Постанова

від 09.06.2022 по справі 910/20360/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2022 р. Справа№ 910/20360/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.06.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022

у справі №910/20360/21 (суддя Балац С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "БІ ЕНД ЕЙЧ"

до Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича

про стягнення 363 260,12 грн.

В судовому засіданні 09.06.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/20360/21 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича на користь Приватного акціонерного товариства «Бі Енд Ейч» основну заборгованість в сумі 304 492, 50 грн., 3 % річних в сумі 16 071, 09 грн., інфляційні втрати в сумі 42 696, 53 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 448, 90 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, фізична особа-підприємець Махно Олександр Михайлович звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив:

- прийняти поданий до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, поновивши пропущений строк на його подання, а також додані до нього документи, які дослідити та оцінити під час розгляду справи в апеляційному порядку;

- за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 повністю і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Приватному акціонерному товариству «Бі Енд Ейч» у задоволенні його позову до фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича про стягнення грошових коштів у розмірі 363 260, 12 грн.;

- в разі визнання судом позовних вимог по даній справі обґрунтованими і доведеними, просив застосувати позовну давність по даній справі, у зв`язку з чим відмовити в позові Приватному акціонерному товариству «Бі Енд Ейч» на підставі пропуску позовної давності.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 Приватне акціонерне товариство «Бі Енд Ейч» (далі - ПАТ «Бі Енд Ейч», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича (далі - ФОП Махно О.М., відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 363 260, 12 грн., з них: 304 492, 50 грн. основного боргу, 16 071, 09 грн. 3% річних, 42 696, 53 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача договору на створення дизайн-проекту та авторського нагляду від 11.07.2017 № 210717, що відповідно є підставою для вимоги про повернення на користь позивача попередньої оплати, 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/20360/21 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у вигляді попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 304 492,50 грн. та оскільки, відповідач не виконав грошове зобов`язання у встановлений строк, такими що підлягають задоволенню визнані і заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 16 071,09 грн. та інфляційних втрат в сумі 42 696,53 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Махно Олександр Михайлович звернувся до суду з апеляційною скаргою, яка обґрунтована наступним:

- суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: фактичні відносини, які склались між сторонами та суть спору, викладену в тексті позовної заяви, оскільки роботи за договором були виконані відповідачем частково, і передані позивачеві, однак ним не прийняті з формальних причин; на дату звернення ПАТ «Бі Енд Ейч» до суду, а також на час розгляду справи судом першої інстанції договір припинений за ініціативою позивача, на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, а відтак відповідачем не виконується;

- під час розгляду справи не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, щодо моменту припинення договору, причин розірвання договору та наявності підстав для задоволення позову:

- у тексті позовної заяви ПАТ «Бі Енд Ейч» посилається на положення п. 2.1 договору, яким передбачені сукупність двох обставин, необхідних для початку виконання відповідачем, як виконавцем, робіт за договором, а саме: здійснення оплати передбачених договором сум передоплати та надання відповідачу як виконавцю вихідних даних;

- всього сторонами було підписано два додатки до договору № 1 від 11.07.2017 та № 2 від 11.07.2017, проте зазначена в додатку № 2 обумовлена сторонами сума передоплати, сплачена позивачем не була; а позивачем не були виконані зобов`язання, передбачені пп. 4.7.1 договору, відповідно до якого позивач повинен був до початку робіт передати відповідачу за актом прийому-передачі вихідні дані, необхідну технічну інформацію і документи, а саме план приміщення;

- оскільки ПАТ «Бі Енд Ейч» у своєму листі від 05.02.2020 посилалось на положення закону, яке передбачає його право на односторонню відмову від договору і таке право є безумовним, відповідач вважає, що правовідносини сторін припинені на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України з дня отримання ФОП Махно О.М. листа позивача від 05.02.2020 за № 25, а саме - з 06.02.2020;

- договір припинений за ініціативою ПАТ «Бі Енд Ейч» (не з підстав будь-яких порушень, а зважаючи на наявність відповідного, передбаченого законом права) з моменту отримання відповідного повідомлення позивача про його розірвання в односторонньому порядку на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, тобто з 06.02.2020 після чого у позивача виникли зобов`язання по виплаті відповідачу плати за виконану частину роботи за договором та відшкодування збитків, завданих розірванням договору;

- частина робіт за договором відповідачем була виконана і передана позивачу, який отримавши акт здачі-приймання таких робіт не висловлював незгоду із їх вартістю, вказаною ФОП Махно О.М., а також їх якістю;

- позивачем не заперечується факт отримання робіт за договором, а в обґрунтування відмови підписати акт здачі-приймання робіт позивач посилався не на невиконання робіт за договором і не на виявлені порушення, а лише на недотримання строків виконання робіт;

- претензій до самого дизайн-проекту ПАТ «Бі Енд Ейч» чи вартості робіт відповідача, позивачем не виловлювалось, будь-яких спорів щодо вказаного акту немає, у зв`язку з чим вважаю, що позивачем не було надано мотивованої відмови від підписання акта здачі-приймання, а відтак зазначений акт є дійсним;

- відмовивши в поновленні пропущеного процесуального строку та залишивши без розгляду відзив на позовну заяву, Господарським судом міста Києва порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; судом першої інстанції допущено надмірний формалізм при відмові поновити пропущений відповідачем процесуальний строк.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.04.2022 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 08.04.2022, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці з 31.03.2022, апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка 1.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20360/21.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/20360/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

28.04.2022 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/20360/21 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/20360/21, розгляд справи призначено на 09.06.2022.

До справи під час апеляційного провадження відповідачем 08.06.2022 подано відзив на апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на його подання, яке розглянуто судом 09.06.2022 з ухваленням про відмову у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «БІ ЕНД ЕЙЧ» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 910/20360/21 та приєднання до матеріалів справи.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову у задоволенні позову та ухвалити про прийняття поданого до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву з поновленням строку на його подання.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між позивачем (ПАТ «Бі Енд Ейч»), як замовником, та відповідачем (ФОП Махно О.М.), як виконавцем, укладено договір на створення дизайн-проекту та авторського нагляду від 11.07.2017 № 210717 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов`язання розробити дизайн-проект приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 32 (підвальне приміщення), а позивач зобов`язується прийняти та оплатити результат виконаних робіт (далі - роботи) (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3 додатку № 1 до Договору визначено, що вартість (ціна) виконання робіт, визначених у даному додатку становить грошову суму в гривнях еквівалентну 15.615 дол. США, що на момент підписання цього додатку становить 405 990,00 грн., за офіційним курсом долара США встановленим НБУ.

Положеннями пункту 4 додатку № 1 до Договору передбачено, що термін виконання робіт, визначених у пункту 1 цього додатку становить 45 робочих днів з моменту (дати) оплати грошової суми, зазначеної в пункті 3 даного додатку, і надання відповідачу вихідних даних, передбачених пунктом 4.7.1 Договору.

Відповідно до пункту 4.1 додатку № 1 до Договору, передоплата 75 % вартості (ціни) послуг, яка визначена відповідно до пункту 3 даного додатку сплачується позивачем протягом трьох банківських днів з моменту (дати) підписання Договору та даного додатку.

Позивач, на виконання пункту 4.1 Договору, здійснив на користь відповідача попередню оплату в сумі 304 492, 50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.07.2017 № 40178, яке наявне в матеріалах справи.

Проте, відповідачем не здійснено виконання робіт у строк, встановлений положеннями пункту 4 додатку № 1 до Договору.

Приймаючи до уваги тривале невиконання відповідачем умов Договору позивач звернувся до відповідача з листом від 05.02.2020 № 25 про розірвання Договору та повернення попередньої оплати за платіжним дорученням від 13.07.2017 № 40178 (304 492,50 грн.) протягом двадцяти днів з моменту отримання листа.

Відповідач листом від 25.02.2020 № 2 підтвердив отримання вказаного вище листа позивача 06.02.2020 та зазначив про можливість розірвання Договору на умовах, викладених у відповіді.

За змістом надісланого відповідачу листа, позивач просив повернути сплачену товариством суму передоплати протягом двадцяти днів з дати отримання такого листа відповідачем.

Лист отриманий відповідачем 06.02.2020, відтак останній день строку виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати на користь позивача сплив 26.02.2020.

За відсутності підтвердження повернення відповідачем попередньої оплати на користь позивача в сумі 304 492,50 грн., суд першої інстанції вважав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відповідно позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у вигляді попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 304.492,50 грн.

Оскільки відповідач не виконав грошове зобов`язання у встановлений строк, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 16 071,09 грн. та інфляційних втрат в сумі 42 696, 53 грн. суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення має бути залишеним без змін виходячи з наступного.

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

У даній справі, предметом спору є вимоги позивача (Приватного акціонерного товариства «Бі Енд Ейч») стягнути з відповідача (ФОП Махно О.М.) суму передплати, 3% річних та інфляційні збитки, нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування підстав таких вимог, позивач з посиланням на відповідну судову практику (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17), зокрема на приписи ст. 1212 ЦК України, зазначив про право вимагати стягнення з відповідача 304 492, 50 грн.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Таким чином, підставами позову є неналежне (порушення договірних строків виконання робіт) виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на положення статей 530, 611, 612, 625, статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до встановлених обставин справи, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного Договору на створення дизайн-проекту та авторського нагляду від 11.07.2017 № 210717.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

Згідно п. 2.1 договору виконавець приступає до виконання робіт, визначених в Додатках до цього договору, з моменту (дати) оплати грошових сум, зазначених у відповідних додатках до цього договору і надання виконавцю вихідних даних перелік яких визначено у відповідних додатках до даного договору.

У додатку № 1 до договору № 2107/17 в п. 4 погоджено термін виконання робіт, визначених у п. 1 даного додатка № 1 до договору, який становить 45 робочих днів з моменту (дати) оплати грошової суми, зазначеної в п. 3 додатка № 1 до договору, і надання виконавцю вихідних даних, передбачених п. 4.7.1.

Здійснення передплати по договору підтверджено платіжним дорученням від 13.07.2017 № 40178, копія долучена до справи.

Як вбачається з договору, документом, який мав бути наданий виконавцю, був план приміщення; план БТІ (пункт 4.7.1. договору).

Листом № 2 від 25.02.2020 відповідач фактично підтвердив отримання від позивача вихідних даних, необхідних для розробки дизайн-проекту; окрім того, факт початку виконання відповідачем робіт також підтверджує отримання ним вихідних даних, запропонований відповідачем (виконавцем) результат робіт свідчить про використання плану приміщення під час вчинення дій, спрямованих на виконання умов договору.

Відповідно до п. 4.4. договору, у разі необхідності при виконанні робіт виконавець має право звернутися до замовника для уточнення переліку необхідної йому документації та інформації.

Втім, відповідачем не представлено суду жодних доказів протягом дії договору звернення до позивача із запитами про надання йому додаткових даних (інформації) необхідної для виконання робіт.

За таких обставин відхиляються доводи апелянта щодо неотримання ним вихідних даних, та у зв`язку з цим ненастання строку виконання робіт по договору, оскільки відповідач не зазначив, яких саме відомостей йому не вистачало для належного виконання робіт в повному обсязі та у визначені договором строки.

Таким чином, оскільки позивачем було здійснено необхідну попередню оплату і у відповідача були наявні вихідні дані та він приступив до виконання робіт, то строк виконання дизайн проекту у відповідності до п. 2.2 договору (п. 4 додатку № 1 до договору № 2107/17), тривав до 15.09.2017.

У п. 2.5 договору передбачено, що за згодою сторін строк виконання робіт та надання послуг, визначений у Додатках до цього договору може бути продовжений на новий строк шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Доказів підписання між сторонами такої угоди матеріали справи не містять, жодною із сторін про погодження нового строку виконання робіт у встановленому договором порядку, під час розгляду справи не повідомлено.

Доказів, щоб свідчили про виконання виконавцем робіт у передбачений договором строк в матеріалах справи не міститься, як і не міститься доказів, щоб вказували про неможливість виконання таких робіт, у зв`язку з відсутністю вихідних даних, чи інших даних/документів необхідних для виконання робіт у визначений в п. 2.2. договору (п. 4 додатку № 1 до договору № 2107/17) строк.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивач, скориставшись передбаченим правом, звернувся до відповідача з листом №25 від 05.02.2020 про розірвання договору на створення дизайн-проекту № 210717 від 11.07.2017 шляхом односторонньої відмови від нього на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України. Та відповідно просив протягом 20 днів з дати отримання листа повернути сплачену ПАТ «Бі Енд Ейч» передоплату, що була перерахована на рахунок ФОП Махно О.М. згідно платіжного доручення № 40178 від 13.07.2017 на банківські реквізити позивача.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Отже, договір на створення дизайн-проекту № 210717 від 11.07.2017 є припиненим, та відповідно у відповідача виник обов`язок, протягом 20 днів з дати отримання листа повернути позивачу сплачену ним попередню оплату.

Втім, доказів, щоб свідчили про повернення відповідачем оплати у визначений в листі позивача № 25 (дата його отримання 06.02.2020 - зазначена відповідачем в листі № 2 від 25.02.2020) строк - до 26.02.2020 включно, в матеріалах справи не міститься.

Тобто, з 27.02.2020 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення сплаченої позивачем попередньої оплати за договором № 210717 від 11.07.2017 в сумі 304 492, 50 грн.

Приймання виконаних робіт у порядку встановленому договором (п. 5.1-5.4) не мало місця у відносинах сторін, акт прийому-передачі виконаних робіт обома сторонами не підписувався.

Лист про відмову (претензія) за вих. № 06/03 від 06.03.2020 складений позивачем в порядку п. 5.2 договору, згідно з яким у разі, якщо замовник відмовляється прийняти дизайн-проект і підписати акт прийому-передачі виконаних робіт, він зобов`язаний надати виконавцю письмове обґрунтування (претензію) причин своєї відмови протягом 3 робочих днів з моменту отримання від виконавця дизайн-проекту і акту прийому-передачі виконаних робіт.

За встановлених обставин, посилання апелянта що позивачем не було надано мотивованої відмови від підписання акта здачі-приймання, а відтак зазначений акт є дійсним судом відхиляються. Окрім того, відповідачем не доведено суду вірогідними засобами доказування обсяги та суму виконаних робіт, а судом у свою чергу із представлених відповідачем доказів не вбачається за можливе такі дані встановити.

Положеннями частини 1-3 статті 857 Цивільного кодексу України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

У даному випадку, зважаючи на встановлені апеляційним господарським судом обставини, що роботу не було виконано відповідачем належним чином і в погоджений строк, тобто мотиви щодо не підписання замовником акту № ОУ-0000002 від 06.02.2020 здачі-приймання робіт (надання послуг) було обумовлено як договором, так і законом, відповідно акт, підписаний лише підрядником, не є підставою для здійснення оплати замовником виконаних робіт, з огляду на правову оцінку спірних правовідносин з урахуванням положень статті 853 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд не заперечує доводів апелянта, що законом передбачено можливість складання акту та підписання його підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи. У справі, що розглядається, обставин безпідставного ухилення замовника від належного прийняття виконаної роботи судом не встановлено, а навпаки встановлено порушення підрядником умов договору, невиконання у погоджений договором строк своїх зобов`язань.

Приписи статті 849 ЦК України врегульовують права замовника під час виконання роботи та передбачають три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: (1) підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга); (2) очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина третя); (3) відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина четверта) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.03.2020 року у справі № 910/2051/19).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Відтак, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання Договору в односторонньому порядку, тому в цій частині звернувся до суду з позовною вимогою про повернення передоплати (авансу) як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З огляду на викладене та враховуючи, що положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного замовником по договору підряду, відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, правовідношення, в якому у зв`язку із припиненням договору в односторонньому порядку виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжним дорученням 13.07.2017 № 40178.

У п. 77-78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 відзначено, що

стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу);

при цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Оскільки на вимогу позивача суму попередньої оплати не було повернуто, погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

За період з березня 2020 станом на листопад 2021 інфляційні збитки позивача складають суму в розмірі 42 696, 53 грн., сума 3% річних за період з 27.02.2020 по 30.11.2021 складає 16 071, 09 грн., які правомірно стягнуті з відповідача в межах заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, що обумовлює відсутність підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/20360/21.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/20360/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/20360/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Махно Олександра Михайловича.

4. Матеріали справи № 910/20360/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 04.10.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова