Постанова

від 12.09.2023 по справі 310/3189/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.09.2023 Справа № 310/3189/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 310/3189/21

Провадження №22-ц/807/1557/23

Головуючий в 1-й інстанції Білоусова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарКниш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 грудня 2021 року, ухвалене у м. Бердянськ (повний текст рішення складено 13 грудня 2021 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» про визнання наказу про накладання дисциплінарного стягнення незаконним та його скасування, про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Безух М.І., звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач зазначив, що займав посаду юрисконсульта у КП БМР «Бердянський центральний ринок» з 2008 року. У 2021 році змінилось керівництво підприємство і позивач зазнав переслідувань, тиску з метою його наступного звільнення. Неодноразово йому пропонували звільнитися за власним бажанням. Після відмови, адміністрація відповідача почала створювати умови для незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, «звільнення за статтею». Все це супроводжувалось моральним переслідуванням на робочому місці, створенням нестерпних та небезпечних умов праці. Наказом від 22.12.2020 року за № 65 «Про проведення службового розслідування» створено комісію з проведення службового розслідування. Службовим розслідуванням встановлено, що нібито «юрисконсульт допустив порушення обов`язків покладених на нього посадовою інструкцією, що призвело до збитків на комунальному підприємстві, допустив кримінально каране діяння, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення». На підставі вищевказаного акту, 18.01.2021 року був виданий наказ про накладення дисциплінарного стягнення на юрисконсульта ОСОБА_2 у вигляді догани. Після того, як позивач відмовився звільнитися за власним бажанням, на нього почався тиск з боку нових посадових осіб підприємства з метою звільнення ОСОБА_2 . Окрім того, 18.01.2021 року ОСОБА_2 заблокували доступ до свого робочого місця. При цьому, помічник директора зазначив, що наразі робочого місце ОСОБА_2 буде на складі, тобто у підсобному приміщенні, де відсутні не те що умови для виконання службових обов`язків, а взагалі можливість безпечного перебування (відсутні умови праці, відсутнє опалення, відсутній доступ до мережі Інтернет, місце для зберігання робочих документів, тощо). Одночасно, 16.01.2021 року за № 11 був виданий наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників». Згідно до цього наказу, зокрема, була виведена із штатного розпису одна посада юрисконсульта. 19.01.2021 року наказом № 14 «Про скорочення штату», з 23.03.2021 року була скорочена посада юрисконсульта із вивільненням із займаної посади юрисконсульта ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. 25.01.2021 року, з метою притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та створення умов для винесення догани з метою наявності нібито системного порушення трудової дисципліни та наступного звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України був виданий другий наказ про проведення службового розслідування за № 17. Але після заперечень позивача, службове розслідування за наказом від 25.01.2021 року № 17 проведене не було. Позивач зазначив, що скорочення його посади відбулось з порушенням КЗпП України. Йому не було запропоновано усі вакансії, інші посади, робота що з`явилися на підприємстві з дня попередження і до дня звільнення, на час звільнення ОСОБА_2 , тобто 22.03.2020 року його взагалі не ознайомлювали з вакантними посадами на підприємстві, хоча вони були. Відповідно до ст. 43 ч. 2 КЗпП у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Як вбачається з подання жодних обґрунтувань стосовно ОСОБА_2 воно не містить. Згоду на звільнення ОСОБА_2 з посади профспілка не надавала. При цьому такого поняття «як мовчазна згода профспілкового комітету» закон не містить. Також зазначив, що при скороченні штату було порушено його переважне право на залишення на роботі. Наказом № 63-к від 22.03.2021 року з ОСОБА_2 був припинений трудовий договір у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено незаконно, з порушенням його переважного права на залишення на роботі та процедури звільнення. Позивач просив скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, 70000 грн. моральної шкоди та 6000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

РішеннямБердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 грудня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним наказ директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» Сушко Б.В. за № 13 від 18 січня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на юрисконсульта ОСОБА_2 » та скасовано його.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» Сушко Б.В. за № 63-к від 22 березня 2021 року про припинення трудового договору, звільнення юрисконсульта ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та поновлено ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта з 22.03.2021 року.

Стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2021 по 06.12.2021 (на момент ухвалення рішення суду) на суму 79887 грн., без урахування суми податків, страхових та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду на суму 10 000 гривень.

Стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме судовий збір в сумі 2804 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2023 року відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі ЄУН 310/3189/21 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» про визнання наказу про накладання дисциплінарного стягнення незаконним та його скасування, про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в частині наступних документів: позовна заява ОСОБА_2 ; наказ директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» Сушко Б.В. за №13 від 18 січня 2012 року «Про накладання дисциплінарного стягнення на юрисконсульта ОСОБА_2 »; наказ директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» Сушко Б.В. № 63-к від 22 березня 2021 року «Про припинення трудового договору»; наказ КП «БЦР» БМР №11 від 16.01.2021 року «Про скорочення чисельності та штату працівників»; наказ КП «БЦР» БМР№14 від 19.01.2021 року «Про скорочення штату»; повідомлення «Про заплановане вивільнення»;№18 від 19.01.2021 року;повідомлення №69 від 10.03.2021; відзив на позовну заяву з додатками; рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 грудня 2021 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , як особа яка на час ухвалення рішення була керівником відповідача та підписала оспорювані накази, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовано до ОСОБА_2 відповідно до наказу №13 від 18.01.2021 року з повним дотриманням законодавчо встановленого порядку та строків. Скорочення позивача відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства, і обставини на які посилався позивач у цій частині, які відповідно прийняті судом першої інстанції як ґрунтовні, спростовуються матеріалами справи. Розмір моральної шкоди стягнутий за судовим рішенням не підтверджений належними доказами. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2021 по 06.12.2021, складає 75604,78 грн., а не 79887,00 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 займав посаду юрисконсульта у КП БМР «Бердянський центральний ринок» з 2008 року.

Розпорядженням міського голови від 27.11.2020 року за № 321-р ОСОБА_1 був призначений на посаду директора КП БМР «Бердянський центральний ринок».

Наказом від 04.12.2020 року за № 58 «Про проведення службового розслідування» «у зв`язку з фактом неналежної підготовки документів для проведення державної реєстрації змін керівника юридичної особи юрисконсультом Тихоненко Олексієм Миколайовичем, що перебуває у структурному підпорядкуванні заступника директора ОСОБА_3 , що свідчить про можливу відсутність в веденні правової діяльності підприємства невідповідності чинному законодавству, оскільки некомпетентні дії спричинили неефективне використання робочого часу директора та призвели до додаткових видатків. З метою об`єктивної перевірки фактів та з`ясування всіх обставин щодо порушення чинного законодавства в частині ведення правої діяльності підприємства була створена комісія з проведення службового розслідування щодо перевірки процедури правової підготовки документів для проведення державної реєстрації змін керівника юридичної особи».

В судовому засіданні був досліджений наказ від 04.12.2020 року за № 60 про те, що наказ від 04.12.2020 року за № 58 не набрав чинності.

Відповідно до пояснень позивача ОСОБА_2 наказ від 04.12.2020 року за № 58 «Про проведення службового розслідування» не набрав чинності у зв`язку з тим, що позивачем на нього були подані обґрунтовані заперечення.

Але, іншим наказом від 22.12.2020 року за № 65 відповідачем було знову вирішено провести службове розслідування «на підставі службової записки головного бухгалтера ОСОБА_4 про причини затримання виплати заробітної плати за грудень 2020 року у зв`язку з несвоєчасною заміною керівника юридичної особи, що призвело до порушення порядку затвердження першого підпису керівника підприємства в банківських установах, з метою встановлення фактів неналежної підготовки документів для проведення державної реєстрації змін керівника юридичної особи та з`ясування всіх обставин щодо порушення чинного законодавства в частині ведення правової діяльності підприємства» та створено комісію з проведення службового розслідування.

У комісію з проведення службового розслідування увійшло дві особи: помічник директора ОСОБА_5 та «спеціаліст з права ОСОБА_6 » особа, що не є працівником підприємства та не має права приймати участь у внутрішній діяльності підприємства, тим паче робити висновки щодо можливості притягнення працівників підприємства до будь-якого виду відповідальності.

При цьому, суд першої інстанції не прийняв доводи представника відповідача про те, що чинним законодавством не заборонено приймання участі у комісіях з проведення службових розслідувань сторонніх осіб та осіб, з якими укладено цивільно-правові договори.

За договором про надання послуг від 21.12.2020 року його предметом є надання послуг з правового експертного аналізу діяльності підприємства (п. 1.1). А відповідно до п.2.1. договору, виконавець зобов`язався проводити аналіз правової роботи підприємства та надавати висновки експерта з права.

Таким чином, в предмет договору не входять послуги щодо участі та проведення службових розслідувань на підприємстві, складання актів службового розслідування. Крім того, цей договір регулює цивільно-правові відносини, які регулюються нормами ЦК України. Між тим, службове розслідування стосувалось питання притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, що є трудовими правовідносинами та регулюється нормами КЗпП України.

Отже, з цього приводу суд першої інтенції дійшов висновку, що комісію не можна вважати такою, що утворена відповідно до законодавства України, її склад не є правочинним, а тому акт службового розслідування не може бути належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку.

Саме на підставі акту службового розслідування, 18.01.2021 наказом № 13 «Про накладення дисциплінарного стягнення на юрисконсульта ОСОБА_2 » до позивача за порушення трудової дисципліни було застосовано стягнення у вигляді догани.

Суд першої інстанції вважав, що даний наказ є незаконним, як по формі так і за змістом та підлягає скасуванню, оскільки факт вчинення дисциплінарного проступку спростований під час розгляду справи.

В акті службового розслідування зазначено, що «21 грудня 2020 року на ім`я директора надійшла службова записка від головного бухгалтера ОСОБА_7 про підстави затримки виплата заробітної плати працівникам за грудень 2020 року. Так службовою запискою зазначено, що затримка виплати заробітної плати за грудень місяць 2020 року сталась з причин актуалізації Анкети клієнта банком для затвердження першого підпису керівника підприємства в банківських установах. Причинами тривалого затвердження зміни керівника юридичної особи сталось з причин несвоєчасної зміни відомостей про керівника юридичної особи в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Комісією вказана наступна хронологія подій: 27 листопада 2020 року міським головою підписано контракт з директором комунального підприємства «Бердянський центральний ринок» Сушко Богданом Володимировичем; 30 листопада 2020 року - відбулась передача справ від директора ОСОБА_8 до новопризначеного директора Сушко Б.В.; 30 листопада 2020 року юрисконсульт КП «Бердянський центральний ринок» отримав завдання від керівника підприємства здійснити організацію та підготувати пакет документів для проведення державної реєстрації змін керівника юридичної особи в реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців.

Повноваження щодо проведення державної реєстрації змін про юридичну особу входять до компетенції державного реєстратора Виконавчого комітету міста Мелітополь Запорізької області.

За інформацією наданою юрисконсультом Тихоненко О. він здзвонився з державним реєстратором Виконавчого комітету міста Мелітополь Запорізької області та погодив пакет документів необхідних для проведення реєстрації та призначив час для особистої присутності директора Сушко Б. В. на 03.12.2020 року.

02.12.2020 року оформивши відрядження на директора Сушко Б.В., юрисконсульта Тихоненко О., та водія, останні на службовому транспорті 03.12.2020 року відбули у відрядження до міста Мелітополь з метою подання документів для проведення змін керівника юридичної особи в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Під час проведення процедури подачі документів державному реєстратору для проведення змін керівника юридичної особи в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було встановлено, що юрисконсультом до державної реєстрації надано копію контракту з директором комунального підприємства «Бердянський центральний ринок». Між тим, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» необхідно надання оригіналів всіх документів. З підстав відсутності належних документів, державну реєстрацію проведено не було. Призначено повторний час для подачі документів 04.12.2020 року.

Для забезпечення можливості подачі документів проведено повторне оформлення відрядження на тих же осіб. 04.12.2020 року під час повторної подачі документів, яка контролювалась безпосередню директором, було прийнято документи для здійснення державної реєстрації змін керівника юридичної особи в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Відповідно до п. 5 акту службового розслідування «юрисконсульт допустив порушення обов`язків покладених на нього посадовою інструкцією та підтверджене наказом директора підприємства, що призвело до збитків на комунальному підприємстві, допустив кримінально каране діяння, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення».

Таким чином, ОСОБА_2 притягнули до дисциплінарної відповідальності за неналежну підготовку документів для внесення змін про керівника юридичної особи в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців.

Між тим, документи для проведення державної реєстрації змін (зміна керівника) мали надаватися у єдиний офіс м. Мелітополь особисто директором Сушко Б.В., як цього вимагає Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань із змінами». Матеріали справи довіреності на ОСОБА_2 на вчиненні реєстраційних дій від імені директора підприємства не містять. Крім того, зазначений закон не вимагає надання оригіналу контракту керівника юридичної особи, як зазначено в акті про службове розслідування.

З боку відповідача не надано жодних доказів того, що 03.12.2020 року державний реєстратор відмовив чи зупинив процедуру розгляду документів для державної реєстрації змін у даних юридичної особи (ст. 27, 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») та що цей факт (не проведення державної реєстрації) взагалі мав місце.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ № 13 від 18.01.2021 «Про накладення дисциплінарного стягнення на юрисконсульта ОСОБА_2 » не містить жодних посилань про порушення позивачем посадової інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку, наказів підприємства, розпоряджень керівника та не зазначено які посадові обов`язки порушив позивач та в чому полягає суть допущеного порушення трудової дисципліни.

Щодо вимог в частині поновлення на роботі, судом першої інстанції встановлено наступне.

12.01.2021 відповідачем розроблено та затверджено стратегію оптимізації організаційної структури Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок». Метою стратегії визначено: оптимізація організаційної структури комунального підприємства та впорядкування функціонування системи роботи комунального підприємства, яке забезпечить якісне надання послуг з отриманням прибутку.

12.01.2021 на підприємстві прийнято наказ № 06 «Щодо проведення змін в організаційній структурі КП БМР «Бердянський центральний ринок», яким зобов`язано у тому числі помічника директора надати пропозиції щодо модернізації структурних підрозділів та скорочення штатної кількості працівників.

16.01.2021 року за № 11 був виданий наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників». Згідно до цього наказу, зокрема, була виведена із штатного розпису одна посада юрисконсульта.

В цей же день, повідомлено про заплановане скорочення чисельності та штату працівників профспілковий комітет Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (подання від 16.01.2021 № 13, без зазначення працівників, посади яких будуть скорочені).

19.01.2021 отримано лист за підписом голови профспілкового комітету Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» про погодження скорочення чисельності та штату працівників.

19.01.2021 року наказом № 14 «Про скорочення штату», з 23.03.2021 року була скорочена посада юрисконсульта із вивільненням із займаної посади юрисконсульта ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Наказом № 63-к від 22.03.2021 року з ОСОБА_2 був припинений трудовий договір у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п.8 наказу від 16.01.2021 року за № 11 «Про скорочення чисельності та штату працівників» саме інспектору з кадрів ОСОБА_9 було доручено визначити працівників, що мають переважне право на залишення на роботі при скороченні. Пунктом 6 цього наказу чітко встановлено, що помічнику директора ОСОБА_5 було доручено підготувати на направити голові профспілкового комітету наказ про скорочення та почати процедуру погодження вивільнення працівників.

Відповідно до службової записки помічника директора ОСОБА_5 від 19.01.2021 року прерогатива у залишенні на роботі надається юрисконсульту ОСОБА_10 , але за дослідженою у судовому засіданні інформаційною довідкою від 19.01.2021 року інспектора кадрів ОСОБА_9 юрисконсульт ОСОБА_10 не має переважного права на залишення на роботі.

Таким чином, рекомендації помічника директора ОСОБА_5 суперечать інформаційній довідці інспектора з кадрів ОСОБА_9 та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки складені не уповноваженою особою, поза за межами компетенції, визначеної наказом від 16.01.2021 року № 11.

Наказ про скорочення, інформаційна довідка, погодження профспілкового комітету відбувалось в один день. При цьому, інспектор з кадрів ОСОБА_9 , помічник директора ОСОБА_5 на бесіду позивача не запрошували, надати документи, що підтверджують кваліфікацію, підвищення кваліфікації, проходження навчання, інші доводи, що підтверджують продуктивність праці та кваліфікацію, не пропонували. Вищевказане свідчить про формальний, суб`єктивний підхід при вирішенні цього питання, що є неприпустимим.

Наданими позивачем доказами, спростовується та обставина, що юрисконсульт ОСОБА_10 мала більш високу кваліфікацію і продуктивність праці та переважне право на залишення на роботі.

Відповідно до матеріалів справи, позивач має двох дітей, тривалий безперервний стаж на підприємстві (більше 12 років), до вищевказаних подій не мав доган та притягнень до жодного виду відповідальності, мав високу кваліфікацію і продуктивність праці, що підтверджується наданою попереднім керівником характеристикою.

Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що юрисконсульт ОСОБА_2 та ОСОБА_10 мали рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, а тому звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням ст. 42 КЗпП України.

16.01.2021 року за № 11 був виданий наказ про скорочення чисельності та штату працівників про виведення зі штатного розпису посади юрисконсульта у кількості 1 посади.

Того ж дня, 16.01.2021 року підприємством було подано подання до профспілки про погодження скорочення посад.

Повідомленням профспілки від 19.01.2021 року вищевказане подання було погоджено.

19.01.2021 року наказом № 14 «Про скорочення штату», з 23.03.2021 року була скорочена посада юрисконсульта із вивільненням із займаної посади юрисконсульта ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КзпП.

Сторона відповідача надала копію подання адміністрації підприємства від 05.03.2021 за № 65/1 на адресу профспілкового комітету первинної профспілкової організації Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» про розірвання трудового договору з працівниками та зазначено перелік працівників, які підлягають скороченню відповідно до п. ст. 40 КЗпП України.

За вих. № 65/2 від 05.03.2021 року складено обґрунтування до подання № 65/1 від 05.03.2021 року в частині звільнення працівників.

Надане суду першої інстанції обґрунтування до подання за вих. № 65/2 від 05.03.2021 року викликало сумніви у його направленні та отриманні профспілковим комітетом, оскільки воно не містить відміток про його отримання головою профспілки, хоча всі інші документи, які були надані відповідачем та адресувались голові профспілки містили відмітки про таке отримання.

Окрім того, подання датоване 05.03.2021 роком, а позивач був звільнений 22.03.2021 року.

Таким чином, звільнення ОСОБА_2 відбулось раніше місячного строку, встановленого ст. 43 КЗпП України та без згоди профспілкового комітету.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що через порушення процедури звільнення, наказ директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» № 63-к від 22 березня 2021 року про припинення трудового договору, звільнення юрисконсульта ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді юрисконсульта з 22.03.2021 року. Крім того, відповідач повинен сплатити 79887 грн. (515,40 грн. середньоденна заробітна плата х 155 робочих днів), середній заробітку за весь час вимушеного прогулу. Частковому задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки враховуючи тривалість, глибину фізичних, душевних і моральних переживань, характер правопорушення, а також їх тяжкість та інтенсивність, враховуючи ступінь вини завдавача шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню у даному випадку достатній у 10 000 гривень, що відповідає вимогам розумності і справедливості. Крім того, не встановлено законних підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 гривень, оскільки вони є документально підтвердженими, а саме: договором про надання правової допомоги, розрахунком та актом виконаних робіт, в якому наведено перелік наданої правової допомоги, а також квитанціями, згідно яких позивач дійсно сплатив за правову допомогу по цій справі 6000 грн. При цьому, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для позивача (поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди), в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони (визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення незаконним, поновлення прав позивача).

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

18.01.2021 наказом № 13 «Про накладення дисциплінарного стягнення на юрисконсульта ОСОБА_2 » до позивача за порушення трудової дисципліни було застосовано стягнення у вигляді догани. Підставою став акт службового розслідування.

Відповідно до п. 5 акту службового розслідування «юрисконсульт ( ОСОБА_2 ) допустив порушення обов`язків покладених на нього посадовою інструкцією та підтверджене наказом директора підприємства, що призвело до збитків на комунальному підприємстві, допустив кримінально каране діяння, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення».

Дисциплінарний проступок ОСОБА_2 за актом службового розслідування виразився у неналежній підготовці документів для внесення змін про керівника юридичної особи в державний реєстр юридичних та фізичних осіб підприємців.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо незаконності наказу про накладання дисциплінарного стягнення, враховуючи ті обставини, що посадова інструкція позивача не містить обов`язків щодо підготовки документів для внесення змін про керівника юридичної особи в державний реєстр юридичних та фізичних осіб підприємців, окремих наказів керівництвом з цього приводу теж не видавалось, таким чином відсутні підстави стверджувати про порушення працівником своїх трудових обов`язків. Необхідність проведення державної реєстрації саме у м. Мелітополь жодним чином не обґрунтована. Згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» документи щодо зміни керівника подаються особисто керівником, або уповноваженою особою, якою позивач відповідно до матеріалів справи не являвся. Крім того, доказів відмови у реєстрації змін матеріали справи не містять, тому відсутні підстави стверджувати про неналежну підготовку документів, або несвоєчасне проведення відповідної реєстрації змін.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст.2,36,40,41 КЗпП України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Аналіз вказаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно з п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За приписами ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

12.01.2021 відповідачем розроблено та затверджено стратегію оптимізації організаційної структури Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок». Метою стратегії визначено: оптимізація організаційної структури комунального підприємства та впорядкування функціонування системи роботи комунального підприємства, яке забезпечить якісне надання послуг з отриманням прибутку.

12.01.2021 на підприємстві прийнято наказ № 06 «Щодо проведення змін в організаційній структурі КП БМР «Бердянський центральний ринок», яким зобов`язано у тому числі помічника директора надати пропозиції щодо модернізації структурних підрозділів та скорочення штатної кількості працівників.

16.01.2021 року за № 11 був виданий наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників». Згідно до цього наказу, зокрема, була виведена із штатного розпису одна посада юрисконсульта.

Таким чином, у відповідача дійсно мали місце зміни в організації праці.

18.01.2021 року ОСОБА_2 особисто був ознайомлений із наказом № «Про скорочення чисельності та штату працівників» від 16.01.2021 року.

Наказом № 63-к від 22.03.2021 року з ОСОБА_2 був припинений трудовий договір у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, позивач попереджався за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що юрисконсульт ОСОБА_2 та ОСОБА_10 мали рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, а тому звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням ст. 42 КЗпП України, оскільки останній має двох дітей, тривалий безперервний стаж на підприємстві (більше 12 років), до вищевказаних подій не мав доган та притягнень до жодного виду відповідальності .

Також слід зазначити, що відповідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бутипроведено лишеза попередньоюзгодою виборногооргану (профспілковогопредставника),первинної профспілковоїорганізації,членом якоїє працівник, крімвипадків,коли розірваннятрудового договоруіз зазначенихпідстав здійснюєтьсяз прокурором,поліцейським іпрацівником Національноїполіції,Служби безпекиУкраїни,Державного бюророзслідувань України,Національного антикорупційногобюро Україничи органу,що здійснюєконтроль задодержанням податковогозаконодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

05.03.2021 року на адресу профспілкового комітету первинної профспілкової організації Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» було направлено подання № 65/1 адміністрації підприємства від 05.03.2021 про розірвання трудового договору з працівниками та зазначено перелік працівників, які підлягають скороченню відповідно до п. ст. 40 КЗпП України. Згідно допису на поданні воно отримано 05.03.2021 року.

Таким чином,відповідно довимог законодавствавказане поданнямало бутирозглянути у п`ятнадцятиденний строк, тобто до 20.03.2021 року і в триденний строк, тобто до 23.03.2021 року направлено роботодавцю. Враховуючи, що ОСОБА_2 звільнений 22.03.2021 року, слід констатувати, що звільнення відбулось без згоди профспілкового комітету.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що через порушення процедури звільнення, наказ директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» № 63-к від 22 березня 2021 року про припинення трудового договору, звільнення юрисконсульта ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді юрисконсульта з 22.03.2021 року.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України у разі винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За рішенням суду середній заробіток розраховано і стягнуто за період з 22.03.2021 року по дату подання змін до позову, за 155 робочих днів, тому доводи апеляційної скарги з приводу стягнення іншого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням іншого строку, а саме по день ухвалення рішення у справі за 180 робочих днів є необґрунтованими.

Згідно із статтею 231-7 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкта яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Вирішення позову в частині відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення позовних вимог про визнання наказів незаконним.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 4, 5, 13, 49 ЦПК України).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже,компенсація завданоїморальної шкодине поглинаєтьсясамим фактомвідновлення становища,яке існувалодо порушеннятрудових правовідносин,шляхом поновленняна роботі,а маєсамостійне юридичнезначення.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував вимоги розумності та справедливості, а також конкретні обставини справи: характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у житті після незаконного звільнення та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав. Таким чином, підстав для відмови у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди або зменшення її розміру не вбачається.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 грудня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 14 вересня 2023 року.

Судді: С. В. Кухар

О.В. Крилова

О. З. Поляков