Постанова

від 16.03.2023 по справі 488/240/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.03.23

22-ц/812/298/23

Єдиний унікальний номер справи: 488/240/21

Номер провадження:22-ц/812/298/23 Суддя-доповідачапеляційного суду- Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Крамаренко Т.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,якаподана в його її інтересах адвокатом Якименком Костянтином Вячеславовичем

на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2021 року, постановлену під головуванням судді Селіщевої Л.І., в приміщенні цього ж суду, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Моторс», Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «Інтарсія» про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації,

в с т а н о в и л а:

У січні 2021року ОСОБА_2 звернулась досуду зпозовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з березня 2012 року проживала з відповідачем спільно однією сім`єю та вели спільне господарство, а з 08 грудня 2012 року перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, якій рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2020 року розірвано.

Під час шлюбу вони з ОСОБА_3 у спільну сумісну власність 31 липня 2013року придбали земельну ділянку з кадастровим номером №4810136600:05:024:0018, площею 0,099 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , відносно якого 27 вересня 2017 року видана декларація про готовність об`єкта до експлуатації та який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у 2016 році придбано мотоцикл Honda, модель GL1800, 2015 року випуску та автомобіль марки Honda CR-V, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у 2018 році придбали автомобіль BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , крім вказаного майна було придбано меблі та побутову техніку на загальну суму 748500 грн.

Посилаючись на те, що придбане майно за період шлюбу є спільної сумісною власністю подружжя на яке вона має право на половину майна, яке відповідач в добровільному порядку відмовляється поділити, позивачка просила суд визнати за нею право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:05:024:0018, площею 0,099 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , частину вказаного житлового будинку, а також на частину мотоциклу марки Honda, модель GL1800, 2015 року випуску, частину автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , частину автомобіля BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виділити їй у власність побутову техніку та меблі на суму 46500 грн., а у власність ОСОБА_3 виділити побутову техніку та меблі на суму 702000 грн.

В подальшому позивачка, посилаючись на те, що автомобілі без її згоди відповідачем було відчужено, а крім того, відповідач за рахунок спільних коштів, передав ТОВ «Концепт-Моторс» та ТОВ ВП «Інтарсія» по 4 000 000 грн. в якості позики, яка повинна бути повернута йому, остаточно уточнивши позовні вимоги позивачка просила суд поділити майно визнавши за нею та ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:05:024:0018, площею 0,099 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , частину вказаного житлового будинку , а також на частину мотоциклу марки Honda, модель GL1800, 2015 року випуску, виділити їй у власність побутову техніку та меблі на суму 46500 грн, відповідачу виділити у власність побутову техніку та меблі на загальну суму 702000 грн. Стягнути з відповідача на її користь 327750 грн. компенсації вартості частки майна, що виділяється відповідачу 350000 грн. - частину грошової компенсації вартості автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 361333 грн. - частину грошової компенсації вартості автомобіля BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , стягнути з відповідача по 2 000 000 грн. - частини спільних коштів, переданих ТОВ «Концепт-Моторс» та ТОВ ВП «Інтарсія», а всього 4000 000 грн.

Одночасно з поданням позову, ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, а також побутову техніку та меблі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом позову є вказані речі, які на теперішній час знаходяться у володінні відповідача, в тому числі й мотоцикл, який зареєстрований на позивачку. Будинок, земельна ділянка та автомобілі оформлені на відповідача їй заборонено вхід до будинку та користування автотранспортними засобами. Відповідач категорично заперечує права позивачки на спірне майно, користується ним та в любий час може розпорядитися ним, або просто його знищити. Будинок та земельна ділянка перебувають у заставі АТ «Ощадбанк», проте відповідач може в любий час погасити кредит, зняти арешт з майна та розпорядитися ним, що неприпустимо до вирішення спору, та ускладнить або унеможливить виконання рішення суду. Вжиття заходів забезпечення позову не обмежує в даному випадку учасників справи та, зокрема, відповідача в реалізації його законних прав, він не втрачає можливості розпоряджатися речами, але за спільної згодою.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:05:024:0018, площею 0,099 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частину житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 . Накладено арешт на рухоме майно: на 1/2 частину мотоцикла марки HONDA, модель GL1800, 2015 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; 1/2 частину автомобіля марки HONDA CR-V, 2012 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_6 , з державним реєстраційним номером НОМЕР_7 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; 1/2 частину автомобіля марки BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_8 , з державним реєстраційним номером НОМЕР_9 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Накладено арешт на побутову техніку та меблі: кухню Palladio 2019 року; холодильник «Gorenie» 2019 року; 4 кухонних стільці; стіл кухонний; пральну машину Electrolux; телевізори «SAMSUNG» 6 штук; ліжко двоспальне Palladio; шафу 5-ти дверну Palladio; комод Palladio; тумбочки 2 піт.; витяжку для кухні smeg (Італія) 2019 року; духовку smeg (Італія) 2019 року; посудомийну BOSCH 2019 року; туалетний столик Palladio 2019 року; набір меблевий у ванну кімнату; ліжко двоспальне сірого кольору вартістю; диван; крісло.

Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами наявна необхідність накласти арешт на частину нерухомого та рухомого майна в межах заявлених позовних вимог та накласти повністю арешт на побутову техніку та меблі.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду представник особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_1 - адвокат Якименко К.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність в частині накладення арешту на частини авто BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_8 , просив ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на частини авто BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_8 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 набув права власності на транспортний засіб - легковий універсал марки BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_8 , державний реєстраційний номер НОМЕР_11 19 грудня 2019 року, тобто коли сторони ще перебували в шлюбі та до подачі позову, а отже набуто на законних підставах та не може виступати предметом забезпечувальних заходів у цивільному спорі у справі №488/240/21.

Крім того, резолютивна частина позовної заяви містить у п. 3 вимогу про стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі 361333 грн. вартості авто BMW, а відтак забезпечити позовні вимоги у вигляді стягнення коштів (а не визнання права), може, виключно грошові кошти, що належне відповідачу або належне саме йому майно, а не майно ОСОБА_1 , що набуте в законний спосіб. Ухвала Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2021 року в частині накладення арешту на частину належного йому автомобіля порушує його майнові права як законного власника.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка К.В., дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3ЦПКУкраїни провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5ЦПКУкраїни суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПКУкраїни вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини другої статті 149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першої статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Разом з тим, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При встановленні виду забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом частини першої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову не вичерпуються накладенням арешту на майно.

Позов також може бути забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії, зокрема забороною відчуження майна.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

За абзацом четвертим цієї норми права, виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно із абзацами першим - другим частини 5 цієї статті, про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У кожному випадку, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Яквстановлено предметомпозову уданій справіє поділспільного майнаподружжя тастягнення грошовоїкомпенсації,зокрема вартості частини автомобіляBMW,моделі Х5,2016року випуску,з VIN-кодом НОМЕР_8 у розмірі 361333 грн.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину вказаного вище автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний автомобіль належить відповідачу - ОСОБА_3 .

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що на момент пред`явлення позову у січні 2021 року власником спірного автомобіля BMW,моделі Х5,2016року випуску,з VIN-кодом НОМЕР_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19 грудня 2019 року є ОСОБА_1 , а відтак з огляду на статтю 56 Закону України, опис, обмеження у користуванні, опечатування або передача автомобіля на відповідальне зберігання третьої особи із принципами статті 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод не узгоджуються (а.с.37).

У цьому випадку вжиття такого заходу забезпечення позову як арешт на вказаний автомобіль може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачі його іншим особам, що є обмеженням права власника в даному випадку ОСОБА_1 .

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Питання щодо забезпечення позову повинно вирішуватися судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника.

Отже, враховуючи характер спору, що виник між сторонами, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, з урахуванням оцінки розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявниці щодо забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений заявником спосіб, а саме шляхом накладення арешту на частини автомобіля BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_8 .

За такихобставин,ухвала судув частинічасткового задоволеннязаяви забезпеченняпозову шляхомнакладення арештуна частину автомобіля марки BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_8 , з державним реєстраційним номером НОМЕР_9 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1\2 частину вказаного автомобіля.

Ухвала суду першої інстанції в іншій частині не оскаржувалася, а відтак не була предметом апеляційного розгляду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія виходить з наступного.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).

За положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням обставин даної справи, колегія суддів вважає за необхідне відшкодувати ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн. та покласти їх на сторони в рівних частинах по 268,40 грн. з кожного.

Що стосуєтьсявитрат направову допомогуу розмірі10000грн. колегія виходить з наступного.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалівсправи вбачається,що відповіднодо ордерувід 07лютого 2023року,виданого напідставі договорупро наданняправової допомоги/доручення органу(установи),уповноваженого закономна наданнябезоплатної правовоїдопомоги б/нвід 30січня 2023року,адвокат ЯкименкоВ.В.приймав участьв апеляційнійінстанції якпредставник особи,яка неприймала участьу справі- Роїка В.В. (а.с.40-41).

На момент розгляду справи в апеляційний інстанції доказів (договору, рахунків, актів виконаних робіт) на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом Якименком К.В. по даній справі матеріали справи не містять.

За таких обставин, підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана в його її інтересах адвокатом Якименком Костянтином Вячеславовичем - задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2021 року в частині часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину автомобіля марки BMW, моделі Х5, 2016 року випуску, з VIN-кодом НОМЕР_8 , з державним реєстраційним номером НОМЕР_9 , який належить на праві власності ОСОБА_3 - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 ) судовий збір по 268,40 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова

Повний текст постанови складено 16 березня 2023 року.