Ухвала

від 20.04.2023 по справі 369/12149/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 квітня 2023 року

місто Київ

справа № 369/12149/16-ц

провадження № 61-13356св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - ОСОБА_2

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Білоконь О. В. та заяви суддів Білоконь О. В., Олійник А. С. про самовідвід,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року, у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради

Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною, площею 0,3453 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки кадастровий номер: 3222481201:01:002:5160 та 3222481201:01:002:5161, загальною площею 0,3453 га, що розташовані в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, вартістю 345 196,41 грн, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 травня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Прокуратури Київської області заявлених в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки скасовано. Позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Прокуратури Київської області заявлених в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року про відмову у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , Віто-Поштової сільської ради

Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки кадастровий номер: 3222481201:01:005:5160, площею 0,3353 га та 3222481201:01:005:5161, площею 0,01 га, що розташовані на

АДРЕСА_1 , загальною вартістю 345 196,41 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду у складі Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

31 березня 2023 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року заяву колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. про самовідвід задоволено.

Матеріали справи № 369/12149/16-ц передано на розгляд судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Олійник А. С.

19 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Білоконь О. В.

Заява мотивована тим, що суддя Білоконь О. В. у складі колегії суддів Верховного Суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., розглянула справу № 369/6522/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, до Віто-Поштової сільської ради

Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ДП «Київське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року. Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року залишено без змін.

На переконання заявника цивільні справи № 369/12149/16-ц та № 369/6522/17 є аналогічними за суб`єктним складом учасників справи, а позовні вимоги є тотожними, тому розгляд касаційної скарги у справі № 369/12149/16-ц у складі судді Білоконь О. В. призведе до подібних висновків, сформульованих у справі № 369/6522/17, що викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності зазначеної судді.

Вирішення заяви про відвід судді Білоконь О. В.

Перевіривши доводи заяви, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, виходячи з такого.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 ЦПК України. Зокрема, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК Українита статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, суд констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Білоконь О. В. виявила особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відводу судді Білоконь О. В., яка брала участь у розгляді справи № 369/6522/17 (провадження № 61-7581св22) Верховний Суд враховує, що зазначена справа не взаємопов`язана зі справою № 369/12149/16-ц, оскільки хоча і має той самий суб`єктний склад сторін (позивача, відповідачів), проте має інший предмет спору, а саме витребування різних земельних ділянок. Водночас необхідно зазначити, що подібність справ, в одній з яких суд (суддя) висловив свою думку, сформулював правовий висновок, не зумовлює і не може бути критерієм для встановлення упередженості та необ`єктивності суду (судді) під час розгляду іншої справи.

Доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Білоконь О. В., що на переконання заявника може мати прояв у майбутньому під час ухвалення судового рішення у справі № 369/12149/16-ц.

Верховний Суд наголошує, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Вирішення заяви судді Білоконь О. В. про самовідвід

Суддя Білоконь О. В. заявила самовідвід у справі з тих підстав, що брала участь у розгляді цієї цивільної справи як суддя в апеляційному суді.

Заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Верховним Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2017 року, постановленої у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Білоконь О. В., Сержанюка А. С., задоволено клопотання позивача про витребування проєкта землеустрою (технічну документацію) щодо відведення спірної земельної ділянки. Наявність зазначених документів могла вплинути на остаточне рішення суду апеляційної інстанції від 04 жовтня 2017 року, яке постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року було скасовано. Отже, в ухвалені рішення суду апеляційної інстанції від 16 серпня 2017 року брала участь, зокрема суддя Білоконь О. В., яка на момент розгляду цієї касаційної скарги є суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

У пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).

З огляду на викладене та враховуючи те, що суддя Білоконь О. В. брала участь у вирішенні цієї справи № 369/12149/16-ц у суді апеляційної інстанції, що унеможливлює її участь у розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про самовідвід судді Білоконь О. В., передачі касаційної скарги ОСОБА_1 для повторного автоматизованого розподілу.

Вирішення заяви судді Олійник А. С. про самовідвід

Суддею Олійник А. С. у цій справі заявлено самовідвід.

Заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).

Також у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (пункти 28-32).

Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Зважаючи на те, що кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі та коли у стороннього спостерігача не могло б виникнути сумнівів у неупередженості судді та враховуючи те, що суддя Олійник А. С. брала участь у вирішенні цієї справи у суді касаційної інстанції, отже, вона не може брати участь у розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції.

Так, саме постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (головуючий), Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. від 11 вересня 2019 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,3453 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на

АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки кадастровий номер: 3222481201:01:002:5160 та 3222481201:01:002:5161, загальною площею 0,3453 га, що розташовані в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, вартістю 345 196,41 грн, скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, Верховний Суд висловив думку про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави поза його волею, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків про те, що передачею спірної земельної ділянки у власність фізичної особи не було порушено права Кабінету Міністрів України.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 зазначає, що позов був поданий прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який на момент виникнення спірних правовідносин не мав повноважень вирішувати питання у спірних правовідносинах.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (головуючий), Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. висловив свою думку щодо суті спору, зокрема належності спірної земельної ділянки до земель лісів, що перебувають під особливою охороною держави та наявності порушених прав Кабінету Міністрів України, з метою забезпечення справедливого розгляду справи незалежним і безстороннім судом, суддя Олійник А. С. підлягає відводу.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви судді Олійник А. С. про самовідвід.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Білоконь О. В., водночас заяви про самовідвід суддів Білоконь О. В. та Олійник А. С. підлягають задоволенню, відсутні підстави для передачі на розгляд іншому судді питання про відвід судді Білоконь О. В., заявлений ОСОБА_1 .

Проте справа № 369/12149/16-ц підлягає передачі для повторного автоматизованого розподілу для здійснення суддів Білоконь О. В. та Олійник А. С.

Керуючись статтями 33, 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Білоконь О. В. у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Заяви про самовідвід суддів Білоконь О. В. та Олійник А. С. задовольнити.

Відвести суддів Білоконь О. В. та Олійник А. С. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у цивільній справі № 369/12149/16-ц.

Передати цивільну справу №369/12149/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 рокудля здійснення повторного автоматизованого розподілу для здійснення заміни суддів Білоконь О. В. та Олійник А. С. у складі колегії суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

О. В. Білоконь

А. С. Олійник