Постанова

від 25.10.2007 по справі 4/216-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/216-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 жовтня 2007 р.                                                                                    № 4/216-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:С. Шевчук,

С. Владимиренко, І. Воліка (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства (ВАТ)по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”

на постановувід 19.06.2007 року

Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№ 4/216-06

за позовомДочірньої компанії (ДК) “Газ України” Національної акціонерної компанії (НАК) “Нафтогаз України”

доВАТ по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”

простягнення 5 054 443,14грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаЛевченко О.Є. (дов. від 15.05.2007 року № 106/35),Тютюнник С.В. (дов. від 15.05.2007 року № 104/35)

відповідачаАвтоганов І.В.(дов. від 27.12.2006 року № 08/31-2523)

В судовому засіданні 11.10.2007 оголошена перерва до 15:40 25.10.2007.

Заслухавши суддю-доповідача - І. Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” про стягнення 5 389 685грн.09коп. заборгованості за поставлений природний газ на підставі договору № 06/03-3125 від 24.12.2003 року, з яких: 3 480 780 грн. 52 коп. основного боргу, 789 262 грн. 32 коп. пені, 243 654 грн. 64 коп. штрафу,               694 591 грн. витрат від інфляції, 181 396 грн. 61 коп. 3% річних.     

У зв'язку з частковою сплатою боргу, позивач зменшив його суму та уточнив позовні вимоги, і просить стягнути з відповідача 3 124 203 грн. 98коп. основного боргу, 1 072 472 грн. 53 коп. витрат від інфляції, 282 040 грн. 09 коп.        3% річних, 243 654 грн. 64 коп. штрафу та 332 071 грн. 90 коп. пені.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

24.12.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір                       № 06/03-3125 на постачання природного газу, доповнений додатковими угодами: № 1 від 15.03.2004 року, № 2 від 17.05.2004 року, № 3 від 28.09.2004 року, № 4 від 01.11.2004 року, згідно з умовами яких позивач зобов'язується передати у власність відповідачу в 2004 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а відповідач зобов'язується            прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Доповідач: Волік І.М.

Відповідно до п. 2.1 договору (з урахуванням додаткових угод) позивач передає відповідачу в 2004 році газ в обсязі, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), до 319 137,994 тис. куб м.

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу. В акті приймання-передачі газу окремим рядком визначається обсяг притоків або відтоків газу. При цьому, відповідно до п. 3.4 договору, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відповідач зобов'язується надати позивачу два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Відповідно до п. 3.1 договору позивач передає відповідачу газ, отриманий як рентна плата за транзитне транспортування російського природного газу, в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК “Укратрансгаз”, або газ (видобутий на території України) в пунктах виміру газу (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. При цьому, в платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у відповідача за даним договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.3 ).

Відповідно до п. 9.6 договору, сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору встановлюється тривалістю у 3 роки (з урахуванням змін внесених протоколом розбіжностей 26.01.2004 року).

Договір набирає чинності з 01.01.2004 року і діє в частині поставки газу до 31.12.2004 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

Позивач на виконання умов договору протягом січня-грудня 2004 року поставив відповідачу газ 292 154,002 тис. куб. м. на загальну суму                       35 707 698,23 грн., що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі газу за вказаний період. Покупець здійснив проплату на суму 32 226 917,71 грн. і на момент звернення до суду борг відповідача становив 3 480 780,52 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.04.2007 року по справі № 4/216-06 (суддя З. Ємленінова) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що правовідносини між сторонами врегульовані договором № 06/03-3125 на постачання природного газу від                  24.12.2003 року, відповідно до умов якого протягом 2004 року позивач передавав у власність відповідачу природний газ, при цьому договором передбачений обов'язок відповідача оплачувати тільки фактично спожитий населенням газ, а тому останній не приймав на себе обов'язків по оплаті вартості понаднормативних втрат газу із незалежних від нього причин, у зв'язку з чим оплата вартості цих втрат не може бути покладена на відповідача.

          Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року (колегія суддів: С. Антонік, Н. Колодій, О. Юхименко) рішення господарського суду Херсонської області від 02.04.2007р. у справі № 4/216-06 скасоване, і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” стягнуто на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 3 124 203,98 грн. основного боргу, 100 грн. штрафу, 100 грн. пені, 1 072 472,53 грн. витрат від інфляції, 282 040,09 грн. –3% річних, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Постанова суду мотивована наступним.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати  у встановлений строк (строки) товар у власність покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. п. 5.3.2. п. 5.3. розділу 5 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26.03.2001 року № 19, облік газу, спожитого населенням, здійснюється газорозподільними підприємствами на підставі даних лічильників, а за відсутності лічильників - на підставі норм споживання природного газу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 року.

В актах передачі-приймання природного газу складених представниками позивача та відповідача, у загальному обсязі переданого природного газу, який позивачем передано, а відповідачем прийнято відповідно до умов договору, враховані відтоки (притоки) газу.

Різниця між обсягами газу, що подається до газорозподільної мережі газорозподільному підприємству для споживачів, і обсягами газу, що фактично спожито споживачами природного газу, включає виробничо-технологічні витрати, власні потреби, нормовані втрати та відтоки газу, некомпенсовані притоками газу (понаднормовані втрати природного газу).

Умовами договору сторони передбачили, що позивач передає відповідачу в 2004 році газ в обсязі, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) (п. 2.1 договору), також п. 3.1 договору передбачено, що позивач передає відповідачу газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК “Укратрансгаз”, або (газ видобутий на території України) в пунктах виміру газу (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему.

Вищевказані обсяги втрат, як зазначає апеляційний господарський суд, відповідачем не оскаржуються і визначені як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації природного газу населенню, а оскільки, весь обсяг природного газу придбано у позивача оплатно, то і обсяг цих втрат повинен бути компенсований відповідачем.

Отже, на думку апеляційного господарського суду, відповідач стає власником природного газу у відповідних територіальних пунктах, а всі можливі втрати відбуваються саме з власністю відповідача. Так, прийнявши поставлений позивачем природний газ у кількості, яка зазначена в актах приймання-передачі з урахуванням втрат внаслідок відтоків газу, відповідач, як покупець за договором, в силу ст.ст. 11, 323, 334, 525, 526, 712, 668 ЦК України, набув як право власності на вказану продукцію, так і ризик її випадкової загибелі (знищення), а  тому, зобов'язаний здійснити оплату вказаної продукції за встановленими цінами. Враховуючи викладене, Запорізький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі                   3 124 203,98 грн. є законними, заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.2 договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1, 5.1.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.4 договору пеня нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з         п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, заяви про уточнення позовних вимог, розрахунок пені позивачем виконано за період з 08.12.2005 року по 08.06.2006 року, а отже, виходячи з умов договору, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача пені в сумі 332 071,90 грн. за період з 08.12.2005 року по 08.06.2006 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, Запорізький апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення витрат від інфляції за період з лютого 2004 року по лютий 2007 року та 3% річних за період з 11.01.2004 року по 21.03.2007 року в сумі 1 072 472,53 грн. та 282 040,09 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що ВАТ по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” частково сплачувало борг після порушення провадження, та зважаючи на те, що порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором є наслідком збігу комплексних причин, зокрема здійсненням несвоєчасних та неповних проплат населенням за спожитий газ, апеляційний господарський суд, на підставі повноважень наданих п. 3 ст.83 ГПК України і керуючись своєю правосвідомістю та загальними принципами судочинства, дійшов висновку про можливість зменшення заявлених до стягнення штрафу у розмірі 243654,64 грн. та пені у розмірі 332 071,90 грн. до розміру штрафу -100 грн. ті пені - 100 грн.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваної постанови норм матеріального права та порушення процесуальних норм, і просить залишити в силі рішення у справі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, умовами укладеного між сторонами договору від 24.12.2003 року визначено кількість газу, яка передається, визначається по контрольно-вимірювальних приладах, що встановлені на газорозподільчих станціях (ГРС) третьої сторони - ДК "Укртрансгаз"             (п. 3.1).

Фактичне споживання населенням природного газу за даними відповідача в 2004 році встановлено у розмірі 198 325,461 тис. м3 за показниками приладів обліку та 93 828,541 тис. м3 на підставі норм споживання природного газу, а всього –292 154,002 тис. м3 на суму 32 492 324 грн. 67 коп., яка сплачена у повному обсязі.

При цьому, як зазначає господарський суд першої інстанції, розділом 1 укладеного між сторонами договору від 24.12.2003 року не передбачено чітке визначення предмету договору, так пунктом 1.1 договору встановлено, що позивач передає відповідачеві природний газ для потреб населення з урахуванням можливих втрат, однак причини виникнення втрат, порядок їх обліку та ціна договором не передбачені, незважаючи на те, що більшість обсягів газу отримується населенням без приладів обліку газу, що не дає можливість встановити достовірність спожитих обсягів.

Крім того, пунктами 5.1 та 6.2 договору від 24.12.2003 року передбачена оплата та відповідальність відповідачем за фактично спожитий газ, а                 пунктом 6.5 встановлено, що при умові своєчасного надання довідки про кошти, отримані від населення, штрафні санкції нараховуються лише на кошти, фактично отримані відповідачем від населення та не перераховані позивачу.

Оскільки відповідач посилався на те, що позивач нарахував суму боргу та господарські санкції без врахування зазначених обставин, господарським судом першої інстанції відповідно до ст. 41 ГПК України була призначена судово-бухгалтерська експертиза, що здійснена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, та висновком № 8283 від 22.11.2006року якої встановлено наступне.

Відтоки газу, що передані в 2004році в розподільчі мережі ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" у загальному обсязі переданого природного газу документально підтверджуються в обсязі 26 403,457 тис.куб.м., однак, не компенсовані притоками газу (понаднормативні втрати) із незалежних від ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" причин.

В бухгалтерському обліку ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" комерційні втрати, що передані в 2004році в розподільчі мережі ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" у загальному обсязі переданого природного газу, враховані також в обсязі 26 403,457 тис.м.куб., загальна вартість якого складає 3 215 373 грн. 45коп. з урахуванням ПДВ.

В бухгалтерському обліку позивача відсутні відомості щодо обліку втрат природного газу, тому експерт не зміг встановити чи враховані комерційні втрати газу із незалежних від відповідача причин, що передані в 2004році в розподільчі мережі відповідача, в бухгалтерському обліку позивача.

У зв'язку з наведеним, господарський суд першої інстанції зауважив, що позивачем не було надано відповідних доказів і в судовому засіданні.

При проведенні експертизи також встановлено, що основним і єдиним джерелом фінансування витрат з обслуговування системи газопостачання, газозабезпечення, стабільної роботи газопостачальних підприємств і отримання доходів є тільки тарифи з транспортування та постачання природного газу.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з метою встановлення єдиного порядку формування собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат для підприємств з експлуатації систем газопостачання та газифікації наказом НАК "Нафтогаз України" від 23.03.2001 року № 10 затверджено і введено в дію з 01.04.2001року "Методичні рекомендації щодо галузевої особливості формування собівартості продукції систем газопостачання та газифікації в міській і сільській місцевості України", пунктом 3.1 розділу 3 яких передбачено, що до складу елемента "матеріальні витрати" належать витрати на сировину та матеріали (включаючи вартість зрідженого газу та природного, використаного на власні та виробничо-технічні потреби). Також пунктом 4.5 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах з постачання та газифікації, затверджених наказом Міністерства палива і енергетики України № 294 від 13.06.2003 року встановлено, що вартість природного газу, витраченого понад встановлені граничні норми, до собівартості послуг транспортування природного газу не включається.

Відповідно до висновків експерта комерційні втрати є різницею між обсягами газу, що подається до газорозподільної мережі газорозподільному підприємству для споживачів і обсягами газу, що спожита споживачами природного газу, виробничо-технологічними витратами та власними потребами підприємства у природному газі.

За висновками судово-бухгалтерської експертизи вартість комерційних втрат, що передані в 2004році в розподільчі мережі, до собівартості послуг з транспортування природного газу не включається, як і не включена вартість понаднормативних втрат і до тарифу на транспортування природного газу                    ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз".

За результатами дослідженням розрахунку загального обсягу природного газу, поставленого за договором № 06/03-3125 від 24.12.2003 року, складеного позивачем, та даних, що містяться в актах прийому-передачі природного газу згідно з додатком № 2, експертом було встановлено, що вказана в розрахунку позивача загальна вартість поставленого газу обчислена з урахуванням вартості понаднормативних втрат природного газу обсягом 26 403,457 тис.м.куб в сумі             3 215 373 грн. 54 коп.

Таким чином, виходячи з встановлених господарським судом першої інстанції обставин справи, та враховуючи умови укладеного між сторонами у справі договору, господарський суд касаційної інстанції погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду про те, що відповідач зобов'язався здійснювати оплату вартості фактично спожитого населенням газу і не приймав на себе обов'язків по оплаті вартості понаднормативних втрат газу із незалежних від нього причин, тому, оплата вартості цих втрат не може бути покладена на відповідача, а отже, в задоволенні позовних вимог відмовлено правомірно, до того ж, нормативного обґрунтування інших обов'язків відповідача сплатити вартість понаднормативних втрат газу при розрахунках за договором від 24.12.2003 року позивачем суду не надано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, господарський суд першої інстанції всебічно та повно дослідив всі обставини справи, дав їм об'єктивну оцінку та правильно застосував норми матеріального та процесуального права при винесенні рішення, натомість, господарський суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку дав помилкову оцінку наявним у справі доказам, що привело до невідповідності його висновків фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, рішення суду є законним і має бути залишеним в силі, а постанова у справі підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року у справі № 4/216-06 скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2007 року у справі № 4/216-06 залишити без змін.

         Головуючий, суддя          С. Шевчук

Судді:                                                                                   С. Владимиренко

                                                                                                            І. Волік