Постанова

від 29.10.2009 по справі 2-а-215/2009

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2-а-215/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.

при секретарі Балинській О.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м. Ірпінь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України про стягнення недоплаченої суми за державним обов’язковим страхуванням та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в березні 2009 р. звернулася до суду із адміністративним позовом, який мотивувала тим, що вона працювала на посаді інспектора у справах неповнолітніх Ірпінського міського відділу внутрішніх справ. 08.06.1992 р. її звільнили з органів міліції у зв’язку з встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Вказувала, що 18.12.1992 р. НАСК «Оранта» виплатила їй кошти за державним обов’язковим страхуванням в розмірі 285792 крб. Вважає, що страхова сума виплачена в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством. Так на момент її звільнення 08.06.1992 р. розмір грошового забезпечення за її посадою становив 5954 крб., а станом на 01.12.1992 р., тобто на час виплати -18401,75 крб. Враховуючи, що згідно п. «а» ст. 2 «Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування працівників органів внутрішніх справ України» від 29.06.1991 р., вона мала право на отримання страхової суми в розмірі 4-ри річного грошового забезпечення з розрахунку грошового забезпечення за останньою посадою саме на день виплати страхової суми, а не на день звільнення, вважає, що страхова сума має розраховуватися із грошового забезпечення на день виплати, тобто з розміру 18401,75 крб. Вважала, що не пропустила строк звернення до суду, бо про порушення свого права довідалася лише в квітні 2007 р. Вказувала, що діями відповідачів їй заподіяно моральну шкоду, бо вона хворіла і кошти були потрібні їй для лікування. Оцінила немайнову шкоду в сумі 30000 грн.

Просила визнати неправомірними дії відповідачів щодо виплати їй сум за державним обов’язковим страхуванням сум у меншому розмірі, ніж передбачено законом, стягнути з відповідачів солідарно на її користь недоплачену суму в розмірі 72342 грн. та 30000 грн. моральної шкоди.

У вересні 2009 р. позивач подала уточнену позовну заяву, де збільшила розмір вимог, просила стягнути з відповідачів солідарно на її користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 78466 грн. В решті вимоги залишила без змін.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, підтвердили викладені обставини, просили задоволити.

Представник відповідачів в судовому засіданні підтвердив фактичні обставини справи наведені позивачем. Позов не визнав, посилаючись на те, що виплата страхового відшкодування позивачу в 1992 р. була здійснена відповідно до вимог діючого на той час законодавства. Крім того, зазначив, що позивач пропустила передбачений законом строк звернення до суду за захистом свого права і відсутні причини для його поновлення. Також вказав, що до спірних правовідносин має бути застосований Порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджений постановою КМ України № 707 від 12.05.2007 р., згідно якого до розміру грошового забезпечення, з якого розраховується страхова сума, включаються лише посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та відсоткова надбавка за вислугу років. Позивачу у 1992 р. грошове забезпечення, з якого розрахована страхова сума, було завищено, бо до нього включено ще й пайкові. Просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, вивчивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Даний спір є публічно-правовим, бо згідно п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, до якої відноситься і служба в органах внутрішніх справ (п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України),

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача при виплаті їй страхової суми за державним обов’язковим страхуванням суд керується наступним.

Судом встановлені слідуючі обставини: позивач проходила службу в органах міліції і обіймала посаду інспектора у справах неповнолітніх Ірпінського міського відділу внутрішніх справ Київської області. 08.06.1992 р. позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у зв’язку з встановленням їй 2 групи інвалідності безстроково в результаті захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, отриманого при виконанні службових обов’язків (а.с. 8) .

Відповідно до Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України від 29.06.1991 р. НАСК «Оранта» виплатила позивачу 18.12.1992 р. страхову суму за державним обов’язковим страхуванням в розмірі 4-ри річного грошового забезпечення в сумі 285792 крб. (а.с. 7,13) .

Вказана сума була розрахована на підставі поданої до держстраху довідки Ірпінського МВВС про розмір грошового утримання позивача, який на день звільнення згідно довідки становив 5954 крб. (а.с. 13,93) .

Наведені обставини визнаються сторонами і згідно ч. 3 ст. 72 КАС України доказуванню не підлягають.

Спірні правовідносини регулюються діючим на той час Положенням про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженим постановою КМ УРСР № 59 від 29.06.1991 р. (в редакції постанови станом на грудень 1992 р.) .

Згідно ст. 2 п. «а» вказаного Положення НАСК «Оранта» виплачує страхові суми особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ у разі загибелі, поранення, захворювання, одержаних при виконанні службових обов’язків. У разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби, інваліду II групи виплачується страхова сума в розмірі чотирирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав.

Згідно ст. 4 вказаного Положення виплата страхових сум провадиться у семиденний строк з дня отримання НАСК «Оранта» усіх необхідних документів від застрахованого та органів внутрішніх справ.

З огляду на викладене НАСК «Оранта», здійснивши виплату позивачу страхової суми в розмірі чотирирічного грошового утримання за останньою посадою, яку позивач займав, діяла правомірно та у відповідності із вимогами вказаного Положення (в редакції станом на грудень 1992 р., тобто на час виплати позивачу НАСК «Оранта» страхового відшкодування) .

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що страхова сума має бути розрахована з грошового утримання за його посадою саме на день виплати страхової суми, як безпідставні.

Зміни до Положення, на які як на підставу своїх вимог посилається позивач і які передбачають, що виплата страхових сум застрахованому здійснюється з розрахунку грошового утримання за останньою посадою на день виплати страхової суми, були внесені до ст. 2 п. «а» Положення лише у 1995 р. постановою КМ України № 165 від 09.03.1995 р. (а.с. 103,105), зворотньої сили не мають, а тому не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли у 1992 р. на час звільнення позивача і виплати їй страхової суми.

Згідно постанови КМ Украни № 707 від 12.05.2007 р. наведене Положення від 29.06.1991 р. втратило чинність, однак згідно п. 3 цієї постанови на МВС України покладено обов’язок завершити виплату страхових сум, що повинні бути нараховані до 01.01.2007 р. (а.с. 106) .

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Поскільки страхова сума виплачена позивачу в 1992 р. відповідно до діючого на той час законодавства та у встановлених законом розмірах, то суд відмовляє в позові щодо визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених коштів за державним обов’язковим страхуванням.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають як похідні від вимог про визнання дій протиправними, у задоволені яких суд відмовляє.

На підставі «Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України» від 29.06.1991 р., постанови КМ України № 707 від 12.05.2007 р. Про затвердження «Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», керуючись ст. ст. 2,4, 9,11,71,99,100,158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України про стягнення недоплаченої суми за державним обов’язковим страхуванням та моральної шкоди.

Постанова в повному обсязі буде виготовлена не пізніше 03.11.2009 р.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.