Ухвала

від 08.11.2022 по справі 761/17474/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 761/17474/22

провадження № 51-3418ск22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу представника ТОВ «Науково виробнича компанія «Техімпекс» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від

29 вересня 2022 року про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від

5 вересня 2022 року,

встановив:

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 5 вересня

2022 року задовольнив клопотання слідчого ГСУ СБ України про передачу для реалізації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, речові докази, вилучені в ході проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №22020000000000093 від 6 вересня 2020 року, перелік яких зазначено в резолютивній частині ухвали.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Науково виробнича компанія «Техімпекс» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2022 року.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог, вказує на те, що апеляційний суд постановив рішення без урахування практики Верховного Суду та безпідставно відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді. Зазначає, що його позбавили права на доступ до правосуддя та порушили загальні принципи кримінального судочинства, а також принципи гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Однак, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, у яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)».

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема в рішенні цього Суду від 28 березня 2006 року щодо прийнятності заяви № 23436/03

у справі «Мельник проти України», зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується апеляційними та касаційними судами, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

Положеннями ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті. Згідно з ч. 3 цієї статті в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 309 КПК встановлено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

Як убачається з ухвали Київського апеляційного суду, адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою передано для реалізації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, речові докази, вилучені в ході проведення слідчих (розшукових) дій, тобто на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положенням ст. 394 цього Кодексу.

З огляду на те, що адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді постановлену в порядку ст. 100 КПК, апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 399 Цього кодексу, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника, як поданою на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вказане узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 758/16546/18, провадження № 51-620 кмо 19), викладеним у постанові від 27 січня 2020 року.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі про створення перешкод апеляційним судом в доступі до правосуддя є безпідставними.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 п. п. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури.

Тобто, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу, що апеляційне та касаційне оскарження судових рішень має залежати від особливостей процесуального характеру, та з огляду на вимоги національного законодавства.

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд діяв у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «Науково виробнича компанія «Техімпекс» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3