві зазначено, що договір підписано на зерноточку, що

договір голова СВК не перечитувала, що при виконання оплати ОСОБА_1 не

наполягав на прискоренні розрахунку, так як розумів, що кошти відповідачу

надійшли несвоєчасно. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що

рахунок на оплату послуг №4/1 від 08.08.07р. не має юридичної сили, оскільки не

містить печатки позивача.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які

мають юридичне значення для вирішення спору, з'ясувавши фактичні обставини

справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.180

Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови

договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміні або

припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що

приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається

укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто

згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за

законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на

вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з матеріалів справи

та не заперечують сторони, 7 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем

укладено договір про надання послуг № б/н. Відповідно до умов договору позивач

(Виконавець) зобов'язаний був надати позивачу (Замовнику ) послуги по збиранню

зернових культур на площі 70га, а відповідач вказані послуги прийняти та

оплатити на умовах даного договору.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу

України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)

зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка

споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а

замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не

встановлено договором.

Сторони у п.3.1. договору

встановили, що вартість за надані послуги складає 160,00грн. за 1 га.

На виконання умов договору про

надання послуг позивач в період з 07.08.07р. по 08.08.2007р. надав відповідачу

послуги по збиранню зернових культур на площі 72 га, що підтверджується

двостороннім актом прийому-передачі наданих послуг від 08.08.07р., який

підписаний та скріплений печатками сторін.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного

кодексу України визначено, що в разі коли договором передбачено надання послуг

за плату, замовник зобов'язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в

порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 3.2 договору,

оплату відповідач зобов'язаний був здійснити в формі готівкового,

безготівкового розрахунку протягом 1 дня, на підставі рахунку позивача

(виконавця).

Подана позивачем до матеріалів

справи копія рахунку №4/1 від 08.08.07р. на суму 11520,00грн. свідчить, що

уповноважений представник відповідача отримав рахунок 10.08.07р. Поданий

позивачем рахунок на відміну від поданого відповідачем примірнику рахунку №4/1

від 08.08.07р. - містить печатку позивача-виконавця.

Оскільки, рахунок №4/1 від

08.08.07р. на суму 11520,00грн. відповідачем отримано 10.08.07р, то останній

день оплати послуг припадав на 11.08.07р. у сумі 11520,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи,

відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг

по збиранню зернових культур в термін передбачений договором виконав частково,

сплативши позивачу згідно рахунку №4/1 від 08.08.07р. платіжним дорученням №

116 від 10.08.2007р. - 3900,00 грн. 

Решту боргу в сумі 7620,00грн.

відповідач сплатив 20.08.2007р. платіжним дорученням № 117.

У відповідності зі ст. 526

Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України

зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та

вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд дійшов

висновку, що відповідач своєчасно не виконав зобов'язання за договором, розрахунки

у сумі 7620,00грн. провів з порушенням терміну встановленого у п.3.2. договору.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2

ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть

господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання

шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в

порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні

ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді

грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин

зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської

діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.4 ст. 231

Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір санкцій

законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому

договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у

відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній,

визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання

незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості

товарів (робіт, послуг).

У пункті п.4.1 договору сторони передбачили,

що за невиконання або часткове виконання п.3.2. договору відповідач повинен

сплатити позивачу штраф у розмірі 50% від загальної суми наданих послуг, що

сплачуються протягом 5 днів з дати порушення зобов'язань визначених п.3.2.

договору.

Позивач просить стягнути з

відповідача штраф у сумі 5760,00грн. розрахований як 50% від вартості наданих

послуг 11520,00грн.

Згідно п.4.2. договору при

невиконанні п.4.1. договору відповідач сплачує відповідачу пеню у розмірі

подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг, за кожен календарний

день прострочення.

Позивач просить стягнути з

відповідача за прострочку оплати з 12.08.2007р. по 19.08.07р. пеню у розмірі

26,72грн.

Відповідно

до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

встановленої суми.

Позивач просить стягнути з

відповідача 05,01грн. 3 % річних з простроченої суми за період з 12 серпня

2007р. по 19 серпня 2007р.

Заперечення відповідача щодо

нарахування штрафу є безпідставні, оскільки сторони вільні у визначенні умов

договору. Відповідальність щодо сплати штрафу в розмірі 50 відсотків від суми

виконаних робіт була визначена сторонами в п.3.1 договору, і це є істотною

умовою договору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами

справи підтверджується прострочка виконання відповідачем зобов'язання щодо

оплати послуг по збиранню зернових культур у сумі 7620,00грн., а тому вимоги позивача

щодо стягнення трьох процентів річних і штрафних санкцій є обґрунтованими.

Як свідчить подана відповідачем

копія довідки №192 управління статистики у Ніжинському районі та свідоцтва про

державну реєстрацію юридичної особи, сільськогосподарський виробничий

кооператив „Дружба народів-К” створено 29.09.2006р., основною діяльністю якого

є сільське господарство.

У відповідності до п.3 ст. 83

Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи

рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,

пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд при прийнятті рішення враховує,

що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише

законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість-одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як

регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Приймаючи до уваги, що відповідач є

сільськогосподарським виробничим кооперативом, що прострочка виконання

зобов'язання з боку відповідача склала не значний період - тільки 8 днів, а

також враховуючи, що сума штрафних санкцій є надмірно великою у порівнянні із

збитками кредитора, суд, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України,

вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій, а тому штраф підлягають

стягненню в сумі 2000грн.00коп.

          За таких обставин, суд доходить

висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення

штрафу у сумі 2000,00грн., 5 грн.01 коп. трьох процентів річних, 26,72 грн.

пені.  В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини

відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та

відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача

підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102грн. та 118грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546,

549, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 231, 233

Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, п.3 ст.83, 82, 84, 85

Господарського процесуального кодексу України, 

господарський суд 

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського

виробничого кооперативу „Дружба народів -К” (вул. Власенків, 6, с. Кукшин,

Ніжинський р-н, Чернігівська область, р/р 26006300645 „Ощадбанк” №204 в м.

Ніжин, МФО 343121, код 34490508) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(ІНФОРМАЦІЯ_1) 26грн.72коп. пені, 05грн.01коп. три проценти річних,

2000грн.00коп. штрафу, 102грн.00коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після  набранням 

судовим рішенням законної сили.

3.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                       

Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 21.09.2007р.

Суддя                                                                                       

Н.Ю.Книш

27.09.07