Постанова

від 19.04.2023 по справі 916/1616/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1616/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29,

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області

від 08 листопада 2022 року (повний текст складено 15.11.2022)

по справі № 916/1616/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тір Сервіс Місто

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс

про стягнення 40 057,34 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Желєзна С.П.

час та місце винесення рішення: 08.11.2022, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 у справі №916/1616/22 (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тір Сервіс Місто до Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс задоволені частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тір сервіс місто суму основного боргу у розмірі 29 516,93 грн., збитки від інфляції у розмірі 5 570,08 грн., пеню у розмірі 2 832,40 грн., судовий збір у розмірі 2348,59 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

27.09.2022 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 4 000,00 грн. гонорар успіху.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1616/22 (суддя Желєзна С.П.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тір Сервіс Місто про розподіл судових витрат на правову допомогу задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 13 471,98 грн.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи вказане додаткове рішення, виходив із пропорційності задоволених позовних вимог та врахував, що «гонорар успіху» також має бути розподілений між сторонами.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1616/22 та прийняти нове рішення, яким вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тір Сервіс Місто до Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс про стягнення витрат на правову допомогу залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Блектоп Сервіс» посилається на те, що ухвалення додаткового рішення є передчасним, оскільки основне рішення у справі №916/1616/22 оскаржується в суді апеляційної інстанції, тобто не є остаточним.

Також, апелянт зазначає, що при ухваленні додаткового рішення від 08.11.2022 у справі №916/1616/22 року, судом першої інстанції було проігноровано, те що справа №916/1616/22 відноситься до малозначних справ (у зв`язку з чим, суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення мав би співставити складність справи, обсяги наданих представниками позивача послуг та їх вартісну оцінку), розмір витрат, наданий представником позивача, є завищеним, не відповідає фактичним обставинам справи та не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, що в свою чергу призвело до ухвалення безпідставного та необґрунтованого додаткового рішення, яким з ТОВ «Блектоп Сервіс» було стягнуто несправедливий розмір витрат на правову допомогу.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18 та від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, апелянт зауважив про необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, що передбачає встановлення судом необхідність відповідних витрат відповідача, розумність та виправданість їх розміру.

Також, відповідач звернув увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1616/22; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

27.01.2023 від ТОВ Тір Сервіс Місто до Південно-західного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв`язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1616/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені додаткового рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною четвертою ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „Тір сервіс місто подало заяву про розподіл витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто, з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В підтвердження витрат на правову допомогу позивачем подано до суду:

1) Договір про надання правової (правничої) допомоги №32-2021 від 01.07.2021, укладений між ТОВ „Тір сервіс місто (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням (АО) „Філіппов та партнери (Виконавець);

Відповідно до умов цього Договору, Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу Клієнту щодо захисту його прав та інтересів, а Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги.

За умовами п. 2 ст. 12 Договору вартість послуг визначається за кожну позицію та дію, які необхідні для виконання поставленого Клієнтом завдання.

Сторонами погоджено додаткову винагороду адвоката «гонорар успіху» у розмірі, зокрема, 10% від суми майнового спору (п.4 ст. 12 Договору).

2) Додаткову угоду від 01.07.2022 №1 до Договору, відповідно до якої Клієнт доручає, а Виконавець приймає завдання на надання правової допомоги, визначенням розміру гонорару у фіксованому розмірі, а саме: Представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області, ведення судового процесу за стягнення заборгованості з ТОВ «Блектоп Сервіс» у сумі 40 057,034 грн. за Договором від 21.05.2021 №43 про технічне обслуговування та ремонт колісних транспортних засобів. Вартість наданої позивачу правової допомоги дорівнює 10 000,00 грн.

Судова колегія звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступила від висновку щодо необхідності зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги та дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Крім того, у вказаній Додатковій угоді визначено, що у разі задоволення позову на користь Клієнта, за досягнення мети представництва підлягає оплаті «гонорар успіху», який становить 4 005,70 грн. (10% від ціни позову).

3) Прийняття Клієнтом наданих Адвокатським об`єднанням послуг підтверджується Актом наданих послуг від 24.10.2022 №42, який підписаний сторонами, скріплений відповідними печатками сторін та міститься у матеріалах справи.

Зі вказаного Акту вбачається, що вартість наданої позивачу правової допомоги складає 10 000,00 грн.

За цим Актом ТОВ „Тір сервіс місто прийняло надані Адвокатським об`єднанням послуги з правничої допомоги в рамках судової справи №916/1616/22, яка розглядалась в Господарському суді Одеської області за позовом ТОВ „Тір сервіс місто до ТОВ «Блектоп Сервіс» про стягнення заборгованості.

При цьому, зі вказаного Акту вбачається, що відповідні послуги прийнято позивачем без зауважень та застережень, а відтак, сторони погодили вартість послуг адвоката, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1161167 на підтвердження повноважень адвоката АО „Філіппов та партнери Грищенка В.Є., відповідно до якого останній представляв інтереси ТОВ „Тір сервіс місто.

Матеріали справи містять докази написання процесуальних документів представником позивача адвокатом Грищенко В.Є.

Присутність адвоката Грищенко В.Є. у судових засідання підтверджується відповідним протоколом судового засідання, наявним у матеріалах справи.

Доказів оплати з боку ТОВ „Тір сервіс місто за отримані послуги з надання правової допомоги позивачем до суду не надано.

Однак, апеляційний суд вказує, що як зазначалось вище, враховуючи зміст п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Тобто, навіть за умови фактичної несплати витрат на правничу допомогу та/або адвокатської винагороди на момент винесення рішення, відповідні стягнення все одно може бути покладено на опонентів у справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатським об`єднанням послуг на заявлену до стягнення суму у розмірі 10 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та є неспівмірним зі складністю справи.

У цьому контексті судова колегія звертає увагу на те, що положеннями ст. 128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Враховуючи, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та змагальність сторін, апеляційний суд вказує, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

За змістом зазначених норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом щодо застосування частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Однак, відповідне заперечення від відповідача до суду першої інстанції не надавалось, клопотання про зменшення витрат не заявлялось та жодним чином не обґрунтовувалась неспівмірність заявленої суми, власного документально підтвердженого розрахунку розміру витрат, який свідчив б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката не пред`явлено, а відсутність клопотання сторони про зменшення витрат на професійну правову допомогу виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція викладена також в Постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №904/65/18.

Сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Окремо, судова колегія наголошує на тому, що саме неправомірні дії відповідача у господарських правовідносинах з позивачем змусили останнього звернуться до Адвокатського об`єднання за правовою допомогою з ініціювання подання позову до суду та, відповідно, понести визначені позивачем витрати.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що відповідач (апелянт) не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та запереченнями щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, а також враховуючи, що позовні вимоги у справі №916/1616/22 були задоволені частково, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом було правильно здійснено пропорційне розподілення 10 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду даної справи.

Щодо «Гонорару успіху», то судова колегія звертає увагу на те, що по своїй суті він виконує, перш за все, важливу соціальну функцію, оскільки встановлення розміру гонорару успіху, як різновиду гонорару, та його сплата допускається лише у випадку досягнення адвокатом позитивного результату для клієнта, який, до речі, погодив це в договорі про надання правової допомоги. Адже таким чином забезпечується конституційне право кожного на вільний вибір захисника своїх прав серед найкваліфікованіших та найдосвідченіших з можливістю фактичного відстрочення сплати гонорару та лише за умови настання для клієнта позитивного результату. Саме за таких умов клієнт не тільки пересвідчиться у фахові та досвідові адвоката, але й матиме реальну можливість розрахуватися за ефективну професійну правничу допомогу.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 14.09.2022 у справі №923/367/20, від 11.01.2023 у справі №922/4195/21).

Крім того, визначаючи суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Limited., заява No 19336/04, § 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269)

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Приймаючи до уваги виконаний у даній справі адвокатом обсяг робіт (наданих послуг); з огляду на те, що справа не є складною, вирішення спору не потребувало значної кількості дій адвоката та відбулось в одному судовому засіданні; враховуючи, що загальний розмір стягнення за спірними правовідносинами дорівнював поряду 40 000,00 грн., а послуги адвоката були оцінені останнім у сумі 10 000,00 грн., що оплачується окремо; ураховуючи сталість практики у подібних справах, колегія суддів вважає заявлені відповідні витрати на професійну правничу (правову) допомогу - «гонорар успіху» такими, що не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою в у суді, мають надмірний характер, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

Суд звертає увагу, що з огляду на дискреційні повноваження, надані суду положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, встановлення обставин надання правової допомоги та визначення розміру судових витрат здійснюється судом у кожному випадку окремо.

З огляду на конкретні обставини справи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, судова колегія вважає правильним не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення. Такий підхід узгоджується з висновком, викладеним у пункті 6.1. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна колегія зазначає, що заявлена до стягнення позивачем з відповідача сума «гонорару успіху» у розмірі 4 000,00 грн. при розгляді даної справи в суді першої інстанції, не відповідає відповідним критеріям, оскільки не є співмірною з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, а їх відшкодування матиме надмірний характер, з урахуванням того, що адвокат вже отримав 10 000,00 грн. за надані послуги в межах розгляду справи №916/1616/22.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного додаткового рішення не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а тому, допущено порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс слід задовольнити частково, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1616/22 належить скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у позивачу у задоволенні вимог в частині стягненні з відповідача на користь ТОВ Тір Сервіс Місто «гонорару успіху».

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блектоп Сервіс задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1616/22 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Тір сервіс місто про розподіл судових витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Блектоп сервіс /65014, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 9, кв. 12; код ЄДРПОУ: 40499262/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тір сервіс місто /65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 26; код ЄДРПОУ: 43953448/ витрати на правову допомогу у розмірі 9 479 /дев`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять/ грн. 00 коп.

3. В іншій частині заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.