Ухвала

від 04.05.2023 по справі 308/4973/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4973/23

1-кс/308/1705/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгород клопотання представника власника майна про скасування арешту майна

в с т а н о в и в:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про скасування арешту майна, в якому представник власника арештованого майна просить слідчого суддю:

-скасувати накладений ухвалою слідчого судді від 31.03.2023 по справі №308/4973/23 арешт на трактор марки «LKT 81 ITL», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що перебуває в користуванні філії «Брустрянське лісомисливське господарство» та у власності ДСГП «Ліси України».

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді від 31.03.2023 по справі №308/4973/23 арешт на означене майно накладено необґрунтовано.

Представник власника майна стверджує, що придбання арештованого трактора марки «LKT 81 ITL» відбулося без порушень приписів Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки положення названого нормативного акту за обставин цього клопотання не поширювалися на процедуру придбання відповідного транспортного засобу. При цьому представник власника майна посилається на постанову Верховного Суду від 17.03.2022 по справі №260/1666/19.

Крім того, представник власника майна вказує на те, що ДП «Брустурянське ЛМГ» здійснило купівлю трактора для здійснення господарської діяльності та одержання прибутку.

Утім, накладення арешту на лісову техніку спричиняє втрату прибутку ДП «Ліси України» в особі філії «Брустурянське ЛМГ».

Також представник власника майна наголошує на тому, що санкція за ч.2 ст.364 КПК України не передбачає конфіскації майна.

За таких обставин, на переконання представника власника майна, стороною обвинувачення не доведено мету та необхідність накладення арешту.

01.05.2023 до слідчого судді від прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшли пояснення на клопотання про скасування арешту майна, в яких він проти клопотання заперечив.

Пояснення обґрунтовані тим, що ДП «Брустурянське лісомисливське господарство, укладаючи договір закупівлі товарів, робіт і послуг фактично ігнорує визначені статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» принципи здійснення закупівель та мету цього Закону щодо забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції. Наведені порушення Закону призводять до тяжких наслідків, оскільки товари, роботи та послуги закуповуються по завищеним цінам у порівнянні з тими, що могли б утворитись за результатами публічних торгів.

Водночас прокурор наполягає на релевантності положень згаданого Закону України «Про публічні закупівлі», що, на його переконання, підтверджується судової практикою. При цьому посилається на висновки Верховного Суду, відображені в постанові від 23.09.2021 у справі №907/576/19.

Із урахуванням викладеного, прокурор вважає, що наявність самої скарги про скасування арешту свідчить про існування обставини, які підтверджують, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі речового доказу у кримінальному провадженні №42022070000000095, а саме: трактор марки «LKT 81 ITL».

02.05.2023 до слідчого судді від представника власника майна надійшли письмові пояснення, у яких він доводи клопотання про скасування накладеного арешту підтримав. Доводи, вказані у письмових пояснень частково дублюють аргументи первісного клопотання. Додатково представник власника майна покликається на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/9156/19, стверджуючи про недопустимість застосування положень Закону України «Про публічні закупівлі» до спірної ситуації.

04.05.2023 до слідчого судді надійшли пояснення прокурора на клопотання про скасування арешту майна, в яких він проти задоволення клопотання представника власника майна заперечив. Додатково зауважив про те, що спецтехніка не використовується у виробничих процесах, що підтверджується протоколом огляду б/н від 22.02.2023.

У судове засідання власник арештованого майна явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

У судове засідання прокурор не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, подав заяву про розгляд питання щодо скасування арешту без його участі.

Вирішуючи подане клопотання про скасування арешту, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність його часткового задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункту 2 - визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина 1 статті 16 КПК України).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Порядок скасування арешту майна визначений статтею 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 31.03.2023 по справі №308/4973/23 (провадження 1-кс/308/1333/23) накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на трактор марки «LKT 81 ITL», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , володільцем якого є філія «Брустурянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44980537).

Накладаючи арешт на зазначений транспортний засіб, слідчий суддя виходив, серед іншого, з того, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42022070000000195 від 04.10.2022 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, тоді як відповідний трактор має значення речового доказу у кримінальному проваджені, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

З фактичних обставин вбачається, що арештований трактор закріплений за філією «Брустурянське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44980537), тобто вказаний структурний підрозділ являється володільцем арештованого майна.

Поряд із цим, за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України №149 від 17.01.2023, правонаступником ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» (код ЄДРПОУ 32464172) являється ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034). Згідно з відомостями передавального акту право власності, в тому числі, на арештований трактор перейшло до ДП «Ліси України».

Отже, ДП «Ліси України» є власником арештованого активу.

Слідчий суддя відхиляє посилання представника власника майна на постанову Верховного Суду від 17.03.2022 по справі №260/1666/19, зважаючи на те, що в межах означеної справи, яка розглядалася за правилами адміністративного судочинства, предметом правової оцінки була правомірність висновку відповідача-суб`єкта владних повноважень про результати проведеного ним моніторингу публічної закупівлі.

При цьому визначальним під час аналізу легітимності оспорюваного висновку було з`ясування наявності чи відсутності у позивача як суб`єкта підприємницької діяльності ознак замовника у розумінні законодавства з питань здійснення публічних закупівель.

У свою чергу, за обставин цього клопотання наявність чи відсутність таких ознак вирішального значення не має, позаяк їх наявність чи відсутність не виключає кваліфікації дій за ч.2 ст.364 КК України з огляду на те, що досудове розслідування проводиться за фактом закупівлі арештованого трактору по завищеній ціні. Перевірка ринкового характеру ціни арештованого транспортного засобу, як і встановлення дійсних причин та передумов, що спричинили вибуття коштів державного підприємства в надлишковому обсязі, є завданням досудового розслідування, яке за своєю суттю є динамічним та не обмежує сторону обвинувачення змінювати фабулу кримінального правопорушення.

Як наслідок, недоречними є твердження прокурора про необхідність врахування висновків Верховного Суду, відображених у постанові від 23.09.2021 по справі №907/576/19, оскільки цей аргумент сторони обвинувачення був спрямований на заперечення доводів, які слідчий суддя визнав безпідставними.

Слідчий суддя також відхиляє посилання представника власника майна на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/9156/19, позаяк у наведеній справі суддею досліджувалося питання наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-14 КУпАП.

Між тим, під час постановлення ухвали від 31.03.2023 по справі №308/4973/23 слідчий суддя керувався положеннями, зокрема, ст.ст.170-173 КПК України, які чітко детермінують мету, завдання та визначають інші умови допустимості накладення арешту на майно.

Таким чином, зважаючи на неоднорідність досліджуваних питань та відмінності у предметах доказування під час їх вирішення, висновки судді, викладені у постанові по справі №308/9156/19 не є актуальними для вирішення клопотання представника власника майна про скасування накладеного арешту.

Слідчий суддя вважає, що доводи внесеного клопотання про те, що санкція за ч.2 ст.364 КПК України не передбачає конфіскації майна являються юридично неспроможними, позаяк у даному випадку арешт на відповідний трактор накладався з метою збереження речового доказу, а не для забезпечення конфіскації як виду покарання.

Доцільно зауважити, що відповідність арештованого транспортного засобу ознакам речового доказу в розумінні ст.98 КПК України сумнівів не викликає та заявником не оспорюється, а тому слідчий суддя критично оцінює твердження представника власника майна про недоведеність мети арешту майна.

Водночас, на переконання слідчого судді, заслуговують на увагу твердження представника власника майна про те, що накладення арешту на лісову техніку спричиняє втрату прибутку ДП «Ліси України» в особі філії «Брустурянське ЛМГ».

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.62 ГК України підприємство є самостійним суб`єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій(ч.1 ст.95 ЦК України).

За відомостями з публічно доступних джерел основним видом економічної діяльності ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві. При цьому ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» здійснює також інші види економічної діяльності, у тому числі, пов`язані з роздрібною торгівлею.

Крім того, відповідно до публічно доступних джерел філія «Брустурянське ЛМГ» ДПСГ «Ліси України» також провадить діяльність у галузі лісівництва.

Поряд із цим, слідчий суддя звертає увагу на те, що ДП «Брустурянське ЛМГ» придбало трактор марки «LKT 81 ITL» у ТОВ «ЛІСОВА ТЕХНІКА» на підставі договору поставки №20-06/1/454 віл 20.06.2022.

Змістом заяви ТОВ «ЛІСОВА ТЕХНІКА» від 26.10.2022 про реєстрацію підтверджується той факт, що згаданий трактор ввезено на територію на підставі митної декларації UA403020/2022/021282.

У свою чергу, відповідно до названої митної декларації ввезений трактор марки «LKT 81 ITL», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за своїм функціональним призначенням придатний до використання у лісовому господарстві.

За таких обставин слідчий суддя не погоджується із аргументами прокурора про те, що арештований трактор не використовується у господарській діяльності філії, оскільки організаційно-правова форма власника майна, характер видів економічної діяльності ДСГП «Ліси України» та його філії «Брустурянське ЛМГ», цільове призначення арештованого трактора, а також сукупність долучених до клопотання матеріалів свідчать про інше.

На переконання слідчого судді, посилання прокурора на протокол огляду б/н від 22.02.2022 попередніх висновків слідчого судді не спростовують з огляду на те, що вказаний трактор є транспортним засобом 2022 року випуску, що підтверджується вищезгаданою митною декларацією, а також висновком спеціаліста №299514 від 26.10.2022.

Більше того, згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу б/н ДП «Брустурянське ЛМГ» отримало відповідний трактор лише 11.10.2022.

У зв`язку з цим відсутність явних ознак експлуатаційного зносу не є безумовним підтвердженням (а)не використання трактору в господарській діяльності філією «Брустурянське ЛМГ» чи (б)неможливості використання означеного транспортного засобу.

При вирішенні питання про можливість утримання речового доказу необхідно керуватись справедливою рівновагою між суспільним інтересом та правомірною метою, а також з вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання майна та заборони користування ним у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина, якої у даному випадку немає.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що на даному етапі потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця арештованого транспортного засобу, а тому доходить до висновку про відсутність перешкод для передання арештованого майна у користування належного володільця.

Таке рішення слідує з позиції розумності та співмірності обмеження права власності, права користування та наслідків такого арешту.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя доходить до переконання про необхідність скасування раніше накладеного арешту в частині заборони права користування.

Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України,

п о с т а н о в и в:

клопотання представника державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 31.03.2023 по справі №308/4973/23, на трактор марки «LKT 81 ITL», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в частині заборони користування вказаним транспортним засобом.

У задоволенні решти клопотання відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1