Рішення

від 02.04.2007 по справі 4/216-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/216-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

02.04.2007                                                                           Справа №  4/216-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом   дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м.Київ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" м.Херсон  

про   стягнення   5.389.685грн.09коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача - юрист Мацегорін А.О.

від  відповідача -   начальник юрвідділу Автонагов І.В.

                                        в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 5.389.685 грн. 09 коп., в тому числі: 3.480.780 грн. 52 коп. основного боргу, 789.262 грн. 32 коп. пені, 243.654 грн. 64 коп. штрафу, 694.591 грн. 00 коп. втрат від інфляції та 181.396 грн. 61 коп. - 3 %  річних. Він  посилається на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках  за поставлений природний газ за договором  № 06/03-3125 від 24.12.2003 року.

Заявою  від 07.08.2006 року у зв'язку із частковою сплатою боргу позивач  зменшив суму основного боргу  до 4.333.315 грн. 99 коп.

В засіданні 22.03.2007року позивач подав заяву про  уточнення суми  позову. Посилаючись  на часткову сплату боргу  після порушення провадження у справі, він  просить  стягнути  з  відповідача 3.124.203грн.98коп. основного  боргу та збільшив  позовні вимоги в решті суми  позову і просить стягнути: 1.072.472грн.53коп. втрат від  інфляції, 282.040грн.09коп. -3% річних, 243.654грн.64коп. штрафу та  332.071грн.90коп. пені, надавши розрахунок зазначених  сум.

Відповідач позовні вимоги не визнає. Він посилається на те, що зазначена в позові сума боргу є вартістю понаднормативних втрат природного газу, які виникли незалежно від експлуатаційно - господарської діяльності ВАТ "Херсонгаз” та зазначає,  що договором постачання газу № 06/03-3125 від 24.12.2003 року передбачена поставка газу для населення, але в договорі взагалі не визначено ні ціни на можливі втрати газу, ні причини виникнення таких втрат та порядок їх  обліку. Тариф на поставку газу, затверджений  Постановою НКРЕ від 19.05.2000року №528, не  включає  вартості обсягів втрат  та джерел на їх  відшкодування.  Відповідач також  вважає, що  оскільки  договором передбачена  відповідальність   за несвоєчасну оплату спожитого  газу, а він  розрахувався за спожитий населенням газ, а сума позову є вартістю  втрат газу, які виникли незалежно від господарської  діяльності відповідача, то  відповідно до  висновків судово-бухгалтерської  експертизи від  22.11.2006року,  заборгованість  його  перед  позивачем відсутня.

Крім того, відповідач зазначає, що штрафні санкції нараховані позивачем безпідставно та всупереч умовам договору. У відзиві на позов він вказує на те, що згідно з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей до договору постачання газу № 06/03-3125 від 24.12.2003 року відповідальність у вигляді 7 % штрафу від суми заборгованості за прострочення платежу понад 30 днів виключена, тому відсутні підстави нарахування штрафу. Також, згідно зазначених протоколів, період нарахування пені становить 6 місяців, а не один рік, як зазначено у позовній заяві. Крім  того, згідно зі статтею 5 Закону України „Про  реструктуризацію заборгованості з  квартирної  плати, плати  за житлово-комунальні послуги, спожитий газ  та електроенергію” від 20.02.2003року №554-1У пеня не  підлягає  нарахуванню.

Справа розглядалася з  перервою, яка  оголошувалася в засіданні 22.03.2007року.

Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд  дійшов до  висновку про  наступне.

Матеріалами  справи  підтверджується, що 24.12.2003року  між дочірньою компанією „Газ  України” НАК “Нафтогаз України” (позивач) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" ( відповідач) укладено договір № 06/03-3125 на постачання газу природного для  потреб  населення,  за яким позивач  зобов'язався передавати у власність відповідачу природний газ протягом 2004року в узгоджених  сторонами  обсягах,   а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість  фактично  спожитого  газу.

Відповідач зобов'язався  сплачувати вартість газу за ціною відповідно до п. 4.1 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей  від 26.01.2004року, протоколу узгодження розбіжностей від 25.01.2004року та  додаткових  угод  №1, 2, 3, 4.

Умовами укладеного між сторонами договору від 24.12.2003 року (п. 3.1) встановлено, що, кількість газу, яка передається, визначається по контрольно - вимірювальних приладах, що встановлені на газорозподільчих станціях (ГРС) третьої сторони, а саме ДК "Укртрансгаз".

За  даними відповідача, фактичне споживання населенням природного газу за 2004 рік встановлено у розмірі 198325,461 тис. м.3  за показниками приладів обліку та 93828,541 тис. м.3 на підставі норм споживання природного газу. Всього - 292154,002 тис. м3 на суму 32.492.324грн.67коп., яка сплачена у повному обсязі.

Розділом 1 договору від 24.12.2003року  не  передбачено  чітке  визначення  предмету договору. Пунктом 1.1 договору зазначено, що  позивач  передає  відповідачу природний газ для потреб населення з урахуванням  можливих  втрат, однак причини  виникнення  втрат, порядок їх  обліку та ціна договором не  передбачені, незважаючи на те, що  більшість  обсягів газу отримується населенням без приладів обліку газу, що  не дає  можливість  встановити  достовірність  спожитих  обсягів.

Крім того, пунктами 5.1 та 6.2 договору від 24.12.2003року передбачена оплата та відповідальність відповідачем  за фактично  спожитий газ, а пунктом  6.5 встановлено, що  при  умові  своєчасного надання довідки про  кошти, отримані від населення, штрафні санкції  нараховуються лише на  кошти, фактично  отримані відповідачем від  населення та не  перераховані позивачу.

Оскільки  відповідач посилався на те? що позивач нарахував суму боргу та господарські санкції  без  врахування зазначених  обставин, судом  відповідно до  ст. 41 ГПК України призначалася судово-бухгалтерська експертиза.

Висновком №8283 судово-бухгалтерської  експертизи  від  22.11.2006року, який здійснено  Київським науково-дослідним  інститутом судових  експертиз  встановлено  наступне:

Відтоки газу не  компенсовані притоками газу (понаднормативні втрати)  природного  газу  із  незалежних  від  ВАТ  “Херсонгаз” причин, що  передані в 2004році  в розподільчі мережі ВАТ “Херсонгаз” у загальному обсязі  переданого природного  газу, документально  підтверджуються  в обсязі 26.403,457тис.куб.м.

В бухгалтерському  обліку ВАТ “Херсонгаз” комерційні втрати, що   передані  в 2004році  в розподільчі мережі ВАТ   ”Херсонгаз”  у загальному обсязі переданого природного  газу враховані також в обсязі 26.403, 457тис.м.куб., загальна вартість  якого  складає 3.215.373грн.45коп. з  урахуванням ПДВ.

В бухгалтерському обліку позивача   відсутні відомості  щодо  обліку втрат природного  газу, тому експерт не   зміг  встановити  чи  враховані  комерційні втрати газу із  незалежних  від  відповідача  причин, що  передані в 2004році  в розподільчі мережі відповідача  в бухгалтерському обліку  позивача.

Не надано  таких  доказів  позивачем і в засідання суду.

При  проведенні експертизи також  встановлено, що  основним і єдиним джерелом  фінансування  витрат  з  обслуговування  системи  газопостачання, газозабезпечення стабільної  роботи газопостачальних  підприємств і отримання доходів є  тільки  тарифи з  транспортування та  постачання  природного  газу.

Відповідно до  Положень  (стандартів) бухгалтерського  обліку та з  метою  встановлення  єдиного порядку  формування   собівартості продукції (робіт, послуг)  за  економічними  елементами  витрат для підприємств з  експлуатації систем  газопостачання та газифікації наказом  НАК „Нафтобаз України” від  23.03.2001року №10  було  затверджено  і введено  в дію  з  01.04.2001року  „Методичні рекомендації щодо  галузевої  особливості формування собівартості  продукції  систем  газопостачання та газифікації  в міській і сільській місцевості України” .

Пунктом 3.1 розділу 3 зазначених  Методичних рекомендацій передбачено, що  до складу  елемента „матеріальні витрати” належать  витрати  на сировину та матеріали (включаючи  вартість зрідженого  газу та природного, використаного  на власні та виробничо-технічні потреби).

Крім того, пунктом 4.5  Методичних  рекомендацій з  планування, обліку і калькулювання  собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах  з  постачання та газифікації, затверджених пунктом 7.1 наказу  Міністерства палива і енергетики  України №294 від 13.06.2003року, встановлено, що  вартість природного газу, витраченого  понад  встановлені граничні норми , до  собівартості послуг  транспортування природного газу не  включається.

Відповідно до  висновків експерта комерційні  втрати  є   різницею  між  обсягами  газу, що  подається до  газорозподільчої  мережі газорозподільному  підприємству для споживачів і обсягами  газу,  що  спожита  споживачами  природного  газу, виробничо-технологічними  витратами  та власними  потребами  підприємства  у природному газі.

Вартість  комерційних  втрат  із  незалежних  від  відповідача  причин, що  передані в 2004році в розподільчі мережі, за висновками  судово-бухгалтерської  експертизи,  до  собівартості послуг  з  транспортування природного  газу не  включається. Не  включена  вартість понаднормативних  втрат  і до  тарифу на транспортування  природного  газу ВАТ „Херсонгаз”.

Дослідженням  розрахунку  загального  обсягу  природного  газу, поставленого  за договором   №06/03-3125 від  24.12.2003року, складеного  позивачем та  даних, що містяться   в актах  прийому-передачі природного газу  згідно з  додатком №2,  експертом встановлено, що  вказана в розрахунку  позивача  загальна вартість  поставленого  газу  обчислена  з  урахуванням  вартості понаднормативних втрат природного  газу  обсягом  26.403, 457тис.м.куб в сумі 3.215.373грн.54коп.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання  має  виконуватися  належним чином відповідно до  умов договору та вимог  Цивільного  Кодексу, інших  актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких  умов та вимог – відповідно до  звичаїв  ділового  обороту або  інших  вимог, що  звичайно  ставляться.

Пунктом   5.1 договору    від 24.12.2003року зазначено, що  остаточний розрахунок за фактично   спожитий  відповідачем газ здійснюється  до  10  числа наступного  за звітним  місяця. Пунктом 5.5 договору визначено, що  звірка  розрахунків здійснюється  сторонами  на підставі відомостей про  фактичну  оплату  вартості  спожитого  відповідачем газу, а пунктом 6.2 договору передбачена  відповідальність  за несвоєчасну оплату  спожитого  газу  у строки зазначені пунктом 5.1, 5.1.1 даного  договору.

Вищевикладене свідчить  про  те, що  відповідач  зобов'язався здійснювати  оплату вартості  фактично  спожитого населенням  газу і  не  приймав на себе обов'язків  по  оплаті   вартості понаднормативних втрат газу  із  незалежних  від  нього  причин, тому оплата вартості цих  втрат  не  може бути  покладена на відповідача. Відповідно не  підлягають  задоволенню  і вимоги позивача про  стягнення господарських  санкцій нарахованих  на суму понаднормативних  втрат.

Відповідно до  ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і заперечень.

Нормативного  обгрунтування  інших  обов'язків  відповідача  сплатити вартість понаднормативних втрат газу при розрахунках  за  договором  від  24.12.2003року позивач суду не  надав. Його  посилання на підписані сторонами  акти  подачі-приймання природного  газу та  пункт 2.1 договору  яким передбачена передача покупцеві  газу з урахуванням  можливих  втрат, судом відхиляються, оскільки   зазначені в них  обсяги  природного  газу не  підтверджені як  фактично  спожиті відповідачем  обсяги та  спростовуються   висновками  судово-бухгалтерської  експертизи. Крім  того, пунктом 2.1 договору передбачена  передача  газу  з  зазначенням його   кількості, а не  порядку розрахунків. Документального ж  підтвердження того, що в  бухгалтерському обліку позивача    відображені  відомості  щодо  обліку понаднормативних втрат природного  газу,  та  враховані  комерційні втрати газу переданого в 2004році  із  незалежних  від  відповідача  причин  в актах  прийому-передачі газу,   позивач  суду не  надав.

Таким чином посилання позивача  на ці обставини не  можуть  прийматися господарським судом  як  належний доказ в розумінні статті 34  ГПК України.

З урахуванням  зазначеного правові підстави  для задоволення позовних  вимог  відсутні.

На підставі  вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49,  77, 82-85  ГПК України,  суд

                                           В И Р І Ш И В:

1.  В задоволенні позовних вимог відмовити.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                         Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст.84 ГПК України 02.04.2007року.