Постанова

від 30.03.2009 по справі 2а-90/2009

АЛЧЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2а-90

2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2009 року Алчевський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Лук’янової О.В.

при секретарі Орлової Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Алчевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Алчевського міського Управління Пенсійного Фонду України про визнання бездіяльності неправомірною, перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.01.2009 року звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильський атомної електростанції та інвалідом 3 групи, а тому, відповідно до ст. ст. 50,54ч.4,67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року /далі Закон №796-ХІІ/, Закону України «Про внесення змін до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року /далі Закон №231-V/, має право на перерахунок державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, відповідно до збільшення розміру прожиткового мінімуму, і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач таких перерахунків не здійснює, тому просить задовольнити його вимоги: визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати зробити перерахунок пенсії з 1 листопада 2006 року.

У судове засідання позивач та його представник не з’явилися, представник позивача надав суду заяву, згідно якої просив суд розглянути справу у їх відсутність.

Представник відповідача також у судове засідання не з’явився, у наданому суду запереченні позов не визнав з приводу того, що порядок обчислення розміру пенсій по інвалідності, що настала внаслідок захворювання від Чорнобильської катастрофи, призначається відповідно до ст. ст. 50,54 Закону №796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України відповідно до Постанов КМУ №836 від 26.02.1996 року та №1 від 03.01.2002 року із 16 грн. 62 коп. та 19 грн. 91 коп., а з 22.05.2008 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону №796-ХІІ розмір пенсій по інвалідності для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, а особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, -інвалідам 3 групи у розмірі - 50% мінімальної пенсії за віком.

Ст. 67 ч. 3 Закону №231-V, яка набула чинності з 1 листопада 2006 року, зобов’язує, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1,2, 3,4 перерахунок пенсій здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно до посвідчення /а.с. 7/, витягу з акту, довідки МСЕК та експертного висновку /а.с. 8-10/ позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС, інвалідом 3 групи і його віднесено до категорії 1.

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» із змінами від 15.03.2007 року, прожитковий мінімум згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням збільшення на 1% прожиткового мінімуму з 01.04.2007 року та 01.10.2007 року, ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратила працездатність, складає:

з 01.10.2006 року - 366 грн.;

з 01.01.2007 року - 380 грн.;

з 01.04.2007 року - 410 грн. 06 коп.;

з 01.10.2007 року - 415 грн. 11 коп.;

з 01.01.2008 року - 470 грн.;

з 01.04.2008 року - 481 грн.;

з 01.07.2008 року - 482 грн.;

з 01.10.2008 року - 498 грн.;

з 01.01.2009 року - 498 грн.

Таким чином, для позивача, як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсій повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів, і позивач має право на отримання державної пенсії, як інвалід 3 групи, у таких розмірах:

з 01.11.2006 року: 366 грн. х 6 = 2196 грн.;

з 01.01.2007 року: 380 грн. х 6 = 2280 грн.;

з 01.04.2007 року: 410 грн. 06 коп. х 6 = 2460 грн. 36 коп.;

з 01.10.2007 року: 415 грн. 11 коп. х 6 = 2490 грн. 66 коп.;

з 01.01.2008 року: 470 грн. х 6 = 2820 грн.;

з 01.04.2008 року: 481 грн. х 6 = 2886 грн.;

з 01.07.2008 року: 482 х 6 = 2892 грн.;

з 01.10.2008 року: 498 грн. х 6 = 2988 грн.;

з 01.01.2009 року: 498 грн. х 6 = 2988 грн.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, повинна бути сплачена позивачу у таких розмірах:

з 01.11.2006 року: 366 грн. х 50% = 183 грн.;

з 01.01.2007 року: 380 грн. х 50% = 190 грн.;

з 01.04.2007 року: 410 гр. 06 коп. х 50% = 205 грн. 03 коп.;

з 01.10.2007 року: 415 грн. 11 коп. х 50% = 207 грн. 56 коп.;

з 01.01.2008 року: 470 грн. х 50% = 235 грн.;

з 01.04.2008 року: 481 грн. х 50% = 240 грн. 50 коп.;

з 01.07.2008 року: 482 грн. х 50% = 241 грн.;

з 01.10.2008 року: 498 грн. х 50% = 249 грн.;

з 01.01.2009 року: 498 грн. х 50% = 249 грн.

Слід зазначити, що посилання відповідача на Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, яким були змінені та викладені в новій редакції статті 50 та 54 Закону України №796-ХІІ і використовувати положення Закону №796-XII неможливо, спростовує рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, яким пункт 28 розділу II

Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним.

Посилання відповідача на неможливість застосування положень Законів України №796-ХІІ та №231-V до вимог позивача, у зв’язку з наявністю Постанов Кабінету Міністрів України №836 від 26.02.1996 року, №1 від 03.01.2002 року, №530 від 28.05.2008 року на увагу не заслуговує, оскільки ці Постанови КМУ суперечать положенням Законів України №796-ХІІ та №231-V, які мають вищу силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України згідно Конституції України.

Та обставина, що у законі №796-XII міститься положення про те, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати порядок та розмір передбачених цим законом виплат, у даному випадку не є підставою для призначення виплат у розмірі меншім, ніж це встановлено вказаним Законом. У всякому разі, Кабінет Міністрів України при визначенні сум виплат за вказаним Законом повинен керуватися цим Законом і призначати до виплати суми, не менші, ніж вказані у самому Законі. Встановивши розмір, який менш, ніж вказано в Законі, кабінет Міністрів України тим самим сам фактично вніс зміни до Закону у цій частині, що не входить в його компетенції.

Європейський Суд з прав людини: «Справа Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року вказав, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату коштів громадянам з державного бюджету, вносячи відповідні зміни у законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних коштів і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії - є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнані неконституційними положення державного бюджету на 2007 рік та 2008 рік, які обмежили право позивача, тому його вимоги треба задовольнити відповідно з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Крім того, на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється.

Таким чином, за конституційними нормами на даний час не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування положень Законів України №796-ХІІ та №231-V по перерахунку пенсій позивачу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює мінімальну пенсію за віком для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки пенсія позивачу має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсій позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Законодавець чітко врегулював порядок нарахування пенсій та здійснення перерахунку у бік збільшення кожного разу, коли збільшується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з наведеного, суд визнає розрахунок розміру пенсії /у тому числі і додаткової/, наведений у позовній заяві, вірним, а вимогу про визнання бездіяльності відповідача неправомірною обґрунтованою, оскільки він не виконує вимоги про перерахунок розміру пенсій відповідно до змін розміру прожиткового мінімуму, які відбулися з 01.10.2006 року, з 01.01.2007 року та з 01.01.2008 року.

Отже, виходячи з того, що Закони №796-ХІІ та №231-V є чинними, невиконання положень статей 50,54ч.4,67 ч. 3 є противоправним.

Забезпечуючи принцип верховенства права, у відповідності до ст. 8 КАС України суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Керуючись ст. ст. 2,5-15,159-163,185-186 КАС України, Законами України №796-ХІІ, 231-V, Законами України „Про державний бюджет України на 2006,2007,2008,2009 роки", Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007, №10-рп/2008, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України м. Алчевська Луганської області відносно відмови у перерахунку ОСОБА_1 державної і додаткової пенсії, як це передбачено статтями 50,54ч.4,67 ч. 3 Законів України №796-ХІІ та №231-V - неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України м. Алчевська Луганської області зробити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. ст. 50,54ч.4,67 ч. 3 Законів України №796-ХІІ, №231-V з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року згідно до вимог ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина постанови проголошена 30 березня 2009 року.

Постанова в повному обсязі буде виготовлена 2 квітня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Алчевський міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Алчевський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.