Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/8562/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/8562/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023

у справі № 910/8562/22 (суддя М.О. Лиськов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто»

про захист ділової репутації,

за участю представників:

позивача: Єніч В.С.,

відповідача: Грушовець А.С., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/8562/22 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано положеннями ст.ст.34, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 27, 30 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 3, 15, 16, 94, 277 ЦК України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та встановленими судом обставинами недоведення позивачем факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало в поширенні інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної» та такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, а також обставин стосовно того, що зазначені у публікації цитати спрямовані на поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Суд першої інстанції підтримав позицію відповідача, зауваживши, що відомості з публікації під назвою «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА», опублікованою Відповідачем на сайті «Facebook, наступного змісту: «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА», «Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?» є оціночними судженнями та сатирою, а тому охороняються ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, ст.15 Конституції України, статей 1, 27 Закону України «Про інформацію» та незастосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію», статей 3, 28, 32, 55 Конституції України, ч.1 ст. 16, ст. 277 ЦК України.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Так, надаючи оцінку висловам «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-УКРАЇНА» НА БОЦІ АГРЕСОРА !?», «Чи не означають вони - грати на руку агресору?» та «Чи «гординя» по несплаті «заслуженого» штрафу оцінюється такою дорогою ціною?» суд дійшов висновку, що останні є риторичним запитанням, сатирою та в цілому - емоційним вираженням ставлення відповідача до негативної ситуації, яка склалась в результаті взаємодії відповідача та позивача.

Разом з цим, відповідно до «Академічного словника української мови» (1970-1980), сатирою є художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності, однак, поширені відповідачем висловлювання не є сатирою. Також апелянт зауважив, що висловлювання поширювались від імені юридичної особи, яка позбавлена емоцій та почуттів, що фактично унеможливлює застосування нею сатири як засобу вираження взаємовідносин з іншою юридичною особою.

Скаржник наголосив на тому, що оскаржуване рішення не містить висновку про те, до якого виду інформації - чи то «оціночне судження», чи то «фактичні обставини», чи то «критика обставин», чи то «сатира», судом віднесено кожний із поширених відповідачем висловів, які вимагає спростувати позивач.

Суд не з`ясував вид речення «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-УКРАЇНА» НА БОЦІ АГРЕСОРА !?», його модальність та не надав оцінки інформації, поширеній відповідачем із застосуванням саме такого формулювання речення.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8562/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/8562/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

13.03.2023 матеріали справи № 910/8562/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді 20.03.2023 після виходу з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/8562/22 та призначено до розгляду на 26.04.2023. Товариству з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 17.04.2023.

21.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідач підкреслює, що допис у мережі «Інтернет» із висловами «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-УКРАЇНА» НА БОЦІ АГРЕСОРА !?», «Чи не означають вони - грати на руку агресору?» та «Чи «гординя» по несплаті «заслуженого» штрафу оцінюється такою дорогою ціною?» зроблений у результаті збудженого емоційного стану відповідача, спричиненого судовою тяганиною із позивачем, зумовленою несвоєчасним виконанням останнім зобов`язань, а також складною ситуацією, що склалась на території України внаслідок збройної агресії Росії. Також відповідач підкреслює, що усі речення за своєю природою є оціночними судженнями, відтак, не підлягають спростуванню. Висновки суду першої інстанції у цій частині є вмотивованими.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у розгляді справи № 910/8562/22 оголошено перерву до 24.05.2023.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, оскаржуване рішення просив скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги не визнав, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

24.05.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено під час апеляційного провадження та підтверджується матеріалами справи, 05.10.2020 між ТОВ «Валідус Спецавто» (покупець) та ТОВ «Вольво Україна» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу товару № UKR456/1020VU (далі також - Договір).

Відповідно до умов цього Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити транспортний засіб згідно з наступними характеристиками: шасі вантажного автомобіля Renault K (новий) загальною вартістю 4 686 614,40 грн. (п. 1.1). Кількість, комплектність, якість та інші характеристики товару, що підлягає передачі продавцем покупцеві відповідно до цього договору, визначаються у специфікації (п. 1.2 договору). Специфікацією до Договору сторони погодили основні технічні характеристики товару, що мав бути поставлений продавцем у строк до 21.12.2020 за умови належного виконання покупцем п. 3.2 договору щодо графіку платежів.

Ціна товару становить 4 686 614,40 грн, що включає вартість доставки (транспортування) товару до місця передачі, зазначеного в п. 4.1 договору, митне оформлення та вартість передпродажної підготовки товару (п. 2.3 Договору).

Передання товару покупцю здійснюється за місцезнаходженням продавця у місті Києві, Кільцева дорога, № 20/1-А за умови належного виконання п. 3.2 договору згідно графіку, у строк до 21.12.2020. Передання товару здійснюється шляхом надання товару для огляду покупцю (належним чином уповноваженому представнику покупця або перевізнику, визначеному покупцем) та підписання акту приймання-передачі (п. 4.1 Договору). Про день передання товару продавець зобов`язаний письмово повідомити покупця за 7 робочих днів до дати передання, доставивши повідомлення особисто, кур`єром або поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на поштову адресу покупця, вказану у п. 13.6 договору (п. 4.2 Договору).

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами усіх зобов`язань взятих сторонами за цим договором (п. 12.1).

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, поставка позивачем відповідачеві товару (шасі вантажного автомобіля Renauit K) здійснена 30.12.2020, що підтверджується актом приймання-передачі до договору від 30.12.2020, які підписані сторонами.

Як встановлено апеляційним судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником ТОВ «Валідус Спецавто», ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Facebook», який належить компанії «МЕТА» користувач мережі ТОВ «Валідус Спецавто» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 розмістив допис такого змісту:

«ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-УКРАЇНА" НА БОЦІ АГРЕСОРА

Через повномасштабну війну в Україні та великі обсяги розбору завалів #ДСНС звернулася до компанії "ValidusSpecialAuto", аби максимально збільшити виробництво рятувальної техніки для порятунку людських життів.

Зі свого боку, щоб допомогти Україні впоратися із наслідками руйнувань, ЄС у рамках гуманітарної допомоги виділив для забезпечення діяльності #ДСНС спеціальні контейнери, оснащені спеціальним обладнанням для розбору завалів та рятування людських життів в надскладних умовах.

Компанія "ValidusSpecialAuto" створила в найкоротші терміни спеціальне авто із мультиліфтом для перевезення цих контейнерів і використання на завданнях на базі шасі Renault 6х6.

Однак такий спеціальний автомобіль рятувальників із контейнерами не міг відразу ж виїхати на місце призначення!

І все через те, що компанія "Вольво Україна", яка раніше доставила замовлене шасі для створення спецавто "ValidusSpecialAuto", - досі не передала необхідних документів і не провела передпродажної підготовки!

Суть історії така:

У 2020 р. "ValidusSpecialAuto" замовив у "Вольво-Україна" шасі "Renault". Представники "Вольво-Україна" підтвердили, що доставлять замовлення у визначені договором терміни. Але натомість порушили зобов`язання і протермінувалидедлайн. Замість жовтня 2020 р. шасі привезли аж на початку січня 2021-го.

"Привіз його автовоз. Відвантажили, дали підписати акт приймання-передачі. Але водій не передав основних документів: сертифікату відповідності та вантажної митної декларації.

Виявилося, що компанія "Вольво Україна" ще й не провела передпродажну підготовку самого шасі. А це базові речі, без яких до сьогодні ми не можемо відправити вже готовий автомобіль із необхідними контейнерами на спецзавдання із порятунку життів." - коментує власник та засновник компанії спецавто "ValidusSpecialAuto" ОСОБА_1.

За кілька днів до передачі спецавтомобіля ДСНС "ValidusSpecialAuto" вкотре звернувся до "Вольво Україна" надати копії необхідних документів і провести передпродажну підготовку, оскільки від цього залежать людські життя та ефективність самої #ДСНС!

Але "Вольво Україна" не виконала цих умов до сьогодні!

"Компанія "Вольво Україна" є представником заводу-виробника "Renault" та імпортером автомобілів, шасі марки Renault. Під час продажу транспортного засобу "Вольво Україна" не дотримано пунктів 11 та 32 «Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», відповідно до яких Компанія була зобов`язана провести передпродажну підготовку транспортного засобу, надати належним чином заповнену сервісну книжку та документи, які дають змогу поставити транспортний засіб на облік в сервісному центрі МВС." - коментує юрист Аліна Грушовець

"Вольво Україна" не виконала своїх зобов`язань ні як імпортер перед заводом-виробником "Renault", ні перед Українською державою, порушуючи норми її законодавства

"Відверто "антиукраїнське" ставлення стало зрозумілим при розмові з представниками «Вольво Україна». На запитання: "Чи може "Вольво Україна" надати необхідні документи з проведенням передпродажної підготовки шасі Рено для порятунку життів українців?"- була відповідь: "Нет, не берите нас на жалость, этим нас не возьмете, заберітєсудебныйісккасательноштрафа, тогда і сделаємвсьочтонужно…"

Чи "гординя" по несплаті "заслуженого" штрафу оцінюється такою дорогою ціною?" - коментує власник компанії "ValidusSpecialAuto" ОСОБА_1 .

-----

Ця історія залишається на совісті "Вольво Україна". Адже "ValidusSpecialAuto" своїми зусиллями зробив передпродажну підготовку та підготував всі необхідні документи, аби авто для порятунку життів стало на облік і служило для потреб ДСНС.

"ValidusSpecialAuto" закликає громадськість та органи влади - звернути увагу на цю ситуацію і на халатність дій "Вольво-Україна"!

Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?»

Вважаючи, що у твердженнях:

1. «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА»;

2. «Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?» виражена недостовірна, негативна інформація спрямована на дискредитацію та погіршення репутації позивача як юридичної особи, ТОВ «Вольво Україна» звернулось із позовом про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію, поширену ТОВ «Валідус Спецавто» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці « ValidusSpecialAuto » (посилання:ІНФОРМАЦІЯ_4) про Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛЬВО УКРАЇНА» (ЄДРПОУ: 30176505), а саме: «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-УКРАЇНА " НА БОЦІ АГРЕСОРА» та «Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?», а також про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» (ЄДРПОУ: 38347611) спростувати інформацію, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12:24 годин у соціальній мережі (вебсторінці) «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці « ValidusSpecialAuto » (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5) про Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛЬВО УКРАЇНА» (ЄДРПОУ: 30176505), не пізніше 15 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції не знайшов підстав для його задоволення, з чим колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодиться, враховуючи наступне.

Стаття 28 Конституції України кожній особі гарантує право на повагу до її гідності, а за частиною 4 статті 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту належать, наприклад, спростування недостовірної інформації (стаття 277 ЦК України).

За частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до Глави 3 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством, а частина друга статті 34 Господарського кодексу України вказує на те, що поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання, є дискредитацією суб`єкта господарювання.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (частина третя статті 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, поданого на захист ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Верховного Суду у справі № 905/902/20 від 07.12.2021).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції фактично ухилився від розгляду спору по суті, зосередившись виключно на підтримці позиції відповідача щодо відсутності в оскаржуваних твердженнях недостовірної та неправдивої інформації з наданням цим твердженням характеру оціночних суджень, сатири тощо. Водночас, як мотивовано зауважено заявником апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду не містить остаточної відповіді на питання, що саме було висловлено відповідачем у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 - сатира, суб`єктивна оцінка подій тощо.

З`ясовуючи обставини поширення інформації, у розрізі заявлених позовних вимог колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. За змістом частин першої та другої статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірна інформація була поширена відповідачем на веб-сторінці «Facebook».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб - сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб - сайту, і (або) отримувач послуг хостингу; власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Отже, автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі Facebook є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб - сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею. Власник соціальної мережі Facebook не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником веб - сайту, недостовірність якої доводить позивач.

Верховний Суд у подібних справах у випадку поширення інформації через соціальні мережі не вказує на необхідність залучення власника веб-сайту як співвідповідача (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 760/2753/17, від 13.04.2020 у справі № 303/3794/18-ц).

Одночасно, у постанові від 01.06.2022 у справі №713/1710/19 Верховним Судом з урахуванням правового регулювання спростування поширеної інформації, захисту гідності та ділової репутації, викладеної в мережі Інтернет, зроблено правовий висновок, відповідно до якого питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімною і доступ до веб-сайта вільним, то належним відповідачем є власник веб-сайта.

Надаючи оцінку публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 колегія суддів дійшла висновку, що остання розміщена на персональній сторінці ТОВ «ВалідусСпецавто» (ІНФОРМАЦІЯ_6) сайту https://www.facebook.com, на що вказує заголовок веб-сторінки, розміщена у розділі «Про себе» інформація, а саме, телефон, офіційний сайт компанії, електронна поштова адреса за якими ідентифікується ТОВ «ВалідусСпецавто», відповідно, саме ТОВ «ВалідусСпецавто» є особою, яка розмістила та поширила спірну інформацію про позивача.

На підтвердження доведення інформації до невизначеного кола осіб свідчить 209 реакцій інших користувачів сайту https://www.facebook.com, 21 коментар та 53 поширення серед інших користувачів сайту. Отже, спірна інформація стала відомою більше ніж одній особі.

Водночас, мало місце не тільки доведення спірної інформації до невизначеного кола осіб, але і сприйняття цієї інформації іншими особами, про що свідчить реакція інших користувачів, коментарі та поширення інформації через особисті сторінки інших користувачів сайту https://www.facebook.com.

Також, надаючи оцінку спірній публікації, колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ «Валідус Спецавто» поширило інформацію саме щодо Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна», тобто позивача у справі.

Одночасно, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Валідус Спецавто», викладені у відзиві на апеляційну скаргу стосовно згадування у дописі просто компанії «Вольво-Україна», в той час як фактична назва юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна», а в апеляційній скарзі позивач просить спростувати інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна». Так, посилання у дописі на обставини співпраці між позивачем та відповідачем за договором купівлі-продажу шасі вантажного автомобіля Renault K (новий) від 05.10.2020 № UKR456/1020VU, як і ідентифікація позивача за кодом ЄДРПОУ 30176505 дає підстави для висновку про те, що у розрізі обставин справи №910/8562/22 Компанія «Вольво-Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна» є однією і тією ж юридичною особою.

Надаючи оцінку природі спірної інформації в контексті поширення відповідачем фактичних обставин чи оціночних суджень, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить однуз основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Надаючи оцінку відомостям з публікації під назвою «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА», опублікованою Відповідачем на сайті «Facebook, наступного змісту: «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА?!», «Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?», колегія суддів дійшла висновку про те, що останні є фактичними твердженнями, висловленими у формі риторичних запитань.

Колегія суддів зауважує, що конструкція та формулювання поширених речень дає підстави для висновку про те, що останні за модальною ознакою є питальними реченнями.

Колегія суддів також враховує, що оцінка поширеної відповідачем інформації не може здійснюватись у межах поширеного допису у цілому, а лише як окремо взятих речень, оскільки, незважаючи на те, що питальне речення «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА?!» є заголовком допису, а питальні речення «Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?» вміщені в кінці викладеної у дописі інформації, в цілому, викладена у дописі інформація стосується не зовсім вдалих зобов`язально-господарських правовідносин сторін, які виникли на підставі договору купівлі-продажу шасі вантажного автомобіля Renault K (новий).

Колегія суддів відзначає, що питання, які викладені відповідачем у соціальній мережі (вебсторінці) «Facebook» та стосуються позивача, за своїм типом є риторичними.

При цьому варто зауважити, що риторичне запитання є методом подання інформації, аргументації, аніж отримання на нього відповідей. Таким чином, риторичне питання використовується автором не для з`ясування невідомого, а з метою зосередження уваги та посилення обговорення певного предмета, події, що відомі широкому загалу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у правовідносинах, що виникли між сторонами у справі, використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» питання відносно позивача є саме риторичними, оскільки подані ним у вигляді монологічного висловлювання, і за своїм змістом є його власними твердженнями.

Отже, надавши оцінку поширеному допису у цілому, колегія суддів дійшла висновку, що питальні речення «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА?!», «Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?» у контексті викладеного допису відповідача не потребують відповіді на них, оскільки не спрямовані на конкретного одержувача (читача), питання фактично поставлені автором самому собі, і собою ж закріплюють ідею автора.

Таким чином, наведеними запитаннями відповідач як їх автор закріпив три твердження:

1) риторичним питанням «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА?!» твердження - «КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» ПРАЦЮЄ НА БОЦІ АГРЕСОРА»;

2) риторичним питанням «Чи не означають вони - грати на руку агресору?» твердження - «дії Компанії Вольво-Україна грають на руку агресору»;

3) риторичним запитанням «Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?» твердження - «Україні не потрібна Компанія «Вольво-Україна», бо вона грає на руку агресору».

Водночас, колегія суддів не може розцінити ці твердження, виражені у формі риторичних запитань як оціночні судження.

Як вже зазначалося вище, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). У справі, що переглядається, оскаржувані позивачем твердження не можуть бути витлумачені інакше, як «КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» ПРАЦЮЄ НА БОЦІ АГРЕСОРА», «дії Компанії «Вольво-Україна» грають на руку агресору», «Україні не потрібна Компанія «Вольво-Україна», бо вона грає на руку агресору». Відповідно, є такими, що містять фактичні обставини, а не думками, міркуваннями, що виражають ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої інформації.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що поширені відповідачем висловлювання не є сатирою, оскільки відповідно до «Академічного словника української мови» (1970-1980), сатира - це художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності, що відсутнє у поширених відповідачем висловлюваннях.

При цьому, висловлені автором допису твердження вочевидь містять у собі недостовірну інформацію, оскільки відповідач не надав будь-яких доказів співпраці Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» з країною агресором, тобто, мало місце поширення недостовірної інформації.

Надаючи оцінку поширеним відповідачем твердженням у контексті поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, колегія суддів виходить з того, що позов заявлено на захист ділової репутації ТОВ «Вольво Україна».

Водночас, в українському законодавстві відсутнє єдине унормоване визначення «Ділової репутації» як нематеріального блага на захист якого подано позов.

Як уже було зауважено, ст. 94 ЦК України гарантує юридичній особі право на недоторканність її ділової репутації.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» визначено, що ділову репутацію юридичної особини становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до ухвали Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особини, а також ділової репутації фізичної та юридичної особини» під діловою репутацією фізичної особини розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особини, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, якові здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб`єкта, а поняття ділової репутації є морально-етичною категорією.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» здійснює господарську діяльність у сфері підприємництва, колегія суддів дійшла висновку, що його ділова репутація охоплюється поняттям оцінки його підприємницької діяльності як учасника суспільних відносин, що також включає престиж його фірмового (комерційного) найменування серед кола споживачів її товарів та послуг.

Колегія суддів також враховує, що контрагент, який не у повному обсязі або ж неналежним чином виконує взяті на себе за договором зобов`язання у господарських правовідносинах юридичних осіб є у певній мірі звичним явищем, в той час як контрагент, який «співпрацює з країною-агресором», або «грає на руку агресору», в умовах військової агресії російської федерації проти України, а також державної політики припинення діяльності юридичних осіб, які дійсно співпрацюють з країною-агресором, є потенційно небезпечним до співпраці.

Відповідно, здійснене відповідачем у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 поширення недостовірної інформації у твердженнях «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА», «Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?», створює у невизначеного кола осіб, як фізичних, так і юридичних, уявлення про співпрацю Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» із країною-агресором, завдає шкоди діловій репутації останнього, створює негативне уявлення про товариство як про юридичну особу, що, враховуючи характер діяльності позивача, може зумовити у тому числі, реальні негативні фінансові наслідки.

Оскільки під час розгляду спору по суті колегією суддів у діях ТОВ «Валідус Спецавто» встановлено наявність складу цивільного правопорушення, а саме:

1) товариство ІНФОРМАЦІЯ_1 поширило інформацію на персональній сторінці на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6;

2) поширена інформація стосується Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна»;

3) поширені у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 твердження твердженнях «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-Україна» НА БОЦІ АГРЕСОРА», «Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?» містять недостовірну інформацію;

4) ця інформація завдає шкоди діловій репутації позивача,

у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про наявність фактичних, та, відповідно, правових підстав для задоволення позовних вимог про захист ділової репутації у спосіб, визначений позивачем, а саме, шляхом визнання поширеної інформації - недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію із зобов`язанням ТОВ «Валідус Спецавто» її спростувати.

Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не підтвердились під час апеляційного перегляду справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні щодо оцінки поширених ТОВ «Валідус Спецавто» тверджень «ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ «ВОЛЬВО-УКРАЇНА» НА БОЦІ АГРЕСОРА !?», «Чи не означають вони - грати на руку агресору?» та «Чи «гординя» по несплаті «заслуженого» штрафу оцінюється такою дорогою ціною?» як оціночних суджень дійсним обставинам справи, а також оскільки під час розгляду спору по суті судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 15 Конституції України, ст.ст. 1, 27 Закону України «Про інформацію» та незастосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 3, 28, 32, 55 Конституції України, ч.1 ст. 16, ст. 277 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 282 ГПК України, у випадку скасування судового рішення постанова має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання розподілу судового збору колегія суддів виходить з такого.

Так, за нормою ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви, а також за подання до суду апеляційної скарги.

За ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційної скарги - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як унормовано абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як убачається із позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» об`єднано дві вимоги немайнового характеру:

1) визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» у соціальній мережі (сторінці) «Facebook».;

2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» спростувати інформацію, поширену у соціальній мережі (сторінці) «Facebook».

Відповідно, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції складає 4 962,00 грн, як за дві вимоги немайнового характеру. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги становить - 7 443,00 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» сплачено 2 481,00 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 721,00 грн, за апеляційний перегляд справи.

У зв`язку з цим, на користь державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна», підлягає стягненню судовий збір у несплаченому розмірі, а саме, 2 481,00 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 721,00 грн, за апеляційний перегляд справи.

За нормою ч.4 ст. 129 ГПК України, судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача. Відповідно, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції - у розмірі 4 962,00 грн та 7 443,00 грн - за апеляційний перегляд справи.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/8562/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/8562/22 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" про захист ділової репутації, задовольнити.

4. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 38347611) ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12:24 у соціальній мережі (вебсторінці) "Facebook" за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_7 на сторінці "Validus Special Auto" (посилання:

ІНФОРМАЦІЯ_8) про Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (03134, місто Київ, Кільцева дорога, будинок 20/1-А; ідентифікаційний код 30176505), а саме: "ЧИ ПРАЦЮЄ КОМПАНІЯ "ВОЛЬВО-УКРАЇНА" НА БОЦІ АГРЕСОРА"; "Чи не означають вони - грати на руку агресору? Чи потрібні в Україні компанії, які працюють не на її благо?".

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 38347611) спростувати інформацію, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12:24 у соціальній мережі (вебсторінці) "Facebook" за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_7 на сторінці "Validus Special Auto" (посилання:

ІНФОРМАЦІЯ_8) про Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (03134, місто Київ, Кільцева дорога, будинок 20/1-А; ідентифікаційний код 30176505), не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 38347611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (03134, місто Київ, Кільцева дорога, будинок 20/1-А; ідентифікаційний код 30176505) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. та судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (03134, місто Київ, Кільцева дорога, будинок 20/1-А; ідентифікаційний код 30176505) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA918999980313191206083026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код 26255795).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (03134, місто Київ, Кільцева дорога, будинок 20/1-А; ідентифікаційний код 30176505).

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (03134, місто Київ, Кільцева дорога, будинок 20/1-А; ідентифікаційний код 30176505) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA668999980313121206082026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код 26255795).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (03134, місто Київ, Кільцева дорога, будинок 20/1-А; ідентифікаційний код 30176505).

9. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

10. Матеріали справи № 910/8562/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 286 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.06.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз