Ухвала

від 05.04.2023 по справі 369/12149/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 369/12149/16-ц

провадження № 61-13356св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув заяву колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак Ольги В`ячеславівни (суддя-доповідач), Гулейкова Ігоря Юрійовича, Погрібного Сергія Олексійовича про самовідвід у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У грудні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30 вересня 2010 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,3453 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Після цього, Управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі на підставі зазначеного рішення Віто-Поштової сільської ради ОСОБА_2 31 грудня 2010 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 175897, кадастровий номер 3222481201:01:002:0226, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094703778.

Пізніше, відповідно до договору купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року за № 128 ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Семенець О. А. 09 лютого 2016 за індексним номером 28153714 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:002:0226.

Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується матеріалами лісовпорядкування. Так, відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 26 серпня 2016 року та матеріалів лісовпорядкування 2003 року Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО «Київліс» земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:002:0226 розташована у виділі 8 кварталу 50 Васильківського лісництва, а за даними лісовпорядкування 2014 року Васильківського лісництва ДП «Київський лісгосп» вказана земельна ділянка розташована у виділі 12 кварталу 50 Васильківського лісництва, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.

За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 19 вересня 2016 року та ДП «Київське лісове господарство» від 15 вересня 2016 встановлено, що земельна ділянка знаходиться в кварталі лісництва, є лісовим масивом, використовується для ведення лісового господарства та щодо неї не надавалось погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Київське лісове господарство».

Оспорюване рішення Віто-Поштової сільської ради приймалося поза межами компетенції, у зв`язку з чим видача державного акта на право власності та подальше її відчуження також здійснено з порушенням вимог законодавства.

Посилаючись на викладене, позивач, із урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 вересня 2010 року; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481201:01:002:5160 та 3222481201:01:002:5161 загальною площею 0,3453 га, що розташовані у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району, вартістю 345 196,41 грн.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року, у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,3453 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481201:01:002:5160 та 3222481201:01:002:5161 загальною площею 0,3453 га, що розташовані у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, вартістю 345 196,41 грн, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована відсутністю підстав для задоволення вимог про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2010 року, оскільки скасування цих рішень, чи визнання їх недійсним не відновить порушеного права власності держави на спірні земельні ділянки лісового фонду, тому такий спосіб захисту порушених прав не підлягає застосуванню у цій справі. Оскільки така вимога самі по собі є необґрунтованою, тому відсутні підстави застосування приписів про позовну давність до цієї вимоги.

Щодо вимог прокурора про витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_1 та його заяви про застосування судом позовної давності, то суди повинні були з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України із зазначеним позовом. Ураховуючи те, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суди не з`ясували, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення.

Встановлення судами, що позовна давність прокурором пропущена, оскільки про порушене право уповноважені органи виконавчої влади могли дізнатись ще у 2010 році при видачі Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_2 державного акта на право власності від 31 грудня 2010 року, суперечить нормам матеріального права. Встановлення початку відліку строку на звернення до суду, яким закон визначає момент, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, означає, встановлення цих обставин відносно компетентного органу, у цій справі - Кабінету Міністрів України, який є розпорядником земель державного лісового фонду, а не будь-якого іншого державного органу, оскільки іншого повноваженого органу на розпорядження землями лісів закон не визначає.

Висновки судів про те, що ДП «Київське лісове господарство» також із 2010 року могло знати про порушене право, оскільки відповідно до пункту 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення підлягав погодженню, у тому числі з відповідними органами лісового господарства, ґрунтується на припущеннях, оскільки судами не встановлено, що проект відведення спірної земельної ділянки погоджувався цим підприємством. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково послалися на те, що Кабінет Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» могли дізнатися про порушення свого права, коли ОСОБА_2 виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку у грудні 2010 року, тобто ухвалили рішення на припущеннях, що заборонено частиною четвертою статті 61 ЦПК України 2004 року.

Крім того, висновки судів про початок перебігу позовної давності з дня видачі ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності на земельну ділянку не відповідають частині першій статті 261 ЦК України, оскільки зі змісту рішень сільської ради та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку неможливо встановити приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, так як у рішенні сільської ради вказується, що у власність ОСОБА_2 передається земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, на державному акті інформація про наявність лісових насаджень також відсутня, питання зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення не вирішувалось, а ДП «Київське лісове господарство» погодження на вилучення спірної земельної ділянки не надавало.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 травня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Прокуратури Київської області заявлених в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки скасовано. Позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Прокуратури Київської області заявлених в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року про відмову у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481201:01:005:5160, площею 0,3353 га та 3222481201:01:005:5161, площею 0,01 га, що розташовані на АДРЕСА_1 , загальною вартістю 345 196,41 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 369/9035/17-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 369/9036/17.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

31 березня 2023 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейковим І. Ю., Погрібним С. О. у цій справі заявлено самовідвід.

Заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).

Також у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (пункти 28-32).

Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Зважаючи на те, що кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі та коли у стороннього спостерігача не могло б виникнути сумнівів у неупередженості судді та враховуючи те, що судді Ступак О. В., Гулейков І. Ю., Погрібний С. О. брали участь у вирішенні цієї справи у суді касаційної інстанції, отже, вони не можуть брати участь у розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції.

Так, саме постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (головуючий), Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. від 11 вересня 2019 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,3453 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481201:01:002:5160 та 3222481201:01:002:5161 загальною площею 0,3453 га, що розташовані у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, вартістю 345 196,41 грн, скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, Верховний Суд висловив думку про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави поза його волею, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків про те, що передачею спірної земельної ділянки у власність фізичної особи не було порушено права Кабінету Міністрів України.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 зазначає, що позов був поданий прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який на момент виникнення спірних правовідносин не мав повноважень вирішувати питання у спірних правовідносинах.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (головуючий), Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. висловив свою думку щодо суті спору, зокрема належності спірної земельної ділянки до земель лісів, що перебувають під особливою охороною держави та наявності порушених прав Кабінету Міністрів України, з метою забезпечення справедливого розгляду справи незалежним і безстороннім судом, судді Ступак О. В., Гулейков І. Ю. та Погрібний С. О. підлягають відводу.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. про самовідвід.

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак Ольги В`ячеславівни (суддя-доповідач), Гулейкова Ігоря Юрійовича, Погрібного Сергія Олексійовичапро самовідвід задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний