Постанова

від 22.02.2022 по справі 922/1653/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/1653/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О. , суддя Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.

за участю представників:

позивача за первісним позовом Рудік Н.В. (ордер серії КВ № 079871 від 27.04.2021)

відповідача за первісним позовом Лихачов Р.Б. (ордер серії АХ № 1083715 від 31.01.2022)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна», м. Київ (вх. № 3945 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/1653/21 (суддя Погорелова О.В; повне рішення підписано 26.11.2021),

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна», м. Київ,

до Фермерського господарства «Фортуна», с. Артемівка,

про стягнення 5835933,60 грн збитків та 558206,58 грн пені,

та за зустрічним позовом Фермерського господарства «Фортуна», с. Артемівка,

до Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна», м. Київ,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» (далі ПзІІ «Вайтерра України»), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства «Фортуна» (далі ФГ «Фортуна») про стягнення 5835933,60 грн збитків та 558206,58 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару № МF-00036, укладеного між сторонами 20.08.2020.

08.06.2021 до Господарського суду Харківської області від ФГ «Фортуна» надійшла зустрічна позовна заява до ПзІІ «Вайтерра Україна» про визнання недійсним договору поставки № МF-00036 від 20.08.2020 та специфікації до нього № МР-05511 від 20.08.2020, укладеного між ФГ «Фортуна» та ПзІІ «Вайтерра Україна».

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом вказав, що фермерське господарство спірний договір поставки не укладало, голова фермерського господарства Герман О.Г. свій підпис та печатку господарства на спірному договорі не ставив, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача за зустрічним позовом на поставку товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/1653/21 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним договір поставки № MF-00036 від 20.08.2020 та специфікації до нього № МР-05511 від 20.08.2020, укладений між ФГ «Фортуна» та ПзІІ «Вайтерра Україна».

Стягнуто з ПзІІ «Вайтерра Україна» на користь ФГ «Фортуна» 2270,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції, посилаючись на встановлені ним під час розгляду справи фактичні обставини спору, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, оскільки оспорюваний договір поставки та специфікація до нього, на які посилається позивач за первісним позовом як на підставу виникнення зобов`язань відповідача за первісним позовом щодо відшкодування збитків та стягнення пені, підписаний не головою ФГ «Фортуна» - Германом Олександром Григоровичем, а невідомою особою, що в свою чергу дало підстави суду для задоволення зустрічного позову про визнання договору поставки та специфікації до нього недійсними.

16.12.2021, тобто у визначені ч. 1 ст. 256 ГПК України строки, ПзІІ «Вайтерра Україна» звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/1653/21 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Судові витрати по справі скаржник просить покласти на іншу сторону у справі ФГ «Фортуна».

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач за первісним позовом зазначає, зокрема, про таке.

У зв`язку з відмовою ФГ «Фортуна» виконувати умови Специфікації, ПзІІ «Вайтерра Україна» було змушене придбавати соняшник у третіх осіб за ринковою ціною для переробки його в соняшникову олію з метою подальшого виконання своїх зобов`язань за форвардними контрактами. В підтвердження цього ПзІІ «Вайтерра Україна» надало до справи усі необхідні документи для доведення факту наявності збитків через бездіяльність ФГ «Фортуна» щодо поставки товару згідно договору та специфікації. Розмір збитків визначений як різниця між ціною, яка встановлена в специфікації, та ціною, за якою покупець придбав аналогічний товар у інших постачальників. Порядок розрахунку збитків передбачено пунктом 6.4. Договору. Однак судом першої інстанції питання завдання збитків ПзІІ «Вайтерра Україна» взагалі не досліджувалося.

В ході розгляду справи, з`ясування обставин спору та перевірки аргументів сторін наданими до суду доказами, судом першої інстанції проігноровано наявні у справі належні докази на підтвердження наступного схвалення ФГ «Фортуна» договору поставки від 20.08.2020 №MF-00036 разом із специфікацією, про що свідчить лист ФГ «Фортуна» за вих.№ 48 від 05.10.2020, в якому ФГ «Фортуна» запропонувало укласти додаткову угоду до специфікації в частині зміни строків поставки товару, а також факт проставлення відбитків печатки ФГ «Фортуна» на оспорюваному договорі. Вказаний лист на переконання скаржника свідчить про обізнаність продавця зі своїм зобов`язанням щодо виконання умов специфікації.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції невірно оцінені докази фактичного узгодження всіх істотних умов між сторонами у справі стосовно поставки товару, а саме узгодження суттєвих умов договору в телефонному режимі з наступним обміном скан-копіями підписаних документів засобами електронної комунікації з подальшим обміном оригіналом договору, що зумовлює виникнення зобов`язання з боку ФГ «Фортуна» щодо поставки товару ПзІІ «Вайтерра Україна».

Судом проігноровано, що самий лише факт скріплення оспорюваного договору печаткою ФГ «Фортуна» свідчить про те, що такий правочин укладався саме цією юридичною особою, якій належить відповідна печатка та свідчить про її участь у господарській операції.

Судом не надано належної правової оцінки заяві свідка - торгівельного представника Харківського відділення ПзІІ «Вайтерра Україна» - Лациби В.В., яким підтверджується, що спірний договір поставки та специфікація укладені відповідно до багаторічної практики укладення подібних документів між продавцем та покупцем. Але про цю заяву взагалі не згадується в оскаржуваному рішенні.

В порушення норм процесуального права суд першої інстанції формально підійшов до вирішення цієї справи, безпідставно не прийнявши до уваги надані ПзІІ «Вайтерра Україна»:

-висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи за замовленням від 02.08.2021, складеним ФОП Прохоровим-Лукіним Г.В. 17.08.2021, яким підтверджується підписання оспорюваного договору у справі та специфікації до нього тією ж самою особою, що підписала також і укладений між сторонами інший договір поставки № МР-05370 від 31.03.2020;

-рецензію на висновок експерта № 18760 від 23.09.2021 ННЦ «ІСЕ ім.засл.проф.Бокаріуса» Сиротенко Н.В., надану ФОП Прохоровим-Лукіним Г.В. від 15.10.2021, якою підтверджується, що висновок експерта №18760 від 23.09.2021 був виконаний неповно та необ`єктивно, з недотриманням певних методичних положень у галузі почеркознавчої експертизи, а тому не є належним доказом у справі.

При цьому судом першої інстанції не було задоволено клопотання ПзІІ «Вайтерра Україна» про виклик експерта Сиротенко Н.В. у судове засідання для надання усних пояснень стосовно надано нею висновку.

Також скаржник вказує на порушенні порядку отримання експертом матеріалів, необхідних для проведення експертного дослідження.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 922/1653/21 між суддями від 21.12.2021 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Барбашової С.В., суддів - Медуниці О.Є., Попкова Д.О.

Ухвалою суду від 13.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1653/21 з розгляду апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна», м. Київ (вх. № 3945 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021. Запропоновано Фермерському господарству «Фортуна» у строк до 27.01.2022 (включно) подати до суду відзив на апеляційну скаргу. Призначено справу № 922/1653/21 до апеляційного розгляду на « 01» лютого 2022 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 118.

26.01.2022, тобто у встановлені судом строки, ФГ «Фортуна» надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 950), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ПзІІ «Вайтерра Україна» відмовити та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

ФГ «Фортуна» зазначає, що судом повно та об`єктивно встановлені усі обставини справи, з`ясовано відсутність будь-яких доказів в підтвердження наступного схвалення ФГ «Фортуна» оспорюваного договору, а також достеменно встановлено, що на момент підписання оспорюваного договору та специфікації до нього голова ФГ «Фортуна» перебував за кордоном, що підтверджується відповідними відмітками у паспорті ОСОБА_1 для виїзду за кордон. Вказане свідчить про відсутність волі ФГ «Фортуна» на поставку товару ПзІІ «Вайтерра Україна». Згоди на підписання оспорюваного договору голова ФГ «Фортуна» - ОСОБА_1 нікому не давав і не міг дати, адже умови цього договору були неприйнятними для господарства та ніким не приймалися. Голова фермерського господарства, як уповноважений представник ФГ «Фортуна» для підписання договору особисто не був запрошений та про існування цього договору нічого не знав.

Крім того, проведеною у справі судовою експертизою № 18760 від 23.09.2021, висновки якої позивачем за первісним позовом не спростовані, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поставки №MF-00036 від 20.08.2020, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами). Вказаний висновок експерта не суперечить іншим матеріалам справи; експертом було надано повні та точні відповіді на порушені питання у відповідності до інших фактичних даних; дослідницька частина та підсумковий висновок судової експертизи узгоджені між собою. Необхідності виклику експерта для надання пояснень у судове засідання не було.

ФГ «Фортуна» також зазначає, що в порушення положень Регламенту ПзІІ «Вайтерра Україна», яким встановлені певні правила укладення договорів з метою уникнення збитків для підприємства, торгівельний представник останнього підписав оспорюваний договір без перевірки особи підписанта з боку фермерського господарства.

ФГ «Фортуна» наполягає на тому, що лист № 48 від 05.10.2020, на який посилається скаржник, голова господарства також не підписував та не надсилав. Оригінал вказаного документу скаржником до справи також не наданий.

ФГ «Фортуна» вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано не взяв до уваги наданий ПзІІ «Вайтерра Україна» висновок експерта ФОП Прохорова-Лукіна Г.В. та його рецензію на висновок судового експерта, оскільки ФОП Прохоров-Лукін Г.В. не є експертом державної спеціалізованої установи. Крім того скаржник не був позбавлений права просити суд призначити у справі повторну експертизу, але цього не зробив. При цьому, зразки підпису Герман О.Г. були зібрані та передані судом державній експертній установі, без жодних порушень.

На думку ФГ «Фортуна» встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи у їх сукупності свідчать про недійсність оспорюваного договору та специфікації до нього на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, а тому цей договір не може створювати для його сторін тих прав і обов`язків, які в ньому передбачені, не створює обов`язку відшкодувати позивачу за первісним позовом збитки у вигляді додаткових витрат на придбання аналогічного товару та пені, які заявлені до стягнення. Також ФГ «Фортуна» зазначає, що скаржником не доведено розміру збитків; не підтверджено належними доказами їх понесення; не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; не доведено, що при укладенні договорів поставки з іншими контрагентами було здійснено заміщення товару саме за оспорюваним договором поставки, тощо.

У судовому засіданні 01.02.2022 оголошено перерву до 22.02.2022 о 12:00 год.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Медуниці О.Є., яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/1653/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 для розгляду справи № 922/1653/21 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

21.02.2022 до суду від ПзІІ «Вайтерра Україна» надійшли додаткові письмові пояснення (вх. № 2132), в яких скаржник просить:

-долучити до матеріалів справи № 922/1653/21 ці додаткові письмові пояснення, необхідність подання яких викликана наданням відповідачем відзиву на апеляційну скаргу;

-поновити строки на подання доказів, долучених до цих письмових пояснень, необхідність у поданні яких викликана наданням відповідачем відзиву на апеляційну скаргу з додатковими запереченнями, що не заявлялися ним на стадії розгляду справи судом першої інстанції;

-скасувати повністю рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалити нове про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Надаючи ці пояснення ПзІІ «Вайтерра Україна» вважає доводи ФГ «Фортуна» про те, що під час укладення спірного договору поставки не були дотримані норми Регламенту про порядок закупки (затв. наказом позивача за первісним позовом № 100 від 21.07.2020), безпідставними, оскільки ці норми Регламенту застосовуються під час акредитації нового контрагента або у зв`язку зі зміною місцезнаходження/керівника контрагента, якого було раніше погоджено. Проте на момент підписання Договору поставки між ПзІІ «Вайтерра Україна» та ФГ «Фортуна» була позитивна історія співпраці та контрагент не був новим, у ФГ «Фортуна» не змінилось місцезнаходження та у ФГ «Фортуна» не змінився керівник. Отже, відповідно до положень Регламенту у торгівельного представника не було необхідності безпосередньо відвідувати офіс ФГ «Фортуна» для підписання Договору поставки.

ПзІІ «Вайтерра Україна» наголошує, що ним в рамках заперечення проти зустрічного позову реалізовано свої процесуальні права та викладено всі свої доводи щодо грубих порушень, допущених судовим експертом Сиротенко Н. при виготовленні Висновку №18760 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за справою №922/1653/21 та необхідність його відхилення судом, а також обґрунтовано неналежність даного доказу Висновком експерта ФОП Прохорова-Лукіна В.Г. від 17.08.2021. При цьому ПзІІ «Вайтерра Україна» хоча і мало право просити суд провести повторну експертизу на стадії розгляду справи судом першої інстанції, однак не було зобов`язано це робити, і не стало просити про таку експертизу, оскільки доведення недійсності Договору поставки покладено на іншу сторону.

Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом проігноровано клопотання позивача за первісним позовом щодо включення до судової експертизи додаткових питань та про виклик експерта Сиротенко Н. у судове засідання для надання пояснень, чим грубо порушені процесуальні права позивача.

Скаржник наполягає, що лист ФГ «Фортуна» № 48 від 05.10.2020 свідчить про схвалення договору поставки, і під час розгляду справи № 922/1653/21 в суді першої інстанції у відповідача не було жодних сумнівів щодо існування цього листа. Відповідач в суді першої інстанції не додав до клопотання про призначення почеркознавчої експертизи питання щодо виконання підпису на Листі про схвалення Головою ФГ «Фортуна» Германом О.Г. та не ставив питання про огляд оригіналу Листа. В свою чергу позивач заявляє про готовність надати оригінал Листа про схвалення для огляду.

Окрім іншого скаржник зазначив, що відповідач під час розгляду справи № 922/1653/21 в суді першої інстанції не заявляв щодо необхідності підтвердження оплати соняшнику, придбаного позивачем у альтернативних постачальників у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки та Специфікацією. Більше того, така вимога жодним чином не відноситься до справи № 922/1653/21, оскільки позивач надав видаткові накладні, які підтверджують придбання аналогічного Товару у альтернативних постачальників (копії знаходяться в матеріалах справи). Незважаючи на безпідставність вимог Відповідача стосовно надання підтвердження оплати соняшнику, придбаного у альтернативних постачальників, ПзІІ «Вайтерра Україна» надає суду апеляційної інстанції до цих додаткових письмових пояснень копії платіжних доручень, які підтверджують таку оплату.

ПзІІ «Вайтерра Україна» просить апеляційний суд відхилити заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, як такі, що подані з порушенням вимог процесуального закону, зокрема які стосуються: (1) заперечень проти листа ФГ «Фортуна» вих.№48 від 05.10.2020 як доказу, що свідчить про обізнаність відповідача про укладення ним Договору поставки, а також про схвалення такого правочину; (2) заперечень проти фактів заміщення товару, непоставленого відповідачем за Договором поставки, товаром від альтернативних постачальників; (3) заперечень щодо порядку оплати товару альтернативним постачальникам, умов форвардних контрактів, подальшого експорту товару тощо.

Разом із додатковими поясненнями ПзІІ «Вайтерра Україна» заявило клопотання (вх.№ 2132 від 21.02.2022), в якому просить:

-поновити строк на подання цього клопотання,

-призначити повторну судову почеркознавчу експертизу у справі №922/1653/21, виконання якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (02000, м. Київ, вул. Смоленська, 6),

-на вирішення повторної судової почеркознавчої експертизи поставити ті ж питання, що й при проведенні первинної експертизи відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/1653/21, а саме:

-чи виконаний підпис в графі Продавець: Голова ФГ Герман О.Г. на примірниках договору поставки №МF-00036 від 20.08.2020 та підпис в графі від Продавця Голова ФГ Герман О.Г., та специфікації до договору поставки №МР-05511 від 20.08.2020, наданих ПзІІ «Вайтерра Україна», Герман О.Г. , чи іншою особою?

-чи виконаний підпис в графі Продавець: Голова ФГ Герман О.Г. на примірниках договору поставки №МF-00036 від 20.08.2020 та підпис в графі від Продавця Голова ФГ Герман О.Ґ., та специфікації до договору поставки № МР-05511 від 20.08.2020, наданих ФГ «Фортуна», Герман О.Г., чи іншою особою?

Розглянувши клопотання ПзІІ «Вайтерра Україна» про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі №922/1653/21, яке підтримано представником у судовому засіданні, колегія суддів таке.

Частиною 2 ст. 99 ГПК України передбачено право суду призначити повторну судову експертизу.

Згідно з частиною другою статті 107 Господарського процесуального кодексу України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Повторною визнається судова експертиза, при проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.

Призначення повторної експертизи є правом, а не обов`язком суду, яке (право) він реалізує в межах власних повноважень, з урахуванням обставин справи і зібраних у ній доказів.

Зазначена норма передбачає, що призначення повторної експертизи хоч і пов`язане з виникненням сумнівів щодо правильності висновку експерта, однак такі сумніви мають ґрунтуватись на фактичних обставинах справи, які підтверджують, що такий висновок не може бути застосований як доказ в розумінні статей 73, 74 ГПК України.

У цьому випадку призначення апеляційним господарським судом повторної судової почеркознавчої експертизи у справі №922/1653/21 є недоцільним та невиправданим, оскільки ПзІІ «Вайтерра Україна» не довело, що висновок судового експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» - Сиротенко Н.В. №18760 від 23.09.2021 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за справою №922/1653/21, який виконаний на підставі ухвали суду першої інстанції є помилковим, а під час її призначення та проведення були істотно порушені норми, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Сама по собі незгода ПзІІ «Вайтерра Україна» з експертним висновком №18760 від 23.09.2021 не є достатньою підставою для призначення судом апеляційної інстанції повторної судової почеркознавчої експертизи у справі №922/1653/21 на стадії її апеляційного розгляду.

Отже, клопотання ПзІІ «Вайтерра Україна» про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі №922/1653/21 задоволенню не підлягає.

У судове засіданні 22.02.2022 з`явилися уповноважені представники сторін, які надали усні пояснення у справі.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПзІІ «Вайтерра Україна» на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/1653/21 без задоволення, зважаючи на нижченаведене.

Звертаючись з первісним позовом до суду, ПзІІ «Вайтерра Україна» послалося на те, що зазнало збитків у вигляді додаткових витрат на придбання аналогічного товару на суму 5835933,60 грн та має право на їх відшкодування та компенсацію пені в сумі 588206,58 грн, у зв`язку з порушенням ФГ «Фортуна» умов Договору поставки товару № МF-00036 від 20.08.2020 та Специфікації № МР-05511 від 20.08.2020 до Договору.

Так, ПзІІ «Вайтерра Україна» зазначило про такі обставини.

20.08.2020 між Підприємством з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна», 05.05.2021 останнє змінило свою назву на Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна», (покупець) та Фермерським господарством «Фортуна» (продавець) було укладено договір поставки товару №MF-00036 (далі - договір) та специфікацію №МР-05511 від 20.08.2020 до вказаного договору (далі - специфікація).

Відповідно до специфікації продавець взяв на себе зобов`язання в строк до 31 жовтня 2020 року поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити соняшник (товарний), українського походження, врожаю 2020 року.

Сторони домовились, що кількість товару складатиме 1000 тонн (+/- 5% в опціоні покупця), а ціна за одну тонну товару складатиме 8422,43 грн. без ПДВ.

Отже, мінімальна кількість товару, яку продавець зобов`язався поставити, становить 950 тон.

05.10.2020 покупець отримав від продавця лист №48, в якому ФГ «Фортуна» запропонувало ПзІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» укласти додаткову угоду до специфікації в частині зміни строків поставки товару ,у зв`язку з погодними умовами, які внесли зміни в строки посіву озимих культур на більш пізні, та ціни за одну тонну товару, аргументуючи це зростанням ціни на товар на внутрішньому ринку України.

Запропонована додаткова угода до специфікації не була підписана між покупцем та продавцем, сторони не дійшли згоди щодо зміни умов поставки та, відповідно, зобов`язання ФГ «Фортуна» з поставки товарів на умовах, передбачених спірним договором та відповідною специфікацією, залишились в силі.

28.10.2020 покупець для врегулювання ситуації, що склалася та з метою зменшення можливих збитків, направив на адресу продавця лист-пропозицію стосовно продовження строку поставки товару до 15.11.2020 або припинення зобов`язання шляхом передання відступного.

30.10.2020 ФГ «Фортуна» направило відповідь на зазначений вище лист ПзІІ «Гленкор Агрікалчер Україна», в якому повідомило про те, що керівник ФГ «Фортуна» - Герман О.Г. не підписував спірні договір поставки та специфікацію у зв`язку з чим, у продавця не виникло зобов`язання стосовно поставки товару покупцю відповідно до умов Специфікації.

ПзІІ «Вайтерра Україна» вважає, що ФГ «Фортуна» проігнорувало пропозицію стосовно вирішення ситуації та відмовилося від виконання зобов`язань, передбачених спірним договором та специфікацією, посилаючись на те, що договір та специфікація не були підписані керівником ФГ «Фортуна» Германом О.Г.

Враховуючи невиконання умов специфікації продавцем, одразу після спливу строку поставки та отримання повідомлення, яким продавець фактично відмовився від виконання договору поставки, 02.11.2020 ПзІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» було видане розпорядження (доручення) №001, яким начальник відділу закупівлі соняшнику та продуктів їх переробки ПзІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» доручив начальнику Харківського відділення ПзІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» організувати придбання в альтернативних продавців соняшнику, врожаю 2020 року, у кількості не менше 1000,000 тон.

На виконання вказаного розпорядження ПзІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» був придбаний соняшник, врожаю 2020 року, у загальній кількості 989,460 тон в альтернативних постачальників. Про виконання розпорядження відзвітував начальник Харківського відділення ПзІІ «Гленкор Агрікалчер Україна», що підтверджується службовою запискою від 17.11.2020.

Таким чином, одразу після отримання повідомлення, яким ФГ «Фортуна» фактично відмовилось від виконання договору поставки, покупець здійснив всі необхідні дії для придбання аналогічного товару в інших постачальників, а саме було погоджено постачання товарів шляхом укладення договорів поставки та специфікацій з СТОВ «Мрія», СФГ «Вікторія», ФГ «Земське», ФГ «Голдман», ДП «Перлина» СТОВ «Мрія». Різниця між ціною продавця за одну тону товару та ціною якою покупець придбав аналогічний товар у інших п`яти альтернативних постачальників, становить 5119,24 грн, яка розрахована таким чином: 13541,67 грн (вартість однієї тони товару, придбаного у альтернативних постачальників) 8422,43 грн (вартість однієї тони товару відповідно до специфікації). У зв`язку із наведеним ПзІІ «Вайтерра Україна» зазначає, що понесло додаткові витрати на придбання аналогічного товару в розмірі 4863278,00 грн, які розраховано таким чином: 950 тон (кількість придбаного аналогічного товару у альтернативних постачальників) * 5119,21 грн без ПДВ (різниця між ціною, за якою покупець придбав аналогічний товар у альтернативних постачальників). Таким чином, ПзІІ «Вайтерра Україна» стверджує, що зазнав збитків у вигляді додаткових витрат на придбання аналогічного товару в розмірі 5835933,60 грн (у т.ч. ПДВ 972655,60 грн).

ПзІІ «Вайтерра Україна» зазначає, що згідно з пунктом 6.4. Договору поставки продавець зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати на укладення договору з третьою особою і різницю між ціною товару і ціною товару, придбаного у третьої особи. Відшкодування зазначених витрат і різниці між ціною товару, придбаного у третьої особи, здійснюється продавцем впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту направлення покупцем письмової вимоги. А пунктом 6.2. Договору поставки передбачено, що у разі невиконання будь-якою зі сторін зобов`язань за цим Договором сторона, яка порушила умови Договору, сплачує іншій стороні пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожний день непостачання партії товару.

Отже, як свідчать матеріали справи, предметом позову за первісним позовом є вимога ПзІІ «Вайтерра Україна» про стягнення з ФГ «Фортуна» збитків у вигляді додаткових витрат на придбання аналогічного товару на суму у загальному розмірі 5835933,60 грн згідно пункту 6.4. Договору та пені у розмірі 588206,58 грн, що нарахована на підставі пункту 6.2. Договору.

При цьому предметом зустрічного позову є вимога ФГ «Фортуна» про визнання недійсним договору поставки № МF-00036 від 20.08.2020 та специфікації до нього № МР-05511 від 20.08.2020, з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215, 266 Цивільного кодексу України, у зв`язку із непідписанням такого договору головою ФГ «Фортуна» Герман О.Г., а отже, і відсутності будь-яких зобов`язань ФГ «Фортуна» з поставки товару за цим договором та специфікацією перед ПзІІ «Вайтерра Україна».

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФГ «Фортуна» вказало, що ПзІІ «Вайтерра Україна» та ФГ «Фортуна» дійсно вели перемовини щодо можливості укладання у подальшому договору поставки соняшника (товарного), українського походження, врожаю 2020 року, але особисто оспорюваний договір поставки та специфікацію до нього голова фермерського господарства Герман О.Г. не укладав, та у встановленому законом порядку нікого не уповноважував на їх підписання, оскільки умови договору були неприйнятними для фермерського господарства. Докази схвалення спірного правочину у ПзІІ «Вайтерра Україна» відсутні. Крім того, на момент підписання спірного договору - 20.08.2020, Герман О.Г. перебував за кордоном, що підтверджується відповідними відмітками у його закордонному паспорті.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог (первісних, зустрічних), надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази та надавши правову оцінку наявним у справі матеріалам, зазначає таке.

За змістом статей 11, 509, 626, 629 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Недодержання кожної із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявленню сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Із урахуванням викладеного недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 908/3326/19, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 05.04.2018 у справі № 910/8493/17.

Згідно частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України). Частиною першою статті 74 цього ж Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів встановлено, що згідно пункту 4.9. наданого ПзІІ «Вайтерра Україна» до справи Регламенту, затвердженого наказом № 100 від 21.07.2020 ПзІІ «Гленкор Агрікалчер Україна», «Про порядок закупівлі зернових, зернобобових та олійних культур» убачається, що при укладенні будь-якого типового договору, доповнень або змін до нього (угод), робітники підприємства, відповідальні за укладення даного типового договору або угоди до нього, зобов`язані особисто переконатися в тому, що типовий договір або угода до нього підписані саме тією особою (керівником, представником), прізвище якого вказане у преамбулі типового договору або відповідної угоди та повноваження якого підтверджені відповідними документами.

Поряд із цим, із преамбул доданих до первісної позовної заяви договору поставки № MF-00036 від 20.08.2020 та специфікації № МР-05511 від 20.08.2020 убачається, що Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» (Покупець) в особі Борисова Олега Олексійовича, що діє на підставі довіреності № 2306/20-БОО від 23.06.2020 з одного боку, та Фермерське господарство «Фортуна» (Продавець) в особі голови ФГ Германа Олександра Григоровича, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали договір поставки та специфікацію до нього.

В подальшому, 05.05.2021 Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» змінило свою назву на Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна».

У листі за вих.№ 55 від 30.11.2020, копія якого надана до первісної позовної заяви (т.1 а.с. 69), та у численних поясненнях, запереченнях, клопотаннях та у зустрічному позові, ФГ «Фортуна» категорично заперечило укладення договору поставки № МF-00036 від 20.08.2020 та специфікації до нього № МР-05511 від 20.08.2020 особисто головою фермерського господарства Германом О.Г., при цьому зазначивши, що голова ФГ «Фортуна» - Герман О.Г. у період з 19.08.2020 по 29.08.2020 перебував за межами України та нікого не уповноважував і не міг уповноважити на підписання вказаного договору та специфікації, з огляду на неприйнятність певних умов для господарства.

З`ясовуючи повідомлені ФГ «Фортуна» обставини та перевіряючи їх наявними у справі доказами, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно по статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Статтею 91 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частина перша статті 92 Цивільного кодексу України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно Розділу 7 Статуту ФГ «Фортуна» (у новій редакції від 05.11.2018) органом управління господарства є його голова. Головою господарства є Герман Олександр Григорович (п.7.1.). Голова представляє господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями без доручення (п.7.2). Голова господарства укладає від імені господарства угоди, правочини та вчиняє інші юридично значимі дії без доручення (довіреності) (п.7.3).

Згідно п. 1.9. Розділу 1 Статуту ФГ «Фортуна» господарство є юридичною особою, має печатку, штамп… (т.2 а.с. 95-104).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що головою ФГ «Фортуна» був і є на даний час Герман О.Г.

Тобто з вказаного вище убачається, що саме Герман О.Г., як голова господарства, має право представляти інтереси ФГ «Фортуна» та є уповноваженою особою підписувати від імені господарства договори та з цією метою має право використовувати печатку для засвідчення свого підпису.

У підтвердження того факту, що у період з 19.08.2020 по 29.08.2020 ОСОБА_1 перебував за межами України, і не міг 20.08.2020 особисто підписати договір поставки № МF-00036 від 20.08.2020 та специфікацію до нього № МР-05511 від 20.08.2020, посвідчивши свій підпис печаткою господарства, ФГ «Фортуна» надало до справи копію закордонного паспорту громадянина ОСОБА_1 (т.2 а.с.155-156).

Згідно пункту 7.4. Розділу 7 Статуту ФГ «Фортуна» голова господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Однак доказів того, що голова ФГ «Фортуна» - Герман О.Г. письмово доручив виконання своїх обов`язків на підписання оспорюваного договору та специфікації одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом, матеріали справи не містять і ПзІІ «Вайтерра Україна» не надані.

Поряд із цим, з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції згідно з ухвалою від 13.07.2021 задовольнив клопотання позивача за зустрічним позовом про призначення у справі №922/1653/21 судової експертизи та призначив у справі №922/1653/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса».

Постановлену за наслідками розгляду клопотання позивача за зустрічним позовом про призначення судової експертизи ухвалу суду першої інстанції від 13.07.2021 ПзІІ «Вайтерра Україна» не оскаржило, у тому числі й у зв`язку із невключенням питань, які пропонував відповідач за зустрічним позовом у запереченнях (вх.№ 16301 від 13.07.2021; т.3 а.с. 77-82). Натомість судом першої інстанції було вмотивовано відхилено запропоновані представником ПзІІ «Вайтерра Україна» питання, як такі, що не спрямовані на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, і зазначене скаржником не спростовано.

Згідно з висновком експертизи від № 18760 від 23.09.2021, проведеної Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» (т.5 а.с.28-45) зазначено таке:

-підписи від імені Германа О.Г. у договорі поставки №MF-00036 від 20.08.2020, розташовані на кожному з 7 аркушів в рядку «Продавець» та на сьомому аркуші, у графі «Продавець», рядку «

---

Герман Олександр Григорович», а також у специфікації «МР-05511 від 20.08.2020 до договору поставки №MF-00036 від 20.08.2020, розташовані на кожному з 3 аркушів, в рядку «Продавець» та на третьому аркуші, у графі «Продавець», рядку «_____Герман Олександр Григорович» (примірниках, наданих ПзІІ «Вайтерра Україна»), - виконані не Германом Олександром Григоровичем, а іншою особою (особами).

За статтею 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов`язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з`ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Місцевим господарським судом, за ухвалою якого проводилась судова почеркознавча експертиза, за результатами якої складено висновок № 18760 від 23.09.2021, встановлено, що таке експертне дослідження було проведено відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу», кваліфікованим судовим експертом, а висновок експерта відповідає вимогам ст. 98 ГПК України.

Вищевказаний висновок має застереження, що експерт повідомлений (попереджений) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку згідно статті 384 Кримінального кодексу України.

Так, експертне дослідження проведено старшим науковим співробітником сектору почеркознавчих досліджень лабораторії почеркознавчих, лінгвістичних та мистецтвознавчих досліджень ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Сиротенко Н.В., яка має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта 1 класу за спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів» (свідоцтво №101-21/Д, видане рішенням кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 18.05.2021, дійсне до 18.05.2024) і стаж експертної роботи з 1987 року.

Будь-яких істотних порушень положень законодавства, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, та методології при складенні такого висновку, які б вплинули на обґрунтованість висновку, колегією суддів не встановлено.

Викладені у даному експертному дослідженні відповіді на поставлені питання є повними, обґрунтованими та зробленими на підставі застосування всіх необхідних правил та методичних рекомендацій.

Вказаний висновок судового експерта містить докладний опис проведеного дослідження, є повним, вичерпним та обґрунтованим, містить чіткі висновки з поставлених судом запитань; жодних доказів наявності обставин, які б свідчили про неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи, до матеріалів справи не надано.

Крім того, під час розгляду справи ПзІІ «Вайтерра Україна» не було заявлено відвід судовому експерту Сиротенко Н.В., що свідчить про відсутність сумнівів у кваліфікації вказаного експерта та їх заінтересованість в результатах судової експертизи.

Отже, ПзІІ «Вайтерра Україна» не довело недостовірності наявного в матеріалах справи висновку експерта, а його доводи зводяться виключно до незгоди із вже наявним висновком експерта, складеним за наслідками призначення судової експертизи у цій справі.

Відтак вказаний висновок судового експерта правомірно визнано судом першої інстанції належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами у їх сукупності.

Що стосується посилань ПзІІ «Вайтерра Україна» про необґрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про виклик судового експерта Сиротенко Н.В., колегія суддів зазначає таке.

Частина п`ята статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачає право, а не обов`язок суду за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. ГПК не визначає випадків, коли виклик експерта міг би бути обов`язковим.

Натомість надання експертом пояснень є необхідним для уточнення окремих положень його висновку та усунення ризику неправильного його розуміння, а не для встановлення обставин справи.

З протоколу підготовчого засідання від 19.10.2021 у убачається, що відмовляючи у задоволенні клопотання ПзІІ «Вайтерра Україна» про виклик експерта, суд першої інстанції вказав відповідні мотиви, чому, на його переконання, виклик не є необхідним в розумінні ГПК, зокрема суд зазначив, що мотиви цього клопотання не містять обґрунтованих підстав і причин необхідності такого виклику, а саме того, що висновок експерта є незрозумілим, необґрунтованим, містить буд-які розбіжності та суперечить матеріалам справи.

Тому колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що таке клопотання було відхилене необґрунтовано, а факт відхилення такого клопотання завадив встановленню обставин, що мають значення для вирішення справи.

Поряд із цим, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ПзІІ «Вайтерра Україна» надало до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи за замовленням від 02.08.2021, складений ФОП Прохоровим-Лукіним Г.В. 17.08.2021, та рецензію на висновок експерта №18760 від 23.09.2021, складеного судовим експертом ННЦ «ІСЕ ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Сиротенко Н.В., надану ФОП Прохоровим-Лукіним Г.В. від 15.10.2021.

На вирішення почеркознавчої експертизи за замовленням ПзІІ «Вайтерра Україна» поставлено питання визначення тотожності підписів, виконаних від імені голови ФГ «Фортуна» Германа О.Г. в оспорюваних у справі договорі поставки №МF-00036 від 20.08.2020 та специфікації №МР-05511 від 20.08.2020, а також в інших договорах поставки (№МР-04883 від 04.09.2019 з додатковою угодою №1 від 30.09.2019 та №МР-05370 від 31.03.2020), які були укладені між ФГ «Фортуна» та ПзІІ «Вайтерра Україна» та які були повністю виконані сторонами і не оспорюються.

Вказана експертиза підтвердила те, що оспорювані договір та специфікація, від імені ФГ «Фортуна» підписані тією ж особою, що й інші правочини, які були укладені між позивачем та відповідачем (договори поставки №МР-04883 від 04.09.2019 з додатковою угодою №1 від 30.09.2019 та №МР-05370 від 31.03.2020).

Суд першої інстанції, оцінивши висновок експерта ФОП Прохорова-Лукіна Г.В. від 17.08.2021 з урахуванням загальних положень Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів, дійшов обґрунтованого висновку про його відхилення, оскільки поданим ПзІІ «Вайтерра Україна» висновком експерта не підтверджується факт підписання оспорюваного договору та специфікації головою ФГ «Фортуна» - Германом О.Г. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Процесуальний закон не передбачає обов`язку суду в разі відхилення наданого стороною висновку експерта призначати з власної ініціативи проведення іншої судової експертизи.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що хоча в оскаржуваному судовому рішенні і не було надано правової оцінки наданій рецензії на висновок судового експерта, однак це не призвело до неправильного вирішення справи.

В свою чергу колегія суддів не може прийняти до уваги, а тому відхиляє надану ПзІІ «Вайтерра України» рецензію на висновок судового експерта № 18760 від 23.09.2021, складену 15.10.2021 судовим експертом Прохоровим-Лукіним Г.В., оскільки вказана рецензія складена в порушення приписів п. 2, п. 3 розділу І Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 03.02.2020 № 335/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2020 за № 131/34414).

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень передбачено, що цей Порядок визначає процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проєктів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта.

Метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.

Метою рецензування проєктів висновків є визначення рівня підготовки фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта.

Підставами для рецензування висновків судових експертів, проєктів висновків (далі - висновки) є: 1) план рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - План рецензування); 2) договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта.

Таким чином, надана ПзІІ «Вайтерра Україна» до справи рецензія на висновок експерта не є доказом спростування висновків експертизи № 18760 від 23.09.2021, у той час як за наявності сумнівів у правильності висновку експерта ПзІІ «Вайтерра Україна» не було позбавлене можливості під час розгляду справи судом першої інстанції заявити клопотання про призначення повторної експертизи. При цьому згідно із частиною четвертою 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що на відміну від Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», статтею 13 якого передбачено можливість рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), чинним ГПК України не допускається спростування висновку судової експертизи як доказу шляхом достатності його рецензування, позаяк законодавцем визначено для цього інші процесуальні механізми, зокрема, шляхом призначення судом додаткової або повторної експертиз.

Більше того, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 №775/5 Порядок проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, не передбачає жодних юридичних наслідків у вигляді спростування доказового значення висновку судової експертизи, щодо якого складено негативну рецензію іншим судовим експертом.

Враховуючи викладене вище, а також обставини справи встановлені під час розгляду справи з дотриманням принципів господарського судочинства та критеріїв оцінки доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність ПзІІ «Вайтерра Україна» належними, допустимими та достовірними доказами факту підписання оспорюваного договору та специфікації особисто головою ФГ «Фортуна» - Германом О.Г., у тому числі наданими висновком та рецензією експерта Прохорова-Лукіна Г.В.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наступного схвалення ФГ «Фортуна» договору поставки від 20.08.2020 № MF-00036, тобто зі сторони ФГ «Фортуна» не вчинялися дії, які свідчили б про схвалення спірного правочину.

Колегія суддів вважає, що копія наданого ПзІІ «Вайтерра Україна» листа № 48 від 05.10.2020 не може розглядатися судом як схвалення або вчинення з боку ФГ «Фортуна» дій, спрямованих на виконання оспорюваного договору та специфікації, оскільки у даному випадку не можна вважати правочин схваленим, якщо у справі наявні неспростовані у встановленому порядку докази того, що голова ФГ «Фортуна» - Герман О.Г. особисто вказаний договір не підписував, тобто взагалі не вчиняв дії, спрямованих на виникнення відповідних правовідносин.

При цьому підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджує правдивість та реальність господарської операції.

Враховуючи те, що печатка не є обов`язковим реквізитом первинного документа та те, що волевиявлення юридичної особи при укладенні договору виражається підписом уповноваженої нею особи, а відтиском печатки організації засвідчується лише підпис відповідальної особи, установивши обставини стосовно того, що договір поставки № МF-00036 від 20.08.2020 та специфікація до нього № МР-05511 від 20.08.2020 голова ФГ «Фортуна» - Герман О.Г. не підписував, тобто не вчиняв дії, спрямовані на виникнення чи схвалення відповідних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що непідписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на поставку товару, передбаченого умовами договору, а отже наявні правові підстави для визнання цього договору та специфікації недійсними відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за результатами розгляду зустрічної позовної заяви місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права та надав правильну оцінку обставинам справи, а відтак, прийняв законне, обґрунтоване та справедливе рішення про задоволення зустрічного позову, за яким визнав недійсними договір поставки № МF-00036 від 20.08.2020 та специфікацію до нього № МР-05511 від 20.08.2020, укладеного між ФГ «Фортуна» та ПзІІ «Вайтерра Україна».

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про стягнення 5835933,60 грн збитків та 558206,58 грн пені на підставі договору поставки товару № МF-00036 від 20.08.2020, оскільки вказаний договір та специфікація до нього, на які посилається позивач за первісним позовом як на підставу виникнення зобов`язань ФГ «Фортуна» щодо відшкодування збитків та стягнення пені, підписаний не головою фермерського господарства - Герман О.Г., а невідомою особою.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, рішення господарського суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника (ПзІІ «Вайтерра Україна»).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна», м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/1653/21 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/1653/21 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна», м. Київ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка