Ухвала

від 25.01.2023 по справі 438/552/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 438/552/20

провадження № 61-508ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, першого заступника міського голови

м. Борислава Львівської області з питань діяльності виконавчих органів ради Садлівського Романа Станіславовича, фінансового управління Бориславської міської ради, комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бориславська міська рада Львівської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень та наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. від 09 квітня 2020 року

№ 106-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради» (далі - КНП «ЦМЛ

м. Борислава»);

2) визнати незаконним та скасувати видане в. о. міського голови - першим заступником міського голови м. Борислава Львівської області

Садлівським Р. С. розпорядження від 16 квітня 2020 року № 111-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора КНП «ЦМЛ

м. Борислава»;

3) визнати незаконним та скасувати наказ КНП «ЦМЛ м. Борислава» від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;

4) визнати незаконним та скасувати підпункт 1 пункту 3 наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» від 10 квітня 2020 року № 93-к «Про надання відпустки, замісництво, переведення»;

5) поновити його на посаді директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» з 10 квітня 2020 року;

6) стягнути з КНП «ЦМЛ м. Борислава» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2020 року по дату прийняття судом рішення;

7) допустити негайне виконання рішення суду в частині його поновлення на посаді директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» та в частині стягнення з КНП «ЦМЛ м. Борислава» середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середнього заробітку за один місяць.

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до КНП «ЦМЛ м. Борислава», у якому просив:

1) поновити строк на оскарження наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава»

від 24 квітня 2020 року «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_2 ».

2) об`єднати цей позов з позовом у справі № 438/552/20;

3) визнати незаконним та скасувати наказ КНП «ЦМЛ м. Борислава» від 24 квітня 2020 року № 105-к «Про зміни до наказу від 10 квітня

2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;

4) судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 07 вересня 2020 року об`єднано позови в одне провадження.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 20 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, позовні вимоги

ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано Розпорядження міського голови

м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. № 106-р від 09 квітня

2020 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава».

Визнано незаконним та скасовано видане в. о. міського голови, першим заступником міського голови м. Борислава Львівської області

Садлівським Р. С., розпорядження міського голови № 111-р від 16 квітня 2020 року «Про внесення змін до розпорядження міського голови

від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава».

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 91-к від 10 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Визнано незаконним та скасовано п.п.1 п.3 наказу комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 93-к від 10 квітня 2020 року «Про надання відпустки, замісництво, перевести».

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 105-к від 24 квітня 2020 року «Про зміни до наказу

від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради з 10 квітня 2020 року.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 10 квітня 2020 по дату ухвалення рішення - 20 листопада 2020 року) в розмірі

122 871,87 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середнього заробітку за один місяць.

05 січня 2023 року міський голова м. Борислава Львівської області Яворський І. Р., в інтересах якого діє ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в указаній вище справі.

До касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Вказане клопотання мотивоване тим, що на момент подання касаційної скарги на казначейських рахунках виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області залишок коштів складає 00 грн 00 коп. Вказана ситуація пов`язана з тим, що календарний рік ще тільки почався і бюджетні асигнування не надійшли, а відтак здійснити оплату судового збору за подання касаційної скарги не вдається з об`єктивних причин.

Вивчивши доводи клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Велика Палата Верховного Суду у постанова від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 сформулювала такий висновок. Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої наведеної статті Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Разом з цим, Велика Палата констатувала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

Верховним Судом враховано, що Закон України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збору, встановлює ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа).

Наведений Закон визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Враховуючи наведені норми національного законодавства, практику Верховного Суду та рішень ЄСПЛ щодо обов`язку учасника справи здійснити сплату судового збору у визначеному законом розмірі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наведені міським головою

м. Борислава Львівської області Яворським І. Р., в інтересах якого діє ОСОБА_1 , доводи є істотними та підтверджені доданими до клопотання доказами, зокрема випискою з системи дистанційного обслуговування клієнтів від 05 січня 2023 року.

Розмір судового збору за подачу касаційної скарги становить 12 547,04 грн (6 273,52 х 200 %.)

За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 40 КЗпП України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 та статтю 149 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладених у постановах Верховного Суду

від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц, від 22 листопада

2021 року у справі № 342/1310/19, від 27 січня 2022 року у справі

№ 619/3656/20

Також заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 402 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, в інтересах якого діє ОСОБА_1 , про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

Відстрочити міському голові м. Борислава Львівської області Яворському Ігорю Романовичу, в інтересах якого діє ОСОБА_1 , сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у розмірі 12 547,04 грн до ухвалення судового рішення у справі

Відкрити касаційне провадження у даній справі.

Витребувати з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 438/552/20 за позовом ОСОБА_2 до міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, першого заступника міського голови м. Борислава Львівської області з питань діяльності виконавчих органів ради Садлівського Романа Станіславовича, фінансового управління Бориславської міської ради, комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня

м. Борислава» Бориславської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бориславська міська рада Львівської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень та наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська