Ухвала

від 23.12.2024 по справі 216/4063/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 216/4063/18

Провадження №: 2/332/73/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районнийсуд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Погрібної О.М., за участю секретаря судового засідання Паніної Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Кириченко Вікторія Вікторівна, Степногірська селищна рада Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання заповіту недійсним,

встановив:

В провадженні Заводського районного суду м.Запоріжжя знаходиться зазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Кириченко В.В., Степногірська селищна рада Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання заповіту недійсним.

Так, 25.07.2018 до Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Кириченко Вікторії Вікторівни, Степногірської селищної ради Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг від 20.09.2018 відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг від 11.06.2020 закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті та призначено судове засідання.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг від 22.03.2022 вищезазначена справа в порядку п.1 ч.1ст.31 ЦПК України передана за підсудністю до Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Як зазначено в ухвалі Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг від 22.03.2022, з довідки Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької ради відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що справа підсудна Центрально-Міському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Однак дана правова норма не може застосовуватися при визначенні підсудності пред`явленого ОСОБА_1 позову, оскільки у ньому ставиться питання визнання недійсним заповіту, а не визнання права позивачки на нерухоме майно. Позов про визнання заповіту недійсним не повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, оскільки спір між сторонами виникає не з приводу нерухомого майна, а щодо дійсності заповіту. За результатом розгляду даної категорії справ, в разі задоволення позову, у позивача може виникнути право на спадкування, а не речове право на спадкове майно. За загальним правилом ст. 28 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Як вбачається з матеріалів справи, з довідки Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької ради відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2023 зазначена цивільна справа повернута до Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг для виконання вимог ст.31 ЦПК Українита усунення недоліків оформлення справи.

Відповідно до ухвали судді Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг цивільна справа ЄУН 216/4063/18 повернута судді Заводського районного суду м.Запоріжжя Погрібній О.М. для виконання вимог ст.ст.31,32 ЦПК України.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,за участютретіх осібприватного нотаріусаКириченко ВікторіїВікторівни,Степногірської селищноїради Василівськоїрайонної державноїадміністрації Запорізькоїобласті провизнання заповітунедійснимзалишено без руху, позивачу надано позивачу строк сім днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

03.07.2023 на виконання вимог ухвали судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2023, представником позивача адвокатом Андріяшевською М.С. на адресу суду направлено клопотання на усунення недоліків.

Ухвалою судді від 06 липня 2023 року прийнято до розгляду цивільну справу ЄУН 216/4063/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Кириченко Вікторія Вікторівна, Степногірська селищна рада Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання заповіту недійсним. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.10.2023 від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Андріяшевської М.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за її участю поза межами приміщення суду за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (програмного забезпечення EASYCON) через неможливість прибути в м.Запоріжжя.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Запоріжжя клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Андріяшевської М.С. про проведення судового засідання, призначеного на 16 жовтня 2023 року о 12.00 годині в режимі відеоконференції, задоволено. Забезпечено участь представника позивача ОСОБА_1 адвоката Андріяшевської М.С. у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Кириченко Вікторії Вікторівни, Степногірської селищної ради Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання заповіту недійсним в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (програмного забезпечення EASYCON) з використанням комплексу власних технічних засобів представника позивача адвоката Андріяшевської Марини Сергіївни.

Призначене на 16.10.2023 о 12:00 годині судове засіданні не відбулося у зв`язку із повітряною тривогою та було перенесене на 11:00 годину 24.11.2023.

Призначене на 24.11.2023 судове засіданні не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

У підготовчі судові засідання призначені на 31.01.2024, 06.03.2024, представник позивача адвокат Андріяшевська М.С., будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання ні в режимі відеоконференції, ні особисто не з`явилася.

У підготовчому судовому засіданні 11.04.2024 представник позивача адвокат Андріяшевська М.С. заявила усне клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з необхідністю підготовки нею клопотань по справі.

У призначені на 07.06.2024 та на 12.06.2024 підготовче судове засідання представник позивача адвокат Андріяшевська М.С. на зв`язок за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (програмного забезпечення EASYCON) не вийшла, про причини не повідомила.

Представник третьої особи Степногірської селищної ради Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що проти визнання заповіту недійсним заперечує.

Третя особа приватний нотаріус Кириченко В.В., яка про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, у підготовче судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою суду від 12.07.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Кириченко Вікторія Вікторівна, Степногірська селищна рада Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання заповіту недійсним, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 09.08.2024.

Призначене на 09.08.2024 судове засіданні не відбулося у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. Судове засідання відкладено на 16.10.2024 о 10:00 год.

Судове засідання 16.10.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Судове засідання відкладено на 23.12.2024 о 15:00 год.

В судове засідання 23.12.2024 позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Андріяшевська М.С. не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно. На зв`язок за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (програмного забезпечення EASYCON) представник позивача також не вийшла.

Позивач до суду жодного разу не з`явилась, заяв про розгляд справи за її відсутності не подавала, про причини неявки не повідомляла.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання щодо подальшого руху справи та її розгляду суд дійшов таких висновків.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Судом встановлено, що у підготовчі судові засідання позивачка жодного разу не з`явилася, повідомлення, які були направлені позивачці за адресою, вказаною у позовній заяві, повернулось із відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою».

Також у призначені судові засідання відповідачка ОСОБА_2 жодного разу не прибула, усі повідомлення на правлені на адресу зазначені у позовній заяві поверталися із відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Щодо представниці позивачки позивачка ОСОБА_1 адвоката Андріяшевської М.С., то остання також повідомлялася належним чином про дату, час і місце судових засідань, однак в призначені судові засіданні не з`явилася, про причини неявки в судові засідання суд не повідомила, заяв про розгляд справи без участі представника позивача до суду не надходило.

Таким чином суд вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених нормамиЦПК України процесуальних засобів, щодо належного повідомлення позивача та її представника про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тобто, за встановленими у статтях 12,13 ЦПК Українипринципами змагальності та диспозитивності, - особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43,49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно (частина першастатті 44 ЦПК України).

Відповідно до п.1-3 ч.2 ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

За змістом статей43,44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини восьмоїстатті 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною третьоюстатті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Частиною другою статті 257 ЦПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу,ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії, а також в рішенні у справі Каракуця проти України зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Неявка позивача в судові засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу диспозитивності, який означає (від лат. Dispono - розпоряджатись) надання учаснику справи можливості вільно розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (особисто турбуватись про здійснення своїх прав). В цьому контексті повторна неявка належним чином повідомленого позивача за процесуальним змістом є його конклюдентною дією, в якій виявлена його воля на залишення позову без розгляду, що є правовим наслідком свідомого нездійснення позивачем права брати участь у судовому засіданні. Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився у судове засідання, так і відповідача, який ставиться у ситуацію невизначеності від таких дій позивача.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 зроблено висновок, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 дійшов висновку, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України зазначено: що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.

Отже, з аналізу вищенаведених норм, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, позивач в черговий раз у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв або клопотань не подав, у суду відсутні будь які відомості про імовірну іншу адресу місця проживання позивача або засоби зв`язку із ним, враховуючи той факт, що нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду даної справи враховуючи предмет та підставу позову, суд дійшов до висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першоїстатті 257 ЦПК України підстав для залишення даного позову без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд враховує строки, визначені законом для розгляду справи, враховує дію принципів диспозитивності, змагальності у цивільному судочинстві і рівності прав та обов`язків сторін, враховує використання позивачем його процесуальних прав та ставлення до виконання процесуальних обов`язків, враховує вжиті судом заходи і що вони є достатніми для забезпечення прав позивача при умові добросовісного здійснення ним своїх прав та належного виконання процесуальних обов`язків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 р.).

Отже, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.

Одночасно суд роз`яснює, що згідно з ч. 2ст. 257 ЦПК Україниособа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст.223,257,258-260 ЦПК України,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Кириченко Вікторія Вікторівна, Степногірська селищна рада Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання заповіту недійсним, - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення без розгляду позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її оголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/sud2024/

Повний текст ухвали складено 23.12.2024.

Суддя: О.М.Погрібна