Ухвала

від 07.03.2023 по справі 914/1916/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

07.03.2023 Справа № 914/1916/21

Суддя господарського суду Львівської області І.Козак, розглянувши матеріали подання: Приватного виконавця Ільчишин Любов Володимирівни, м.Львів,

до боржника: Фізичної особи-підприємця Фіялковської Христини Романівни, м. Львів,

про: тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа в справі

у справі №914/1916/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна», м. Самбір,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Фіялковської Христини Романівни, м. Львів,

про: стягнення заборгованості за договором поставки.

Представники сторін не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2021 (із врахуванням ухвали про виправлення описки від 23.11.2021) у справі №914/1916/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна» задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Фіялковської Христини Романівни (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна» (адреса: 81400, Львівська обл, м.Самбір, вул.В.Чорновола, б.36, код ЄДРПОУ 36676494) 234145,88 грн основного боргу, 3512,19 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на правову допомогу.

На примусове виконання вказаного рішення 13.10.2021 видано відповідний наказ.

21.02.2023 до Господарського суду Львівської області надійшло подання від 16.02.2023 року №5823 Приватного виконавця Ільчишин Любов Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа. Ухвалою суду від 21.02.2023 подання повернуто приватному виконавцю без розгляду.

06.03.2023 повторно надійшло подання від 28.02.2023 року №8360 Приватного виконавця Ільчишин Любов Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа. В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на те, що під час вчинення виконавчих дій ним вжито всіх передбачених законодавством заходів для примусового виконання рішення суду від 21.09.2021, однак, боржник ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду, заборгованість за наказом від 13.10.2021 не сплачена, на виявлених рахунках відсутні кошти для покриття боргу, відсутні зареєстровані за Фіялковською Х.Р. транспортні засоби, земельні ділянки, будь-яке нерухоме майно на праві приватної власності. За період 07.12.2021-16.02.2023 Фіялковська Х.Р. державний кордон не перетинала.

Згідно з ч. 4 ст. 337 ГПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Термін «негайно» у розумінні рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1988 р. у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» є виправданим, якщо строк триває до 4-х днів.

Верховний суд України у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» зазначив, що зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції, подання має бути розглянуте в день його надходження до суду, проте не пізніше наступного дня.

При вирішенні подання суд зазначає наступне.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

За приписами ч. 1 - ч. 3 ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Отже, положеннями ст. 337 ГПК України передбачено можливість застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За пунктом 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України", громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

У рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі "Хлюстов проти Росії" (№ 28975/05) ЄСПЛ звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Таким чином, задоволення подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов`язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, виконавцем суду не надано. Також, до подання не надано доказів, які б свідчили, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг у цій справі.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

В справі Stetsov проти України (заява № 5170/15) Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив наступне:

- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду.

- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування.

- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб`єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи (http://hudoc.echr.coe.int/fre-press?i=003-7018364-9466829).

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки не доведено ухилення боржником від виконання рішення суду, а також те, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України сприятиме погашенню заборгованості.

З огляду на викладене підстави для задоволення подання відсутні.

Керуючись статтями 337, 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні подання Приватного виконавця Ільчишин Любов Володимирівни від 28.02.2023 року №8360 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа у справі №914/1916/21.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя Козак І.Б.