Постанова

від 03.10.2023 по справі 922/1653/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1653/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Шишканова О. А. (адвоката), Рудіка Н. В. (адвоката),

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Лихачова Р. Б. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 (колегія суддів: ОСОБА_2. - головуючий, Попков Д. О., Стойка О. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 (суддя Погорелова О. В.) у справі

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна"

до Фермерського господарства "Фортуна"

про стягнення 5 835 933,60 грн збитків та 558 206,58 грн пені,

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Фортуна"

до Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Підприємство з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" (далі - ПзІІ "Вайтерра Україна") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Фортуна" (далі - ФГ "Фортуна") про стягнення 5 835 933,60 грн збитків та 558 206,58 грн пені.

1.2. Позовні вимоги ПзІІ "Вайтерра Україна" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару № МF-00036, укладеним 20.08.2020. ПзІІ "Вайтерра Україна" послалося на те, що зазнало збитків у вигляді додаткових витрат на придбання аналогічного товару на суму 5 835 933,60 грн і має право на їх відшкодування та компенсацію пені в сумі 588 206,58 грн у зв`язку з порушенням ФГ "Фортуна" умов договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікації від 20.08.2020 № МР-05511 до договору.

1.3. 08.06.2021 до Господарського суду Харківської області від ФГ "Фортуна" надійшла зустрічна позовна заява до ПзІІ "Вайтерра Україна" про визнання недійсним договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036, укладеного між ФГ "Фортуна" та ПзІІ "Вайтерра Україна", та специфікації від 20.08.2020 № МР-05511 до цього договору.

1.4. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ФГ "Фортуна" зазначало, що ПзІІ "Вайтерра Україна" та ФГ "Фортуна" проводили переговори щодо можливості укладення договору поставки соняшника (товарного) українського походження, врожаю 2020 року. Проте ФГ "Фортуна" стверджувало, що голова ФГ "Фортуна" особисто договір поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікацію від 20.08.2020 № МР-05511 до нього не укладав та у встановленому законом порядку нікого не уповноважував на його підписання. Позивач за зустрічним позовом пояснював, що умови запропонованого ПзІІ "Вайтерра Україна" договору були неприйнятними для фермерського господарства. Докази схвалення спірного правочину у ПзІІ "Вайтерра Україна" відсутні. Крім того, як зазначав позивач за зустрічним позовом, на момент підписання договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікації від 20.08.2020 № МР-05511 Герман О. Г. перебував за кордоном, що підтверджується відповідними відмітками у його закордонному паспорті.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 922/1653/21, у задоволенні первісного позову ПзІІ "Вайтерра Україна" відмовлено повністю. Зустрічний позов ФГ "Фортуна" задоволено. Визнано недійсним договір поставки від 20.08.2020 № MF-00036 та специфікацію до нього від 20.08.2020 № МР-05511, укладений між ФГ "Фортуна" та ПзІІ "Вайтерра Україна". Стягнуто з ПзІІ "Вайтерра Україна" на користь ФГ "Фортуна" 2270,00 грн судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив із того, що ПзІІ "Вайтерра Україна" не спростувало висновку судового експерта щодо підписання договору поставки від 20.08.2020 № MF-00036 та специфікації до нього від 20.08.2020 № МР-05511 не Германом О. Г., а іншою невідомою особою, тому суд дійшов висновку, що такий правочин не відповідає вимогам частин 2- 3 статті 203 Цивільного кодексу України та є недійсним.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, оскільки встановив, що договір поставки від 20.08.2020 № MF-00036 та специфікація до нього від 20.08.2020 № МР-05511, на які посилається ПзІІ "Вайтерра Україна" як на підставу виникнення зобов`язань у ФГ "Фортуна" щодо відшкодування збитків та стягнення пені, підписані не Германом О. Г., а невідомою особою.

Суд першої інстанції зазначив, що наданий ПзІІ "Вайтерра Україна" висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи, складений фізичною особою - підприємцем Прохоровим-Лукіним Г. В. (далі - ФОП Прохоров-Лукін Г. В.) 17.08.2021, та рецензія на висновок експерта від 23.09.2021 № 18760, складений судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" Сиротенко Н. В., надана ФОП Прохоровим-Лукіним Г. В., не беруться судом до уваги, оскільки цим висновком факт того, що оспорюваний договір та специфікація підписані головою ФГ "Фортуна" Германом О. Г. не підтверджується, а факт укладення договору поставки від 04.09.2019 № МР-04883 з додатковою угодою № 1 від 30.09.2019 та договору поставки від 31.03.2020 № МР-05370 та їх подальше виконання не є предметом розгляду у цій справі.

2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, встановив, що головою ФГ "Фортуна" був і є Герман О. Г. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статуту ФГ "Фортуна", зазначив, що за змістом статуту ФГ "Фортуна" (у новій редакції від 05.11.2018) органом управління господарства є його голова; голова представляє господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями без доручення; голова господарства укладає від імені господарства угоди, правочини та вчиняє інші юридично значимі дії без доручення (довіреності). Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме Герман О. Г. як голова господарства має право представляти інтереси ФГ "Фортуна" та є уповноваженою особою підписувати від імені господарства договори, а також має право використовувати печатку для засвідчення свого підпису.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у період з 19.08.2020 до 29.08.2020 Герман О. Г. перебував за межами України, тому не міг 20.08.2020 особисто підписати договір поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікацію до нього від 20.08.2020 № МР-05511. Як зауважив суд апеляційної інстанції, докази того, що голова ФГ "Фортуна" - Герман О. Г. письмово доручив виконання своїх обов`язків щодо підписання оспорюваного договору та специфікації одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом, матеріали справи не містять і ПзІІ "Вайтерра Україна" не надані.

Враховуючи те, що печатка не є обов`язковим реквізитом первинного документа, волевиявлення юридичної особи при укладенні договору виражається підписом уповноваженої нею особи, а відтиском печатки організації засвідчується лише підпис відповідальної особи, установивши, що договір поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікація до нього від 20.08.2020 № МР-05511 голова ФГ "Фортуна" - Герман О. Г. не підписував, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що непідписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на поставку товару, передбаченого умовами договору, тому наявні правові підстави для визнання цього договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікації до нього від 20.08.2020 № МР-05511 недійсними відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ПзІІ "Вайтерра Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 922/1653/21, направити справу № 922/1653/21 на новий розгляд до Господарського суду Харківської області, судові витрати покласти на ФГ "Фортуна".

3.2. ПзІІ "Вайтерра Україна", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 05.04.2018 у справі № 914/833/17, від 13.07.2018 у справі № 914/1825/17, від 11.10.2019 у справі № 917/282/18, від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 23.07.2019 у справі № 918/780/18.

ПзІІ "Вайтерра Україна" також стверджує, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 922/1653/21 була виготовлена вже після звільнення з посади судді ОСОБА_2., тому вважає, що постанова суду не могла бути підписана суддею колегії Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_2. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі недопустимого та недостовірного доказу - висновку експерта № 18760 від 23.09.2021. ПзІІ "Вайтерра Україна" зазначає, що Господарським судом Харківської області необґрунтовано відмовлено у клопотанні ПзІІ "Вайтерра Україна" про виклик в судове засідання у справі № 922/1653/21 судового експерта для надання пояснень щодо виготовленого ним висновку експерта від 17.08.2021 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за замовленням від 02.08.2021, а Східний апеляційний господарський суд неправомірно відмовив скаржнику у проведенні повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 922/1653/21.

3.3. ФГ "Фортуна" у відзивах на касаційну скаргу, поданих 21.09.2023 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку та через систему "Електронний суд", просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПзІІ "Вайтерра Україна" в повному обсязі. ФГ "Фортуна" зазначає про необґрунтованість доводів скаржника про ухвалення судом апеляційної інстанції постанови без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 11.10.2019 у справі № 917/282/18 та інших. Крім того, ФГ "Фортуна" вважає, що посилання ПзІІ "Вайтерра Україна" на невідповідність висновку експерта вимогам статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України не заслуговує на увагу, оскільки ці доводи вже були досліджені судом апеляційної інстанції.

3.4. ПзІІ "Вайтерра" 28.09.2023 направило на електронну адресу Верховного Суду додаткові пояснення у справі № 922/1653/21.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ПзІІ "Вайтерра Україна" зазначило про такі обставин:

- 20.08.2020 між Підприємством з іноземними інвестиціями "Гленкор Агрікалчер Україна" (далі - ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна"), яке 05.05.2021 змінило свою назву на ПзІІ "Вайтерра Україна", (покупець) та ФГ "Фортуна" (продавець) укладено договір поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікацію від 20.08.2020 № МР-05511 до цього договору (далі - специфікація);

- відповідно до специфікації продавець взяв на себе зобов`язання у строк до 31.10.2020 поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити соняшник (товарний) українського походження, врожаю 2020 року;

- сторони домовились, що кількість товару складатиме 1000 тонн (+/- 5% в опціоні покупця), а ціна за одну тонну товару складатиме 8422,43 грн без ПДВ;

- мінімальна кількість товару, яку продавець зобов`язався поставити, становить 950 тонн;

- 05.10.2020 покупець отримав від продавця лист № 48, в якому ФГ "Фортуна" запропонувало ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" укласти додаткову угоду до специфікації в частині зміни строків поставки товару та ціни за одну тонну товару;

- запропонована додаткова угода до специфікації не була підписана між покупцем та продавцем, сторони не дійшли згоди щодо зміни умов поставки, тому зобов`язання ФГ "Фортуна" з поставки товарів на умовах, передбачених договором поставки товару № MF-00036 та відповідною специфікацією, залишились в силі;

- 28.10.2020 покупець для врегулювання ситуації, що склалася, та з метою зменшення можливих збитків, направив на адресу продавця лист-пропозицію щодо продовження строку поставки товару до 15.11.2020 або припинення зобов`язання шляхом передання відступного;

- 30.10.2020 ФГ "Фортуна" направило відповідь на зазначений лист ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна", в якому повідомило про те, що керівник ФГ "Фортуна" - Герман О. Г. не підписував спірні договір поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікацію.

4.2. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що, за твердженням ПзІІ "Вайтерра Україна", після спливу строку поставки та отримання повідомлення, яким продавець фактично відмовився від виконання договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036, 02.11.2020 ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" видало розпорядження (доручення) № 001, яким начальник відділу закупівлі соняшнику та продуктів їх переробки ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" доручив начальнику Харківського відділення ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" організувати придбання в альтернативних продавців соняшнику врожаю 2020 року, у кількості не менше 1000,000 тонн. На виконання цього розпорядження ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" був придбаний соняшник врожаю 2020 року у загальній кількості 989,460 тонн у альтернативних постачальників. Про виконання розпорядження відзвітував начальник Харківського відділення ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна", що підтверджується службовою запискою від 17.11.2020.

4.3. Суди попередніх інстанцій зауважили, що ПзІІ "Вайтерра Україна" також зазначало про збитки у вигляді додаткових витрат на придбання аналогічного товару в розмірі 5 835 933,60 грн (у т. ч. ПДВ 972 655,60 грн); обґрунтовувало збитки тим, що після отримання повідомлення, яким ФГ "Фортуна" фактично відмовилось від виконання договору поставки товару № MF-00036, здійснило всі необхідні дії для придбання аналогічного товару в інших постачальників. Різниця між ціною продавця за одну тонну товару та ціною, за якою покупець придбав аналогічний товар у інших п`яти альтернативних постачальників, становить 5119,24 грн, яка розрахована таким чином: 13541,67 грн (вартість однієї тонни товару, придбаного у альтернативних постачальників) 8422,43 грн (вартість однієї тонни товару відповідно до специфікації). У зв`язку із наведеним ПзІІ "Вайтерра Україна" стверджувало, що понесло додаткові витрати на придбання аналогічного товару в розмірі 4 863 278,00 грн.

4.4. Як установили суди попередніх інстанцій, ПзІІ "Вайтерра Україна" зазначало, що згідно з пунктом 6.4 договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 продавець зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати на укладення договору з третьою особою і різницю між ціною товару і ціною товару, придбаного у третьої особи. Відшкодування зазначених витрат і різниці між ціною товару, придбаного у третьої особи, здійснюється продавцем впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту направлення покупцем письмової вимоги. А пунктом 6.2 договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 передбачено, що у разі невиконання будь-якою зі сторін зобов`язань за цим договором сторона, яка порушила умови договору, сплачує іншій стороні пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми заборгованості за кожний день непостачання партії товару.

4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що предметом зустрічного позову є вимога ФГ "Фортуна" про визнання недійсним договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікації до нього від 20.08.2020 № МР-05511. ФГ "Фортуна" посилалося на непідписання головою ФГ "Фортуна" Герман О. Г. зазначеного договору та специфікації, тому стверджувало про відсутність будь-яких зобов`язань перед ПзІІ "Вайтерра Україна" з поставки товару за цим договором та специфікацією.

4.6. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з пунктом 4.9 Регламенту "Про порядок закупівлі зернових, зернобобових та олійних культур", затвердженого наказом № 100 від 21.07.2020 ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна", при укладенні будь-якого типового договору, доповнень або змін до нього (угод), робітники підприємства, відповідальні за укладення даного типового договору або угоди до нього, зобов`язані особисто переконатися в тому, що типовий договір або угода до нього підписані саме тією особою (керівником, представником), прізвище якого вказане у преамбулі типового договору або відповідної угоди, та повноваження якого підтверджені відповідними документами.

4.7. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що за змістом преамбул договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікації до нього ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" (покупець) в особі Борисова Олега Олексійовича, що діє на підставі довіреності від 23.06.2020 № 2306/20-БОО з одного боку, та ФГ "Фортуна" (продавець) в особі голови фермерського господарства Германа Олександра Григоровича, що діє на підставі статуту, з іншого боку, уклали договір поставки та специфікацію до нього.

4.8. Суд апеляційної інстанції встановив, що 05.05.2021 ПзІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" змінило свою назву на ПзІІ "Вайтерра Україна".

4.9. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у листі від 30.11.2020 за вих .№ 55 та у численних поясненнях, запереченнях, клопотаннях та в зустрічному позові ФГ "Фортуна" категорично заперечувало укладення договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікації до нього від 20.08.2020 № МР-05511 особисто головою фермерського господарства Германом О. Г., при цьому зазначало, що голова ФГ "Фортуна" - Герман О. Г. у період з 19.08.2020 до 29.08.2020 перебував за межами України та нікого не уповноважував і не міг уповноважити на підписання вказаного договору та специфікації з огляду на неприйнятність певних умов для господарства.

4.10. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з розділом 7 статуту ФГ "Фортуна" (у новій редакції від 05.11.2018) органом управління господарства є його голова. Головою господарства є Герман Олександр Григорович (пункт 7.1). Голова представляє господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями без доручення (пункт 7.2). Голова господарства укладає від імені господарства угоди, правочини та вчиняє інші юридично значимі дії без доручення (довіреності) (пункт 7.3). Голова господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом (пункт 7.4 розділу 7 статуту ФГ "Фортуна"). Господарство є юридичною особою, має печатку, штамп (пункт 1.9 розділу 1 статуту ФГ "Фортуна").

4.11. Суд апеляційної інстанції також установив, що головою ФГ "Фортуна" був і є на цей час Герман О. Г. Доказів того, що голова ФГ "Фортуна" - Герман О. Г. письмово доручив виконання своїх обов`язків на підписання оспорюваного договору та специфікації одному із членів господарства або особі, яка працює за контрактом, матеріали справи не містять і ПзІІ "Вайтерра Україна" не надані.

4.12. Спір у справі за первісним позовом виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для стягнення збитків та пені, а за зустрічним позовом - у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання договору недійсним.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом первісного позову є вимога ПзІІ "Вайтерра Україна" про стягнення з ФГ "Фортуна" збитків у вигляді додаткових витрат на придбання аналогічного товару у загальному розмірі 5 835 933,60 грн та пені в розмірі 558 206,58 грн. Позовні вимоги ПзІІ "Вайтерра Україна" обґрунтовані невиконанням ФГ "Фортуна" зобов`язань за договором поставки від 20.08.2020 № МF-00036.

Предметом зустрічного позову є вимоги ФГ "Фортуна" про визнання недійсними договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036 та специфікації до нього від 20.08.2020 № МР-05511. Зустрічний позов мотивований непідписанням цього договору та специфікації до нього головою ФГ "Фортуна" Германом О. Г.

5.4. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.5. Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.6. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

5.7. За змістом статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

5.8. Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

5.9. У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (частина 1 статті 208 Цивільного кодексу України).

5.10. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

5.11. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5).

5.12. Згідно із частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.13. За змістом статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недодержання кожної із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

5.14. Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявленню сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату або внаслідок його укладення порушені права позивача.

З урахуванням викладеного недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 910/248/20, від 02.07.2021 у справі № 916/2040/20.

5.15. Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю

5.16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи зустрічні позовні вимоги ФГ "Фортуна" виходив із того, що ПзІІ "Вайтерра Україна" не спростувало висновку судового експерта щодо підписання договору поставки від 20.08.2020 № MF-00036 та специфікації до нього від 20.08.2020 № МР-05511 не Германом О. Г. , а іншою невідомою особою, тому суд дійшов висновку, що такий правочин не відповідає вимогам частин 2- 3 статті 203 Цивільного кодексу України та є недійсним.

У зв`язку із визнанням договору поставки від 20.08.2020 № MF-00036 недійсним суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову ПзІІ "Вайтерра Україна".

5.17. ПзІІ "Вайтерра Україна", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.19. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 05.04.2018 у справі № 914/833/17, від 13.07.2018 у справі № 914/1825/17, від 11.10.2019 у справі № 917/282/18, від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 23.07.2019 у справі № 918/780/18.

5.20. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.21. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.22. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.23. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.24. У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Спецмашбуд" про визнання недійсним договору Суд дійшов такого висновку:

"7.5. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Разом з тим, сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естоппель), що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина З статті 509 Цивільного кодексу України)".

Колегія суддів установила, що предметом позову у справі № 916/2403/18 були вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором поставки з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки договір укладений без письмової згоди боржника (покупця за договором поставки). Вимога про визнання недійсним правочину заявлялася не стороною такого договору та обґрунтовувалася недотриманням сторонами оспорюваного договору про відступлення права вимоги умов щодо необхідності згоди боржника на його укладення.

5.25. У постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017 та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" про стягнення заборгованості за кредитними договорами Суд зазначив:

"Суди не врахували, що схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естопель), що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України)".

Колегія суддів установила, що у справі № 910/19179/17 предметом позову були вимоги про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Позов у справі № 910/19179/17 був обґрунтований тим, що договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги належить визнати недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як такий, що укладений особою, яка немає необхідного обсягу дієздатності. Предметом зустрічного позову були вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Цей позов був мотивований неналежним виконанням відповідачем умов кредитних договорів, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитними договорами.

5.26. Колегія суддів зазначає, що у справі № 922/1653/21, що розглядається, саме сторона спірного правочину, а не третя особа, стверджувала про його недійсність з посиланням на його непідписання головою ФГ "Фортуна", при цьому суди не встановили фактичних обставин (дій ФГ "Фортуна"), які би свідчили про волю ФГ "Фортуна" зберегти дійсність правочину. Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанції про недійсність договору поставки від 20.08.2020 № MF-00036 та специфікації до нього від 20.08.2020 № МР-05511 у справі № 922/1653/21, що розглядається, обґрунтований іншими підставами, та не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, на які посилається скаржник.

5.27. У постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 914/833/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САМ ВОШ 1" до Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський експериментальний механічний завод" про стягнення 100 000,00 грн безпідставно набутих коштів Верховний Суд зазначив:

"19. Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638- 642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України. З аналізу перелічених норм Суд вбачає, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів) ".

Колегія суддів установила, що у справі № 914/833/17 предметом позову були вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів. Позов мотивований відсутністю укладеного між сторонами договору та відсутністю поставки металоконструкцій, за які була здійснена оплата.

Натомість у справі № 922/1653/21, що розглядається, предметом позову є вимоги про стягнення збитків та пені, а не безпідставно набутих коштів, як у справі № 914/833/14, на яку посилається скаржник, тому правовідносини у цих справах не є подібними. При цьому висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 914/833/17, стосується загального порядку укладення договорів, а також укладення договорів у спрощений спосіб.

5.28. У постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 917/282/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-АГРО" до фізичної особи - підприємця Гремякіна Сергія Миколайовича про стягнення Суд зазначив:

"За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відтиск печатки ФОП Гремякіна С. М., наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Документів, які б свідчили про втрату відповідачем печатки або її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Відповідача, матеріали справи не містять".

Колегія суддів зазначає, що у справі № 917/282/18 суди першої та апеляційної інстанцій на підставі наданих сторонами доказів установили факт укладення договору поставки між позивачем та відповідачем, участь відповідача у здійсненні господарської операції. Крім того, у справі № 917/282/18 суди попередніх інстанцій встановили, зокрема, що належним доказом схвалення правочину та підтвердження суми заборгованості за договором поставки є податкова накладна та податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2017 року фізичної особи - підприємця Гремякіна С. М. Верховний Суд, погоджуючись із висновками судів про задоволення позову, виходив із того, що на час розгляду справи правочин є дійсним, схвалений конклюдентними діями відповідача, та є підставою для виконання відповідачем грошових зобов`язань.

5.29. У постанові Верховного суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про визнання договору недійсним Суд зауважив:

"5.2.12. Із встановлених судами обставин вбачається, що підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток позивача, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

5.2.13. Дійшовши висновку про наявність на оскаржуваному договорі печатки товариства та враховуючи той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача".

Колегія суддів зазначає, що у справі № 918/780/18 суди встановили, що на виконання умов договору сторони вчинили ряд юридично значимих дій, зокрема, ПАТ "Рівнеазот" перерахувало на рахунок ТОВ "Золотий екватор" грошові кошти (факт отримання коштів позивачем не заперечується); ТОВ "Золотий екватор", отримавши кошти на свій рахунок, не вчинило дій з повернення цих коштів ПАТ "Рівнеазот" як помилково перерахованих. Верховний Суд у справі № 918/780/18 зазначив про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суди встановили, що позивач своїми діями у подальшому схвалив укладений правочин, тому оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним з підстав, визначених частинами 2, 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

5.30. У постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16 за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Широківського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 75) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" про стягнення коштів Суд зазначив:

"25.7 Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

25.8 Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

25.9 Аналогічна правова позиція щодо відтиску печатки викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011 № 21/235-09, від 13.03.2013 №5028/7/17/2012.

25.10 Між тим, доказів втрати підприємством відповідача печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять".

Колегія суддів зазначає, що у справі № 910/23585/16 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову про стягнення коштів, зауважив про те, що суд апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку, що договір та інші докази, підписані обома сторонами та скріплені печатками, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення правовідносин відповідно до договору № Г-126 від 24.05.2016.

5.31. Колегія суддів зазначає, що у наведених справах № 917/282/18, № 910/23585/16, № 918/780/18 судова експертиза щодо з`ясування особи підписанта оспорюваних договорів не призначалася. У цих справах суди встановили вчинення сторонами конклюдентних дій, які свідчили про виконання правочинів. Отже, правовідносини у справах № 917/282/18, № 910/23585/16, № 918/780/18 є неподібними із правовідносинами у справі № 922/1653/21, що розглядається, за змістом та сукупністю фактичних обставин, які були встановлені судами під час розгляду справ. Крім того висновки, на які посилається скаржник, стосуються оцінки доказів та фактичних обставин, установлених судами у кожній конкретній справі.

5.32. Доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.07.2018 у справі № 914/1825/17, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки скаржник не зазначив, яку норму права застосовано судом апеляційної інстанції неправильно, та який саме висновок, викладений у цій постанові, не враховано.

5.33. ПзІІ "Вайтерра Україна" у касаційні скарзі посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/876/18, щодо використання судами у спорах про визнання договорів недійсними доктрини "заборони суперечливої поведінки", який полягає у тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці. Скаржник при цьому стверджує, що ФГ "Фортуна" порушило принцип добросовісності, який лежить в основі цієї доктрини, проте ПзІІ "Вайтерра Україна" не зазначає про неврахування зазначеного правового висновку судами попередніх інстанцій.

5.34. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.35. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано, зокрема, тим, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 922/1653/21 була виготовлена вже після звільнення з посади судді ОСОБА_2 , тому скаржник вважає, що постанова суду не могла бути підписана суддею Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_2. Скаржник також стверджує, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі недопустимого та недостовірного доказу - висновку експерта № 18760 від 23.09.2021. ПзІІ "Вайтерра Україна" зазначає, що Господарським судом Харківської області необґрунтовано відмовлено у клопотанні ПзІІ "Вайтерра Україна" про виклик в судове засідання у справі № 922/1653/21 судового експерта для надання пояснень щодо виготовленого ним висновку експерта від 17.08.2021 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за замовленням від 02.08.2021, а Східний апеляційний господарський суд неправомірно відмовив скаржнику у проведенні повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 922/1653/21.

5.36. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу Х Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 19.04.2018 № 1200/015-18, у разі надсилання до Реєстру судових рішень та окремих думок суддів, що ухвалювались суддями, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру відповідного електронного примірника втратили можливість його підписання власним ЕЦП (за наявності у табелі обліку робочого часу відомостей щодо судді, підтверджених первинними документами, про підстави відсутності на роботі із нез`ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронного органу, військового комісаріату; у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; згідно з наказами про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), такі електронні примірники підписує власним ЕЦП та надсилає до Реєстру особа, визначена наказом голови суду, в якому зберігається судова справа. У разі відсутності такого наказу електронні примірники підписує власним ЕЦП та надсилає до Реєстру голова суду, в якому зберігається судова справа, або особа, яка виконує його обов`язки.

Колегія суддів установила, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 922/1653/21 ухвалена у складі колегії суддів: ОСОБА_2. - головуючий, Попков Д. О., Стойка О. В. При цьому оригінал цієї постанови, наявний у матеріалах справи, підписано всією колегією суддів: ОСОБА_2. - головуючим, Попковим Д. О., Стойкою О. В.

Як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 922/1653/21 була надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 10.07.2023.

З урахуванням наведеного колегія суддів не встановила порушень процесуального законодавства, допущених судом апеляційної інстанції, які могли би слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Тому доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.

5.37. Скаржник стверджує, що суди не взяли до уваги висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи за замовленням від 02.08.2021, складеним ФОП Прохоровим-Лукіним Г. В. 17.08.2021, рецензію на висновок експерта № 18760 від 23.09.2021 Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" Сиротенко Н. В., лист № 48 від 05.10.2020, заяву свідка ОСОБА_3 .

5.38. Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи ПзІІ "Вайтерра Україна" про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.39. Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав оцінку висновку експерта, наданому скаржником. Так, суд першої інстанції зазначив, що ПзІІ "Вайтерра Україна" надало до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи за замовленням від 02.08.2021, складений ФОП Прохоровим-Лукіним Г. В. 17.08.2021, та рецензію на висновок експерта № 18760 від 23.09.2021, складений судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" Сиротенко Н. В., надану ФОП Прохоровим-Лукіним Г. В., від 15.10.2021. На вирішення почеркознавчої експертизи за замовленням ПзІІ "Вайтерра Україна" поставлено питання визначення тотожності підписів, виконаних від імені голови ФГ "Фортуна" Германа О. Г. в оспорюваних у справі договорі поставки від 20.08.2020 №МF-00036 та специфікації від 20.08.2020 № МР-05511, а також в інших договорах поставки (№ МР-04883 від 04.09.2019 з додатковою угодою № 1 від 30.09.2019 та № МР-05370 від 31.03.2020), які були укладені між ФГ "Фортуна" та ПзІІ "Вайтерра Україна", та які були повністю виконані сторонами і не оспорюються. Як зазначив суд, вказана експертиза підтвердила те, що оспорювані договір поставки та специфікація від імені ФГ "Фортуна" підписані тією ж особою, що й інші правочини, які були укладені між позивачем та відповідачем (договори поставки № МР-04883 від 04.09.2019 з додатковою угодою № 1 від 30.09.2019 та № МР-05370 від 31.03.2020).

Оцінивши висновок експерта ФОП Прохорова-Лукіна Г. В. від 17.08.2021 з урахуванням загальних положень Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів, суд першої інстанції зазначив, що поданим ПзІІ "Вайтерра Україна" висновком експерта не підтверджується факт підписання оспорюваного договору та специфікації до нього головою ФГ "Фортуна" - Германом О. Г., тому суд відхилив цей висновок.

5.40. Щодо рецензії на висновок експерта № 18760 від 23.09.2021 Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" Сиротенко Н. В. колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила про те, що не може взяти її до уваги, тому відхиляє надану ПзІІ "Вайтерра Україна" рецензію на висновок судового експерта від 23.09.2021 № 18760, складену 15.10.2021 судовим експертом Прохоровим-Лукіним Г. В., оскільки вказана рецензія складена з порушенням приписів пунктів 2, 3 розділу І Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 03.02.2020 № 335/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2020 за № 131/34414. Суд апеляційної інстанції зауважив, що надана ПзІІ "Вайтерра Україна" до справи рецензія на висновок експерта не є доказом про спростування висновків експертизи № 18760 від 23.09.2021.

5.41. Щодо листа від 05.10.2020 № 48, на який посилається скаржник, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважила, що копія наданого ПзІІ "Вайтерра Україна" листа від 05.10.2020 № 48 не може розглядатися судом як схвалення або вчинення з боку ФГ "Фортуна" дій, спрямованих на виконання оспорюваного договору та специфікації, оскільки у цьому випадку не можна вважати правочин схваленим, якщо у справі наявні не спростовані у встановленому порядку докази того, що голова ФГ "Фортуна" - Герман О. Г. особисто вказаний договір не підписував, тобто взагалі не вчиняв дій, спрямованих на виникнення спірних правовідносин.

5.42 Скаржник також стверджує, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі недопустимого та недостовірного доказу - висновку експерта № 18760 від 23.09.2021.

5.43. Колегія суддів зауважує, що основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

5.44. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.45. Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

5.46. У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.47. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

5.48. За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.49. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

5.50. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

5.51. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судову експертизу" організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

5.52. Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про судову експертизу" та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція № 53/5) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Інструкцією № 53/5 передбачено вимоги, яким має відповідати висновок експерта, а також порядок призначення експертизи.

5.53. Колегія суддів установила, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі № 922/1653/21 задоволено клопотання ФГ "Фортуна" про призначення у справі №922/1653/21 судової експертизи, призначено у справі №922/1653/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса".

5.54. Суд першої інстанції встановив, що експертне дослідження проведено старшим науковим співробітником сектору почеркознавчих досліджень лабораторії почеркознавчих, лінгвістичних та мистецтвознавчих досліджень Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" Сиротенко Н. В., яка має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта 1 класу за спеціальністю: 1.1 Дослідження почерку і підписів (свідоцтво №101-21/Д, видане рішенням кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 18.05.2021, дійсне до 18.05.2024) і стаж експертної роботи з 1987 року.

За змістом висновку експерта № 18760 від 23.09.2021 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за справою №922/1653/21, підписи від імені Германа О. Г. у договорі поставки від 20.08.2020 № MF-00036, розташовані на кожному з 7 аркушів в рядку "Продавець" та на сьомому аркуші, у графі "Продавець", рядку "

---

Герман Олександр Григорович", а також у специфікації "МР-05511 від 20.08.2020 до договору поставки №MF-00036 від 20.08.2020, розташовані на кожному з 3 аркушів, в рядку "Продавець" та на третьому аркуші, у графі "Продавець", рядку "_____ Герман Олександр Григорович" (примірниках, наданих ПзІІ "Вайтерра Україна"), - виконані не Германом Олександром Григоровичем, а іншою особою (особами).

5.55. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

5.56. Судами попередніх інстанцій установлено, що експертне дослідження Сиротенко Н. В. було проведено відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", кваліфікованим судовим експертом, а висновок експерта відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких істотних порушень положень законодавства, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, та методології при складенні такого висновку, які би вплинули на обґрунтованість висновку, судами не встановлено.

5.57. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України надали правову оцінку висновку експерта, тому доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі недопустимого та недостовірного доказу - висновку експерта № 18760 від 23.09.2021, є безпідставними та фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та надати нову оцінку доказам у справі, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

5.58. ПзІІ "Вайтерра Україна" також посилається на те, що Господарським судом Харківської області необґрунтовано відмовлено у клопотанні ПзІІ "Вайтерра Україна" про виклик в судове засідання у справі № 922/1653/21 судового експерта, а Східний апеляційний господарський суд, за твердженням скаржника, неправомірно відмовив скаржнику у проведенні повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 922/1653/21.

ПзІІ "Вайтерра Україна" зазначає, що в клопотанні про виклик в судове засідання у справі № 922/1653/21 судового експерта посилалося на те, що при виконанні висновку експерта № 18760 судовий експерт не використала як вільні зразки документи, які подавалися скаржником до справи, проте використала як вільні зразки документи, які не подавалися до господарської справи.

5.59. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.60. Колегія суддів установила, що старший науковий співробітник судовий експерт Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" Сиротенко Н. В. звернулася до Господарського суду Харківської області з клопотанням від 28.07.2021, в якому просила надати додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2021 поновлено провадження у справі № 922/1653/21, зобов`язано ПзІІ "Вайтерра Україна" надати до Господарського суду Харківської області: оригінали досліджуваних документів - примірники договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036, специфікації від 20.08.2020 № МР-05511 до договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036, надані ПзІІ "Вайтерра Україна"; зобов`язано ФГ "Фортуна" надати до Господарського суду Харківської області: оригінали досліджуваних документів - примірники договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036, специфікації від 20.08.2020 № МР-05511 до договору поставки від 20.08.2020 № МF-00036, надані ФГ "Фортуна"; вільні зразки підпису (15-20 арк.) Германа Олександра Григоровича в різнохарактерних документах, виконаних до серпня 2020 року; вільні зразки його почерку (15-20 арк.) у вигляді різнохарактерних записів, що містять записи як прізвища та ініціалів, так і слів з літерами, з яких вони складаються; умовно-вільні зразки його підпису та почерку у документах, виконаних після серпня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2021 у справі № 922/1653/21 клопотання судового експерта від 28.07.2021 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, задоволено, матеріали справи № 922/1653/21 разом з наданими додатковими матеріалами вирішено повернути до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" для проведення експертизи. Провадження у справі 922/1653/21 зупинено.

11.10.2021 ПзІІ "Вайтерра Україна" направило засобами поштового зв`язку до Господарського суду Харківської області клопотання про виклик судового експерта, в якому просило викликати у судове засідання у справі № 922/1653/21 судового експерта Сиротенко Н. В. для надання усних пояснень щодо виготовленого нею висновку від 17.08.2021 за результатами проведення почеркознавчої експертизи.

Суд першої інстанції, розглянувши зазначене клопотання ПзІІ "Вайтерра Україна", відмовив у його задоволенні, про що зазначив у протоколі підготовчого засідання від 19.10.2021 у справі № 922/153/21. Відмову у задоволенні клопотання суд мотивував тим, що клопотання ПзІІ "Вайтерра Україна" не містить обґрунтованих підстав і причин необхідності такого виклику, а саме обґрунтування того, що висновок експерта є незрозумілим, необґрунтованим, містить будь-які розбіжності чи суперечності.

Таким чином, суд першої інстанції відповідно до положень статей 69, 98, 104, 182 Господарського процесуального кодексу України вмотивовано відмовив у задоволенні клопотання ПзІІ "Вайтерра Україна" про виклик судового експерта.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи скаржника не містять обґрунтування того, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про виклик судового експерта.

5.61. Щодо доводів скаржника про відмову Східного апеляційного господарського суду у проведенні повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 922/1653/21 колегія зазначає таке.

5.62. Частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

5.63. За змістом статті 107 Господарського процесуального кодексу України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

5.64. Отже, призначення повторної експертизи є правом суду, яке може бути реалізовано у разі встановлених статтею 107 Господарського процесуального кодексу України обставин - за наявності сумнівів у правильності висновку експерта.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

5.65. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.66. Верховний Суд зауважує, що оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності та взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

5.67. Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи, зазначив, що її призначення апеляційним господарським судом у справі № 922/1653/21 є недоцільним та невиправданим, оскільки ПзІІ "Вайтерра Україна" не довело, що висновок судового експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" - Сиротенко Н. В. від 23.09.2021 № 18760 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 922/1653/21, який виконаний на підставі ухвали суду першої інстанції, є помилковим, а під час її призначення та проведення були істотно порушені норми, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Суд апеляційної інстанції зауважив, що сама по собі незгода ПзІІ "Вайтерра Україна" з експертним висновком від 23.09.2021 № 18760 не є достатньою підставою для призначення судом апеляційної інстанції повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 922/1653/21 на стадії її апеляційного розгляду. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання ПзІІ "Вайтерра Україна" про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 922/1653/21 задоволенню не підлягає.

5.68. З огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і повторна експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, водночас апеляційний господарський суд, відмовляючи у клопотанні про призначення повторної експертизи у справі, в оскаржуваній постанові навів мотиви та обґрунтування такої відмови, тому колегія суддів вважає доводи касаційної скарги ПзІІ "Вайтерра Україна" необґрунтованими.

5.69. Разом із тим колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, про те, що доводи, які пов`язані з незгодою сторони з висновком експерта за результатами проведення експертизи, не можуть вважатися підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України такий висновок є доказом у справі, а згідно з положеннями статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.70. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.71. Враховуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про стягнення 5 835 933,60 грн збитків та 558 206,58 грн пені на підставі договору поставки товару від 20.08.2020 № МF-00036, оскільки вказаний правочин та специфікація до нього, на які посилається позивач за первісним позовом як на підставу виникнення зобов`язань ФГ "Фортуна" щодо відшкодування збитків та стягнення пені, підписаний не головою фермерського господарства, а невідомою особою. При цьому колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

5.72. Колегія суддів зазначає, що інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 і рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/1653/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак