Постанова

від 24.05.2023 по справі 438/552/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 438/552/20

провадження № 61-508св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: міський голова м. Борислава Львівської області Яворський Ігор Романович, перший заступник міського голови м. Борислава Львівської області з питань діяльності виконавчих органів ради Садлівський Роман Станіславович, фінансове управління Бориславської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради,

третя особа - Бориславська міська рада Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року в складі судді Грицай М. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського голови міста Борислава Львівської області Яворського І. Р., першого заступника міського голови міста Борислава Львівської області з питань діяльності виконавчих органів ради Садлівського Р. С., фінансового управління Бориславської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради (далі - КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради), третя особа - Бориславська міська рада Львівської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що 03 липня 2018 року між ним і начальником фінансового управління Бориславської міської ради ОСОБА_3 як органом управління майном було укладено контракт про його призначення на посаду директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради), на період із 03 липня 2018 року до 02 липня 2023 року.

На підставі контракту та його заяви 03 липня 2018 року міський голова м. Борислава ОСОБА_4 видав розпорядження № 175-р «Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради.

09 квітня 2020 року його разом із головним бухгалтером КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради ОСОБА_5 викликали до Бориславської міської ради, де начальник фінансового управління ОСОБА_3 зачитав довідку про результати перевірки від 09 квітня 2020 року № 03-13/209 (копію якої видали на руки) та подання начальника фінансового управління від 08 квітня 2020 року № 01-35/206 (копію якого видали на руки), потім без надання можливості надати будь-які пояснення зачитали розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_6 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава». Копію розпорядження про його звільнення не надали.

Незаконні, необґрунтовані та протиправні дії місцевої влади стосовно нього та його роботи призвели до необхідності звернення до сімейного лікаря з метою отримання медичної допомоги та подальшого лікування. Відповідно з 09 квітня 2020 року позивач перебував на лікарняному.

З повним текстом розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р позивач ознайомився 17 квітня 2020 року. 21 квітня 2020 року йому стало відомо про наявність розпорядження в. о. міського голови - першого заступника міського голови Садлівського Р. С. від 16 квітня 2020 року № 111-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава», яким, на його думку, внесено суттєві зміни. З указаним розпорядженням його також не було ознайомлено.

На виконання розпорядження міського голови про його звільнення з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава Бориславської міської ради», 10 квітня 2020 року за підписом в. о. директора ОСОБА_7 видано наказ № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 », а також наказ № 93-к «Про надання відпустки, замісництва, перевести», якими його звільнено з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради з 10 квітня 2020 року згідно з підпунктом 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» контракту з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 03 липня 2018 року, та з 10 квітня 2020 року, без його згоди і під час тимчасової непрацездатності, його переведено на 0,5 ставки лікаря-ортопеда-травматолога травматологічного відділення.

Позивач вважає, що дії міського голови щодо звільнення його з посади є незаконними і такими, що вчинені з перевищенням повноважень, оскільки, на його думку, лише орган управління майном, тобто фінансове управління Бориславської міської ради, з яким було укладено контракт 03 липня 2018 року, мало право до закінчення строку дії контракту звільняти його з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради у разі порушення ним вимог закону та/або умов контракту.

Крім того, контракт укладено з органом управління майном 03 липня 2018 року згідно з Типовою формою контракту, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 642, яка втратила чинність 31 серпня 2019 року, що передбачала обов`язок керівника КНП погоджувати з органом управління майном укладення договорів на суму понад 100 000,00 грн та підставу для розірвання з ініціативи органу управління майном контракту з керівником КНП і звільнення з посади директора до закінчення строку дії контракту за невиконання цього обов`язку.

Однак у Типовій формі контракту, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 792 та набрала чинності 31 серпня 2019 року, на яку, зокрема, посилався у своїх розпорядженнях міський голова як на підставу звільнення, вже не передбачений обов`язок керівника КНП погоджувати з органом управління майном укладення договорів на суму понад 100 000,00 грн, тому, відповідно, не передбачена і підстава для розірвання з ініціативи органу управління майном контракту з керівником КНП та звільнення з посади директора до закінчення строку дії контракту за укладення керівником КНП договорів на суму більше 100 000,00 грн без погодження з органом управління майном.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради»;

2) визнати незаконним та скасувати видане в. о. міського голови - першим заступником міського голови м. Борислава Львівської області Садлівським Р. С. розпорядження від 16 квітня 2020 року № 111-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради;

3) визнати незаконним та скасувати наказ КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

4) визнати незаконним та скасувати підпункт 1 пункту 3 наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 93-к «Про надання відпустки, замісництво, переведення»;

5) поновити його на посаді директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради з 10 квітня 2020 року;

6) стягнути з КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2020 року по дату прийняття судом рішення;

7) допустити негайне виконання рішення суду в частині його поновлення на посаді директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради та в частині стягнення з КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середнього заробітку за один місяць.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради, в якому просив:

1) поновити строк на оскарження наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 24 квітня 2020 року «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 »;

2) визнати незаконним та скасувати наказ КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 24 квітня 2020 року № 105-к «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

3) судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 червня 2020 року він отримав наказ КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 24 квітня 2020 року № 105-к «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 », яким унесені суттєві зміни до наказу № 91-к та викладено його в іншій редакції.

Оскаржуваний наказ позивач вважає незаконним, безпідставним і таким, що підлягає скасуванню. Зі змістом цього наказу він не був ознайомлений, про його наявність його ніхто не повідомляв, копію наказу йому не вручали та не надсилали.

Крім того, цей наказ видано під час його перебування на лікарняному.

Видання в. о. директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради ОСОБА_7 оскаржуваного наказу через два тижні після звільнення позивача з посади не передбачено КЗпП України, іншими нормативно-правовими актами України, положеннями статуту КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради та умовами укладеного між ним і фінансовим управлінням Бориславської міської ради контрактом від 03 липня 2018 року.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 вересня 2020 року зазначені позови об`єднані в одне провадження.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. № 106-р від 09 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради.

Визнано незаконним та скасовано видане в. о. міського голови, першим заступником міського голови м. Борислава Львівської області Р. С. Садлівським розпорядження міського голови № 111-р від 16 квітня 2020 року «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради.

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 91-к від 10 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_6 ».

Визнано незаконним та скасовано підпункт 1 пункту 3 наказу комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 93-к від 10 квітня 2020 року «Про надання відпустки, замісництво, перевести».

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 105-к від 24 квітня 2020 року «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради з 10 квітня 2020 року.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 10 квітня 2020 по дату ухвалення рішення - 20 листопада 2020 року) в розмірі 122 871,87 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середнього заробітку за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

звільнення позивача з роботи відбулося у період його тимчасової непрацездатності, тобто відповідачами при звільненні позивача з посади директора порушені гарантії, передбачені частиною третьою статті 40 КЗпП України;

вимога позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області І. Яворського від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_6 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» не підлягає задоволенню, оскільки на час розгляду справи судом встановлено, що таке розпорядження міський голова не видавав;

у наказі про звільнення відсутнє посилання на статтю, пункт законодавства про працю, згідно з якими відбулося звільнення позивача;

у трудовій книжці позивача відсутній запис про його звільнення з посади директора, що є порушенням норм трудового законодавства. Для належного захисту прав позивача вказані накази є незаконними та підлягають скасуванню;

враховуючи наявність підстав для поновлення позивача на роботі, стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2021 рокустягнуто з КНП «ЦМЛ м. Борислава» на користь ОСОБА_1 5 044,80 грн сплаченого ним судового збору, а також стягнуто з КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 1 228,72 грн.

Додаткове рішення мотивовано необхідністю вирішення питання про розподіл судових витрат у справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з 09 квітня 2020 року на 30 травня 2020 року.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстав для поновлення позивача на роботі немає, адже його обґрунтовано звільнено на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом. Оскільки датою звільнення є день, коли позивач перебував на лікарняному, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити дату звільнення з 09 квітня на 30 травня 2020 року - перший робочий день після лікарняного. Зміна дати звільнення не може вважатися вимушеним прогулом, який підлягає оплаті середнім заробітком, оскільки за цей період позивачу виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. З огляду на те, що звільнення позивача відбулося без порушення вимог трудового законодавства, не підлягають задоволенню як похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 травня 2021 року (про відкриття апеляційного провадження) та постанову Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповноважним складом (суддя-доповідач одноособово) постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження. З урахуванням вказаних обставин не можна вважати, що подальший розгляд справи здійснювався повноважним судом.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу Бориславського міського голови Яворського І. Р. залишено без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням встановленого порядку, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення його порушених прав як працівника. Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та не спростовані доводами апеляційної скарги.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

05 січня 2023 року міський голова м. Борислава Львівської області Яворський І. Р., в інтересах якого діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, змінивши дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради з 09 квітня на 30 травня 2020 року, а в іншій частині позову відмовити.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 40 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, та статтю 149 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц, від 22 листопада 2021 року у справі № 342/1310/19, від 27 січня 2022 року у справі № 619/3656/20.

Також заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Заявник зазначає, що наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності чи відпустки. Але суди, замість того, щоб змінити дату звільнення, визнали звільнення незаконним із вказаних підстав.

Крім того, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджується наданими суду доказами.

У справі, яка переглядається, позивачу було запропоновано надати письмові пояснення, проте останній їх не надав. Тобто відповідач виконав свій обов`язок, передбачений статтею 149 КЗпП України.

Водночас, як убачається із судової практики, ключовою обставиною щодо застосування дисциплінарного стягнення (в тому числі і звільнення) є факт порушення трудової дисципліни, а неодержання письмового пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення. До матеріалів справи долучені належні та допустимі докази, які підтверджують факти порушення умов контракту, яких допустився позивач, перебуваючи на посаді директора.

Судами не спростовані доводи відповідача щодо порушення позивачем умов контракту, які і стали підставою для його звільнення з посади директора.

Також звертає увагу, що неправильне оформлення трудової книжки не може бути підставою для скасування наказу про звільнення. Позовних вимог про внесення змін до трудової книжки позивач не заявляв.

Як видно з доводів касаційної скарги, заявник оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень і наказів, які стосуються звільнення ОСОБА_1 , та внесення до них відповідних змін.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 03 липня 2018 року начальник фінансового управління Бориславської міської ради Петрів Ю. І. (орган управління майном) та ОСОБА_1 підписали контракт про призначення позивача на посаду директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради (том 1, а. с. 36-38).

Відповідно до умов контракту керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради здійснювати поточне управління (керівництво) закладом, у тому числі забезпечувати належний рівень медичного обслуговування населення, ефективну діяльність закладу, раціональне використання і збереження закріпленого за закладом майна, раціональний добір кадрів, створювати умови для забезпечення належного рівня медичного обслуговування населення, а орган управління майном зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника (пункт 1 контракту).

Строк дії контракту визначено з 03 липня 2018 року до 02 липня 2023 року, контракт набирає чинності з дня підписання його сторонами (пункт 27).

Підпунктом 9 пункту 23 контракту передбачено, що контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади з ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії контракту: у разі здачі в оренду майна, закріпленого за закладом, та укладення договорів комерційної концесії, спільної діяльності, купівлі-продажу, кредитних договорів на суму, що перевищує 100 000 грн, а також договорів підряду на суму, що перевищує 1 000 000 грн, без отримання письмової згоди органу управління майном.

Пунктом 29 контракту передбачено, що умови контракту можуть бути змінені за згодою сторін шляхом укладення додаткового договору у письмовій формі.

Розпорядженням міського голови Бориславської міської ради Львівської області Яворського І. Р. від 03 липня 2018 року № 175-р призначено ОСОБА_1 з 03 липня 2018 року на посаду директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради на умовах контракту на п`ять років, з 03 липня 2018 року до 02 липня 2023 року, в порядку переведення з центральної міської лікарні (том 1, а. с. 58).

На підставі цього розпорядження наказом КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 03 липня 2018 року № 1-к, ОСОБА_1 призначено на посаду директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради на умовах контракту на п`ять років, із 03 липня 2018 року до 02 липня 2023 року, в порядку переведення з центральної міської лікарні (том 1, а. с. 75).

03 квітня 2020 року начальник фінансового управління Бориславської міської ради Львівської області звернувся із листом до міського голови про утворення робочої групи для проведення перевірки окремих питань КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради.

