Постанова

від 28.10.2022 по справі 2-67/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6630/22 Справа № 2-67/11 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Есаймент,

на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2022 року по справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Есаймент на дії та бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Есаймент (далі - ТОВ ФК Есаймент) звернулося до суду зі скаргою на дії та бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2022 року скаргу повернуто заявникові на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ТОВ ФК Есаймент посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2022 року та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підставі Договору про відступлення прав вимоги №GL1N319233 від 12 січня 2021 року до ТОВ ФК Есаймент перейшло право вимоги до ОСОБА_1 від ПАТ Фідобанк, який, в свою чергу, отримав його від ПАТ Ерсте Банк на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги. Вказувало, що є всі правові підстави для звернення до суду зі скаргою на дії (а.с.10-14).

16 вересня 2022 року Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначали, що виконавче провадження було завершено у 2013 році у зв`язку з заявою стягувача про повернення виконавчого листа, тоді як скаржник набув право вимоги лише у 2021 році. Вказували, що надати будь-які реєстри вихідної кореспонденції по виконавчому провадженню №31346594 не має можливості, оскільки вони знищені відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12 квітня 2012 року, згідно якого реєстри на відправлену кореспонденцію зберігаються 1 рік (а.с.34-43).

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ТОВ ФК Есаймент на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2022 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи скаргу скаржнику, суд першої інстанції виходив з того, що законодавчо не врегульовано питання правових наслідків подачі скарги в порядку ст.447 ЦПК України особою, яка не є стороною виконавчого провадження, а тому з урахуванням ч. 9 ст. 10 ЦПК України суд вважав за можливе застосувати аналогію закону, а саме положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України та повернути заява оскільки її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Проте погодитися із висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

При цьому Конституційним Судом України взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом першої інстанції встановлено, що Ленінським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-67/11 за позовом ПАТ «Ерсте банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було видано виконавчий лист який перебував на виконанні у Відділі. Постановою державного виконавця від 06 листопада 2013 року виконавчий лист повернуто стягувачу через надходження його заяви про повернення виконавчого листа без виконання. Матеріали виконавчого провадження знищено відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року (справа № 2-3627/09, провадження № 61-16520сво18).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Без заміни сторони правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Апелянт вказує, та це вбачається з єдиного державного реєстру судових рішень, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2017 року по справі замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Ерсте Банк» на ПАТ «Фідобанк».

Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року по справі замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент».

Таким чином, оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року (яка набрала законної сили) по справі замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», останнє набуло права звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця в порядку, встановленому ст. 447 ЦПК України.

Враховуючи те, що вищезазначені обставини судом першої інстанції враховані не були, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність повернення скарги заявнику на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, а порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, яку відповідно до ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,379,381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Есаймент - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров