Ухвала

від 08.08.2023 по справі 308/4973/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4973/23

1-кс/308/3417/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, ОСОБА_7 про обрання відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тартаків Сокальського району Львівської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, працюючого на посаді директора філії «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване тим, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Крім того, сторона обвинувачення вважає наявними ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, та стверджує про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

До суду від захисників підозрюваного надійшли заперечення на клопотання прокурора, у яких вони проти обрання щодо підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та недоведеність ризиків, про які стверджує сторона обвинувачення.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні захисники проти клопотання сторони обвинувачення заперечили повністю, просили клопотання прокурора залишити без задоволення.

У судовому засіданні підозрюваний своїх захисників підтримав повністю, проти клопотання прокурора заперечив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини та докази, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, слідчий суддя встановив таке.

Витягом із ЄРДР №42022070000000195 від 04.10.2023 підтверджується, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м.Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

03.08.2023 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту вказаної підозри вбачається, що ОСОБА_4 відповідно наказу голови Державного агентства лісових ресурсів України №89-к від 22.03.2022 призначений тимчасово виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» (код ЄДРПОУ 32464172), з 24.03.2022.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації та вторгнення її збройних сил на територію України, у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102 ІХ від 24.02.2022 в Україні із 05:30 год. 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Будучи службовою особою державної лісової охорони та перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «БРУСТУРЯНСЬКЕ ЛМГ» ОСОБА_4 , незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, будучи службовою особою та відповідно до вимог зазначеного законодавства і ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов`язаним діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, знехтував вимогами законодавства, діючи умисно, розтратив чуже майно, що було йому ввірене як виконувачу обов`язків директора державного підприємства, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем на користь третіх осіб (ТОВ «ЛІСОВА ТЕХНІКА», код ЄДРОПУ 41321792), за наступних обставин.

Між ТОВ «ЛІСОВА ТЕХНІКА», в особі директора ОСОБА_8 , діючого на підставі Статуту, як продавець, та ДП «БРУСТУРЯНСЬКЕ ЛМГ» в особі т.в.о директора ОСОБА_4 , діючого на підставі Статуту, як покупець, 20.06.2022 укладений договір поставки №20-06/1/454 предметом якого є передача у власність ДП «БРУСТУРЯНСЬКЕ ЛМГ» трактора LKT 81 ITL (Словаччина), вартістю 7556010,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1259335,00 грн.) (228 970 Євро) протягом 130 днів з дати оплати авансу покупцем.

Так, 20.06.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), т.в.о директора ДП «БРУСТУРЯНСЬКЕ ЛМГ» ОСОБА_4 будучи службовою особою, діючи в інтересах третіх осіб, а саме ТОВ «ЛІСОВА ТЕХНІКА», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в приміщенні ДП «БРУСТУРЯНСЬКЕ ЛМГ» за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Лопухів вул. Партизанська, 1, всупереч інтересам служби та вищевказаних норм законодавства, підписав договір поставки №20-06/1/454.

В подальшому, на виконання умов договору поставки №20-06/1/454 від 20.06.2022 ДП «БРУСТУРЯНСЬКЕ ЛМГ» 21.06.2022 здійснено оплату на рахунок ТОВ «ЛІСОВА ТЕХНІКА» авансовий платіж на суму 1 889 002, 50 грн., 04.10.2022 здійснено оплату решти платежу на суму 6 353 917, 50 грн., що у загальному становить 8 242 920, 00 грн. у т.ч. ПДВ.

Здійснена закупівля трактора LKT 81 ITL на підставі укладеного договору поставки №20-06/1/454 від 20.06.2022 за 8 242 920, 00 грн. у т.ч. ПДВ - є завищеною ціною за поставлений товар на суму 688242, 19 грн.

Вказані дії, ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 191 КК України, а саме як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена у великих розмірах та в умовах воєнного стану.

Виходячи з наявності підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення звернулася з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Слідчий суддя, вирішуючи подане клопотання сторони обвинувачення, дійшов до такого висновку.

Відповідно до приписів ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

Згідно з положеннями ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За таких обставин слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

За обставин цього клопотання слідчий суддя поділяє позицію сторони обвинувачення про обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи № 11462/23-54 від 16.06.2023, висновком судово-економічної експертизи №СЕ-19/107-23/6651- ЕК від 31.07.2023;, копією договору поставки №20-06/1/454 від 20.06.2022 між ТОВ «ЛІСОВА ТЕХНІКА» та ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», копією специфікації до вказаного договору поставки, копією видаткової накладної №РН00000117 від 10.10.2022, актом приймання-передачі транспортного засобу, копіями долучених платіжних доручень №5071 від 21.06.2022 та №3 від 04.10.2022, копією митної декларації, копією наказу Державного агентства лісових ресурсів України №89-к від 22.03.2022 №Про призначення тимчасово виконуючим обов`язки директора «Брустурянське лісомисливське господарство ОСОБА_4 », копією статуту ДП «Брустурянське ЛМГ» (код ЄДРПОУ 32464172) актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Брустурянське ЛМГ» за період із 01.07.2019 по 30.09.2022 №13-07-07/01 від 22.12.2022 та іншими матеріалами клопотання.

Слідчий суддя не погоджується із твердженнями сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, позаяк досліджені в судовому засіданні матеріали клопотання свідчать про інше.

Поряд із цим, слідчий суддя зауважує, що висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, а дослідження достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті.

Понад це, слідчий суддя також зазначає, що у відповідності до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Як наслідок, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.

Із урахуванням викладеного слідчий суддя критично оцінює посилання захисту на те, що ДП «Брустурянське ЛМГ» не відповідало критеріям «замовника» в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки наведена обставина потребує ретельної перевірки шляхом дослідження статутних документів підприємства та специфіка його фінансування.

Також слідчий суддя відхиляє посилання сторони захисту на відсутність категоричних висновків експертних досліджень та відсутності наслідків інкримінованого ОСОБА_4 злочину, оскільки нібито стверджувана стороною обвинувачення шкода обумовлена коливання курсом валют.

Таким чином, слідчий суддя доходить до переконання, що за обставин цього клопотання повідомлена ОСОБА_4 підозра не може вважатися явно необґрунтованою.

Резюмуючи дослідження обґрунтованості поданого клопотання, слідчий суддя зазначає про необхідність здійснення аналізу наявності ризиків, які персоніфіковані стороною обвинувачення у поданому клопотанні.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що санкція кримінального правопорушення, вчинення якого інкриміновано підозрюваному, передбачає допустимість застосування покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, тобто за правилами статті 12 КК України кримінальне правопорушення, детерміноване ч. 4 ст. 191 КК України, є тяжким злочином.

Також слідчий суддя бере до уваги приписи ст. 178 КПК України, за якими при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У цьому аспекті слідчий суддя враховує вік підозрюваного, відсутність відомостей про незадовільний стан його здоров`я. Також слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний має офіційне місце роботи, за яким характеризується позитивно, та являється батьком 2 дітей.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, слідчий суддя вважає обґрунтованими посилання сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що підозрюваний обізнаний зі змістом показань свідків, а тому може впливати на них з метою зміни ними викриваючих показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід також враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Понад це, одним зі свідків являється ОСОБА_9 , яка працювала разом із підозрюваним на підприємстві, де він займав керівну посаду.

На переконання слідчого судді, слушними є доводи клопотання про те, що в основу підозри ОСОБА_4 покладено результати експертних досліджень, а тому підозрюваний може впливати на експертів.

Отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.

Також слідчий суддя поділяє доводи сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. До такого висновку слідчий суддя доходить з огляду на характер займаних ним посад, оскільки підозрюваний спершу був т.в.о. ДП «Брустурянське ЛМГ», а опісля призначений на посаду директора філії «Берегівіське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Вказані обставини обумовлюють висновок про можливість використання підозрюваним своїх зв`язків з огляду на соціальне становище та коло спілкування.

Одночасно зі встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов`язує слідчого суддю перевірити також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи.

Частина 1 ст.176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що крім наявної обґрунтованої підозри, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідатиме характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо підозрюваного.

Висока імовірність переховування обвинуваченого від суду, впливу на учасників провадження, а також можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не дозволяє слідчому судді зробити висновок про можливість запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Офіційне працевлаштування підозрюваного, позитивна характеристика за місцем роботи, наявність дітей на утриманні та відсутність попередніх судимостей дійсно є тими обставинами, які характеризують його з позитивної сторони. Утім, хоч вони і заслуговують на певну увагу, але не є тими безумовними факторами, які виключають можливість тримання особи під вартою або ж беззаперечно знижують (зменшують) імовірність реалізації цією особою ризиків, розглянутих вище.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Названою нормою також передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на вищевикладене та беручи до увагу, що встановлена досудовим розслідуванням сума завищення ціни за придбання трактора LKT 81 ITL становить 688242,19 грн., слідчий суддя вважає, що за обставин цього клопотання має місце виключний випадок, а тому розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом становить 256 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і такий буде належним чином гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого чи прокурора;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);

- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні.

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Таким чином, клопотання сторони обвинувачення слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на у межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, ОСОБА_7 задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали визначити у межах строку досудового розслідування, а саме до 03 жовтня 2023 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених цим Кодексом 256 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 687104 (шістсот вісімдесят сім тисяча сто чотири) грн. 00 коп.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого чи прокурора;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);

- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні.

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1