Ухвала

від 15.08.2023 по справі 199/6332/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/6332/23

(2-ваі/199/1/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Авраменка А.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Євстигнеєва Андрія Олександровича про відвід судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Спаї В.В. по адміністративній справі №199/6332/23 (провадження №2-а/199/45/23) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор третього батальйону другої роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Кусков Станіслав Анатолійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана адміністративна, провадження у якій було відкрито ухвалою судді Спаї В.В. від 09 серпня 2023 року, якою вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою судді Спаї В.В. від 10 серпня 2023 року задоволено частково клопотання представника позивача про забезпечення доказів шляхом їх витребування.

11 серпня 2023 року представником позивача після отримання копій вищевказаних ухвал подано заяву про відвід судді Спаї В.В. від розгляду адміністративної справи №199/6332/23 (провадження №2-а/199/45/23), за наслідками розгляду якої (заяви про відвід) суддею Спаї В.В. постановлено ухвалу від 14 серпня 2023 року про визнання заяви представника позивача про відвід судді необґрунтованою, а тому вирішення питання про відвід судді Спаї В.В. на підставі ч.4 ст.40 та в порядку ч.1 ст.31 КАС України передано на розгляд судді АвраменкуА.М.

В обґрунтування своєї заяви про відвід судді Спаї В.В. представник позивача послався на те, що суддею при вирішенні питання про відкриття провадження у справі та постановленні відповідної ухвали, визначенні порядку розгляду справи було невірно визначено категорію справи (за переконанням представника позивача справа не є справою незначної складності), порушено встановлені КАС України особливості розгляду відповідної категорії справ (ст.286 КАС України), проігноровано три клопотання позивача, які мали бути розглянуті не пізніше відкриття провадження у справі, постановлено дві різні ухвали про відкриття провадження у справі. У тексті своєї заяви про відвід судді Спаї В.В. представник позивача детально описує, в чому на його переконання полягає порушення суддею норм адміністративного процесуального закону при постановленні згаданих вище ухвал в рамках адміністративної справи, вказує на порушення суддею конституційного права позивача на доступ до правосуддя, а також зазначає про необ`єктивність судді, нехтування встановленими законом обов`язками розглядати справу та проголошувати повне судове рішення у судовому засіданні заради власної вигоди.

Ознайомившись із матеріалами заяви про відвід судді, а також із матеріалами адміністративної справи №199/6332/23 (провадження №2-а/199/45/23), суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до положень ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно норм ч.ч.3, 4, 8, 11, 12 ст.40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України. Такому судді не може бути заявлений відвід. Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Підстави для відводу судді визначені ст.36 КАС України, згідно п.4 ч.1 цієї статті, на яку посилається представник позивача, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 4 ст.36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналізуючи заявлені підстави для відводу судді в контексті наведених вище положень адміністративного процесуального законодавства, яке регулює питання відводу судді, суд приходить до наступного висновку.

Головна мета відводу гарантування безсторонності та об`єктивності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи. Сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Оскільки ж жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (судді) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

В той же час, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи тощо. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення. Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто замінює докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Разом з тим, суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Спаї В.В. по адміністративній справі №199/6332/23 (провадження №2-а/199/45/23), суд також бере до уваги, що окрім переліку обставин, які є підставами для відводу судді, у адміністративному процесуальному законі зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу apriori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. До таких винятків належить, зокрема, те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 КАС України).

При цьому, наведені представником позивача у його заяві про відвід судді Спаї В.В. підстави та обставини фактично зводяться до констатації його незгоди з процесуальними рішеннями судді, прийнятими в рамках даної адміністративної справи, в першу чергу із ухвалою про відкриття провадження у справі, якою визначено розглядати адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Твердження ж представника позивача про упередженість/необ`єктивність судді СпаїВ.В. є нічим іншим як намаганням штучно підвести свою незгоду із процесуальними рішеннями судді під положення п.4 ч.1 ст.36 КАС України, інтерпретувати свою незгоду як правову підставу для відводу судді, що у значенні наведених вище імперативних приписів ч.4 ст.36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Відтак, аргументи представника позивача не викликають обґрунтованих сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді Спаї В.В., оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цією суддею як з погляду «суб`єктивного критерію», так і «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини. За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість, безпідставність та недоведеність заяви про відвід судді Спаї В.В. по адміністративній справі №199/6332/23 (провадження №2-а/199/45/23), а отже і про необхідність відмови у задоволенні такої заяви про відвід судді.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36-41, 241, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Євстигнеєва Андрія Олександровича про відвід судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська СпаїВ.В. по адміністративній справі №199/6332/23 (провадження №2-а/199/45/23) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор третього батальйону другої роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Кусков Станіслав Анатолійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Авраменко