Ухвала

від 20.06.2023 по справі 137/1578/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/1578/20

Провадження № 22-ц/801/1246/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіхлвський В.М.

Доповідач:Береговий О. Ю.

УХВАЛА

20 червня 2023 рокуСправа № 137/1578/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя - доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року, -

встановив:

Не погодившись із рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додатковим рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року особа, яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2023 року визнано неповажними підстави зазначені особою, яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткового рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року, залишено вказану апеляційну скаргу без руху та надано апелянту строк десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків.

16 червня 2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків до якої додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. У вказаній заяві останній вказав про те, що строк на апеляційне оскарження вказаних рішень суду слід відраховувати від дня постановлення Літинським районним судом Вінницької області ухвали про відмову в перегляді оскаржуваних рішень суду за нововиявленими обставинами, тобто від 26 квітня 2023 року, оскільки лише з вказаної дати у нього сформувалась правова позиція в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для поновлення позивачу строку на апеляційне оскарження відсутні, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 ЦПК України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для його поновлення є лише поважні причини, тобто обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було б вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Водночас, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.

Водночас, ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти Росії», п. 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що рішення Літинського районного суду Вінницької області ухвалене 16 березня 2022 року, а додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області ухвалене 21 березня 2022 року.

Водночас, ОСОБА_3 в поданій 03 березня 2023 року заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вказав, що про оскаржувані судові рішення дізнався 02 лютого 2023 року.

Факт обізнаності про оскаржувані рішення суду ОСОБА_3 саме 02 лютого 2023 року підтверджено матеріалами справи, зокрема, твердженнями останнього в поданій заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відтак, вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 з 02 лютого 2023 року був обізнаний з змістом оскаржуваних рішень та обмеженими строками на їх оскарження.

Між тим, апеляційна скарга особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року подана останнім 15 травня 2023 року, тобто через понад 3 місяці після того як заявник дізнався про оскаржувані рішення суду.

Доводи заяви про те, що строк на апеляційне оскарження вказаних рішень суду слід відраховувати від дня постановлення Літинським районним судом Вінницької області ухвали про відмову в перегляді оскаржуваних рішень суду за нововиявленими обставинами, тобто від 26 квітня 2023 року, оскільки лише з вказаної дати у нього сформувалась правова позиція в повному обсязі не заслуховують на увагу, оскільки заявник не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в тридцятиденний строк з 02 лютого 2023 року, тобто з моменту обізнаності із оскаржуваними рішеннями.

Звернення до місцевого суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є перешкодою для подання апеляційної скарги.

Також, доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження не містять відомостей про обставини, які б свідчили про об`єктивні перешкоди на оскарження вказаних рішень суду в визначений законом строк, що може свідчити про можливе неналежне користування стороною своїми процесуальними правами.

З вказаного вбачається, що жодних перешкод в своєчасному зверненні з апеляційною скаргою в строки, встановлені діючим законодавством не було.

Оскільки апелянтом не було зазначено поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року, а зазначені причини не можна вважати такими, що є поважними, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом.

Європейський суд з прав людини зазначає, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ч. ч. 1,6 ст.81ЦПК України сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки апелянтом, всупереч вимогам статей 77 81 ЦПК України, не надано беззаперечних доказів, на підставі чого суд мав би поновити строк, то апеляційну скаргу слід вважати такою, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин та за зазначеною апеляційною скаргою відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Визнати неповажними зазначені особою, яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 підстави поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета