Ухвала

від 24.01.2023 по справі 640/9792/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/9792/20

адміністративне провадження № К/990/1486/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №640/9792/20 за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - приватне підприємство "Воронівка Агро" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (далі - позивач, НВ ТОВ «Агро-Інтер») звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач, виконавча служба, Відділ), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області Квашенка С.С., яка полягає у невчиненні дій щодо надсилання на адресу позивача постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26 листопада 2019 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 26 листопада 2019 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 26 листопада 2019 року у виконавчому провадженні №37674119;

- зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області Квашенка С.С. надіслати на адресу позивача постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26 листопада 2019 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 26 листопада 2019 року у виконавчому провадженні №37674119;

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області Квашенка С.С. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26 листопада 2019 року, про стягнення виконавчого збору від 26 листопада 2019 року у виконавчому провадженні №37674119.

22 грудня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка С.С., яка полягає у невчиненні дій щодо надсилання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26 листопада 2019 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 26 листопада 2019 року, винесені у межах виконавчого провадження №37674119 на адресу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер».

Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка С.С. про стягнення виконавчого збору від 26 листопада 2019 року, винесену у межах виконавчого провадження №37674119.

Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка Сергія Сергійовича про стягнення витрат виконавчого провадження від 26 листопада 2019 року, винесену у межах виконавчого провадження № 37674119.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

26 січня 2021 року додатковим рішенням Окружного адміністративного суду присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області на користь НВ ТОВ «Агро-Інтер» понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн. (тридцять тисяч гривень нуль копійок).

18 серпня 2022 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року в частині стягнення з відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даних вимог відмовлено.

В іншій частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Заяву Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції задоволено частково.

Стягнуто з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» понесені витрати на правничу допомогу адвоката у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

На зазначену постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 січня 2023 року.

В касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі №910/5998/20, від 28 липня 2022 року у справі № 640/18791/20, від 06 липня 2022 року у справі 748/1027/21, від 06 квітня 2021 року у справі № 922/2056/20 у подібних правовідносинах щодо застосовування частини сьомої статті 314 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (частина друга статті 330 КАС України).

Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.

В тексті касаційної скарги позивач, посилаючись на постанови Верховного Суду, акцентує увагу на витягах з них, однак не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі від 07 вересня 2021 року у справі №910/5998/20, від 28 липня 2022 року у справі №640/18791/20, від 06 липня 2022 року у справі 748/1027/21, від 06 квітня 2021 року у справі №922/2056/20 є подібними.

Посилаючись на постанови Верховного Суду, прийняті у цивільних та господарських справах, в порушення норми процесуального права скаржник зазначає частину сьому статті 134 КАС України, що унеможливлює її застосування судами у зазначених справах.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Подана касаційна скарга позивача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами норм процесуального права.

Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням позивачем у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме в касаційній скарзі скаржником не доведено, подібність правовідносин у цій справі зі справами розглянутими Верховним Судом, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №640/9792/20 за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - приватне підприємство "Воронівка Агро" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування постанови - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова