Ухвала

від 06.07.2023 по справі 910/5959/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/5959/22

Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М.

заяву Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України

про розстрочення виконання рішення

справу № 910/5959/22

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

"Укрінтеренерго"

до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ"

про стягнення 1 019 692,73 грн

За участю представників сторін:

від стягувача (позивача): Рудюк Ю.А.;

від боржника (заявника): Новак А.І.

від третіх осіб: не викликалися.

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України про стягнення 1 019 692,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Інституту на користь ДПЗД "Укрінтеренерго" 739 378,63 грн основного боргу, 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних, 65 205,56 грн втрат від інфляції та 15 253,16 грн витрат по сплаті судового збору. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 апеляційну скаргу Інституту задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 скасовано в частині задоволення вимог про стягнення 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних, 65 205,56 грн втрат від інфляції та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 в частині розподілу судових витрат змінено, викладено його в такій редакції: "Стягнути з Інституту на користь ДПЗД "Укрінтеренерго" 11 090,68 грн витрат по сплаті судового збору". В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 залишено без змін.

12.06.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 видано відповідні накази.

14.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення.

Приписами статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 заяву Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 призначено на 06.07.2023.

05.07.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання постанови у справі № 910/5959/22, в яких позивач посилається на своє скрутне фінансове становище, та зазначає про те, що відповідач свідомо не сплачував свій борг і це змусило ДПЗД «Укрінтеренерго» звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. При цьому, вході судового процесу позивач поніс додаткові фінансові втрати, оскільки апеляційний суд відмовив позивачу в його праві на стягнення 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних, 65 205,56 грн інфляційних втрат, судом додатково були покладені на ДПЗД «Укрінтеренерго» 19 500,00 грн. витрат відповідача на правничу допомогу. Тому, із за таких недобросовісних боржників (споживачів) постачальника «останньої надії» ПДЗД «Укрінтеренерго» несе фінансові втрати, що не дає можливості вчасно розраховуватись перед ОСР за розподіл електричної енергії, що свою чергу призводить до судового процесу між ОСР та ДПЗД «Укрінтеренерго».

Присутній у судовому засіданні 06.07.2023 представник боржника просив задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення з посиланням на обставини, наведені в заяві.

Представник позивача заперечив щодо задоволення поданої заяви, оскільки розстрочка виконання рішення призведе до порушення балансу інтересів учасників господарських правовідносин.

Розглянувши заяву Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.

Фактично до заяви додано листування між сторонами справи щодо виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, план використання бюджетних коштів на 2023 рік та довідку про штатну чисельність Інституту, що не можуть вважатися належними доказами, які підтверджують майновий стан боржника та неможливість негайного виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України про розстрочення виконання.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 11.07.2023.

Суддя А.І. Привалов