Постанова

від 31.05.2023 по справі 910/5959/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа№ 910/5959/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Атаманюк В.В.;

від відповідача: Новак А.І.;

від третьої особи: не з`явились;

розглянувши заяву

представника Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України адвоката Новака А.І. про винесення додаткової постанови

у справі № 910/5959/22 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРНЕРІНГ»

про стягнення 1 019 692,73 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави заявлених вимог.

19.05.2023 представник Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України (далі - Інститут) адвокат Новак А.І. звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про винесення додаткової постанови у справі №910/5959/22, у якій просив стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго») 189 375,00 грн витрат на правову допомогу.

За текстом поданої заяви заявник зазначив, що враховуючи подання цієї заяви 19.05.2023, тобто у дозволений для цього строк, а також те, що адвокат Новак А.І. 17.05.2023 (та 26.01.2023 під час засідання в суді першої інстанції) в судовому засіданні заявив про намір звернутись із такою заявою, відтак вона подана відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Заявник повідомив про укладення між Інститутом та Адвокатським об`єднанням «Міллер» (далі - Об`єднання) договорів про надання правничої (правової) допомоги №265/3/17-08-2022 від 17.08.2022 (далі - Договір № 1), №265/3/08-03-2023 від 24.03.2023 (далі - Договір № 2). В подальшому сторони уклали Додаткову угоду №1 від 17.08.2022 до Договору №1, якою встановили, що розмір вартості надання правничої допомоги формується відповідно до погодинної оплати, яку встановлено в розмірі 150 доларів США за 1 годину, за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Адвокатським об`єднанням рахунка; а також Додаткову угоду №1 від 24.03.2023 до Договору №2, якою погодили аналогічні умови.

У поданій заяві представник навів перелік наданих послуг, кількість витрачених годин на надання правничої допомоги та їх вартість. Заявник зазначає, що всього на отримання фахової правової допомоги апелянт витратить 189 375,00 грн, що складаються із 112 530,00 грн, витрачених під час розгляду справи у суді першої інстанції, та 76 845,00 понесених витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Надання послуг, на думку заявника, підтверджують: Акт надання послуг № 354 від 12.08.2022; платіжна інструкція №2РІ_505553 від 15.08.2022 (сформована з використанням системи дистанційного обслуговування); акт надання послуг № 385 від 17.10.2022; платіжна інструкція №631 від 24.10.2022 (сформована з використанням системи дистанційного обслуговування); акт надання послуг № 404 від 28.11.2022; платіжна інструкція №743 від 02.12.2022 (сформована з використанням системи дистанційного обслуговування); акт надання послуг № 66 від 27.03.2023; платіжна інструкція №205 від 29.03.2023 (сформована з використанням системи дистанційного обслуговування); акт надання послуг № 82 від 24.04.2023; виписка по рахунку №351226322 станом на 27.04.2023 (сформована з використанням системи дистанційного обслуговування); акт надання послуг №97 від 17.05.2023.

Згідно з переліком додатків до поданої заяви долучені (в копіях):

витяг з договору №265/3/17-08-2022 від 17.08.2022;

додаткова угода до договору від 17.08.2022;

витяг з договору №265/3/08-03-2023 від 24.03.2023;

додаткова угода до договору від 24.03.2023;

акт надання послуг №354 від 12.08.2022;

платіжна інструкція №2РL505553 від 15.08.2022;

акт надання послуг №385 від 17.10.2022;

платіжна інструкція №631 від 24.10.2022;

акт надання послуг №404 від 28.11.2022;

платіжна інструкція №743 від 02.12.2022;

акт надання послуг №66 від 27.03.2023;

платіжна інструкція №205 від 29.03.2023;

акт надання послуг №82 від 24.04.2023;

виписка по рахунку №351226322 за дату 27.04.2023;

акт надання послуг №97 від 17.05.2023;

лист скаржника на адресу позивача від 21.07.2022 з пропозицією оплати основної суми заборгованості;

відповідь на лист №44/11-2081/ПОН від 09.08.2022.

докази направлення даної заяви іншим учасникам справи (оригінал).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 прийнято до розгляду заяву представника Інституту та призначено її розгляд заяви на 31.05.2023.

Позиції учасників справи.

ДПЗД «Укрінтеренерго» подало заперечення на заяву про винесення додаткової постанови, у якому просило відмовити у задоволенні заяви Інституту про винесення додаткової постанови у справі №910/5959/22 про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 189 375,00 грн.

Позивач вважає, що відповідач у поданій заяві не надав чітко обґрунтованих вимог щодо співмірності витрат на правничу допомогу з сумою, яка вказана у заяві. Зокрема, сума позову становить 1 019 692,73 грн, а заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу складають 189 375,00 грн. Зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в визначеному розмірі є значно завищеними, становлять 19% ціни позову та належним чином не обґрунтовані, що, у свою чергу, покладає надмірний тягар на ДПЗД «Укрінтеренерго» і суперечить принципу розподілу судових витрат.

ДПЗД «Укрінтеренерго» відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву заявив, що відповідно до ст. 165 ГПК України попередній розрахунок витрат, які він поніс і очкує понести, складає 70 000,00 грн; в апеляційній скарзі відповідач зазначив суму в розмірі 50 000,00 грн. Отже, сумарно його витрати складають 130 000,00 грн.

На думку позивача, відповідач у своїй заяві просить суд стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 189 375,00 грн, яка в свою чергу значно перевищує суму, що була заявлена ним як витрати, які поніс і очікує понести відповідач.

За таких підстав ДПЗД «Укрінтеренерго» вважає суму в розмірі 189 375,00 грн, яка зазначена заяві як оплата (гонорар) за правничу допомогу, необґрунтованою та значно завищеною.

Так, розмір заявлених витрат на правову допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і н співмірні із виконаною роботою у судах першої та апеляційної інстанції, отже, їх розмір є необґрунтованим.

Позивач зазначає, що відповідач не надав суду докази отримання ним правничої допомоги, не довів факт витрачання часу адвокатом на вирішення всіх питань, які виникли під час вирішення цього спору. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати Інститутом на користь адвоката його гонорару. При цьому заявник не надав суду первинні бухгалтерські документи, що підтверджують виконання таких послуг, належну їх оплату відповідачем; зокрема, не подано платіжного доручення про перерахування коштів чи прибуткового касового ордеру тощо.

З усіх наявних доказів, які додані до заяви про винесення додаткової постанови, єдиним доказом, що підтверджує оплату послуг адвоката, є лише виписка по рахунку №351226322 від 17.05.2023 на суму 11 457,00 грн. З урахуванням цього, ДПЗД «Укрінтеренерго» вважає, що відповідач фактично підтвердив оплату послуг адвоката лише в розмірі 11 457,00 грн.

Враховуючи наведене вище, а також відсутність належних доказів понесення відповідачем витрат на правову допомогу, позивач не погоджується із стягненням на користь відповідача необґрунтованих витрат в розмірі 189 375,00 грн.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

У липні 2022 року ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Інституту 1 019 692,73 грн заборгованості, з яких: 739 378,63 грн - основний борг за поставлену електричну енергію, 102 702,73 грн - 15% річних, 112 405,81 грн - пені та 65 205,56 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Інституту на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 739 378,63 грн основного боргу, 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних, 65 205,56 грн втрат від інфляції та 15 253,16 грн витрат по сплаті судового збору. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023, Інститут звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 15% річних і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; вирішити питання про розподіл судових витрат та витрат на правову допомогу.

У апеляційній скарзі Інститут повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу, що планує понести відповідач в ході розгляду справи в Північному апеляційному Господарському суді, складає приблизно 50 000,00 грн. Остаточний та деталізований розрахунок понесених витрат на правову допомогу разом з підтверджуючими документами буде надано після винесення судового рішення, оскільки точний розмір витрат буде залежати від кількості судових засідань та процесуальних документів, що необхідно буде підготувати в рамках даного апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 апеляційну скаргу Інституту задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 скасовано в частині задоволення вимог про стягнення 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних, 65 205,56 грн втрат від інфляції та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 в частині розподілу судових витрат змінено, викладено його в такій редакції: «Стягнути з Інституту на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 11 090,68 грн витрат по сплаті судового збору». В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 залишено без змін.

19.05.2023 представник Інституту адвокат Новак А.І. звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про винесення додаткової постанови у справі №910/5959/22, у якій просив стягнути з ДПЗД «Укрінтеренерго» 189 375,00 грн витрат на правову допомогу.

Обґрунтування поданої заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

З наданих заявником із заявою доказів встановлено таке.

17.08.2022 Адвокатське об`єднання «Міллер» (Об`єднання) та Інститут (клієнт) уклали договір про надання правничої (правової) допомоги №265/3/17-08-2022 (далі - Договір №1) предметом якого, згідно з п. 1.1 є надання Об`єднанням правничої (правової) допомоги клієнту (справа клієнта).

17.08.2022 сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору №1, п. 1 якої погодили, що розмір вартості (гонорару) надання правничої (правової) допомоги формується відповідно до погодинної оплати, а саме:

1.1. уповноваженої особи Об`єднання, у наступних ставках:

робочий час (з 9:00 до 18:00 у будні дні, окрім п`ятниці - з 9:00 до 17:00) - 150 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Об`єднанням рахунка;

неробочий час (весь позаробочий час) - 300 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Об`єднанням рахунка.

1.2. партнера Об`єднання, у наступних ставках:

робочий час (з 9:00 до 18:00 у будні дні, окрім п`ятниці - з 9:00 до 17:00) - 330 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Об`єднанням рахунку;

неробочий час (весь позаробочий час) - 450 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Об`єднанням рахунка.

Сторони домовилися, що курс продажу готівкового долара США в AT «Райофайзен Банк» (комерційний курс) визначається за даними, що містяться на веб-сайті: https://minfin.com.ua/company/aval/currency/ (курс валюти USD, значення «продаж») (п. 2).

Об`єднання виставляє клієнту рахунок за надання правничої (правової) допомоги в гривні, виходячи зі ставок, вказаних в цій Угоді, та витрачених Об`єднанням годин (п. 3).

Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні (п. 4).

При здійсненні оплати клієнт в призначенні платежу вказує ті дані, які Об`єднання зазначає у рахунку, що виставляється на ім`я / найменування клієнта. До таких даних відносяться номер договору про надання правової допомоги, а також номер судової справи, якщо клієнтові надається послуга щодо представництва його інтересів у суді (п. 5).

Сторони погодили, що всі умови попередніх додаткових угод щодо розміру вартості (гонорару) надання правничої (правової) допомоги (ставки відповідно до погодинної оплати) втрачають свою силу з моменту підписання цієї додаткової угоди та сторони керуються лише умовами п. 1 цієї додаткової угоди (п. 6).

24.03.2023 Об`єднання та Інститут уклали договір про надання правничої (правової) допомоги №265/3/08-03-2023 (далі - Договір №2), предметом якого згідно з п. 1.1 є надання Об`єднанням правничої (правової) допомоги клієнту (справа клієнта) CPV 79110000-8 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва.

24.03.2023 сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору №2, п. 1 якої погодили, що розмір вартості (гонорару) надання правничої (правової) допомоги формується відповідно до погодинної оплати, а саме:

1.1. уповноваженої особи Об`єднання, у наступних ставках:

робочий час (з 9:00 до 18:00 у будні дні, окрім п`ятниці - з 9:00 до 17:00) - 150 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Об`єднанням рахунку.

неробочий час (весь позаробочий час) - 300 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Об`єднанням рахунка;

1.2. партнера Об`єднання, у наступних ставках:

робочий час (з 9:00 до 18:00 у будні дні, окрім п`ятниці - з 9:00 до 17:00) - 330 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Об`єднанням рахунка;

неробочий час (весь позаробочий час) - 450 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення Об`єднанням рахунку.

Сторони домовилися, що курс продажу готівкового долара США в AT «Райофайзен Банк» (комерційний курс) визначається за даними, що містяться на веб-сайті: https://minfin.com.ua/company/aval/currency/ (курс валюти USD, значення «продаж») (п. 2).

Об`єднання виставляє клієнту рахунок за надання правничої (правової) допомоги в гривні, виходячи зі ставок, вказаних в цій Угоді, та витрачених Об`єднанням годин (п. 3).

Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні (п. 4).

При здійсненні оплати клієнт в призначенні платежу вказує ті дані, які Об`єднання зазначає у рахунку, який виставляється на ім`я / найменування клієнта. До таких даних відносяться номер договору про надання правової допомоги, а також номер судової справи, якщо клієнтові надається послуга щодо представництва його інтересів у суді (п. 5).

Сторони погодили, що всі умови попередніх додаткових угод щодо розміру вартості (гонорару) надання правничої (правової) допомоги (ставки відповідно до погодинної оплати) втрачають свою силу з моменту підписання цієї додаткової угоди та сторони керуються лише умовами п. 1 цієї додаткової угоди (п. 6).

Сторони підписали акти надання послуг:

№354 від 12.08.2022 на суму 54 000,00 грн,

№385 від 17.10.2022 на суму 15 337,50 грн,

№404 від 28.11.2022 на суму 354 462,50 грн,

№66 від 27.03.2023 на суму 40 449,00 грн,

№82 від 24.04.2023 на суму 11 457,00 грн,

№97 від 17.05.2023 на суму 16 974,00 грн.

Згідно з наведеним у заяві переліком наданих послуг Об`єднання надало наступні послуги:

1) у суді першої інстанції:

- вивчення матеріалів, аналіз актуальної судової практики згідно обставин судової справи - 2 год; вартість однієї години - 6 000,00 грн; всього 12 000,00 грн;

- підготовка відзиву на позовну заяву ДПЗД "Укрінтеренерго" - 5 год; вартість однієї години - 6 000,00 грн; всього 30 000,00 грн;

- підготовка заяви про розгляд судової справи в суді з викликом сторін - 2 год; вартість однієї години - 6 000,00 грн; всього 12 000,00 грн;

- підготовка клопотання про долучення доказів - 1 год; вартість однієї години - 6135,00; всього 6 135,00 грн;

- формування та відправка відзиву та клопотання про долучення доказів для третіх сторін - 0,5 год; вартість однієї години - 6 075,00 грн; всього 3 037,50 грн;

- участь в судовому засіданні 06.10.2022 - 1,5 год; вартість однієї години - 6 135,00 грн; всього 9 202,50 грн;

- підготовка адвокатського запиту до ТОВ "Ернерінг" - 1 год; вартість однієї години - 6 075,00 грн; всього 6 075,00 грн;

- підготовка клопотання про відкладення судового засідання 27.10.2022 - 0,5 год; вартість однієї години - 6 075,00 грн; всього 3 037,50 грн;

- участь в судовому засіданні 17.11.2022 - 1,5 год; вартість однієї години - 6 075,00 грн; всього 9 112,50 грн;

- підготовка клопотання про відкладення судового засідання 22.12.2022 - 0,7 год; вартість однієї години - 6 075,00 грн; всього 4 252,50 грн;

- поточне консультування - 1 послуга вартістю 8 947,50 грн;

- участь в судовому засіданні 26.01.2023 - 1,5 год; вартість однієї години - 5 820,00 грн; всього 8 730,00 грн;

2) у суді апеляційної інстанції:

- підготовка апеляційної скарги на рішення Господарського суд м. Києва від 26.01.2023 - 3,45 год; вартість однієї години - 5 820,00; всього 20 079,00 грн;

- підготовка листа-відповіді на вимогу добровільної сплати коштів - 1 год; вартість однієї години - 5 820,00 грн; всього 5 820,00 грн;

- підготовка клопотання про усунення недоліків - 1 год; вартість однієї години - 5 820,00 грн; всього 5 820,00 грн;

- участь у судовому засіданні 24.04.2023 - 2 год; вартість однієї години - 5 728,50 грн; всього 11 457,00 грн;

- підготовка позиції щодо пояснень Укрінтеренерго про нарахування штрафних санкцій - 1 год; вартість однієї години - 5 658,00 грн; всього 5 658,00 грн;

- участь у судовому засіданні 17.05.2023 - 2 год; вартість однієї години - 5 658,00 грн; всього 11 316,00 грн;

- підготовка та направлення заяви про винесення додаткової постанови щодо стягнення витрат на правову допомогу - 3 год; вартість однієї години - 5 658,00 грн; всього 16 695,00 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до п. 3 ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до п. 1 ч. 2 зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд виходить з того, що право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 ГПК України, відповідними нормами права Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Для реалізації такого права сторона має дотриматися такої процедури, встановленої нормами процесуального права:

(1) у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України);

(2) подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України);

(3) подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Абзацом 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Поряд з тим згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази вже надані цією стороною в повному обсязі, але суд з певних причин не ухвалив рішення про розподіл судових витрат.

Щодо витрат в суді першої інстанції.

Виходячи зі змісту мотивувальної частини заяви, що розглядається, заявлені до стягнення 189 375,00 грн витрат на правничу допомогу складаються зі 112 530, 00 грн витрат, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, та 76 845, 00 грн витрат, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів відзначає, що оскаржуваним рішенням позов ДПЗД «Ікрінтеренерго» було задоволено частково з присудженням до стягнення Інституту на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 739 378,63 грн основного боргу, 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних, 65 205,56 грн втрат від інфляції та 15 253,16 грн витрат по сплаті судового збору. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Інститут у поданій апеляційній скарзі вказане рішення оскаржив виключно в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 15% річних. Отже, Інститут погодився з оскаржуваним рішенням в тій частині, яку він не оскаржив (щодо стягнення основної заборгованості), і в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що Інститут фактично визнав основний борг за поставлену позивачем електроенергію ще під час розгляду справи місцевим судом.

Оскільки додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, прийнятого за результатами розгляду справи по суті, у апеляційного господарського суду відсутні повноваження для прийняття додаткового рішення в частині, що виходить за встановлені ст. 269 ГПК України межі розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Так, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, а також заперечення на них, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В суді першої інстанції Інститут частково «виграв справу», адже позов було задоволено частково.

Проте будь-яких заяв про розподіл судових витрат на правничу допомогу, в т. ч. в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, з наданням відповідних доказів Інститут чи його представник місцевому суду не подавав, а отже суд відповідне рішення не ухвалював.

На переконання колегії суддів, у цьому конкретному випадку для здійснення первісного розподілу судових витрат, в т.ч. на правничу допомогу, Інститут передовсім мав в порядку ч. 8 ст. 129 чи ст. 244 ГПК України звернутись до суду, який прийняв рішення по суті спору, тобто до господарського суду першої інстанції. Але оскільки відповідач цього не зробив, у апеляційного суду відсутні процесуально-правові підстави для повного чи часткового задоволення вимог заяви про розподіл витрат на правничу допомогу у відповідній частині.

Щодо витрат в суді апеляційної інстанції.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За визначенням ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами 1 та 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Суд встановив, що Інститут 17.08.2022 та 24.03.2023 уклав з Об`єднанням Договір №1 з додатковою угодою до нього та Договір №2 з додатковою угодою до нього.

У додаткових угодах до Договорів №1 та №2 сторони узгодили, що розмір вартості правової (правничої) допомоги формується відповідно до погодинної оплати, на день виставлення Об`єднанням рахунку.

Надаючи оцінку послугам та роботам, зазначеним заявником у переліку наданих послуг, колегія суддів зазначає таке.

Адвокат як особа, що має повну вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит та пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом) має бути обізнаним з нормами чинного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 Правил адвокатської етики у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

Адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення (ч. ч. 1, 2 ст. 11 Правил адвокатської етики).

Відтак, підготовка апеляційної скарги особою, яка є адвокатом, передбачає підготовку такого документа, який буде виповідати встановленим чинним процесуальним вимогам до його форми та змісту.

За таких підстав, враховуючи обізнаність адвоката з матеріалами справи, незмінність позиції відповідача під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також те, що доводи апеляційної скарги переважно повторюють доводи відзиву на позовну заяву, апеляційний господарський суд вважає, що в цьому випадку до відшкодування підлягає 1 година надання послуг правничої допомоги з підготовки апеляційної скарги вартістю 5 820,00 грн.

При цьому, враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що підготовка клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги є невід`ємної частиною правничої допомоги з підготовки апеляційної скарги, оскільки фактично така дія є приведенням апеляційної скарги у відповідність до вимог ГПК України, а відтак заявлена до відшкодування вартість 1 години такої послуги відшкодуванню не підлягає.

Щодо заявленої до відшкодування вартості участі у судових засіданнях 24.04.2023 (2 год) та 17.05.2023 (2 год) апеляційний господарський суд відзначає, що фактично з урахуванням часу очікування судового засідання така послуга надавалась 46 хв та 39 хв відповідно. Відтак до відшкодування підлягають 8 069,55 грн вартості участі у судовому засіданні (4 391,85 грн + 3 677,70 грн).

Щодо послуги з підготовки та направлення заяви про винесення додаткової постанови щодо стягнення витрат на правову допомогу апеляційний суд вважає, що відшкодуванню підлягає 1 година роботи, оскільки зміст цієї заяви у більшій мірі складають посилання на норми ГПК України, а написання переліку робіт та переліку додатків до заяви не потребує такої великої кількості часу як 3 год. До відшкодування підлягають 5 658,00 грн.

Послуги з підготовки листа-відповіді на вимогу добровільної сплати коштів (1 год, вартість 5 820,00 грн), підготовка позиції щодо пояснень Укрінтеренерго про нарахування штрафних санкцій (1 год; вартість - 5 658,00 грн) відшкодуванню не підлягають.

Так, лист-відповідь на вимогу добровільної сплати коштів не має жодного відношення до апеляційного перегляду справи. Зміст долученого до заяви листа вих. №б/н від б/д 2022 на №44/10-1798 від 11.07.2022 свідчить, що такий лист був написаний до звернення ДПЗД «Укрінтеренерго» з позовом у справі №910/5959/22. Зазначене визнає заявник у заяві, зазначаючи, що «…намагався врегулювати питання в позасудовий спосіб, що до першого засідання у даній справі. Доказом цього є, зокрема, лист Скаржника на адресу Позивача від 21.07.2022 року…»

Що саме охоплює послуга «підготовка позиції щодо пояснень Укрінтеренерго про нарахування штрафних санкцій», заявник у заяві не вказує, а з наданих до заяви додатків не вбачається. Будь-яких письмових процесуальних документів, які відображали б «підготовлену позицію», апеляційному суду не надано.

Колегія суддів погоджується з доводами ДПЗД «Укрінтеренерго», що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу є явно завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 19 454,55грн.

Щодо доводів позивача про ненадання відповідачем доказів на підтвердження оплати послуг з правничої допомоги, апеляційний господарський суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (усталені висновки Верховного Суду у постановах у справах №923/560/17, 329/766/18, 178/1522/18 та ін.).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заява Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України адвоката Новака А.І. про винесення додаткової постанови у справі №910/5959/22 підлягає задоволенню частково, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 19 454,55 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України адвоката Новака А.І. про винесення додаткової постанови у справі №910/5959/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, м. Київ; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України (вул. Леонтовича, 9, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 05417288) 19 454,55 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти вимог заяви представника Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України адвоката Новака А.І. про винесення додаткової постанови у справі №910/5959/22 - відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Справу №910/5959/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.06.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак