Ухвала

від 01.09.2023 по справі 947/26765/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/26765/23

Провадження № 1-кс/947/11030/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , представника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000000753 від 09.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 України, за фактом розтрати майна службовими особами ДП «МТП «Чорноморськ».

Відповідно до клопотання, під час досудового розслідування, 23.08.2023 року, в ході санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone» модель «13» в корпусі темно синього кольору imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , із сім-картко мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_3 , із сім-картко мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_4 , із системою логічного захисту з паролем «НОМЕР_5»; Папка з документами «Державна судова адміністрація України», в якій містяться наступні документи: наказ про прийняття на роботу ОСОБА_6 , довідка на ім`я ОСОБА_6 про призначення, копія паспорту ОСОБА_6 ; системний блок у корпусі чорного кольору марки «Artline». Вказані предмети та документи визнані речовим доказами в рамках даного кримінального провадження.

Слідчий звернулася до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане в клопотанні майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні слідчий наполягала на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в клопотанні доводи.

Представник в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на його невмотивованість та необґрунтованість, невідповідність вилучених речей критеріям, зазначеним у ст.98 КК України, в рамках даного кримінального провадження та просив зобов`язати слідчого повернути тимчасово вилучене майно, надавши письмові заперечення.

Вислухавши думки слідчого та представника, вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

На теперішній час, як вбачається з самого клопотання та доданих до нього матеріалах, відсутні дані про те, що вказані речі та документи були використані для скоєння кримінального правопорушення, та зберегли на собі його сліди і суду не надано даних, яке саме доказове значення вони мають для даного кримінального провадження.

Крім того, у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист

прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична

особа має право мирно володіти своїм майном.

При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке

втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у

першому реченні ч.І ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та

основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним

інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним

лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу

законності і не було свавільним.

Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності,

яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає

вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства

права.

Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув

справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи,

тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу

правовідносин, які склалися у цій справі.

Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст.170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.

Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також, відповідно до ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вважаю за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання не вбачається, що вказане майно будь-яким чином використовувалося для скоєння вказаного кримінального правопорушення або було набуто в результаті його скоєння.

З викладеного вбачається, що з урахуванням зазначених обставин, в даному випадку втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна.

За таких обставин, вважаю, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню у зв`язку в відсутністю правових підстав для арешту зазначеного майна.

Вирішення питання про повернення речових доказів знаходиться в компетенції слідчого і прокурора та обов`язок повернення такого майна під час досудового розслідування покладений на вказані посадові особи, та не може бути предметом розгляду слідчим суддею під час вирішення питання щодо арешту майна.

Керуючись ст. ст. 172, 173, 233, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1