Ухвала

від 30.11.2022 по справі 753/13140/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 753/13140/17

провадження № 61-10296ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 647 133, 62 грн заборгованості.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року скасовано в частині стягнення коштів за договором фінансової допомоги від 01 травня 2012 року про стягнення боргу у сумі 30 000,00 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в позові в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк для подачі касаційної скарги на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, вказану касаційну скаргу було залишено без руху і надано заявнику строк для усунення її недоліків.

23 листопада 2022 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків.

За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У касаційній скарзі заявник посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України,зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 18 листопада 2020 року у справі № 569/6427/16 та від 25 червня

2019 року у справі № 924/1473/15;

- пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано при ухваленні постанови правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, а також не вчинено відступлення від висновку Верховного Суду у цій же справі, яка розглядається та не досліджено обставини, на необхідність дослідження яких вказували важливі зафіксовані письмово підстави, що в результаті призвело до ненадання правильної кваліфікації правовідносинам, через недослідження усіх обставин справи, а також відбулося застосування норм права, які не підлягали до застосування в даних правовідносинах, що є фактом неправильного застосування норм матеріального права;

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання неприйняття доповнень та уточнень до апеляційної скарги та неврахування цих доводів при ухваленні постанови, і ненадання жодної оцінки в ухваленій постанові такому факту.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Крім того, до касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва

від 13 грудня 2017 року та постанови Київського апеляційного суду

від 08 вересня 2022 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

Клопотання про зупинення виконання вказаних судових рішень мотивоване тим, що позивач, у будь-який момент, може приїхати та спробувати відібрати належний сім`ї заявника будинок, разом із земельною ділянкою, на яку в свою чергу накладений арешт, і вона та всі члени її сім`ї опиняться на вулиці без даху над головою. Крім того, ОСОБА_2 , отримавши вказане майно, зможе реалізувати своє право на його продаж, що у подальшому унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення скарги. Таким чином зазначені обставини зможуть спричинити ряд неврегульованих законодавством України питань та наслідків.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судового рішення, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Клопотання про зупинення дії та виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.

Доводи клопотання ОСОБА_1 не свідчать про необхідність зупинення виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, оскільки вони є лише припущенням про ймовірність настання певних наслідків у майбутньому. До того ж, в обґрунтування наведених у клопотанні обставин ОСОБА_1 не надала доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваних судових рішень, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень (копія постанови про відкриття виконавчого провадження), а, відтак, наразі не доведено реальність настання обставин, на які вона посилається.

Ураховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 402 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у даній справі.

Витребувати з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу

№ 753/13140/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська