Постанова

від 16.05.2023 по справі 2-218/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2007/23

Справа № 2-218/11

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2021 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ДБК «Металург», ОСОБА_1 , ОМР, за участю третьої особи Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянки у добросовісного набувача

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ДБК «Металург», ОСОБА_1 , Одеської міської ради, за участю третьої особи Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянку у добросовісного набувача.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.04.2013 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12.09.2013 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області залишено без змін.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04.08.2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2012 року - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.11.2015 року ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 04.08.2015 року - залишено без змін.

31.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову по зазначеній справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по справі №2-218/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ДБК «Металург», ОСОБА_1 , Одеської міської ради, за участю третьої особи Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянку у добросовісного набувача відмовлено.

Не погоджуючисьіз вищевказаноюухвалою суду,представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав досуду апеляційнускаргу,у якійпосилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа танеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа проситьсуд ухвалуПриморського районногосуду м.Одеси від08жовтня 2021року скасувати таухвалити постанову,якою клопотання ОСОБА_1 про скасуваннязаходів забезпеченняпозову задовольнити,скасувати заходизабезпечення позовупо справіпо справі№2-218/11,накладені ухвалоюПриморського районногосуду м.Одеси від 12.05.2011 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на дату подачі клопотання про скасування заходів забезпечення позову та на момент подачі апеляційної скарги виконавче провадження з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2012 так і не відкривалось. Представник зауважує, що такі дії ОСОБА_3 пояснюються небажанням виконати рішення суду відповідно до його резолютивної частини, а її бажання отримати право власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 , прав на який вона не має. Також, представник зазначає, що навіть за умови виконання рішення суду від 20.12.2012р., воно жодним чином не стосується вказаного домоволодіння, оскільки рішенням суду визнано право на пай, але ніяк не на нерухоме майно, що встановлено Одеським апеляційним судом в рамках справи № 522/2736/16. Представник зазначає, що заходи забезпечення позову не можуть бути довічними та посилається на положення ст. 158 ЦПК України, відповідно до якої заходи забезпечення позову діють протягом 90 днів з дня набрання рішенням законної сили. З огляду на те, що ОСОБА_1 є власником будинку, на який накладено арешт та його право власності на теперішній час не скасоване, наявність заходів забезпечення позову безпідставно обмежують його у здійсненні права власності.

У відзивіна апеляційнускаргу,посилаючись наїї необґрунтованість, ОСОБА_3 просить закритиапеляційне провадженняза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 наухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 08.10.2021 року, посилаючись на те, що доводи апелянта є надуманими та апеляційна скарга не містить доводів щодо того, які саме норми матеріального або процесуального права порушив суд першої інстанції. Також позивач зазначає, що апелянт не враховує фактичні обставини справи, відповідно до яких рішенням від 20.12.2012р. з його володіння була витребувана спірна земельна ділянка. Крім того, позивач зазначає, що апелянт ОСОБА_1 постійно змінює адресу свого проживання з метою уникнення заходів щодо примусового виконання рішення від 20.12.2012р. та використовує різні прийоми направлені на позбавлення можливості виконання рішення суду, ухваленого на її користь.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до апеляційного суду не направили.

В судовезасідання судуапеляційної інстанції,призначене на16.05.2023року,з`явивсяпредставник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,інші учасникисправи нез`явилися,про розглядсправи булиповідомлені належнимчином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідками секретаря судового засідання.

Від ОСОБА_3 надійшла чергова заява про відкладення розгляду справи до її одужання, при цьому, жодних доказів підтвердження хвороби та неможливості з`явитись до судового засідання у зазначену дату, остання до суду не надала, зазначивши в черговий раз про надання лікарських документів після виздоровлення.

Проте вищевказана заява про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, районний суд виходив з того, що рішенням суду від 20.12.2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.04.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12.09.2013 року, позов ОСОБА_7 задоволено та не є виконаним, крім того позивачка надала суду заяву, в якій повністю заперечувала проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, також, в матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання зазначеного рішення, а тому суд вважав, щовідсутні процесуально-правові підстави для задоволеннязаяви ОСОБА_1 та скасування заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками районного суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, згідно із ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.8 ст.158 ЦПК України, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Отже, законодавцем визначено, що у разі вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову з підстав, визначених ч. 7ст. 158 ЦПК України, з`ясуванню підлягає питання, чи минуло з дня набрання законної сили рішенням суду дев`яносто днів, а також чи відкрито виконавче провадження протягом даного строку за заявою стягувача.

Судовим розглядом справи встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ДБК «Металург», ОСОБА_1 , Одеської міської ради, за участю третьої особи Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянку у добросовісного набувача.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси 12.05.2011 року заяву ОСОБА_3 задоволено: накладено арешт на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 ; накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,0515 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконними дії щодо внесення виправлень до рішення загальних зборів членів Дачно-будівельного кооперативу «Металург», оформленого протоколом №1 від 14 серпня 1994 року.

Визнано частково недійсним протокол №1 від 14 серпня 1994 року загальних зборів членів ДБК «Металург» в частині передачі паю ОСОБА_8 ОСОБА_5 .

Зобов`язано Дачно-будівельний кооператив «Металург» поновити членство ОСОБА_3 в Дачно-будівельному кооперативі «Металург» з 14 серпня 1994 року, визнавши її право на пай в розмірі 5 млн. карб., сплачений за 41/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яка розташована на земельної ділянці площею 0,0515 га.

Рішення Одеської міської ради №3245-IV від 11.10.2004 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0515 га за адресою: АДРЕСА_1 - скасувано.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Серія ОД №046738 від 16 грудня 2004 року, виданий ОСОБА_5 .

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.04.2013 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12.09.2013 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області залишено без змін.

Судом також встановлено, що 26.09.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу копій судових рішень та виконавчого листа.

10.10.2013 року Приморським районним судом м.Одеси було видано 2 виконавчих листа.

11.12.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою по видачу виконавчого листа в частині витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

16.12.2013 року представником ОСОБА_7 ОСОБА_9 було отримано зазначений виконавчий лист.

Як встановлено матеріалами справи, надалі сторонами по справі подавалися до суду безліч заяв щодо роз`яснення рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року, щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року та ін.

Так, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 12.12.2013 року задоволено заяву ДБК «Металург» про роз`яснення рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.12.2013 року заяву ОСОБА_3 про роз`яснення рішення - задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.06.2014 року ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 23.12.2013 року скасовано, в заяві ОСОБА_3 про роз`яснення рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04.08.2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.11.2015 року ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 04.08.2015 року залишено без змін.

Також матеріалами справи встановлено, що у вересні 2016 року ОСОБА_10 оскаржила у апеляційному порядку рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року, та постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ,за участю Відділу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ДБК «Металург», ОСОБА_1 , Одеської міської ради (третя особа - Головне управління Держземагенства в Одеській області) про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, на рішення Приморського районного суду м.Одеси, ухваленого під головуванням судді Кравчук Т.С., 20.12.2012 року в м.Одеса, - закрито.

Таким чином, матеріалам справи встановлено, що рішення суду набрало законної сили та за зазначеним рішенням суду ОСОБА_7 було видано виконавчі листи.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, позаяк заявником не надано доказів того, що рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року виконано в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 посилається на те, що станом на дату подачі клопотання про скасування заходів забезпечення позову та станом на дату подачі цієї апеляційної скарги виконавче провадження з примусового виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року так і не відкривалось, оскільки ОСОБА_3 не бажає виконувати рішення суду відповідно до його резолютивної частини.

Разом з тим, вказані доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, як вже встановлено судом, 26.09.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу виконавчого листа (Том ІІІ: а.с. 232), а 11.12.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою по видачу виконавчого листа в частині витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Том ІІІ: а.с. 259).

16.12.2013 року було отримано представником ОСОБА_3 ОСОБА_9 вищезазначений виконавчий лист (Том ІІІ: а.с. 259), який в подальшому був поданий до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління в Одеській області Гусеву О.О. для відкриття виконавчого провадження.

Також у відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , посилаючись на її необґрунтованість, підтримала вищенаведені обставини справи та додала до відзиву копію її заяви від 17.01.2019 року на ім`я Начальника Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління в Одеській області Гусева О.О., у якій вона просить поновити виконавче провадження, яке було відкрито в травні 2013 року та зупинене в 2016 році за заявою відповідача ОСОБА_1 .

Окрім того, 15.12.2021 ОСОБА_3 подала до апеляційного суду документи, які, на її думку, підтверджують факт вчинення недобросовісних дій ОСОБА_1 , а саме постанову КЦС ВС в справі № 522/2736/16, а також копію ВП-спецпідрозділ від 24.02.2020 у виконавчому провадженні № 41634246, де зазначено виконавчий лист від 16.12.2013 №2-218/11 (а.с. 157-175).

Таким чином, вищенаведені обставини справи повністю спростовують доводи апелянта щодо того, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року не відкривалось.

Більш того, під час слухання справи в суді апеляційної інстанції, 29.09.2022 року від Приморського районного суду м.Одеси надійшов Лист від 21.09.2022 року 2-218/11, у якому районний суд повідомив, що 08.02.2022 року до Приморського районного суду м.Одеси надійшла заява Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті ОдесіПівденного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) про видачу дублікату виконавчого листа (Том 9: а.с. 220).

Безпідставними є і твердження апелянта про те, що враховуючи те, що ОСОБА_1 є власником будинку, на який накладено арешт та його право власності на сьогоднішній день не скасоване, тому наявність зазначеного арешту безпідставно обмежує його у здійсненні права власності, оскільки навіть за умови примусового виконання зазначеного рішення суду, воно жодним чином не стосується домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку із тим, що по даній справі лише поновлено членство ОСОБА_3 у кооперативі та визнано право на пай, але ніяк не на нерухоме майно.

Так, як вбачається з резолютивної частини рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2012 року по даній справі, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, в тому числі: визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Серія ОД №046738 від 16 грудня 2004 року, виданий ОСОБА_5 ; витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вищенаведене, скасування заходів забезпечення позову буде порушувати право позивача, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили на сьогоднішній день не виконано.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини,підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону.

Згідно зіст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2021 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ДБК «Металург», ОСОБА_1 , ОМР, за участю третьої особи Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними державних актів на землю, скасування рішення Одеської міської ради, витребування земельної ділянки у добросовісного набувача залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.05.2023 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова