Рішення

від 28.04.2023 по справі 452/1674/22

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/1674/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2023 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Роман Л.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін без їх виклику за позовом за позовом ОСОБА_1 в особі його представника - адвоката Бобак Оксани Богданівни до Воютицького закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (далі - Воютицький ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, треті особи, які не заявляютьсамостійних вимогщодо предметаспору,- Бісковицька сільська рада Самбірського району Львівської області (далі - Бісковицька сільрада) та відділ освіти Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (далі - відділ освіти Бісковицької сільради),-

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в судовому засіданні 28 квітня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30 червня 2022 року ОСОБА_1 в особі його представника - адвоката Бобак О.Б., з урахуванням поданих 15 липня 2023 року уточнень, звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому вказав, що 01 вересня 2000 року він був прийнятий на роботу на посаду сторожа в Лютовиську загальноосвітню школу I-III ступенів, яка в подальшому була реорганізована та перейменована у Воютицький ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського. 15 червня 2022 року відповідачем була вручена ОСОБА_1 трудова книжка, з якої йому стало відомо, що 31 травня 2022 року він був звільнений з посади сторожа у зв`язку із скороченням ставки за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) на підставі наказу №51/кп від 30 травня 2022 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому остаточно прохав визнати незаконним і скасувати вищевказаний наказ директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського про його звільнення, поновити його на посаді сторожа, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 362 грн. 07 коп. за період з 31 травня 2022 року по день постановлення рішення у справі та середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки в сумі 5793 грн. 12 коп. за період з 31 травня 2022 року по 15 червня 2022 року, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.00 коп.. Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача суму понесених судових витрат, а саме, витрати на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір (а.с.1-6,22-28).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків (а.с.20).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін без їх виклику та вперше призначено розгляд справи по суті на 11 серпня 2022 року (а.с.54).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача - директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Титар Н.Т. та відкладено розгляд справи по суті на 08 грудня 2022 року з метою надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.60).

Ухвалою Самбірського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від 08 грудня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача - заступника директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Жолубак Н. та відкладено розгляд справи по суті на 31 січня 2023 року (а.с.69).

Ухвалою Самбірського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від 31 січня 2023 року відмовлено в задоволенні заявипредставника відповідача - директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Титар Н.Т. про відвід складу суду (а.с.94-95).

Ухвалою Самбірського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від 31 січня 2023 року відмовлено в задоволенніклопотання представника відповідача - директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Титар Н.Т. про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про виклик в судове засідання певних осіб для їх допиту в якості свідків, а також залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме, Бісковицьку сільраду та відділ освіти Бісковицької сільради (а.с.96-97).

Ухвалами Самбірського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від 30 березня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме, Бісковицької сільради ОСОБА_2 та відділу освіти Бісковицької сільради Васьків М.М., про відвід головуючому судді, поданих кожним окремо (а.с.119-120,125-126).

Ухвалою Самбірського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від 30 березня 2023 року задоволено клопотання представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме, Бісковицької сільради ОСОБА_2 та відділу освіти Бісковицької сільради Васьків М.М., поданих кожним окремо, та відкладено розгляд справи по суті на 28 квітня 2023 року (а.с.138-139).

Ухвалою Самбірського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від 28 квітня 2023 року відмовлено в задоволенніклопотання представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме, Бісковицької сільради ОСОБА_2 та відділу освіти Бісковицької сільради Васьків М.М., поданих кожним окремо, про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про виклик в судове засідання певних осіб для їх допиту в якості свідків, а також відмовлено в задоволенніклопотання як представника відповідача - директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Титар Н.Т., так і представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме, Бісковицької сільради ОСОБА_2 та відділу освіти Бісковицької сільради Васьків М.М., поданих кожним окремо, про відкладення розгляду справи по суті (а.с.213-215).

Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.146), заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавав.

Представник відповідача Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.145,147,150), заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін у визначений законодавством строк не подавав, правом подати відзив на позовну

заяву не скористався, лише письмово повідомив, що відповідач позов ОСОБА_1 не визнає, вважає його безпідставним та надуманим.

Представники третіхосіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,а саме,Бісковицької сільрадита відділуосвіти Бісковицькоїсільрадипро дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином кожен окремо (а.с.142,143), правом подати письмові пояснення щодо позову ОСОБА_1 не скористались, лише письмово, кожен окремо, повідомили, що треті особи позов ОСОБА_1 також вважають безпідставним та надуманим.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

Суд, з`ясувавши позицію позивача у справі, викладену у первісній позовній заяві та у додатковій уточненій заяві, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 01 вересня 2000 року був прийнятий на роботу у Лютовиську загальноосвітню середню школу І-ІІ ступенів на посаду нічного сторожа школи згідно наказу №52 від 08 листопада 2000 року та виконував обов`язки нічного сторожа згідно посадової інструкції №4 (а.с.13-16,17,40-43).

Лютовиська загальноосвітняшкола І-ІІступенів булареорганізована таперейменована у Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського на підставі рішення сесії Воютицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 27 червня 2018 року №271, рішення Бісковицької сільради №5 від 20 листопада 2020 року, наказу відділу освіти Бісковицької сільради №3 від 12 січня 2021 року, про що зазначено у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.13-16).

15 червня 2022 року відповідачем була вручена ОСОБА_1 трудова книжка серії НОМЕР_1 , в якій міститься запис за №12 від 31 травня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа у зв`язку із скороченням ставки за п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу №51/кп від 30 травня 2022 року (13-16).

Факт вручення трудової книжки позивачу саме 15 червня 2022 року підтверджується фотокопією з журналу обліку трудових книжок, в якому міститься запис за №6 про видачу ОСОБА_1 трудової книжки ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.39).

Наказом директора Воютицького ЗЗСОI-IIIступенівімені Ігоря Добровольського №14/од від 25 лютого2022 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Воютицького закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області» наказано 31 травня 2022 року скоротити, зокрема, 1 штатну одиницю сторожа Воютицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Ігоря Добровольського та 1 штатну одиницю сторожа Лютовиської початкової школи філії Воютицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Ігоря Добровольського. Покладено на заступника директора з навчально-виховної роботи до 01 березня 2022 року організувати роботу щодо повідомлення голови зборів трудового колективу про скорочення посад та зобов`язано завідувача філії ОСОБА_3 і виконуючого обов`язки завідувача філії ОСОБА_4 попередити працівників, посади яких скорочуються, про необхідність з`явитись в заклад для ознайомлення із письмовим попередженням про їх скорочення (а.с.30-31).

Наказом директора Воютицького ЗЗСОI-IIIступенівімені Ігоря Добровольського №39/од від 30 березня 2022 року «Про попередження про скорочення ставок» наказано повідомити працівників закладу про скорочення у закладі, зокрема, 1 штатної одиниці сторожа. Зобов`язано, зокрема, виконуючого обов`язки завідувача філії Лютовиської початкової школи ОСОБА_4 повідомити свого працівника про скорочення 1 штатної одиниці сторожа (а.с.32).

В попередженні про скорочення штату працівників від 31 березня 2022 року №01-25/11, підписане директором Воютицького ЗЗСОI-IIIступенівімені Ігоря Добровольсь ОСОБА_5 , вказано про скорочення з 31 травня 2023 року посади сторожа та про вивільнення ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України на підставі рішення Бісковицької сільради від 04 лютого2022 року №2588 «Про внесення змін в рішення №2254 від 09 грудня 2021 року «Про затвердження структури Народних домів, бібліотек, закладів освіти, ЗДО, місцевої пожежної команди Бісковицької сільради на 2021 рік» (а.с.33).

Разом з тим, в попередженні про скорочення штату працівників від 31 березня 2022 року №01-25/11 відсутній власноручний підпис позивача ОСОБА_1 ..

Акт від 31 березня 2022 року, підписаний директором Воютицького ЗЗСОI-IIIступенівімені Ігоря Добровольського Титар Н.Т., ЗДНВР ОСОБА_6 , в.о. зав. філії Лютовиської початкової школи ОСОБА_4 , секретарем ОСОБА_7 , про те, що ОСОБА_1 31 березня 2022 року не з`явився для ознайомлення із попередженням про зміни істотних умов праці у зв`язку із скороченням посади сторожа Лютовиської початкової школи, на переконання суду, не підтверджує належне ознайомлення і доведення до відома працівника ОСОБА_1 попередження про наступне його звільнення у зв`язку із скороченням (а.с.34).

Наказом директора Воютицького ЗЗСОI-IIIступенівімені Ігоря Добровольського Титар Н.Т. від 30 травня 2022 року №51/кп наказано звільнити ОСОБА_1 , сторожа Лютовиської початкової школи філії Воютицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Ігоря Добровольського, 31 травня 2022 року, у зв`язку із скороченням ставки сторожа, п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.35).

Акт від 31 травня 2022 року, підписаний директором Воютицького ЗЗСОI-IIIступенівімені Ігоря Добровольського Титар Н.Т., ЗДНВР ОСОБА_6 , головою ПК ОСОБА_8 , секретарем ОСОБА_7 , про те, що ОСОБА_1 31 травня 2022 року не з`явився для ознайомлення з наказом про звільнення у зв`язку із скороченням посади та для отримання трудової книжки, будучи попередженим в усній формі, на переконання суду, не підтверджує належне ознайомлення і доведення до відома працівника наказу про звільнення (а.с.36).

Згідно п.4.3. посадової інструкції директора Воютицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів саме керівник навчального закладу Титар Н.Т. уповноважена звільняти з посади працівників закладу освіти, а також вирішувати питання пов`язані з трудовими відносинами, в тому числі і попереджати про наступне вивільнення працівників з роботи (а.с.44-53).

Інших документів, які б підтверджували належне ознайомлення чи доведення до відома працівника ОСОБА_1 попередження про наступне звільнення з роботи у зв`язку із скороченням посади сторожа та про його ознайомлення з наказом про звільнення з посади сторожа, відповідачем не подано.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, штатний розпис Лютовиської початкової школи філії Воютицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Ігоря Добровольського як на 2021 рік, так і на 2022 рік передбачає одну штатну посаду сторожа (а.с.65,66).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Факт отримання повідомлення працівник має засвідчити підписом на другому примірнику повідомлення, що зберігатиметься у кадровій службі, із зазначенням дати вручення повідомлення. Це виключить можливість спору з приводу як самого факту попередження про наступне вивільнення, так і дати вручення та змісту повідомлення. З наступного після попередження дня починається перебіг двомісячного строку, встановленого статтею 49-2 КЗпП. В частині третій статті 49-2 КЗпП України закріплено обов`язок роботодавця працевлаштувати працівника, посаду якого скорочено, за наявності його згоди, на посаду, що відповідає його професії чи спеціальності.

Верховний Суд, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, неодноразово наголошував на тому, що вирішуючи питання дотримання норм трудового законодавства у спірних правовідносин, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №753/7661/18, від 12 серпня 2021 року у справі №487/989/20, від 24 березня 2021 року у справі №757/46273/17-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №235/4593/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі №490/372/21 (провадження №61-10171св21) зазначено: «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Матеріалами справи доведено, що відповідач не повідомив працівника - позивача ОСОБА_1 про скорочення посади сторожа з 31 травня 2022 року і його можливе звільнення з 31 травня 2022 року, способом, який би виключав будь-які сумніви в обізнаності працівника з його майбутнім звільненням з роботи.

Крім того, матеріалами справи доведено, що відповідач не повідомив працівника - позивача ОСОБА_1 про звільнення останнього з роботи і не вручив йому наказ про звільнення №51/кп від 30 травня 2022 року, способом, який би виключав будь-які сумніви в обізнаності працівника про його звільнення з роботи.

Отже, відповідачем не дотримано вимог ст.49-2 КЗпП України про персональне повідомлення працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Крім того, судом враховано, що нормами діючого КЗпП України не передбачено такої підстави як скорочення «ставки», яка вказана в наказі директора Воютицького ЗЗСОI-IIIступенівімені Ігоря Добровольського Титар Н.Т. від 30 травня 2022 року №51/кп про звільнення ОСОБА_1 ..

Штатними розписами на 2021 рік та на 2022 рік підтверджується факт, що скорочення посади сторожа у Лютовиській початковій школі Воютицького ЗЗСОI-IIIступенівімені Ігоря Добровольського не відбулось (а.с.65,66).

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Частиною п?ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач вручив позивачу трудову книжку серії НОМЕР_1 не у день звільнення його з роботи 30 травня 2022 року, а 15 червня 2022 року, про що є відмітка у журналі обліку трудових книжок (а.с.39).

Відповідно до змісту чч.1,2ст.235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі №6-33 цс14 від 21 травня 2014 року, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235, ст.240-1 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення/переведення відбулося з порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

У п.6Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 рокуміститься роз`яснення, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток за частиною другоюстатті 235 КЗпП Україниза своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. (Висновок про застосування норм права викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19).

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост.27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до довідки про доходи №300 від 08 липня 2022 року, виданої ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням (а.с.37,38), відомо, що заробіток за березень 2022 року становить 7603 грн. 55 коп.,а за квітень 2022 року становить 7603 грн. 55 коп., що разом складає 15207 грн. 10 коп.. Згідно норми робочого часу за 2022 рік кількість робочих днів у березні 22, у квітні 20, що разом становить 42 дні. Отже, середньоденна заробітна плата відповідно становить 362 грн. 07 коп..

Кількість робочихднів заперіод вимушеногопрогулу з31травня 2022року по28квітня 2023року складає239робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 31 травня 2022 року по 28 квітня 2023 року розраховується наступним чином: 239 днів х 362 грн. 07 коп. і становить 86534 грн. 73 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Кількість днівза часзатримки увидачі трудовоїкнижки з31травня 2022року по15червня 2022року складає16днів.

Таким чином, нарахування суми середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за період з 31 травня 2022 року по 15 червня 2022 року розраховується наступним чином: 362 грн. 07 коп. х 16 днів і становить 5793 грн. 12 коп..

Статтею 23 Цивільного кодексу Українипередбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсястаттею 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня1995 року роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, астаття 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а має самостійне юридичне значення.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що полягало у звільнення позивача із займаної посади, відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2020 року у справі №711/2765/16-ц.

Враховуючи те, що противоправними діями відповідача позивачу завдано фізичних і моральних страждань, які полягають у тому, що позивач переживав почуття глибокої несправедливості, приниження перед іншими працівниками, необхідність прикладання додаткових зусиль по організації свого життя та пошуку заробітку, зважаючи на те, що звільнення позивача з роботи було не передбачуваним, попередньо не повідомленим, призвело до додаткових душевних хвилювань, суд також дійшов висновку про необхідність задоволення вимог у цій частині.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачу, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. 00 коп. таким, що є справедливим, відповідатиме завданим моральним стражданням позивача та буде достатнім для їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представник відповідача, повідомляючи суд про невизнання позову ОСОБА_1 , правом подати відзив на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надав.

При цьому, слід зазначити, що суд сприяв, зокрема, відповідачу в реалізації ним прав, передбачених ЦПК України, та неодноразово відкладав розгляд справи по суті за клопотаннями повноважного представника з метою надання можливості подання відзиву на позовну заяву, а також подання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано відповідні докази, а саме, договір про надання правової допомоги від 20 червня 2022 року, укладений між позивачем та адвокатом Бобак О.Б., акт від 30 січня 2023 року про виконання умов договору про надання правової допомоги від 20 червня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 30 січня 2023 року про сплату коштів адвокату в сумі 5000 грн. за надання правової допомоги (а.с.75-77).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 понесених останнім судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн..

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6ст.141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1984 грн. 80 коп. (а.с.18,29), а саме, в межах суми сплаченого судового збору при пред`явленні позову до суду, а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2977 грн. 20 коп., від сплати якої позивач ОСОБА_1 був звільнений на підставіп.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (із змінами та доповненнями), з розрахунку ставки судового збору на день звернення позивача до суду.

Відповідно до п.2 та п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись стст.12-13,76-81,141,247,259,263-268,279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 в особі його представника - адвоката Бобак Оксани Богданівни до Воютицького закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.

Визнати незаконнимі скасуватинаказ директора Воютицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенівімені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 30 травня 2022 року №51/кп про звільнення ОСОБА_1 із посади сторожа у зв`язку із скороченням ставки на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа Воютицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенівімені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області.

Стягнути з Воютицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенівімені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (юридична адреса: Львівська область, Самбірський район, с. Воютичі, вул.Шкільна, буд.21,ЄДРПОУ 22377544)на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: Львівська область, Самбірський район, с. Лютовисько, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2022 року по 28 квітня 2023 року у розмірі 86534 (вісімдесятишести тисячп`ятисот тридцятичотирьох) гривень 73 (сімдесятитрьох) копійок, за виключенням податків та зборів і загальнообов`язкових платежів.

Стягнути з Воютицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенівімені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки з 31 травня 2022 року по 15 червня 2022 року у розмірі 5793 (п`яти тисяч семисот дев`яносто трьох) гривень 12 (дванадцяти) копійок.

Стягнути з Воютицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенівімені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі10000 ( десяти тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Воютицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенівімені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі1984 (однієї тисячі дев`ятисот вісімдесяти чотирьох) гривень 80 (вісімдесяти) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі5000 (п`яти тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Воютицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенівімені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь держави судовий збір в розмірі2977 (двох тисяч дев`ятисот сімдесяти семи) гривень 20 (двадцяти) копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді сторожа Воютицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенівімені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.М. Кущ