Ухвала

від 19.10.2022 по справі 362/131/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/131/15-ц

Провадження № 2/362/41/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2022 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області, у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретаря судового засідання- Шмагун М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові цивільну справу за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Глевахівської селищної ради № 591-25-V від 09.12.2008 р., визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233278 від 30.12.2008 р., виданий на імя ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,1050 га для будівництва та обслуговування жилого будинку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію.

Витребувати на користь держави у постійне користування Головного управління Держземагенства у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_2 та постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку за кадастровим номером 3221482803:02:005:0011, площею 0,1050 га з кадастровим номером 3221455300:03:008:0062.

Визнати відсутнім право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 3221482803:02:005:0011, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Вказуючи на те, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу її фізичній особі.

20.04.2016 р. до суду заступником керівника місцевої прокуратури Буренок К. подано заяву про зміну предмету позову, в якій прокурор просив суд: визнати недійсним свідоцтво про спадщину №199 від 18.03.2014 р.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №11723595 від 18.03.2014 р. за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1050 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3221482803:02:005:0011, яка розташована по АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 3221482803:02:005:0011; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 04.06.2015 р., видане на ім. ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 3221482803:02:005:0011, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2017 р. прийнято до свого провадження цивільну справу, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2018 р. постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні, почати підготовче провадження з дня постановлення ухвали.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2019 р. залучено до участі у справі правонаступника Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області - Києво-Святошинську місцеву прокуратуру.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2020 р. призначено у цивільній справі судову земельну інженерно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2021 р. провадження у справі відновлено.

Ухвалою Васильківськогоміськрайонного судуКиївської областівід 05.10.2021р. закрито підготовче провадження у справі.

19.07.2021 р. до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бойка М.М. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що з урахуванням відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором в суді, позовну заяву слід залишити без розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

В силу вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення і інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разівідсутності такого органу.

Відповідно же до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини четверта та п`ята статті 56 ЦПК України).

Згідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Вказані висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 р. у справі № 645/7199/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду 26.05.2020 р. під час розгляду справи № 912/2385/18 дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

У постанові від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права: - прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»); - наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетений орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»); - прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача; - оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах; - якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.12.2018 р. у справі № 922/901/17 зробила висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічні висновки були зроблені й у інших постановах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 06.02.2019 р. у справі № 927/246/18, від 16, 17, 18 квітня 2019 р. у справах № 925/650/18, № 923/560/18, № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 р. у справі № 915/242/18, а також у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 р. у справі № 0440/6738/18.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертаючись до суду, вказував на те, що його звернення до суду із зазначеним позовом викликано необхідністю захисту інтересів держави, в особі Головного управління Держземагенства у Київській області та ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», адже грубо порушено право державної власності на землі сільськогосподарського призначення, які відповідно до ст.ст. 13,14 Конституції України знаходяться під особливою охороною держави та які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також з метою захисту прав на землю постійного землекористувача, оскільки спірні земельні ділянки протиправно вибули із державної власності.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів інформування позивачів про вибуття спірних земель Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» з моменту прийняття рішення Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області від 09.12.2008 р. чи видання державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.12.2008 р. до моменту звернення прокурора до суду з даним позовом (14.01.2015 р.), матеріали справи не містять. Єдиним підтвердженням поінформованості Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» про наявність порушення його прав стосовно спірної земельної ділянки є заява про поновлення строків від 15.05.2018 р., в якій позивач повідомив суд, що довідався про порушене право не від прокурора, а після отримання судової повістки про відкриття провадження у справі

№ 362/131/15-ц.

Вказане на думку суду свідчить про передчасне звернення прокурора до суду з позовом без попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, тобто без дотримання порядку встановленого ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

За таких обставин, враховуючи, що після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів, суд установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентних органів, без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись Законом України « Про прокуратуру», статтями 2, 4, 56, 175, 185, 257, 260, 261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручене в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Кравченко