Ухвала

від 15.08.2023 по справі 183/6467/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 серпня 2023 року

місто Київ

справа № 183/6467/20

провадження № 61-11132ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Престо», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Форис Груп», ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року залишити в силі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як випливає зі змісту судових рішень ОСОБА_1 звернулася до суду у листопаді 2020 року з позовом, у якому просила:

визнати недійсним правочин щодо передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Престо», а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 1223285500:03:015:2144, загальною площею 0,0909 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку, загальною площею 299,4 кв. м, за зазначеною адресою; машиномісця, загальною площею 13,8 кв. м, гаража 3.46 та машиномісця, загальною площею 14,7 кв. м, гаража 3.47, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири № 58 , загальною площею 79 кв. м, за зазначеною адресою;

визнати недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» за лотом № 449696 «Житловий будинок загальною площею 299,4 кв. м та земельна ділянка 0,0909 га, КН:1223285500:03:015:2144, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Переможець торгів - ОСОБА_3 ;

визнати недійсним та скасувати протокол від 07 грудня 2020 року № 515408 проведення електронних торгів;

визнати недійсним та скасувати акт про проведені електронні торги, затверджений приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;

визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 882, виданий 17 грудня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего С. І.;

скасувати запис про державну реєстрацію від 17 грудня 2020 року № 39769375 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55771981 від 17 грудня 2020 року;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність позивачки:

земельну ділянку, кадастровий номер 1223285500:03:015:2144, загальною площею 0,0909 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у власність позивачки:

земельну ділянку, кадастровий номер - 1223285500:03:015:2144, загальною площею 0,0909 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, загальною площею 299,4 кв. м, за зазначеною адресою;

витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Форис Груп» у власність позивачки:

машиномісце, загальною площею 13,8 кв. м, гараж 3.46 та машиномісце, загальною площею 14,7 кв. м, гараж 3.47, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , квартиру № 58 , загальною площею 79 кв. м, за зазначеною адресою;

визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначене нерухоме майно.

За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено повністю.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, за подання касаційної скарги в частині семи позовних вимог немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 11 771,20 грн (840,80 грн х 7 х 200/100).

Щодо вимог майнового характеру, ураховуючи обсяг нерухового майна, на яке претендує заявниця, судовий збір за подання касаційної скарги підлягає сплаті за максимальною ставкою, тобто 21 020,00 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2 102,00 грн х 200/100).

Отже, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті у загальному розмірі 32 791,20 грн (11 771,20 грн + 21 020,00 грн).

Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.

Водночас заявниця просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на майновий стан.

До клопотання додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків від 11 липня 2023 року, відповідно до яких сукупний дохід заявниці у 2022 році становив 10 320,00 грн.

Заявниця вважає, що зазначені суми виплат є соціальними, тому не є доходом особи, що відповідає Рішенню Великої Палати Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-р/2018.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі

№ 1-р/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Однією із підстав для визнання неконституційним положення щодо оподаткування пенсій Конституцій Суд України визнав те, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України (підпункт 4.5 пункту 4 мотивувальної частини Рішення).

Разом із тим, зазначене не є підставою для звільнення особи/осіб, які отримують гарантовані державою соціальні виплати, від сплати судового збору за подання заяв, скарг.

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Соціальна виплата - форма соціального забезпечення, що полягає у регулярній виплаті державною та недержавними пенсійними фондами коштів непрацездатним громадянам, за умови настання визначених законом подій, які надають право на таку виплату.

Конституційний Суд України вирішував питання щодо відповідності Конституції України положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зокрема щодо оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів і вказав, що пенсія не є доходом, оскільки реалізація вказаного вище положення Податкового кодексу України створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим, звільнений від такого оподаткування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Разом із тим, ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя (Case of Georgel and Georgeta Stoicescu (справа «Георгел і Георгета Стоіческу проти Румунії», № 9718/03).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.

При вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору чи його зменшення або відстрочення слід враховувати як фінансову спроможність заявника його сплатити, так і обставини конкретної справи та стадію провадження.

ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (CASE OF KREUZ v. POLAND (справа «Креуз проти Польщі»), № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону № 3674-VI свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Перевіривши доводи клопотання про звільнення від сплати судового збору, врахувавши сукупний дохід заявниці у 2022 році, обсяг позовних вимог, зокрема за майновим критерієм (вимога набуття права власності на нерухоме майно), Верховний Суд визнає обов`язок ОСОБА_1 здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 2023 рік, а саме - 2 684,00 грн. Зазначений розмір судового збору визначено Судом з урахуванням балансу інтересів учасників справи, який не є надмірним тягарем для заявниці, відповідає принципам розумності та справедливості та не обмежує право на доступ до правосуддя.

Водночас, відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд виходив з практики ЄСПЛ, відповідно до якої накладення фінансових обмежень зумовлюється, зокрема задля уникнення безкоштовних проваджень у цивільних справах.

Отже, наявність у національному законодавстві спеціального закону, який визначає правила, порядок та розмір ставок за подання до суду звернень різного процесуального характеру, зумовлює обов`язок кожного учасника справи дотримуватися та виконувати вимоги такого закону, бути обачливим та об`єктивно розуміти про ймовірність виконання фінансового обов`язку на всіх стадіях судового розгляду справи.

Разом з цим, наявність клопотання особи про звільнення від сплати судового збору не зумовлює для суду обов`язку задовольнити таке клопотання, оскільки суд за внутрішнім переконанням оцінює доводи клопотання та додані до нього документі в контексті дотримання балансу інтересів учасників справи, розумності та справедливості щодо покладення на сторону тягаря зі сплати судового збору повністю або частково (відстрочення, розстрочення, зменшення, звільнення), та реалізовує (Суд) право, а не обов`язок щодо результату поданого клопотання.

Отже, іншу частину судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги у розмірі 30 107,20 грн (32 791,20 грн - 2 684,00 грн), Суд вважає за необхідне відстрочити на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, з метою забезпечення права заявниці на доступ до суду та у зв`язку з наявністю підстав.

Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для сплати судового збору.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 30 107,20 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишити без руху.

Надати для сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко