Ухвала

від 02.02.2023 по справі 916/1448/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1448/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши подання старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. (вх. № 2-112/23 від 31.01.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа по справі № 916/1448/17

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (вул. Тарасевича, № 1Б, с. Тараса Шевченка, Ріпкинський район, Чернігівська обл., 15054)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінголд» (вул. Чорноморського козацтва, № 49, кв. 17, м. Одеса, 65003)

про стягнення 107 358,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.07.2017, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018, позов Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка було задоволено частково; стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінголд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка 95 398 грн. 80 коп. вартість сплаченої неякісної реверсивної плити NTP 400Y (серійний №NT400Y1308010) та витрати на оплату судового збору в сумі 1 438 грн. 98 коп. В іншій частині позову відмовлено.

04.09.2017 на виконання вказаного рішення суду було видано відповідний наказ.

31.01.2023 від державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. до суду надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінголд» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на юридичну особу наказом Господарського суду Одеської області у справі №916/1448/17 від 12.08.2017.

В обґрунтування подання державний виконавець вказує, що на виконанні знаходиться виконавче провадження № 54995848 з виконання наказу № 916/1448/17, виданого 12.08.2017 про стягнення з боржника ТОВ «Грінголд» на користь стягувача ТОВ ім. Шевченко боргу в розмірі 96837,78 грн.

Як вказує виконавець, відповідно до інформації з ЄДР та установчих документів боржника, керівником юридичної особи боржника є ОСОБА_1 .

Окрім того, виконавець зазначає, шо ним 26.10.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей та яку направлено сторонам виконавчого провадження.

За ствердженнями державного виконавця, рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Також державний виконавець зауважує, що під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації, наданої на запити, майно належне боржнику на праві власності, відсутнє.

Наразі державний виконавець зауважує, що ним на адресу боржника, а також керівника юридичної особи-боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак керівник ТОВ «Грінголд» на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Також, як зауважив виконавець, за повідомленням Державної міграційної служби від 23.08.2022, керівник ТОВ «Грінголд» ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданим 05.03.2015 органом видачі 5102.

Як зазначив старший державний виконавець, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Розглянувши подане державним виконавцем подання про тимчасове обмеження боржника, керівником якого є ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України боржника, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, положеннями наведеної статті законодавцем чітко окреслено коло осіб, які можуть бути піддані такому заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, що охоплює лише фізичну особу, яка має статус боржника у виконавчому провадженні.

Отже, на відміну від положень підпункту 19 пункту 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», приписи статті 337 ГПК України не передбачають повноважень господарського суду зі встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме керівника боржника - юридичної особи, а визначає можливість тимчасового обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

Згідно з ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

В силу статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як з`ясовано судом, на виконанні Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває наказ Господарського суду Одеської області № 916/1448/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінголд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка 95398,80 грн вартості сплаченої неякісної реверсивної плити NTP 400Y (серійний №NT400Y1308010) та 1438,98 грн витрат на оплату судового збору.

Так, за ствердженнями державного виконавця, судове рішення боржником так і не було виконано, не надано декларацію, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», що стало підставою для звернення державним виконавцем до господарського суду із даним поданням.

Так, відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Так, виконавець під час здійснення виконавчого провадження (широке коло відносин) має право, в порядку п. 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» звернутись до суду із поданням за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Проте, господарський суд, при розгляді такого подання має керуватись нормами ГПК України, в межах своїх повноважень, а саме статтею 337 вказаного Кодексу («Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», розділу V ГПК України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

З огляду на викладене, суд враховує, що боржником за наказом Господарського суду Одеської області від 04.09.2017 є ТОВ «Грінголд», а ст. 337 ГПК України не передбачає можливості тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи (в даному випадку, керівника вказаного товариства Гринько Ірини Валентинівни).

Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013 однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: коли ця особа є боржником; невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 по справі 910/8130/17 наголошено, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність у державного виконавця права на звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника до виконання зобов`язань за судовим рішенням. При цьому, враховуючи, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, виконавець повинен довести суду факт вжиття всіх достатніх та своєчасних заходів з метою примусового виконання судового рішення, встановлених чинним законодавством.

Так, з наданих до матеріалів подання додатків вбачається вчинення старшим державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП № 54995845 щодо виконання наказу № 916/1448/17, виданого Господарським судом Одеської області 12.08.2017.

Між тим, як встановлено судом, на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2017 у справі № 916/1448/17 був виданий лише наказ від 04.09.2017. Будь-яких інших наказів, зокрема і 12.08.2017, на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області видано не було

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Наказом Міністерства юстиції України від 21.03.2018 № 855/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який набрав чинності з дня опублікування 27.03.2018, розділ ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 викладено в новій редакції.

Відповідно до вимог зазначеної редакції розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, подання формується в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Подання має обов`язково містити: для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи - найменування суду, до якого надсилається подання; для встановлення заборони в`їзду в Україну іноземців або осіб без громадянства - найменування відповідного органу охорони державного кордону; відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який (яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо); прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи, дату народження (число, місяць та рік); громадянство боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника - фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті; інформацію про перетинання боржником державного кордону України.

До подання додаються копії виконавчого документа (паперові копії виконавчого документа, виданого у формі електронного документа), постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що в матеріалах справи № 916/1448/17 відсутній наказ від 12.08.2017 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2017, та такий судом не видавався.

Відтак, подання старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. не відповідає встановленій законом формі та змісту подання, оскільки у справі № 916/1448/17 відсутній наказ Господарського суду Одеської області від 12.08.2017 та виконавцем такий не надано, а також державним виконавцем до подання не додано постанови про відкриття виконавчого провадження за відповідним наказом.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, враховуючи додані державним виконавцем до подання документи та встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування виключного заходу забезпечення виконання судового рішення у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника до виконання зобов`язань за наказом № 916/1448/17 від 12.08.2017.

Господарський суд вказує на те, що наявність лише самого зобов`язання не є безумовною підставою задоволення відповідного подання, та виходячи з наявної в матеріалах справи доказової бази, суд вважає, що наразі відсутні достатні підстави для застосування такого виключного заходу як обмеження гарантованого фізичній особі права на свободу пересування.

За наявності відповідних підстав закон не позбавляє державного виконавця права повторно звернутись до суду з поданням та обґрунтуванням наявності виключних обставин, з якими закон пов`язує можливість для суду задовольнити таке подання.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні подання старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгенія Геннадійовича (вх. № 2-112/23 від 31.01.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа по справі № 916/1448/17 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 02.02.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Цісельський Олег Володимирович