Ухвала

від 11.01.2023 по справі 948/753/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 948/753/21

провадження № 61-11365ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у справі за позовом Виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області (органу опіки та піклування) в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Виконавчий комітет Машівської селищної ради Полтавської області (органу опіки та піклування) звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_2 ; стягнути з відповідачів аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року позов задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав стосовно його малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попереджено ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виховання її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановлено Органу опіки і піклування виконкому Машівської селищної ради поставити на контроль виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 щодо виховання її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відібрати малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав від матері ОСОБА_1 та передати їх під опіку органу опіки та піклування. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на їх особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України, починаючи з 28 вересня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на його особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України, починаючи з 28 вересня 2021 і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року - без змін.

11 листопада 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної вимоги Виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області (органу опіки та піклування) про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від їх матері та передачі їх органу опіки і піклування, в іншій частині судові рішення залишити без змін. ОСОБА_1 також заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, звільнено її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. При цьому ОСОБА_1 було детально роз`яснено, в чому полягають недоліки її касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306309118237, заявник отримала зазначену ухвалу 08 грудня 2022 року.

На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які ОСОБА_1 здала на пошту 30 грудня 2022 року, а саме - заява про усунення недоліків касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).

Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз`яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року про залишення касаційної скарги без руху.

В заяві про усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила: «отже судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, при цьому відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому застосування правового висновку, який було застосовано Полтавським апеляційним судом, є недоцільним так як є таким, що не охоплює правовідносин у цивільній справі, що розглядається. Крім того, вважаю за необхідне просити суд відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, так як вказаний висновок не відповідає правовідносинам, що розглядаються в повній мірі».

Тобто заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги містить лише формальне посилання на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Так, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 : 1) не навела правових висновків, які були застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні; 2) не зазначила норми (норм) права щодо питання застосування якої (яких) стосується застосований апеляційним судом висновок Верховного Суду; 3) не навела обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилаючись на норми пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 : 1) не зазначила норми права, застосованої судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду; 2) не обґрунтувала необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, зокрема не навела прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, чи існування виключної правової проблеми. Тобто таке посилання не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 , як і подана нею на усунення недоліків касаційної скарги заява, не містять належного обґрунтування (з урахуванням вищенаведених правових висновків) підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 фактично не вчинила необхідних дій для усунення детально роз`яснених їй недоліків її касаційної скарги, а подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги, зміст якої є практично ідентичним поданій нею касаційній скарзі, додавши лише формальне посилання на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК щодо зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. ОСОБА_1 не врахувала правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19, про необхідність врахування яких було зазначено в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 не виконала у відведений судом строк вимог цієї ухвали, не подала до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунула недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Тому касаційна скарга підлягає поверненню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у справі за позовом Виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області (органу опіки та піклування) в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук