Ухвала

від 05.07.2022 по справі 357/10242/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 05 липня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110030000588 від 22.01.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, та накладено арешт на майно, із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати, як добросовісним набувачам, так іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчиняти будь які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дій щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців), згідно переліку у клопотанні.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року, скасувати її та призначити новий розгляд в суді першої інстанції клопотання про арешт майна за участю ОСОБА_5 .

Щодо строків на апеляційне оскарження зазначає, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власника майна, копію оскаржуваної ухвали не направлено, про її існування стало відомо з ЄДРСР, 25 травня 2021 року представник ОСОБА_6 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про отримання копії оскаржуваного рішення, однак листом від 10 червня 2021 року повідомлено, що матеріали справи направлені до Київського апеляційного суду. 14 та 24 червня 2021 року представником власника майна направлено заяви до Київського апеляційного суду про виготовлення повного тексту оскаржуваного рішення, однак станом на 01 липня 2021 року повного тексту оскаржуваного рішення не надано, оскільки в апеляційній інстанції матеріали справи відсутні, апеляційну скаргу направлено поштовим зв`язком 04 червня 2021 року, а зареєстровано в Київському апеляційному суді 07 червня 2021 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, невмотивованною, через неповноту судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що факт належності ОСОБА_5 вказаного майна підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.06.2021 р. № 259744010, однак, розгляд клопотання відбувся без участі ОСОБА_5 , як власника майна, що призвело до обмеження його прав на справедливий суд.

Слідчим суддею не враховано те, що частки співвласників у спірному нерухомому майні не виділені в натурі, окрім того в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 не повідомлено про підозру.

Також зазначає, що накладений арешт, зокрема на корпоративні права перешкоджає ОСОБА_5 виконати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 р. №911/235/19, що унеможливлює проведення реєстраційних дій щодо перерозподілу часток у статутному капіталі ТОВ «ПЛАТО ПЛЮС».

Окрім того, висновки слідчого судді про не сплату ОСОБА_5 своєї частки у ТОВ «ТД`КАМІЛЛА» є невмотивованими, оскільки спростовуються остаточним рішенням суду.

Зокрема, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.04.2016 р. № 910/25469/15 відмовлено ОСОБА_9 у задоволенні позову про визнання недійсним рішень загальних зборів ТОВ «ТД`КАМІЛЛА» та постановами Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 та Вищого господарського суду України від 12.10.2016 вказана постанова залишена без змін.

Також слідчим суддею не враховано, що постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2021 р. № 370/1226/15 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 та скасовано ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30.07.2020 р., а постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2020 р. № 370/1226/15 прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_9 у задоволенні заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Крім того за результатами подання ОСОБА_9 касаційної скарги йому відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Власник майна вважає, що через упередженість слідчого судді він був позбавлений можливості надати пояснення, що свою частку у ТОВ «ТД`КАМІЛЛА» він сплатив повністю, та що між ним та ОСОБА_9 17.12.2014 р. не укладено жодних заяв про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, а також те, що арештоване майно не відповідає ознакам ст. 98 КПК України.

В судове засідання представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 не з`явився, направивши на електронну адресу суду заяву про розгляд апеляційної скарги без участі апелянта та його представника. ФОП ОСОБА_10 також у судове засідання не з`явився, 27 травня та 04 липня 2022 року направив письмові пояснення на електронну адресу суду, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності апелянта та його представника та ФОП ОСОБА_10 , що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти поновлення строку на апеляційне оскарження та задоволення апеляційної скарги, та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київської області здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110030000588 від 22.01.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366КК України.

07 листопада 2021 року слідчий СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12018110030000588 з метою збереження речових доказівта ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року клопотання задоволено.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року скасовано ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року, постановлено нову, якою призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

19 березня 2021 року ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на майно згідно переліку у зазначеному клопотанні.

04 червня 2021 року представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 поштовим зв`язком направив апеляційну скаргу, пославшись на те, що про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо з ЄДРСР, однак тексту оскаржуваного рішення не отримано, а тому просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 повернуто, як таку, що не підлягає розгляду в Київському апеляційному суді з тих мотивів, що оскаржувана ухвала вже була предметом оскарження в апеляційному суді за апеляційною скаргою ОСОБА_10 , у тому числі Київським апеляційним судом переглянуто і законність накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_5

22 липня 2021 року представником ОСОБА_6 направлено касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду колегією Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 листопада 2021 року, скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції апеляційної скарги представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 листопада 2019 року (касаційне провадження № 51-9550 кмо 18. Справа № 760/12179/16-к), якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду які відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими, колегія суддів вважає, що представнику ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 слід поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.05.2007 року зареєстровано ТОВ «Торговий дім «Камілла» (код ЄДРПОУ: 35138113). До складу вказаного товариства ввійшли ряд осіб, в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Рішенням зборів учасників ТОВ «ТД «Камілла», оформленого протоколом № 02-12/2014 від 17.12.2014 року, зафіксовано вихід ОСОБА_5 з числа учасників товариства та перерозподіл часток у статутному фонді.

З урахуванням немайнового права учасника ОСОБА_5 на вихід з числа учасників господарського товариства та перерозподілом корпоративних прав, укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року.

Для належного нотаріального оформлення зазначеного договору, ОСОБА_5 було надано «Свідоцтво» видане ТОВ «ТД «Камілла», яке наче б то підтверджувало його вклад у повному обсязі до моменту переходу права власності на корпоративні права господарського товариства, яким безпосередньо є нотаріальне посвідчення.

В процесі реалізації зазначеного вище договору купівлі-продажу, ОСОБА_5 не міг виконати своїх договірних зобов`язань, враховуючи, що його частка у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» не сформована у повному обсязі та не міг відчужити для подальшого продажу частку, яка фактично не сформована, а лише ту частину, на яку поширюються його реальні корпоративні права.

З огляду на викладені обставини ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_9 зарахувати зустрічні однорідні вимоги, шляхом списання частини боргів, які ОСОБА_5 мав перед ним за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк».

Дана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог підписана сторонами 17.12.2014 року, відповідно до її змісту вказується, що ОСОБА_5 має непогашену заборгованість перед ОСОБА_9 в розмірі 21435721,92 грн. та те, що ОСОБА_11 перед ОСОБА_5 має заборгованість за договором купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» в розмірі 8000000,00 грн. та загальна заборгованість ОСОБА_5 перед ОСОБА_9 зменшується відповідно на 8000000 грн., а ОСОБА_9 перед ОСОБА_5 в розмірі 8000000 грн., за вищевказаним договором, вважається погашеною.

В подальшому, під впливом виниклих боргових зобов`язань, у ОСОБА_5 виник злочинний намір, пов`язаний із привласненням майна ОСОБА_9 шляхом обману. Реалізуючи вказаний злочинний намір, розуміючи, що він має борг перед ОСОБА_9 за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк», останній діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації процедури визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року, уклав правочин від 05.05.2015 року про відступлення права вимоги, в якому в якості сторони виступає ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_10 .

В подальшому, ОСОБА_10 , за попередньою змовою із ОСОБА_5 групою осіб, маючи юридичну освіту та необхідні знання та практичні навики, розпочали процедуру судового оскарження обставин укладення договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року, замовчуючи факт існування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2014 року.

В подальшому, на підставі судових рішень, державними виконавцями розпочато опис майна ОСОБА_9 та ним подарованого майна, з метою подальшого відчуження на користь ОСОБА_10 та відповідно ОСОБА_5 .

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арештна майно,з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, щовказане майно можливо може бути майном, яке є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а томуслідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12018110030000588, про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, слідчий суддя з урахуваннямправового обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст. 170-173 КПК України, дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також з врахуванням правової кваліфікації кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речового доказу, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Відтак, посилання апелянтана те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на майно, не може прийматися до уваги.

Щодо доводів апелянта з приводу невручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру не заслуговують на увагу, оскільки за повідомленням прокурора досудове розслідування триває, крім того, у судовому засіданні прокурор повідомив, що ОСОБА_5 з 2019 року перебуває у розшуку, за межами України.

Спростовуються і дослідженими судом матеріалами провадження доводи представника-адвоката ОСОБА_6 про відсутність заяви про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, оскільки така заява міститься в матеріалах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12018110030000588 від 22.01.2018 року, крім того постановою слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_12 від 12 січня 2018 року призначено почеркознавчу експертизу вказаної заяви у кримінальному провадженні № 12017110030001017 від 23.02.2017, яке в подальшому постановою прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_7 від 22 січня 2018 об`єднано з іншими кримінальними провадженнями в одне, якому присвоєно номер №12018110030000588.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Інші доводи представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 які зазначені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів провадження. Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Окрім того, ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року розглянуто апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_10 на ухвалу слідчого суді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року, за розглядом якої оскаржувану ухвалу залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не встановлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_5 адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року, -залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15

Єдиний унікальний № 357/10242/19 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16

Справа № 11сс/824/967/2022 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК