Постанова

від 19.06.2007 по справі 4/216-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/216-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.06.07                                                                                               Справа №4/216-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Колодій Н.А.    , Юхименко О.В.

при секретарі: Соколові А.А.

За участю представників:

позивача: Плотніков А.О. – довіреність №33/10 від 09.02.2007р.;  

відповідача:  Автонагов І.В. – довіреність №08/31-2523 від 27.12.2006р.;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.04.2007р. у справі № 4/216-06

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», м. Херсон

про стягнення 5.389.685грн.09коп.

ВСТАНОВИВ:

          Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України»”, м. Київ, звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, м. Херсон, про стягнення 5.389.685грн.09коп. заборгованості за поставлений природний газ на підставі договору                  № 06/03-3125 від 24.12.2003р., з яких: 3.480.780грн.52коп. основного боргу, 789.262грн.32коп. – пені, 243.654грн.64коп. – штрафу, 694.591грн. – втрат від інфляції, 181.396грн.61коп. – 3% річних.     

          У зв'язку з частковою сплатою боргу позивач зменшив суму боргу та уточнив позовні вимоги (Т.3 а.с1-11), просить стягнути з відповідача 3.124.203грн.98коп. основного боргу, 1.072.472грн.53коп. втрат від інфляції, 282.040грн.09коп., 3% річних, 243.654грн.64коп. штрафу та332.071грн.90коп. пені.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.04.2007 р. у справі                 № 4/216-06 в задоволенні позову відмовлено.    

          Рішення господарського суду мотивоване наступним. Правовідносини між сторонами врегульовані договором № 06/03-3125 на постачання природного газу від 24.12.2003 р., відповідно до умов якого протягом 2004 р. позивач передавав у власність відповідачу природний газ. Договором передбачений обов'язок відповідача оплачувати тільки фактично спожитий населенням газ, тому останній не приймав на себе обов'язків по оплаті вартості понаднормативних втрат газу із незалежних від нього причин. У  зв'язку з цим   оплата вартості цих втрат не може бути покладена на відповідача.  

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України»”, м. Київ, звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 02.04.2007 р. у справі № 4/216-06 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Позивач зазначає, що відповідач стає власником природного газу у відповідних територіальних пунктах, а всі можливі втрати відбуваються вже саме з власністю відповідача. Отже відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість цих втрат.

          Звертає увагу суду на практику вирішення аналогічних спорів Вищим Господарським Судом України та  Верховним судом  України.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.04.2007р. апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду та призначена до слухання в судовому засіданні 06.06.2007 р.

          В судовому засіданні 06.06.2007р. колегією суддів оголошено перерву до 19.06.2007р.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1983 від 18.06.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого –         Антонік С.Г., суддів: Колодій Н.А., Юхименко О.В.

          В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. Відповідач зазначає, що згідно з умовами договору на постачання природного газу відповідач проводить розрахунок за фактично спожитий газ і несе відповідальність за несвоєчасну оплату спожитого газу.           Відповідач вважає, що за спожитий в 2004 р. населенням природний газ він повністю розрахувався з позивачем. Сума позову, на думку відповідача, є втратами природного газу, які виникли незалежно від експлуатаційно-господарської діяльності відповідача. Крім того, відповідно до висновків судово-бухгалтерської експертизи №8283 від 22.11.2006р., вартість втрат газу, що виникли незалежно від волі підприємства відповідача, не включені у тариф на транспортування газу.

          Представники позивача і відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.     

          За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

          24.12.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 06/03-3125 на постачання природного газу, доповнений додатковими угодами: № 1 від 15.03.2004 р.,       № 2 від 17.05.2004 р., № 3 від 28.09.2004 р., № 4 від 01.11.2004 р. (далі – Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу в 2004 р. природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), надалі - газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

          Відповідно до п. 2.1 Договору (з урахуванням додаткових угод) позивач передає відповідачу в 2004 р. газ в обсязі, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), до   319.137,994 тис. куб м.

          Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу. В акті приймання-передачі газу окремим рядком визначається обсяг притоків або відтоків газу. При цьому відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відповідач зобов'язується надати позивачу два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 3.1 Договору позивач передає відповідачу газ (отриманий як рентна плата за транзитне транспортування російського природного газу) в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК «Укратрансгаз», або (газ видобутий на території України) в пунктах виміру газу (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему.

Згідно з п. 5.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

При цьому, в платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у відповідача за даним Договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному Договору незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.3 Договору).

Згідно з п. 9.6 Договору, сторони домовились, що строк позовної давності по даному Договору встановлюється тривалістю у 3 роки (з урахуванням змін внесених протоколом розбіжностей 26.01.2004р.Т.1а.с.13).

Договір набирає чинності з 01.01.2004 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2004 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

          Позивач на виконання умов Договору на протязі з січня по грудень 2004 р. поставив відповідачу газ 292154,002 тис. куб. м. на загальну суму 35707698,23 грн., що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі газу за вказаний період (а.с. 19 – 38, Т. 1). Покупець здійснив проплату на суму 32226917,71грн. на момент звернення до суду борг відповідача становив 3480780,52грн.        

          В процесі розгляду справи, відповідачем частково було сплачено суму основного боргу, у зв'язку із чим позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 3124203,98грн. – основного боргу, 332071,90грн. – пені, 1072472,53грн. – інфляційних, 282040,09грн. – 3% річних, 243654,64грн. – штрафу, що і стало предметом спору.    

           Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

          Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в     ст. 193 Господарського кодексу України.

          Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п. 5.3.2. п. 5.3. розділу 5 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26.03.01 р. № 19 (далі - Порядок), облік газу, спожитого населенням, здійснюється газорозподільними підприємствами на підставі даних лічильників, а за відсутності лічильників - на підставі норм споживання природного газу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.96 р.

В актах передачі-приймання природного газу складених представниками позивача та відповідача (а.с. 19-38, т. 1), у загальному обсязі переданого природного газу, який позивачем передано, а відповідачем прийнято відповідно до умов Договору, враховані   відтоки (притоки)   газу.

Різниця між обсягами газу, що подається до газорозподільної мережі газорозподільному підприємству для споживачів, і обсягами газу, що фактично спожито споживачами природного газу, включає виробничо-технологічні витрати, власні потреби, нормовані втрати та відтоки газу, некомпенсовані притоками газу (понаднормовані втрати природного газу).

Як вже зазначалось вище, умовами Договору сторони передбачили, що позивач передає відповідачу в 2004 р. газ в обсязі, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) (п. 2.1 Договору), також п. 3.1 Договору передбачено, що позивач передає відповідачу газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК «Укратрансгаз», або (газ видобутий на території України) в пунктах виміру газу (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему.

Вищевказані обсяги втрат відповідачем не оскаржуються і визначені як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації природного газу населенню, а оскільки весь обсяг природного газу придбано у позивача оплатно, то і обсяг цих втрат повинен бути компенсований відповідачем.

Отже, відповідач стає власником природного газу у відповідних територіальних пунктах, а всі можливі втрати відбуваються саме з власністю відповідача.

Прийнявши поставлений позивачем природний газ у кількості, яка зазначена в актах приймання-передачі з урахуванням втрат внаслідок відтоків газу, відповідач, як покупець за Договором, в силу ст.ст. 11, 323, 334, 525, 526, 712, 668 ЦК України набув як право власності на вказану продукцію, так і ризик її випадкової загибелі (знищення), а відтак, зобов'язаний здійснити оплату вказаної продукції за встановленими цінами.

Такі висновки суду підтверджуються, зокрема, постановами Вищого господарського суду України від 27.01.2005 р. у справі № 33/98-04, від 17.02.2005 р. у справі № 9/4190, від 16.03.2006 р. у справі № 15/83-05, від 09.02.2006р. №33/160-05, постановами Верховного суду України від 26.12.2006 р., від 06.02.2007 р., від 13.03.2007 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 3124203,98грн. є законними, заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.2 Договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1, 5.1.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.6.4 Пеня нараховується Постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи (заяви про уточнення позовних вимог Т.3 а.с.2), розрахунок пені позивачем виконано за період з 08.12.2005р. по 08.06.2006р.

Отже, враховуючи умови Договору, колегія суддів вважає обґрунтованим заявлення до стягнення позивачем пені в сумі 332071,90 грн. за період: з08.12.2005р. по 08.06.2006р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції за період з лютого 2004 р. по лютий 2007 р. та 3% річних за період з 11.01.2004 р. по 21.03.2007 р. в сумі 1072472,53 грн. та 282040,09 грн. відповідно обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обговоривши заявлену вимогу щодо стягнення штрафу у розмірі 243654,64грн., та пені у розмірі 332071,90грн., колегія суддів на підставі повноважень наданих п.3 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафу та пені за не оплату газу Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, м. Херсон з урахуванням наступного.

П.2.4 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/293 від 29.04.1994р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи, що ВАТ по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз» частково сплачувало борг після порушення провадження, зважаючи на те, що порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за  договором є наслідком збігу комплексних причин, зокрема несвоєчасних та неповних проплат населення за спожитий газ,  колегія суддів керуючись своєю правосвідомістю та  загальними  принципами  судочинства, вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 100грн та пені до 100грн..

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України»”, м. Київ, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 02.04.2007 р. у справі № 4/216-06 - скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права.   

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на відповідача у справі.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , Запорізький апеляційний господарський суд          

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»”, м. Київ, задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Херсонської області від 02.04.2007р. у справі                 № 4/216-06 скасувати, прийняти нове рішення.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, м. Херсон, на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»”, м. Київ, 3124203,98 грн. основного боргу, 100грн. штрафу, 100 грн. пені, 1072472,53грн. втрат від інфляції, 282040,09грн. – 3% річних, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, м. Херсон, на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»”, м. Київ, 12750 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

          Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Колодій Н.А.  

 Юхименко О.В.