Ухвала

від 15.09.2022 по справі 761/21898/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 761/21898/16-ц

провадження № 61-8346ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень, просив зобов`язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зробити перерахунок стягнутих 25 листопада 2003 року Голосіївським районним судом міста Києва (справа №2-3306/17 2003) з ВАТ «Трест Київміськбуд-6» на його користь щомісячних виплат на підгузки в сумі 2 539,80 грн і на ліки у сумі 662,64 грн, починаючи з 09 квітня

2015 року, та зобов`язати відповідача на майбутнє зі зростанням цін у торговельній мережі проводити перерахунки виплат на ліки та підгузки за заявою позивача.

Рішенням Шевченківський районний суд міста Києва від 18 листопада

2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційний суд міста Києва від 13 квітня 2017 року рішення Шевченківський районний суд міста Києва від 18 листопада

2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві провести перерахунок щомісячних виплат з 01 березня 2016 року.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2020 року задоволено заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про заміну сторони у справі правонаступником та залучено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві до участі у цій справі як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року залишено без змін.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, згідно вимог якої просив ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким виправити описку у рішенні Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року та зобов`язати саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві здійснити перерахунок щомісячних виплат позивачу на ліки та підгузки з 01 березня 2016 року - щомісячно стягувати на підгузки 2 539,80 грн та на ліки - 662,64 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Судом з власної ініціативи виправлено описку, допущену в другому абзаці резолютивної частини рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року у цій справі щодо зазначення найменування відповідача, а саме замість «Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві» вказано правильне «Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві».

26 серпня 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, і задовольнити заявлені вимоги у позовній заяві від 08 червня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення Апеляційний суду м. Києва не вказав належні до стягнення суми, що призвело до подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про відмови ухвалити додаткове рішення.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що у червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві про зобов`язання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зробити перерахунок, стягнутих за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада

2003 року (справа №2-3306/17) з Відкритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6» на користь позивача щомісячних виплат на підгузки в сумі 2 539,80 грн і на ліки у сумі 662,64 грн, починаючи з 09 квітня

2015 року, на майбутнє при зростанні цін у торговельній мережі, виконавчою службою проводити перерахунки виплат на ліки та підгузки за заявою позивача.

13 липня 2016 року ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточно просив суд: 1) зобов`язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зробити перерахунок, стягнутих за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2003 року (справа №2-3306/17) з Відкритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6» на користь позивача щомісячних виплат та стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь ОСОБА_1 щомісячно виплати на підгузки у розмірі 2 539,80 грн і на ліки в сумі 662,64 грн, починаючи з 09 квітня 2015 року; 2) на майбутнє, при зростанні цін у торговельній мережі, відповідачем по справ проводити перерахунки виплат на ліки та підгузки за заявою ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року, занесеної до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про заміну відповідача з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, а також виключено із числа відповідачів у справі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, позовні вимоги у цій справі були пред`явлені відповідачем лише до одного відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві про зобов`язання вчинити дії було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалено по справі нове, яким позовні вимоги задоволено частково та зобов`язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві здійснити перерахунок щомісячних виплат ОСОБА_1 на ліки та підгузки

з 01 березня 2016 року.

З мотивувальної частини вказаного судового рішення убачається, що суд апеляційної інстанції установив, що 09 червня 2004 року БУ-54 ВАТ Трест «Київміськбуд» передало, а Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві отримало особову справу №10/184-476 потерпілого на виробництві - ОСОБА_1 . Таким чином, саме з вказаної дати суд уважав, що в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві виник обов`язок по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг.

При цьому, вважав, що посилання представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві на те, що позивач відмовився від соціальних виплат та закрив банківський рахунок, в зв`язку з чим Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві виплати були припинені, не може бути підставою для відмови у здійснені перерахунку, оскільки в статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» такої підстави не зазначено. Тому закриття позивачем банківського рахунку та його відмова отримувати виплати від Фонду, не є підставою для припинення або відмови у виплаті призначених в судовому порядку щомісячних страхових платежів та не звільняє Фонд від обов`язку проводити перерахунок призначених сум.

Відтак, у зв`язку із невзяттям місцевим судом до уваги вказаних обставин та положень спеціального законодавства, Апеляційний суд міста Києва дійшов висновку про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року з ухваленням у справі нового про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві провести позивачу перерахунок щомісячних платежів на ліки та підгузки в установленому статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» порядку, оскільки саме в зазначений спосіб підлягає захисту його порушене право на соціальний захист.

Таким чином, апеляційний суд у своєму рішенні фактично вирішив питання про зобов`язання відповідача, тобто, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, провести позивачеві вказаний розрахунок.

Однак, у резолютивній частині рішення Апеляційного суду міста Києва

від 13 квітня 2017 року зазначено, що судом було покладено зобов`язання провести такий розрахунок на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві.

Указане вважається опискою, оскільки відповідачем у цій справі виступало лише Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, та згідно мотивувальної частини вказаного судового рішення саме на нього апеляційний суд уважав необхідним покласти обов`язок із проведення вищевказаного перерахунку.

Крім того, під час перегляду справи у касаційній інстанції суду була надана копія наказу голови комісії з припинення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26 травня 2017 року за № 620, яким було припинено юридичну особу - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві шляхом реорганізації -приєднання Управління до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2020 року задоволено заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про заміну сторони у справі правонаступником. Залучено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві до участі у справі

№ 761/21898/16-ц як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року залишено без змін.

У пункті 69 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на наведену оцінку доводів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що суд апеляційної інстанції поклав обов`язок з перерахунку страхових виплат на «Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві», хоча юридичної особи з таким найменуванням не існує, а спірні правовідносини виникли з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві.

Тлумачення статті 270 ЦПК України свідчить про те, що перелік підстав, за яких суд ухвалює додаткове рішення є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня

2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Аналіз заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення свідчить про те, що заявник фактично просить ухвалити додаткове рішення, яким виправити описку в рішенні Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року у частині зазначення особи відповідача, на якого покладено обов`язок із проведення розрахунку, а саме його правонаступником -Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, а також просить вказати конкретні суми щомісячних витрат, які він бажав отримувати за наслідками проведеного відповідачем перерахунку сум, раніше стягнутих рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2003 року.

Частиною першою статті 269 ЦПК України передбачено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити в рішенні допущені чи ухвалені описки чи арифметичні помилки.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Арифметичні помилки - це посилки, пов`язані з розрахунками, які були зроблені судом під час прийняття рішення. Такими помилками, зокрема, можуть бути невірний розрахунок суми позовних вимог, яка на думку суду, підлягає присудженню позивачу або невірний розрахунок розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Отже, враховуючи той факт, що положення статті 270 ЦПК України містить вичерпний перелік випадків та підстав для ухвалення додаткового судового рішення, а також наявність визначеного процесуальним законом окремого механізму виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційний суд дійшов до правильного висновку, що подана ОСОБА_1 заява про ухвалення додаткового рішення шляхом виправлення в рішенні Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня

2017 року описки в частині зазначення особи боржника, на якого судом було покладено обов`язок із проведення перерахунку, а саме правонаступника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, не підлягає задоволенню.

Крім того, правильним є висновок апеляційного суду про те, що не може бути задоволена заява ОСОБА_1 у частині зазначення конкретних сум, на які відповідач зобов`язаний провести перерахунок сум, стягнутих рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада

2003 року, оскільки рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року було частково задоволені позов ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок щомісячних виплат ОСОБА_1 на ліки та підгузки з 01 березня 2016 року, здійснення якого передбачено статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позовних вимог щодо неправильності проведення відповідачем такого розрахунку, а також спору щодо розміру сум, нарахованих за наслідками здійснення такого розрахунку, у цій справі не заявлялось.

Разом з тим, колегія суддів звернула увагу заявника на те, що у разі незгоди з мотивувальною частиною судового рішення чи висновками суду щодо заявлених вимог, особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції не вбачається того, що судом не було вирішено якусь із заявлених позовних вимог або щодо певної вимоги не визначено способу виконання судового рішення.

Отже, апеляційний суд дійшов до правильного висновку про те, що відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення, передбачені статтею 270 ЦПК України, у зв`язку з чим заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягала.

Проте, встановивши за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 ту обставину, що у резолютивній частині рішенні Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року було допущено описку у зазначенні особи відповідача, на якого був покладений обов`язок із здійснення вищевказаного перерахунку, а також зважаючи на порушене позивачем у заяві питання про виправлення описки шляхом ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд дійшов вірного висновку про необхідність виправлення вказаної описки на підставі статті 269 ЦПК України з власної ініціативи.

Виправляючи описку у резолютивній частині вказаного судового рішення, апеляційний суд вірно зазначив правильне найменування відповідача, який входив до складу учасників справи станом на день ухвалення цього рішення, а саме замість «Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві» вказав правильне найменування відповідача, а саме «Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві», оскільки це відповідає хронології ухвалених судами рішень у цій справі, зважаючи на постановлену Великою Палатою Верховного Суду ухвалу від 02 квітня 2020 року про заміну сторони у справі правонаступником.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвалюючи рішення Апеляційний суду м. Києва не вказав належні до стягнення суми, що призвело до подання заяви про ухвалення додаткового рішення не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до неправильного тлумачення заявником норм процесуального права

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та апеляційним судом їм була вже надана правова оцінка.

Отже, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, постановленим із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 27 липня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві про зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська