Ухвала

від 12.05.2023 по справі 438/552/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 травня 2023 року

м. Київ

справа № 438/552/20

провадження № 61-508св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови міста Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, першого заступника міського голови міста Борислава Львівської області з питань діяльності виконавчих органів ради Садлівського Романа Станіславовича, фінансового управління Бориславської міської ради, комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бориславська міська рада Львівської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень та наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою міського голови міста Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року в складі судді Грицай М. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського голови міста Борислава Львівської області Яворського І. Р., першого заступника міського голови міста Борислава Львівської області з питань діяльності виконавчих органів ради Садлівського Р. С., фінансового управління Бориславської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що 03 липня 2018 року між ним і начальником фінансового управління Бориславської міської ради Петрівим Ю. І. як органом управління майном було укладено контракт про його призначення на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради (далі - КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради), на період із 03 липня 2018 року до 02 липня 2023 року.

На підставі контракту та його заяви 03 липня 2018 року міський голова м. Борислава Яворський І. Р. видав розпорядження № 175-р «Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора КНП «ЦМЛ м. Борислава».

09 квітня 2020 року його разом із головним бухгалтером КНП «ЦМЛ м. Борислава» Гнатів О. І. викликали до Бориславської міської ради, де начальник фінансового управління Петрів Ю. І. зачитав довідку про результати перевірки від 09 квітня 2020 року № 03-13/209 (копію якої видали на руки) та подання начальника фінансового управління від 08 квітня 2020 року № 01-35/206 (копію якого видали на руки), потім без надання можливості надати будь-які пояснення зачитали розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава». Копію розпорядження про його звільнення не надали.

Незаконні, необґрунтовані та протиправні дії місцевої влади щодо нього та його роботи призвели до необхідності його звернення до сімейного лікаря з метою отримання відповідної медичної допомоги та подальшого лікування. Відповідно з 09 квітня 2020 року він перебував на лікарняному.

З повним текстом розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р він ознайомився 17 квітня 2020 року. 21 квітня 2020 року йому стало відомо про наявність розпорядження в. о. міського голови - першого заступника міського голови Садлівського Р. С. від 16 квітня 2020 року № 111-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава», яким, на його думку, внесено суттєві зміни. З указаним розпорядженням його також не було ознайомлено.

На виконання розпорядження міського голови про його звільнення з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава», 10 квітня 2020 року за підписом в. о. директора Трускавецького Ю. В. видано наказ № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 », а також наказ № 93-к «Про надання відпустки, замісництва, перевести», якими його звільнено з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» з 10 квітня 2020 року згідно з підпунктом 9 пункту 23 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» контракту з керівником КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 03 липня 2018 року та з 10 квітня 2020 року, без його згоди і під час тимчасової непрацездатності, його переведено на 0,5 ставки лікаря-ортопеда-травматолога травматологічного відділення.

Позивач вважає, що дії міського голови щодо звільнення його з посади є незаконними і такими, що вчинені з перевищенням повноважень, оскільки, на його думку, лише орган управління майном, тобто фінансове управління Бориславської міської ради, з яким було укладено контракт 03 липня 2018 року, мало право до закінчення строку дії контракту звільняти його з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради у разі порушення ним вимог закону та/або умов контракту.

Крім того, контракт укладено з органом управління майном 03 липня 2018 року згідно з Типовою формою контракту, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 642, яка втратила чинність 31 серпня 2019 року, що передбачала обов`язок керівника КНП погоджувати з органом управління майном укладення договорів на суму понад 100 000,00 грн та підставу для розірвання з ініціативи органу управління майном контракту з керівником КНП і звільнення з посади директора до закінчення строку дії контракту за невиконання цього обов`язку.

Однак у Типовій формі контракту, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 792 та набрала чинності 31 серпня 2019 року, на яку, зокрема, посилався у своїх розпорядженнях міський голова як на підставу звільнення, вже не передбачений обов`язок керівника КНП погоджувати з органом управління майном укладення договорів на суму понад 100 000,00 грн, тому, відповідно, не передбачена і підстава для розірвання з ініціативи органу управління майном контракту з керівником КНП та звільнення з посади директора до закінчення строку дії контракту за укладення керівником КНП договорів на суму більше 100 000,00 грн без погодження з органом управління майном.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради»;

2) визнати незаконним та скасувати видане в. о. міського голови - першим заступником міського голови м. Борислава Львівської області Садлівським Р. С. розпорядження від 16 квітня 2020 року № 111-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради;

3) визнати незаконним та скасувати наказ КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

4) визнати незаконним та скасувати підпункт 1 пункту 3 наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 10 квітня 2020 року № 93-к «Про надання відпустки, замісництво, переведення»;

5) поновити його на посаді директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради з 10 квітня 2020 року;

6) стягнути з КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2020 року по дату прийняття судом рішення;

7) допустити негайне виконання рішення суду в частині його поновлення на посаді директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради та в частині стягнення з КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середнього заробітку за один місяць.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради, в якому просив:

1) поновити строк на оскарження наказу КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 24 квітня 2020 року «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

2) визнати незаконним та скасувати наказ КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 24 квітня 2020 року № 105-к «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

3) судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 червня 2020 року він отримав наказ КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради від 24 квітня 2020 року № 105-к «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким унесені суттєві зміни до наказу № 91-к та викладено його в іншій редакції.

Оскаржуваний наказ позивач вважає незаконним, безпідставним і таким, що підлягає скасуванню. Зі змістом цього наказу він не був ознайомлений, про його наявність ніхто його не повідомляв, копію наказу йому не вручали та не надсилали, крім того, цей наказ видано під час його перебування на лікарняному.

Видання в. о. директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради Трускавецьким Ю. О. оскаржуваного наказу через два тижні після звільнення позивача з посади не передбачено КЗпП України, іншими нормативно-правовими актами України, положеннями статуту КНП «ЦМЛ м. Борислава» чи умовами укладеного між ним і фінансовим управлінням Бориславської міської ради контрактом від 03 липня 2018 року.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 вересня 2020 року зазначені позови об`єднані в одне провадження.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови м. Борислава Львівської області Яворського І. Р. № 106-р від 09 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради.

Визнано незаконним та скасовано видане в. о. міського голови, першим заступником міського голови м. Борислава Львівської області Садлівським Р. С., розпорядження міського голови № 111-р від 16 квітня 2020 року «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09 квітня 2020 року № 106-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «ЦМЛ м. Борислава» Бориславської міської ради.

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 91-к від 10 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано підпункт 1 пункту 3 наказу комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 93-к від 10 квітня 2020 року «Про надання відпустки, замісництво, перевести».

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради № 105-к від 24 квітня 2020 року «Про зміни до наказу від 10 квітня 2020 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради з 10 квітня 2020 року.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 10 квітня 2020 по дату ухвалення рішення - 20 листопада 2020 року) в розмірі 122 871,87 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середнього заробітку за один місяць.

05 січня 2023 року міський голова м. Борислава Львівської області Яворський І. Р., в інтересах якого діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, змінивши дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП з 09 квітня на 30 травня 2020 року, а в іншій частині позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів.

Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови міста Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, першого заступника міського голови міста Борислава Львівської області з питань діяльності виконавчих органів ради Садлівського Романа Станіславовича, фінансового управління Бориславської міської ради, комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бориславська міська рада Львівської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень та наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою міського голови міста Борислава Львівської області Яворського Ігоря Романовича, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року призначити до судового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська