Рішення

від 01.03.2023 по справі 570/5093/20

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/5093/20

Номер провадження 2/570/45/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року Рівненськийрайонний судРівненської області

в особісудді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представника позивачки, адвоката Шеруди О.П.

представника відповідачки, адвоката Шміда В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне за правилами загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересахякої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа- приватний нотаріусРівненського районногонотаріального округуСАМСОНЮК ФедірПавлович про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

в с т а н о в и в :

У зв`язку з тим, що вона після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через свого законного представника ОСОБА_5 , звернулася до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г. із заявою про прийняття спадщини, однак їй стало відомо, що все майно, яке раніше належало на праві власності її батьку, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою, були ним відчужені на користь відповідачки ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 07 липня 2017 року, договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 05 січня 2018 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 січня 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Самсонюком Ф.П., вважаючи що ОСОБА_4 на момент укладення вказаних договорів не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки хоч і не був визнаний в установленому порядку недієздатним, однак перебував на обліку в психоневрологічному диспансері та був інвалідом третьої групи загального захворювання, позивачка ОСОБА_7 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_5 , звернулася до суду з позовом і просить визнати вищевказані договори купівлі-продажу недійсними.

Позивачка ОСОБА_7 , після досягнення повноліття, в одному із судових засідань позов підтримала і надавала пояснення, що є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя батько говорив, що все належне йому майно дістанеться їй, однак відповідачка ОСОБА_6 протиправно відібрала його в неї. Її батько був алкогольно-залежною людиною та хворів на психічне захворювання. Все життя він жив разом зі своїми батьками і дід постійно приймав за нього рішення. Її мама була недієздатною, тому всі справи вела її опікун - ОСОБА_5 . Спірний житловий будинок раніше належав її діду і бабі, однак у 2014 році дід подарував будинок її батьку. Вона в той час була ще неповнолітня, тому їй про всі справи діда і баби не повідомляли. Батько уклав зі своєю племінницею ОСОБА_6 договори купівлі-продажу у 2017 та 2018 роках, але їй про це нічого не було відомо. Дізналась вона про наявність оспорюваних договорів уже після смерті батька, коли звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Вона часто приїздила до діда з бабою та батька, але після смерті діда відповідачка почала допомагати її батькові. Але ця допомога була не значною. Відповідачка забрала у батька платіжну карточку і розпоряджалася його грошима, але належної допомоги батькові не давала. Сусіди розповідали, що батько в односельчан просив цигарки та їжу. Вважає, що батько при укладенні договорів не усвідомлював своїх дій, через своє психічне захворювання, а тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, який просить задоволити.

ОСОБА_5 , опікун позивачки, яка діяла в інтересах неповнолітньої, з`являючись в судові засідання, позов підтримувала і просила його задоволити. Однак, після досягнення позивачкою повноліття, вона в судові засідання не з`являлася.

Представник позивачки, адвокат Шеруда О.П., в суді позов і пояснення позивачки підтримала, сама пояснила, що ОСОБА_7 є дочкою померлого ОСОБА_4 . Її дід із бабою померли ще раніше, а матір померла у 2021 році. Тривалий час матір позивачки перебувала на лікуванні у Острозькому медичному закладі, а тому опікуном позивачки була ОСОБА_5 , з якою вона і проживала. Батьки позивачки перебували у зареєстрованому шлюбі і шлюб не розривали, хоча батько був позбавлений стосовно доньки батьківських прав на підставі рішення суду. Попри це, позивачка бувала у батька у вихідні і на канікули. Майно, яке належало батькові є єдиним спогадом про нього, а тому просить визнати договори купівлі-продажу недійсними.

Відповідачка ОСОБА_6 , з`являючись у підготовче судове засідання, позов не визнавала, вважала його безпідставним і просила відмовити у його задоволенні. В судове засідання при розгляді справи по суті, відповідачка не з`являлася.

Представник відповідачки, адвокат Шмід В.В., в суді позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що позивачка ОСОБА_7 та її законний представник ОСОБА_5 у позові вказують, що ОСОБА_4 був психічно-хворим і не міг усвідомлювати значення своїх дій при укладенні оспорюваних договорів, однак такі їхні твердження є лише припущеннями, оскільки згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, на момент укладення договорів ОСОБА_4 розумів значення своїх дій. Зважаючи на це договори купівлі-продажу не можуть бути визнані недійсними з підстав, наведених у ст.225 ЦК України. При оцінці всіх обставин справи ключовим є висновок експерта, який досліджував дії і вчинки ОСОБА_4 на підставі наявних медичних документів, а тому свідчення свідків є неналежними доказами, оскільки свідки не могли достеменно оцінити психічний стан ОСОБА_4 на момент укладення спірних договорів. За таких обставин вважає позов безпідставним і недоведеним належними доказами, а тому просить відмовити в його задоволенні.

Третя особа- приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Самсонюк Ф.П. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутності.

Свідок ОСОБА_8 суду дала покази, що знає позивачку ОСОБА_7 від її народження. Її батько ОСОБА_9 мав психічне захворювання і складалося враження, що ніби він залишився у віці 13 років. Без батька він нікуди не ходив. Він був одружений з ОСОБА_10 - матір`ю ОСОБА_11 , яка також була інвалідом. Петро часто випивав, інколи буянив, інколи ні, і постійно посміхався, хоча і не розумів чому. Коли ОСОБА_11 пішла в перший клас, то її матір разом з нею переїхала жити до своїх батьків у смт.Клевань, хоча батька вона відвідувала постійно і він говорив, що ОСОБА_11 разом з матір`ю буде жити в його будинку. ОСОБА_4 батьки возили до психіатра, відновлювали йому медичні документи і він отримував пенсію по інвалідності. Тоді час від часу його почала відвідувати племінниця - ОСОБА_6 , яка садила собі огород біля його хати. Чи претендувала вона на хату за життя діда і баби їй не відомо і про укладення договорів купівлі-продажу вона також не знала, хоча як із ОСОБА_12 , так із ОСОБА_13 у неї були нормальні відносини. На Петра міг вплинути будь-хто і він робив те, що йому скажуть. Психічно він не міг усвідомлювати того, що робить, а тому, шляхом обману, таким його станом могли скористатися. Десь за пів року до того, як він покінчив життя самогубством, він був у депресивному стані, говорив, що ОСОБА_12 забрала в нього банківську картку, просив у сусідів їжу та цигарки.

Свідок ОСОБА_14 суду дав покази, що ОСОБА_4 був його однокласником. Про стан його здоров`я він не знає, хоча він бачив, що разом із дружиною він відвідував лікарів. Проживав він разом із батьками у батьківському будинку. Після смерті батька він часто почав позичати в нього гроші в невеликих сумах. Про те, що ОСОБА_12 є племінницею ОСОБА_4 він дізнався тоді, коли ОСОБА_13 хотів взяти в неї гроші щоб віддати йому борг, так як його банківська картка була в ОСОБА_12 , а власних грошей у нього ніколи не було. Вона на них накричала, ніякі гроші не дала і сказала, що годує ОСОБА_13 , доглядає за ним і ніякі його борги вона віддавати не буде. На ОСОБА_13 всі мали вплив і своєї позиції він ніколи не мав. Агресивним він його не бачив, з першого погляду ОСОБА_4 здавався нормальним, хоча про стан його здоров`я він судити не може, оскільки не є спеціалістом в галузі медицини.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачка ОСОБА_7 є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать копії відповідних свідоцтв, які наявні в матеріалах справи.

На підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 238 від 06 червня 2013 року, ОСОБА_7 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлено опіку та призначено її опікуном ОСОБА_5 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 березня 2013 року, ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_7 . На підставі рішення Рівненського районного суду від 13 серпня 2013 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_7 стягнуто аліменти.

Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г. із заявою про прийняття спадщини, про що свідчить копія витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 53964568 від 06 листопада 2018 року, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, про що зазначено у постанові приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г. від 21 грудня 2018 року № 2029/02-31, копія якої долучена до матеріалів справи.

Як вбачається із копії договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями від 05 березня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Дереньком Р.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 301 (т.1, а.с.102-103), ОСОБА_9 подарував ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,1756 га, кадастровий номер 5624683300:06:020:0099. Право власності на вказаний житловий будинок було зареєстроване за ОСОБА_4 в установленому законом порядку, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18609628 від 05.03.2014 року.

На підставі договору дарування земельної ділянки від 05 березня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Дереньком Р.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 303, ОСОБА_9 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1756 га, розташовану в с.Городок Рівненського району Рівненської області надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5624683300:06:020:0099. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване за ОСОБА_4 в установленому законом порядку, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18611129 від 05.03.2014 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Самсонюком Ф.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1003 ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,1756 га, кадастровий номер 5624683300:06:020:0099 (т.1, а.с.97-98).

Як вбачається із договору купівлі-продажу від 05 січня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Самсонюком Ф.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 24 ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 45/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.146-147).

Таким чином, відповідно до вказаних договорів купівлі-продажу у власність відповідачки ОСОБА_6 перейшов весь зазначений будинок.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 січня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Самсонюком Ф.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 26 ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1756 га, кадастровий номер якої 5624683300:06:020:0285, що розташована в с.Городок Рівненського району Рівненської області надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (т.1, а.с.189-190).

Як вбачається із листа Відділу у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та м.Рівному ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 5/116-18 від 05.01.2018 року (т.1, а.с.200), на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання, земельна ділянка площею 0,1756 га, кадастровий номер 5624683300:06:020:0099 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд була поділена на три земельні ділянки, які в подальшому були об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,1756 га кадастровий номер якої 5624683300:06:020:0285, що розташована в с.Городок Рівненського району Рівненської області надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 225/21 від 22 жовтня 2021 року, ОСОБА_4 протягом життя, у тому числі на час вчинення спірних угод (07.07.2017 року та 05.01.2018 року) страждав на психічний розлад - Легку розумову відсталість (F-70 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду). Наявний у ОСОБА_4 психічний розлад істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але не мав такого ступеню вираженості, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Таким чином ОСОБА_4 на час укладення спірних договорів міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.2, а.с.106-112).

Як передбачено ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених Законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вбачається із п.16 вказаної постанови, правила ст.225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст.145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст.212 ЦПК України. Розглядаючи справи за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст.225, ч.2 ст.1257 ЦК України, суд відповідно до ст.145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 року (справа № 204/1064/16-ц, провадження № 61-21834св19) наголосив, що висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами. Будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Отже, підставою для визнання правочину недійсним згідно з ч.1 ст.225 ЦК може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Згідно ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із змісту позовних вимог та наявних доказів у справі, які подані сторонами, зважаючи, що в матеріалах справи міститься висновок судово-психіатричного експерта № 225/21 від 22 жовтня 2021 року, в якому вказано, що ОСОБА_4 на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, правильність вказаного висновку експерта у сторін не викликала сумніву і ними не заявлялися клопотання про проведення повторної чи додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи на визначення саме психічного стану ОСОБА_4 на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, суд вважає, що позов є безпідставним і не доведеним належними доказами.

Приймаючи таке рішення, суд не виходить лише із висновку судово-психіатричного експерта, а враховує і інші наявні у справі докази. Так, допитані свідки в судовому засіданні ствердили, що ОСОБА_4 був тихою, спокійною людиною, хоча, на їх погляд, мав психічні розлади. Однак, його психічний стан був таким, що він вільно спілкувався з оточуючими, вів бесіди, міг розпоряджатися грішми, розумів, що він робить, взявши гроші в борг, повертав їх. Про укладення договорів, свідкам нічого не відомо і пояснити який був його психічний стан на момент укладення оспорюваних договорів, свідки не змогли.

ОСОБА_4 , не дивлячись на свій психічний стан, не був визнаний недієздатним. Стороною позивача подано суду докази про те, що ОСОБА_4 страждав на психічне захворювання, але доказів того, що на момент укладення оспорюваних договорів він не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, суду не надано і таких доказів не здобуто в ході розгляду справи.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив суїцид, представник позивачки, адвокат Шеруда О.П., неодноразово заявляла клопотання про призначення посмертної комплексної судової психолого-психіатричної та посмертної повторної комплексної психолого-психіатричної експертиз, в задоволенні яких було відмовлено, оскільки запропоновані в них питання не стосувалися предмету доказування, так як представник позивачки намагалася з`ясувати питання який був психологічний стан ОСОБА_4 після укладення оспорюваних договорів, коли зрозумів, що залишився без житла, і чи могло це призвести до його суїциду. Такі питання могли бути поставлені експертам, але в рамках інших справ.

Оскільки, визнавати правочин недійсним відповідно до ст.225 ЦК України можливо лише при врахуванні саме психічного стану особи, тому суд приходить до висновку, що наявний в матеріалах справи експертний висновок підтверджує ту обставину, що на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому відсутні правові підстави для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними. При ухваленні такого рішення суд бере до уваги висновок експерта, який досліджував психічний стан ОСОБА_4 на момент укладення договорів купівлі-продажу, а не покази свідків, які ствердили, що достеменно не могли знати яким саме був його психічний стан на момент вчинення правочинів.

Виходячи з вищенаведеного, із заявлених позовних вимог і обґрунтування позову, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними є безпідставними та не доведеними належними і допустимими доказами, тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Враховуючи, що при подачі позову до суду позивачка була неповнолітня і була звільнена від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено, суд вважає за можливе судові витрати (судовий збір) віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.13, 76, 78, 81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 225 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа- приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу САМСОНЮК Федір Павлович про визнання договорів купівлі-продажу недійсними - відмовити за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає по АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.11.2018 року органом 5624, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачка - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 29 квітня 1998 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу САМСОНЮК Федір Павлович, що знаходиться за адресою: вул.Гагаріна, № 67 м.Рівне.

Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2023 року.

Суддя Остапчук Л.В.