Розпорядженням міського голови Бориславської міської ради Яворського І. Р. від 03 квітня 2020 № 101-р утворено робочу групу для проведення перевірки окремих питань КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради та доручено провести перевірку з наступних питань: дотримання вимог пунктів 14, 15 розділу ІІІ «Умови та матеріальне забезпечення керівника» контракту з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 03 липня 2018 року (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 27 січня 2020 року № 1); дотримання вимог підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії». Визначено час проведення перевірки з 03 по 08 квітня 2020 року за період: 2019 рік, січень-березень 2020 року та подання до 10 квітня 2020 року довідки про результати перевірки.

09 квітня 2020 року начальник фінансового управління Бориславської міської ради звернувся до міського голови з поданням № 01-35/206, у якому просив видати розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради у зв`язку з порушенням останнім умов контракту, зокрема, укладення договорів на суму, що перевищує 100 000 грн без письмової згоди органу управління майном та нарахування і виплати йому премій без погодження з органом управління майном (том 1, а. с. 47-48).

Допущені директором КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради ОСОБА_1 порушення умов контракту зафіксовано у довідці від 09 квітня 2020 року № 03-13/209.

У цій довідці зазначено, що керівнику КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради ОСОБА_1 у 2019 році виплачено премії в розмірі трьох посадових окладів без погодження з органом управління майном (31 044,06 грн у червні 2019 року та у грудні 2019 року - 31 044,06 грн.). Крім того, у грудні 2019 року виплачено щомісячну доплату в сумі 21 166,00 грн за рахунок коштів, що надійшли як плата за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (такий вид доплати не передбачений умовами контракту та додаткової угоди до нього). Доплати за рахунок коштів, що надійшли як плата за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, ОСОБА_1 отримав і у 2020 році, загальна сума доплат за січень- березень 2020 року складає 53 687,79 грн.

У довідці також зазначено про порушення ОСОБА_1 підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» щодо укладення договорів на суму, яка перевищує 100 000 грн без погодження з органом управління майном, зокрема у 2019 році укладено 22 таких договори, а у першому кварталі 2020 року - 9 договорів (том 1, а. с. 49-53).

Пунктом 1 розпорядження Бориславського міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р звільнено ОСОБА_1 з 09 квітня 2020 року із займаної посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради, згідно з умовами підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» контракту з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» від 03 липня 2018 року. Підстава: подання начальника фінансового управління Бориславської міської ради Львівської області Ю. Петріва від 09 квітня 2020 року № 894-3/20.

За пунктом 2 цього розпорядження контракт з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» від 03 липня 2018 року розірвано з 09 квітня 2020 року (том 1, а. с. 45).

ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень та зазначив, що вони будуть надані пізніше, після консультації з юристом, про що складений відповідний акт від 09 квітня 2020 року.

У зв`язку з допущеними у розпорядженні міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради описками, до останнього, на підставі розпорядження в.о. міського голови, першого заступника Бориславського міського голови Р. Садлівського від 16 квітня 2020 року № 111-р, внесено зміни, а саме: замість слів «довідки про результати перевірки № 03-13/125 від 09 квітня 2020 року, подання начальника фінансового управління № 894-3/20 від 09 квітня 2020 року» читати «довідки про результати перевірки від 09 квітня 2020 року № 03-13/209, подання начальника фінансового управління від 9 квітня 2020 року № 01-35/206 (вхідний від 09 квітня 2020 року № 894-3/20); в абзаці 2 пункту 1 розпорядження замість слів «Підстава: подання начальника фінансового управління Бориславської міської ради Львівської області Ю. Петріва від 09 квітня 2020 року № 894-3/20» читати «Підстава: подання начальника фінансового управління Бориславської міської ради Львівської області Ю. Петріва від 09 квітня 2020 року № 01-35/206 (вхідний № 894-3/20 від 09 квітня 2020 року) (том 1, а. с. 46).

Наказом в. о. директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради Ю. В. Трускавецького від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 » позивача звільнено з 10 квітня 2020 року із займаної посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради, згідно з умовами підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» контракту з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 03 липня 2018 року. Підстава: розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_8 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради. Контракт із керівником розірвано з 09 квітня 2020 року. Зобов`язано бухгалтерію провести розрахунок (том 1, а. с. 78).

Наказом в.о. директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради Ю. В. Трускавецького від 10 квітня 2020 року № 93-к «Про надання відпустки, замісництва, перевести» ОСОБА_1 директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради переведено з 10 квітня 2020 року на 0,5 ставки лікаря-ортопеда-травматолога травматологічного відділення з оплатою згідно із штатним розписом. Підстава: наказ від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 » (том 1, а. с. 79).

Наказом в. о. директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради Ю. О. Трускавецького від 24 квітня 2020 року № 105-к «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 » внесено зміни та викладено у новій редакції наказ від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 » та вказано вважати ОСОБА_1 звільненим із 9 квітня 2020 року із займаної посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, згідно з умовами підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» контракту з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 03 липня 2018 року. Підстава: розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради. Пункт 2 виключено, а пункт 3, 4 вважати пунктами 2 та 3 (том 3, а. с. 125).

Тобто звільнення позивача із займаної посади відбулося 09 квітня 2020 року.

Згідно з пояснювальною запискою головного спеціаліста загального відділу ОСОБА_9 , нею 09 квітня 2020 року представнику КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради видано завірені копії розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради в кількості 5 примірників, у яких були допущені технічні помилки, в результаті чого ці копії не відповідали оригіналу розпорядження, підписаного міським головою. Надалі такі ж копії були направлені представнику позивача як додатки до відповіді на його адвокатський запит (том 1, а. с. 174).

Розпорядженням міського голови від 24 квітня 2020 року № 64-к на підставі пояснювальної записки ОСОБА_9 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та їй оголошено догану (том 1, а. с. 175).

Відповідно до первинного листа непрацездатності серії АДХ № 834989, виданого 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 , вбачається, що він звільнений від роботи з 09 до 13 квітня 2020 року; з 14 до 17 квітня 2020 року; з 18 до 27 квітня 2020 року; з 28 квітня до 07 травня 2020 року. Зазначений лист непрацездатності закритий з відміткою, що ОСОБА_1 продовжує хворіти.

Згідно із листом непрацездатності серії АДО № 991821 (продовження листа № 834989), виданого 08 травня 2020 року, ОСОБА_1 звільнений від роботи з 08 до 15 травня 2020 року; з 16 до 25 травня 2020 року; з 26 до 29 травня 2020 року; стати до роботи - 30 травня 2020 року.

Розпорядження міського голови І. Яворського від 09 квітня 2020 року №106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради та розпорядження в.о. міського голови - першого заступника міського голови Бориславської міської ради Р. Садлівського від 16 квітня 2020 року № 111-р «Про внесення змін до розпорядження від 09 квітня 2020 року № 106-р» видані у період тимчасової непрацездатності позивача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Виходячи з доводів касаційної скарги Верховним Судом переглядаються рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів і розпоряджень, які стосуються його звільнення, а також внесення до них відповідних змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.

Звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Верховний Суд наголошує, що законність звільнення у цій категорії справ повинен довести роботодавець.

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) та постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 608/1224/20 (провадження № 61-10450св21).

Ухвалюючи оскаржувані рішення про визнання незаконними та скасування розпоряджень та наказів про звільнення позивача з посади директора та поновлення його на відповідній посаді, суди виходили з того, що звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема:

позивача звільнено у період його тимчасової непрацездатності, тобто відповідачами порушені гарантії передбачені частиною третьою статті 40 КЗпП України;

у наказі про звільнення відсутнє посилання на статтю, пункт законодавства про працю, згідно з якими відбулося звільнення позивача;

у трудовій книжці позивача відсутній запис про його звільнення з посади директора, що є порушенням норм трудового законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками судів повною мірою не погоджується з огляду на таке.

Розпорядженням Бориславського міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р ОСОБА_1 звільнено із займаної посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради.

Підставою для видання цього розпорядження слугували довідка про результати перевірки від 09 квітня 2020 року № 03-13/125 та подання начальника фінансового управління Бориславської міської ради Львівської області Ю. Петріва від 09 квітня 2020 року № 894-3/20.

У зв`язку з допущеними у розпорядженні міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради описками, до останнього, на підставі розпорядження в.о. міського голови, першого заступника Бориславського міського голови Р. Садлівського від 16 квітня 2020 року № 111-р, внесено зміни, а саме: замість слів «довідки про результати перевірки № 03-13/125 від 09 квітня 2020 року, подання начальника фінансового управління № 894-3/20 від 09 квітня 2020 року» читати «довідки про результати перевірки від 09 квітня 2020 року № 03-13/209, подання начальника фінансового управління від 09 квітня 2020 року № 01-35/206 (вхідний від 09 квітня 2020 року № 894-3/20); в абзаці 2 пункту 1 розпорядження замість слів «Підстава: подання начальника фінансового управління Бориславської міської ради Львівської області Ю. Петріва від 09 квітня 2020 року № 894-3/20» читати «Підстава: подання начальника фінансового управління Бориславської міської ради Львівської області Ю. Петріва від 09 квітня 2020 року № 01-35/206 (вхідний № 894-3/20 від 09 квітня 2020 року).

Наказом в. о. директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради Ю. В. Трускавецького від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 » позивача звільнено з 10 квітня 2020 року із займаної посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради, згідно з умовами підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» контракту з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 03 липня 2018 року. Підстава: розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_6 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради. Контракт з керівником розірвано з 09 квітня 2020 року. Зобов`язано бухгалтерію провести розрахунок.

Наказом в. о. директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради Ю. В. Трускавецького від 24 квітня 2020 року № 105-к «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 » внесено зміни та викладено у новій редакції наказ від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_6 ». Вважати ОСОБА_1 звільненим із 9 квітня 2020 року із займаної посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, згідно з умовами підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» контракту з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 03 липня 2018 року. Підстава: розпорядження міського голови від 9 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради. Пункт 2 виключено, а пункт 3, 4 вважати пунктами 2 та 3.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Підставою звільнення позивача з посади директора за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України стало невиконання ним обов`язків, передбачених підпунктом 9 пункту 23 цього контракту.

Підпунктом 9 пункту 23 контракту передбачено, що контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади з ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії контракту: у разі здачі в оренду майна, закріпленого за закладом, та укладення договорів комерційної концесії, спільної діяльності, купівлі-продажу, кредитних договорів на суму, що перевищує 100 000 грн, а також договорів підряду на суму, що перевищує 1 000 000 грн, без отримання письмової згоди органу управління майном.

На підтвердження наявності підстав для звільнення роботодавець послався на довідки про результати перевірки від 09 квітня 2020 року № 03-13/209 та подання начальника фінансового управління від 09 квітня 2020 року № 01-35/206.

Зазначеними документами встановлено, що керівнику КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради ОСОБА_1 у 2019 році виплачено премії в розмірі трьох посадових окладів без погодження з органом управління майном (31 044,06 грн у червні 2019 року та у грудні 2019 року - 31 044,06 грн).

Крім того, у грудні 2019 року виплачено щомісячну доплату в сумі 21 166,00 грн за рахунок коштів, що надійшли як плата за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (такий вид доплати не передбачений умовами контракту та додаткової угоди до нього).

Доплати за рахунок коштів, що надійшли як плата за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, ОСОБА_1 отримав і у 2020 році, загальна сума доплат за січень - березень 2020 року складає 53 687,79 грн.

У цій довідці також вказано про порушення ОСОБА_1 підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» щодо укладення договорів на суму, яка перевищує 100 000 грн без погодження з органом управління майном, зокрема у 2019 році укладено 22 таких договори, а у першому кварталі 2020 року - 9 договорів (зазначено, які саме договори).

Тобто у наказі про звільнення позивача з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради зазначені підставі його звільнення, а саме: порушення підпункту 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії».

За наведених обставин, установивши, що настала подія, яка зумовила наслідки, визначені підпунктом 9 пункту 23 контракту від 03 серпня 2018 року контракту, укладеного між сторонами, колегія суддів Верховного Суду доходить висновків про обґрунтованість звільнення позивача (припинення з ним трудового договору) на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України його було звільнено з роботи в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно зі статтею 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_10 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України та зазначено, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій. Положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у

справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), на яку, зокрема, посилається заявник у касаційній скарзі, зроблено правовий висновок про те, що у разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Отже, працівник не може бути звільнений у період непрацездатності, працівник може бути звільнений з підстав, передбачених КЗпП України, лише у перший день після закінчення періоду непрацездатності.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором, або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника на роботі немає.

Тобто саме по собі звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України уперіод тимчасової непрацездатності не є безумовною підставою для поновлення його на роботі.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 608/1224/20 (провадження № 61-10450св21).

У зв`язку з наведеним, враховуючи відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки його обґрунтовано звільнено з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, на підставі, визначеній у контракті, а єдиною невідповідністю є неправильне визначення дати звільнення (09 квітня 2020 року), оскільки цього дня позивач перебував на лікарняному, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про необхідність змінити дату звільнення позивача з 09 квітня 2020 року на 30 травня 2020 року.

Верховний Суд зауважує, що у випадку зміни дати звільнення у зв`язку зі звільненням працівника з роботи під час його тимчасової непрацездатності, відсутні підстави і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причиною того, що працівник не виконував трудові обов`язки і не отримував заробітну плату є тимчасова непрацездатність, оплата якої здійснюється у визначеному законом порядку. У такому випадку зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 299/2706/20 (провадження № 61-3594св22) та від 22 лютого 2023 року у справі № 455/919/18 (провадження № 61-1676св22).

Враховуючи наведене, підстави для стягнення середнього заробітку за період із 09 квітня по 30 травня 2020 року відсутні.

При цьому колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів про те, що відсутність у трудовій книжці позивача запису про його звільнення з посади директора є підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення його на роботі, оскільки він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовними вимогами щодо внесення змін до трудової книжки. Порушення документальної процедури звільнення (не внесення відповідних записів до трудової книжки) не є підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Такі висновки колегії суддів узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 756/6670/19 (провадження № 61-16272св20), на яку, зокрема, посилається заявник у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що судами повно встановлено обставини у справі, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р., в інтересах якого діє ОСОБА_11 , підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог - скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме підлягає зміні дата звільнення позивача з роботи.

У задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень і наказів, які стосуються звільнення ОСОБА_1 , внесення до них відповідних змін, а також поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

З урахуванням того, що колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог, то скасуванню підлягає і додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2020 рокуяк невід`ємна частина судового рішення, яким спір вирішено по суті.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, позивач заявив 6 немайнових вимог, а саме:

визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради»;

визнання незаконним та скасування розпорядження від 16 квітня 2020 року № 111-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради;

визнання незаконним та скасування наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

визнання незаконним та скасування підпункту 1 пункту 3 наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 93-к «Про надання відпустки, замісництво, переведення»;

поновлення на посаді директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради з 10 квітня 2020 року;

визнання незаконним та скасування наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 24 квітня 2020 року № 105-к «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Також позивач заявив одну майнову вимогу, а саме стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи наведене, на момент подачі позову до суду позивач був звільнений від сплати судового збору за всі позовні вимоги, крім однієї, а саме: визнання незаконним та скасування підпункту 1 пункту 3 наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 93-к «Про надання відпустки, замісництво, переведення», оскільки ця вимога не є такою, що стосується питання поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Тобто, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір за одну немайнову вимогу в розмірі 840,80 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

17 червня 2020 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн за позовну вимогу про визнання незаконним та скасування підпункту 1 пункту 3 наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 93-к «Про надання відпустки, замісництво, переведення», що підтверджується квитанцією № N0HAG5570М (том 3, а. с. 1). Далі, квитанцією від 25 серпня 2020 року позивач доплатив 5 044,80 грн судового збору, з яких 840,80 грн - мінімальний розмір судового збору за одну позовну вимогу майнового характеру та 4 204,00 грн - за п`ять позовних вимог немайнового характеру) (том 2, а. с. 178), а всього 5 885,60 грн (840,80 грн+5 044,80 грн).

Таким чином, позивачем судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції сплачений у більшому на 5 044,80 грн розмірі, ніж установлено законом.

Сума судового збору, сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила (стаття 7 Закону України «Про судовий збір»).

Разом із тим, виходячи з того, що одна немайнова вимога є фактично задоволеною, а судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, як особи до повноважень якого належить вирішення питання дострокового розірвання контракту, укладеного з позивачем (том 4, а. с. 222-224).

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становила 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Міський голова м. Борислава Львівської області Яворський І. Р. у грудні 2020 року подав апеляційну скаргу, за яку Виконавчий комітет Бориславської міської ради сплатив 10 671,48 грн судового збору (1 261,00 грн за квитанцією від 17 грудня 2020 року № 687 та 9 410,28 грн за квитанцією від 13 травня 2021 № 348 (том 4, а. с. 20, 34), хоча мав би сплатити 9 410,28 грн (5 044,80 грн за 6 немайнових вимог + 1 228,72 грн за 1 майнову вимогу, виходячи з 1 % від розміру задоволеного судом першої інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу) * 150%).

Відповідно за подання апеляційної скарги міський голова м. Борислава Львівської області Яворський І. Р. переплатив 1 261,20 грн судового збору (10 671,48 грн - 9 410,28 грн), повернення якого може відбутися виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу Бориславського міського голови Яворського І. Р. залишено без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року без змін.

За результатами касаційного перегляду справи, касаційну скаргу Бориславського міського голови Яворського І. Р. задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким змінено дату звільнення позивача з роботи. Тобто Верховним Судом задоволена одна немайнова вимога. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частин шостої-сьомої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. 1 261,20 грн пропорційно до задоволених позовних вимог, а решту, у розмірі 8 149,08 грн (9 410,28 грн - 1 261,20 грн, необхідно компенсувати міському голові м. Борислава Львівської області ОСОБА_4 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становила 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Розмір судового збору за подачу касаційної скарги становить 12 547,04 грн ( 840,80 грн х 6 (немайнових вимог) х 200% та 1 228,72 грн - 1% від розміру задоволеного судом першої інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу х 200%).

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року міському голові м. Борислава Львівської області Яворському І. Р. відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у розмірі 12 547,04 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що заявнику відстрочено сплату судового збору, а за результатами вирішення справи касаційна скарга міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. задоволена, то з ОСОБА_1 в рахунок державного бюджету підлягає відшкодування 1 681,60 грн (840,80 грн х 200%) за вимогу про визнання незаконним та скасування підпункту 1 пункту 3 наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 93-к «Про надання відпустки, замісництво, переведення», за яку він не звільнений від сплати судового збору.

Судові витрати у зв`язку з касаційним переглядом справи в розмірі 10 865,44 грн (12 547,04 грн - 1 681,60 грн) віднести на рахунок держави.

Таким чином, шляхом взаємного зарахування сум судових витрат, які підлягають стягненню з кожного учасника справи, з ОСОБА_1 на користь міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн (1 261, 20 грн (судовий збір, який підлягає стягненню з позивача на користь міського голови) - 840,80 грн (судовий збір, який підлягає стягненню з міського голови на користь позивача), а сплачений міським головою м. Борислава Львівської області Яворським І. Р. судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8 149,08 грн компенсувати йому за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Судові витрати у зв`язку з касаційним переглядом справи в розмірі 10 865,44 грн віднести на рахунок держави.

При цьому, враховуючи взаємозалік сум, які ОСОБА_1 повинен був сплатити на користь держави, переплата сплаченого позивачем судового збору до суду першої інстанції становить 3 363,20 грн, повернення якого може відбутися виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року,додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2021 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Позов ОСОБА_1 до міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, першого заступника міського голови м. Борислава Львівської області з питань діяльності виконавчих органів ради Садлівського Романа Станіславовича, фінансового управління Бориславської міської ради, комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бориславська міська рада Львівської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень і наказів, які стосуються звільнення позивача та внесення до них відповідних змін, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з 09 квітня 2020 року на 30 травня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь міського голови м. Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовичасудовий збір у розмірі 420,40 грн.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 8 149,08 грнкомпенсувати міському голові м. Борислава Львівської області ОСОБА_4 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати у зв`язку з касаційним переглядом справи в розмірі 10 865,44 грн віднести на рахунок держави.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук