Ухвала

від 05.05.2023 по справі 216/4063/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69106 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 216/4063/18

Провадження №: 2/332/867/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 р. м.Запоріжжя

Суддя Заводськогорайонного судум.Запоріжжя ПогрібнаО.М.,розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осібприватного нотаріуса Кириченко Вікторії Вікторівни, Степногірської селищної ради Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання заповіту недійсним,

встановила:

25 квітня 2023 року відповідно до ухвали Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла повторно цивільна справа ЄУН № 216/4063/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осібприватного нотаріуса Кириченко Вікторії Вікторівни, Степногірської селищної ради Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання заповіту недійсним, для виконання вимог для виконання вимог ст.ст.31,32 ЦПК України.

Вищезазначена ухвала позивачем оскаржена не була.

Суддя вважає за необхідне зазначити, що 22 березня 2023 року відповідно до ухвали Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року цивільна справа ЄУН № 216/4063/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осібприватного нотаріуса Кириченко Вікторії Вікторівни, Степногірської селищної ради Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання заповіту недійсним надходила до Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Зазначена ухвала позивачем оскаржена не була.

Однак, ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2023 року зазначена цивільна справа була повернута до Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, для виконання вимогст. 31 ЦПК Українита усунення недоліків оформлення справи.

Як зазначено в ухвалі судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2023 року, «при направленні цивільної справи ЄУН № 216/4063/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осібприватного нотаріуса Кириченко Вікторії Вікторівни, Степногірської селищної ради Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання заповіту недійсним до Заводського районного суду м. Запоріжжя, Центрально-Міський районний суд м.Кривий Ріг Дніпропетровської області в ухвалі від 07 лютого 2023 року зазначив, що позов про визнання заповіту недійсним не повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, оскільки спір між сторонами виникає не з приводу нерухомого майна, а щодо дійсності заповіту. За результатом розгляду даної категорії справ, в разі задоволення позову, у позивача може виникнути право на спадкування, а не речове право на спадкове майно.

За загальним правилом ст.28 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, з довідки Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької ради відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Розпорядження Верховного Суду від 14.09.2022 №49 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» підсудність Василівського районного суду Запорізької області визначено за Заводським районним суд м. Запоріжжя.

Відповідно до вимог частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або, якщо це місце невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна; право наспадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 ЦК України.

Таким чином, право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільним від предмету спадкування (спадкової маси, спадкового майна). Таким же конкретним є і питання визнання заповіту недійсним, оскільки, його кінцевими метою і результатом є реалізація (захист) права спадкоємців за законом на спадкування певного майна (частки в ньому), а відтак, набуття в порядку спадкування у власність майна чи унеможливлення такого.

Правова природа особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (заповіту) визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Більш того, згідно із абз. 2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо укнизішостій ЦК України немає відповідного правила.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року визначено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захистправа власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Крім того, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.42 Постанови № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів щодо нерухомого майна викладені у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно, тощо.

Оскільки позивач звернувся з позовом про визнання заповіту недійсним, зазначаючи в позовній заяві, що предметом позову є право на спадкове майно, яке складається з 1/5 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , тому на спори, що виникають з приводу вказаного майна, розповсюджується правило виключної підсудності, територіальна підсудність цієї справи має визначається за правилами частини першої статті 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням майна будинку АДРЕСА_2 , а не за місцем реєстрації відповідачки.

При цьому слід зауважити, що визначення підсудності у даній справі (про визнання заповіту недійсним) за частиною першою статті 27 ЦПК України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, застосовується лише у разі подання позову про визнання заповіту недійсним, якщо до складу спадщини не входить нерухоме майно.

Вказане кореспондується із правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 04 грудня 2019 року, справа № 489/2055/19.»

При вирішенні питання про прийняття справи до свого провадження та відкриття провадження у справі суддею встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч.11,12 ст.33 ЦПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

В даному випадку проведення підготовчого судового засідання є необхідним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

За загальним правилом, якщо інше не встановленоЦПК України, відповідно до частини першоїстатті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю, астаттею 30 ЦПК Українивизначено виключну підсудність.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК Українипозови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Предметом позову є визнання заповіту недійсним, в той же час, як зазначено в позовній заяві, предметом позову є право на спадкове майно, яке складається з 1/5 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннямистатті 181 ЦК Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Оскільки предметом заявленого позивачем позову є визнання заповіту недійсним щодо спадщини, до складу якої входить нерухоме майно, то цивільно-правовий спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України має розглядатися за правилами виключної підсудності місцевим судом, юрисдикція якого поширюється на територію, на якій розташоване вказане нерухоме майно.

Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

В заяві ОСОБА_1 , яка подана приватному нотаріусу Криворозького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіді Є.М. 10 липня 2018 року (т.1 а.с. 80) заявниця повідомляє нотаріуса про відкриття спадщині після померлої ОСОБА_3 , яка складається, зокрема, з частки житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, яка розташована на території Мелітопольського району Запорізької області.

Оскільки спадщина відкрилась щодо частки квартири та земельної ділянки, які розташовані у різних місцях, необхідно застосовувати правило ч.1 ст.30 ЦПК України за яким якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до п.12Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 "Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності"вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» №1440 від 10 вересня 2003 року ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Згідно з частинами 1, 2ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Отже, позивач має надати суду звіт про оцінку частину квартири та земельної ділянки, на які відкрилась спадщина, який надасть суду можливість встановити чи підсудна дана позовна заява Заводському районному суду м. Запоріжжя.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у вказаних статтях, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу пропонується усунути вищезазначені недоліки позовної заяви з метою забезпечення повного захисту його прав та інтересів.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись статями175,177,185 ЦПК України, суддя,-

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Кириченко Вікторії Вікторівни, Степногірської селищної ради Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання заповіту недійсним, - залишити без руху.

Надати позивачу строк сім днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М.Погрібна