Постанова

від 02.03.2023 по справі 363/183/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/183/20 Головуючий 1 інстанція- Рудюк О.Д.

Провадження № 22-ц/824/1486/2023 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 березня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство», третя особа директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» Грицаєнко Руслан Іванович про скасування наказів про оголошення догани, відсторонення від роботи та звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року позивачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаними позовами, які ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2020 року об`єднано в одне провадження та присвоєно № 363/183/20.

Обидві позивачкимотивували свої вимоги тим, щоперебували у трудових відносинах із відповідачем, працюючи на посаді операторів автозаправної станції у ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство», ОСОБА_1 перебувала на посаді оператора з 25 вересня 2015 року, ОСОБА_2 - із 22 вересня 2015 року. До їх службових обов`язків входило приймання та відпуск дизельного палива для заправки транспортних засобів підприємства.

Вказували, що з весни 2019 року ними було виявлено накопичування недостачі дизельного пального, що відображалось ними в щоденних звітах та неодноразово повідомлялось керівництву підприємства. Зазначають, що як оператори вони не в змозі власними силами з`ясувати причину накопичення цієї недостачі, оскільки для цього потрібні спеціальні знання і це не входило в їх обов`язки. Однак, наказом директора підприємства від 30 листопада 2019 року № 48 обом позивачкам оголошено догану у зв`язку з виявленою недостачею дизельного пального. Того ж дня, наказом від 30 листопада 2019 року № 49 позивачок відсторонено від роботи на час проведення службового розслідування без збереження заробітної плати. Позивачка ОСОБА_1 вказує, що з наказами № 48 та № 49 вона ознайомлена 20 грудня 2019 року та того ж дня її ознайомили з Актом проведення службового розслідування від 30 листопада 2019 року. Крім того, зазначила, що вона з 02 грудня 2019 року по 19 грудня 2019 року перебувала на листу непрацездатності.

ОСОБА_2 вказує, що 11 грудня 2019 року її було запрошено на засідання профспілкової організації ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» з питання надання згоди на її звільнення з посади за п.2 ч.1 ст.41 КЗпПУ, але члени профспілкової організації прийняли рішення про відмову в наданні згоди на звільнення позивачів. Проте наказом відповідача № 75-К від 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади з посади оператора АЗС за втратою довір`я з боку власника підприємства за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України. Наказом № 76-К від 11 грудня 2019 року ОСОБА_2 звільнено з посади з посади оператора АЗС за втратою довір`я з боку власника підприємства за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України. Окрім того, позивачка ОСОБА_1 вказує, що звільнення ії з посади відбулося у період перебування тимчасовоїнепрацездатності, що суперечить трудовому законодавству. Вважають своє звільнення незаконним, оскількми їх вина в утворенні недостачі пального не встановлена, вони з весни 2019 року щоденно звітували керівництву про накопичення недостачі палива. 20 грудня 2019 року позивачки поштою отримали повідомлення про звільнення і в цей же день звернулись до відділу кадрів підприємства з проханням видати їм належним чином засвідчену копію наказу про її звільнення, однак отримали відмову. Не погодившись з такою відмовою вони подали заяву на ім`я директора з проханням надіслати їм копію наказу про звільнення з роботи по пошті, але відповіді на даний час досі не отримали.

У зв`язку з наведеним просили суд скасувати наказ № 48 від 30 листопада 2019 року про оголошення їм догани, наказ № 49 від 30 листопада 2019 року про відсторонення їх від роботи на час проведення службового розслідування без збереження заробітної плати та накази № 75-К та № 76-К від 11 грудня 2019 року про їх звільнення з посади, а також стягнути з відповідача на їх користь відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення в розмірі 6160 грн. кожній та моральну шкоду в розмірі 6000 грн. кожній та поновити на роботі на посаді оператора АЗС з дати їх звільнення.

04 лютого 2022 року позивачки збільшили позовні вимоги та просили суд стягнути з відповідача на їх користь відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення в розмірі 120249,27 грн. кожній.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано наказ від 30 листопада 2019 року № 48 ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» про оголошення догани ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у зв`язку з виявленою недостачею дизельного пального, скасовано наказ від 30 листопада 2019 року № 49 ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» про відстронення від повноважень за посадою операторів АЗС ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час проведення службового розслідування, скасовано наказ від 11 грудня 2019 року № 75-К ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» про звільнення ОСОБА_1 з посади оператора АЗС за втратою довір`я з боку власника підприємства (п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України), скасовано наказ від 11 грудня 2019 року № 76-К ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» про звільнення ОСОБА_2 з посади оператора АЗС за втратою довір`я з боку власника підприємства (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України), поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дати їх звільнення 11 грудня 2019 року на посаді оператора АЗС в ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство», стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмір 141955грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів, стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 140360 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів, стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2000 грн. кожної.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої

- 3 -

інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована неврахуванням судом тих фактів, що обидві відповідачки працювали на посаді операторів АЗС і були матеріально відповідальними особами, з якими укладено договори про повну матеріальну відповідальність. Приймаючи під звіт пальне, вони допустили його нестачу пального у розмірі 5255 літрів, завдавши матеріальну шкоду у розмірі 114033,50 грн., що підтверджується актом від 30 листопада 2019 року, до якого складено інвентаризаційний опис, протокол інвентаризаційної комісії від 30 листопада 2019 року та порівняльну відомість інвентаризації ПММ на складі АЗС смт.Димер. Судом не взято до уваги, що станом на 29-30 листопада 2019 року позивачі відмовилися надавати письмові пояснення щодо виявленої нестачі. Суд залишив поза увагою, що позивачки подавали до бухгалтерії звіти про рух та видачу паливно-мастильних матеріалів за кожен місяць, де відсутній процес накопичення нестачі. Вважає, що нестача пального виникла у зв`язку з недбалими діями позивачів, які не забезпечили її збереження, а тому мають нести повну матеріальну відповдіальність згідно ст.130 КЗпПУ.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали відзив на апеляційну скаргу, де вказали, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив їх позов, а доводи апеляційної скарги ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» Микитчик Д.Д. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати оскаржуване рішення Вишгородського районного суду Київської області як незаконне.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх представник адвоката Оніщенка В.М. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Третя особа директор ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» належним чином повідомлений про час розгляду справи, до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що як оголошення догани ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , так і відстороненння їх від роботи та послідуюче звільнення з підстав втрати довір`я проведене з порушенням вимог закону, оскільки відсутні конкретні факти порушення трудової дисципліни з боку операторів АЗС без з`ясування причини накопичування недостачі дизельного палива та без доведення їх вини, а сам по собі факт нестачі матеріальних цінностей у разі невстановлення винних дій матеріально відповідальної особи не є підставою для розірвання з нею трудового договору в зв`язку з утратою довір`я.

При цьму суд виходив із ненадання відповідачем належних та допустимих доказів наявності протиправної поведінки позивачів, або їх винних дій чи бездіяльності, що призвели до нестачі палива, а також причинного зв`язку між їх винними діями чи

- 4 -

бездіяльністю і шкодою, яка заподіяна, позивачами не наведено, а долучені до матеріалів справи: акт інвентаризації, інвентаризаційний опис, порівняльна відомість, відомості видачі ПММ, добові звіти руху ПММ може доводити лише факт виявленої нестачі товарно-матеріальних цінностей та не підтверджує причетності позивачів до скоєння відповідних проступків.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями п.2 ч.1 ст.41 КЗпПУ трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до роз`яснень п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.2 ст.41 КЗпПУ, суди повинні виходити з того, що звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Отже, розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст.41 КЗпПУ можливе за наступних умов:

1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);

2) винна дія працівника;

3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При цьому не є обов`язковим настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей слідує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Частиною 3 ст.41 КЗпПУ визначено, що розірвання договору у випадках, передбачених частинами 1 і 2 цієї статті, проводяться з додержанням вимог ч.3 ст.40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 ч.1 цієї статті, - також вимог ст.43 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпПУ, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Відповідно до ст.43 КЗпПУ розірвання трудового договору з підстав, передбачених зокрема п.2 ч.1 ст.41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якого є працівник.

Так, відповідно до приписів ст.147 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни до

- 5 -

працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст.149 КЗпПУ).

Таким чином, в силу ст.ст. 147-149 КЗпПУ роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

За змістом ст.46 КЗпПУ допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом. Інших підстав відсторонення від роботи нормами ст.46 КЗпПУ не передбачено.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст.235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.2371 КЗпПУ, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» № 30-К від 23 вересня 2015 року ОСОБА_2 прийнята на роботу оператором заправної станції із строком випробування на три місяці.

Наказом ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» № 31-К від 25 вересня 2015 року ОСОБА_1 прийнята на роботу оператором заправної станції із строком випробування на три місяці.

23 вересня 2015 року з метою збереження матеріальних цінностей автопідприємство ТОВ «Димерське АТП» в особі директора Грицаєнко Р.І. з одного боку, і члени колективу складу паливо-мастильних матеріалів надалі «Колектив» в особі оператора заправних колонок ОСОБА_2 уклали договір про колективну матеріальну відповідальність, згідно п.1.1 якого колектив приймає на себе колективну повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна та інших цінностей переданих йому для приймання, зберігання та видачі паливо-мастильних матеріалів водіям підприємства, а керівництво пдприємства зобов`язується створити колективу умови, необхідні для належного виконання прийнятих зобов`язань згідно цього договору.

При вибутті зі складу Колективу одного із працівників, або прийняття до Колективу нових працівників договір не переоформлюється. У цьому випадку проти підпису вибулого

- 6 -

члена Колективу зазначається дата його вибуття, а новоприйнятий працівник підписує договір і вказує дату вступу до Колективу (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що члени Колективу зобов`язані дбайливо ставиться до цінностей і вживати заходів для попередження збитків; у встановленому на підприємстві порядку вести облік, скласти і своєчасно надати звіт про рух та рештки цінностей; своєчасно повідомляти письмово та давати письмові пояснення керівництву Підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження цінностей.

Відповідно до п. 2.3 договору керівництво Підприємства зобов`язане створювати Колективу умови, необхідні для забезпечення повного збереження цінностей; своєчасно вжити для виявлення та усунення причин, що перешкоджають забезпеченню Колективом збереження цінностей, виявляти конкретних осіб, винних у нанесенні збитків, і притягати їх до встановленої законодавством відповідальності; знайомити Колектив з чинним законодавством стосовно матеріальної відповідальності за збитки завдані працівниками Підприємству; забезпечувати Колективу умови, необхідні для своєчасного обліку та звітності про рух та рештки переданих йому цінностей; розглядати питання про обґрунтованість вимог членів Колективу щодо проведення інвентаризації цінностей; розглядати повідомлення членів Колективу про обставини, що загрожують зберіганню цінностей, і вживати заходів для усунення цих обставин.

Приймання цінностей ведення обліку і надання звітності про рух цінностей здійснюється у встановленому порядку керівником Колективу (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1-4.3 договору підставою для притягнення членів Колективу до солідарної матеріальної відповідальності в повному обсязі є матеріальна шкода, завдана Підприємству, що підтверджується інвентаризаційною відомістю.

Притягнення Колективу до матеріальної відповідальності проводиться керівництвом Підприємства після проведення перевірки причин утворення збитків з урахуванням письмових пояснень, наданих членами Колективу, а в необхідних випадках також висновків відповідних спеціалістів чи експертів.

Члени Колективу звільняються від відшкодування збитків якщо збитки завдані не з їх вини або якщо будуть встановлені конкретні винуватці завданих збитків.

Позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали вказаний договір 24 та 25 вересня 2015 року відповідно та отримали його примірник.

З доповідної записки головного бухгалтера ТОВ «Димерське АТП» Микитчик В.І. від 29 листопада 2019 року виявлено виникнення розбіжностей в залишках бухгалтерського та фактичного обліку в автозаправочних цистернах та також припинення видачі пального в резервуарі № 4, оскільки в ньому закінчилось дизельне паливо.

Наказом ТОВ «Димерське АТП» № 46 від 29 листопада 2019 року у зв`язку з невідповідністю даних бухгалтерського обліку по залишкам дизельного пального та фактичними залишками після викачуванням бочок в яких зберігається дизельне пальне, вирішено провести інвентаризацію паливо-мастильних матеріалів, що зберігаються на АЗС підприємства в присутності операторів АЗС ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За результатами інвентаризації складено Акт від 30 листопада 2019 року, згідно якого на АЗС в присутності операторів АЗС ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проведено заміри пального в резервуарах № 2 та № 4 та зафіксовано показники лічильників, де виявлено недостачу в залишках пального.

До вказаного акту складено інвентаризаційний опис станом на 30 листопада 2019 року, протокол інвентаризаційної комісії від 30 листопада 2019 року та порівняльну відомість інвентаризації ПММ на складі АЗС смт.Димер станом на 30 листопада 2019 року, з яких вбачається, що в резервуарі № 2 наявний надлишок дизпалива в кількості 1 315 л. на суму 23 779,59 грн., а в резервуарі № 4 наявна нестача дизпалива в кількості 6 570 л. на суму 118807,51 грн. Результат інвентаризації з урахуванням пересортиці - нестача дизпалива в

- 7 -

кількості 5255 л. на суму 95027,92 грн. без ПДВ.

Наказом ТОВ «Димерське АТП» № 47 від 29 листопада 2019 року для проведення службового розслідування щодо розгляду фактів, викладених у доповідній головного бухгалтера Микитчик В.І. від 29 листопада 2019 року, з метою об`єктивного розгляду питання утворено комісію у складі: голова комісії - заступник головного бухгалтера Міняйлова В.М., члени комісії: контролер технічного стану ТЗ Яровий В.О. та головний диспетчер Буяло Н.В .

Як вбачається із доповідних записок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року, з першого кварталу 2019 року за колонкою № 4 почала накопичуватися нестача нафтопродукту, що було відображено як в щоденних так і в зведеному звіті про рух ПММ. З початку 2019 року з ладу вийшов Ареомерт, яким мав би здійснюватися контроль за густотою та температурою нафтопродукту, про що неодноразово повідомлявся директор ТОВ «Димерське АТП». Дизпаливо з автоцистерн зливалося в резервуари № 2 та № 4 за вказівкою директора Грицаєнка Р.І. без точних вимірів.

Актом проведення службового розслідування від 11 грудня 2019 року встановлено, що виходячи з результатів контрольного замірювання в Резервуарі № 2, що показало фактичну кількість пального в розмірі 33550 л., що суперечить даним бухгалтерського обліку, які свідчать про кількість пального в розмірі 32235 л. Оскільки в Резервуарі № 2 пальне було викачане та переміряне лінійкою, що фактично становить (+1315 л) та результатів контрольного замірювання в Резервуарі № 4, що показало фактичну кількість пального в розмірі 2026 л., що суперечить даним бухгалтерського обліку, які свідчать про кількість пального в розмірі 8 596 л (- 6570л). Встановлено, що фактична нестача пального на підприємстві за Резервуаром № 2 та Резервуаром № 4 становить 5255 л., адже вказані резервуари скріплені між собою трубою, про що свідчить ймовірне перетікання пального з Резервуару № 2 до Резервуару № 4. За фактом проведеної перевірки та виявленої нестачі в розмірі 5255 л операторів АЗС ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов`язано сплатити матеріальні збитки понесені підприємством в сумі 114033,50 грн. (сума збитків вказана згідно вартості пального по отриманим накладним від постачальника).

Наказом № 48 від 30 листопада 2019 року ТОВ «Димерське АТП» винесено догану операторам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в зв`язку з виявленою недостачею дизельного пального.

Того ж дня, наказом від 30 листопада 2019 року № 49 позивачок було відсторонено від роботи на час проведення службового.

Наказами ТОВ «Димерське АТП» № 75-к та № 76-К від 11 грудня 2019 року операторів заправних станцій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 11 грудня 2019 року звільнено із займаних посад за порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями у зв`язку із втратою довір`я з боку власника на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпПУ.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з огляду на те, що оголошення їм догани, відсторонення їх від роботи та послідуюче звільнення з підстав втрати довір`я не грунтується на законі, оскільки відсутні конкретні факти порушення трудової дисципліни з боку операторів АЗС без з`ясування причини накопичування недостачі дизельного палива та без доведення їх вини, а сам по собі факт нестачі матеріальних цінностей у разі невстановлення винних дій матеріально відповідальної особи не є підставою для розірвання з нею трудового договору в зв`язку з утратою довір`я.

Також, суд обгрунтовано задоволив вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та частково задоволив вимоги про відшкодуванян моральної шкоди з урахуванням принципів справедливості та розумності.

Доводи апеляційної скарги про неврахуванням судом тих фактів, що обидві відповідачки працювали на посаді операторів АЗС і були матеріально відповідальними

- 8 -

особами, з якими укладено договори про повну матеріальну відповідальність, а приймаючи під звіт пальне, вони допустили його нестачу у розмірі 5255 літрів, завдавши матеріальну шкоду у розмірі 114033,50 грн., що підтверджується актом від 30 листопада 2019 року, до якого складено інвентаризаційний опис, протокол інвентаризаційної комісії від 30 листопада 2019 року та порівняльну відомість інвентаризації ПММ на складі АЗС смт.Димер, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

Як вище вказувалося згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпПУ трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст.41 КЗпПУ можливе за сукупності таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При цьому не є обов`язковим настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника.

Суд першої інстанції вірно врахував відсутність конкретних фактів порушення трудової дисципліни з боку операторів АЗС без з`ясування причини накопичування недостачі дизельного палива та без доведення їх вини, а сам по собі факт нестачі матеріальних цінностей у разі невстановлення винних дій матеріально відповідальної особи не є підставою для розірвання з нею трудового договору в зв`язку з утратою довір`я.

Також суд першої інстанції дав вірну оцінку долученим до матеріалів справи: акту інвентаризації, інвентаризаційному опису, порівняльній відомості, відомості видачі ПММ, добовим звітам руху ПММ, які можуть доводити лише факт виявленої нестачі товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу може бути підставою для покладення матеріальної відповідальності, проте не підтверджує причетності позивачів до скоєння відповідних проступків та не дає підстав для звільнення за втратою довіри.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги, що станом на 29-30 листопада 2019 року позивачі відмовилися надавати письмові пояснення щодо виявленої нестачі не спростовують висновків суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних наказів та незаконність звільнення позивачок.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою, що позивачки подавали до бухгалтерії звіти про рух та видачу паливно-мастильних матеріалів за кожен місяць, де відсутній процес накопичення нестачі, що свідчить що нестача пального виникла у зв`язку з недбалими діями позивачів, які не забезпечили її збереження, а тому мають нести повну матеріальну відповдіальність згідно ст.130 КЗпПУ, спростовуються матеріалами справи, зокрема доповідними записками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року, з першого кварталу 2019 року за колонкою № 4 почала накопичуватися нестача нафтопродукту, що було відображено як в щоденних так і в зведеному звіті про рух ПММ. З початку 2019 року з ладу вийшов Ареомерт, яким мав би здійснюватися контроль за густотою та температурою нафтопродукту, про що неодноразово повідомлявся директор ТОВ «Димерське АТП». Дизпаливо з автоцистерн зливалося в резервуари № 2 та № 4 за вказівкою директора Грицаєнка Р.І. без точних вимірів.

- 9 -

Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів враховує рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у справі за позовом ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, яким встановлено, що з наявних матеріалів справи та показань свідка не встановлено, які саме винні, протиправні дії вчинили відповідачі, що призвели до заподіяння шкоди, як обов`язкові умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, прямий причинний зв`язок між такими діями і наслідками з виявлення нестачі матеріальних цінностей. Не доведено в суді також і того, що керівництвом товариства після отримання щоденних звітів, в яких відображалася нестача пального, вживалися достатні заходи щодо встановлення причин виявленої недостачі, пояснення у відповідачів з приводу складених звітів по факту нестачі не відбиралися, службове розслідування фактично не проводилося, обставини систематичної нестачі не з`ясовувалися. Не доведено в суді й того, що товариство створило належні умови для забезпечення повного збереження ввірених працівникам матеріальних цінностей, як це передбачено п. 2.3 договору про колективну матеріальну відповідальність, коли з показань самого директора ТОВ «Димерське АТП», результатів виникнення надлишку пального в резервуарі № 2, встановлено, що облік паливно-мастильних матеріалів на підприємстві здійснювався з порушенням вимог чинного законодавства України, що не відповідав загальним принципам бухгалтерського обліку та фінансової звітності (ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовву звітність»).

Окрім того, відхиляючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу, що при оголошенні догани позивачам та їх послідуючому звільненні відповідачем порушено приписи ст.61 Конституції України, яка вказує на неможливість бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що як оголошення догани, так і послідуюче звільнення позивачів відбулося за одне й те саме порушення - нестачу пального, про що йдеться в наказах.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Даючи оцінку доводам відповідача, викладеним у апеляційній скарзі з огляду на низку тверджень, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

- 10 -

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року залишити без зміню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: