Ухвала

від 12.09.2023 по справі 947/26765/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1541/23

Справа № 947/26765/23 1-кс/947/11029/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна-адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023160000000753 від 09 травня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладено арешт, на документи, вилучені під час проведення обшуку 23 серпня 2023 року за місцем розташування ДМ «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, шляхом заборони розпорядження і користування.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді представник власника майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що були відсутніми підстави для проведення такої слідчої дії як обшук, оскільки підприємство виконувало попередні ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів.

Крім того, вилучені документи не містять жодної ознаки, передбаченої ч.2 ст.167 КПК України, не містять ознак, передбачених ч.1, 2 ст.98 КПК України, а тому не можуть бути речовими доказами.

На думку апелянта, мета вилучення майна, зазначена слідчим суддею, не відповідає положенням ч.2 ст.170 КПК України, якою не передбачено необхідність арешту майна з метою встановлення істини у справі та необхідності надання документів експерту для проведення експертизи.

Апелянт вважає, що слідчим були порушені процесуальні строки звернення до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки обшук був проведений 23.08.2023 року, а клопотання про арешт майна розглянуто 31.08.2023 року.

Позиції учасників апеляційного провадження

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, на теперішній час слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12023160000000753 від 09.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 України, за фактом розтрати майна службовими особами ДП «МТП «Чорноморськ».

З клопотання прокурора про арешт майна убачається, що під час досудового розслідування, 22.08.2023 року в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем розташування ДМ «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, було виявлено та вилучено наступні оригінали та копії документів, відповідно до протоколу обшуку.

Постановою слідчого від 23.08.2023 року вищевказані документи визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а саме вилучених документів, оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів, які можуть містити сліди злочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на об`єкти нерухомості порушує права власника майна, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до п.1) ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Дослідивши матеріали провадження за клопотанням прокурора, апеляційний суд погоджується з тим, що документи, вилучені під час проведення обшуку 23 серпня 2023 року, за місцем розташування ДМ «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, відповідають критеріям майна, визначеним статтею 98 КПК України, на яке у відповідності до положень ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений арешт, оскільки вказані документи могли зберегти на собі сліди злочину, у зв`язку з чим мають значення речових доказів у кримінальному провадженню, а також мають безпосереднє та вирішальне значення для виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, в діях відповідних осіб.

Під час апеляційного розгляду прокурор зазначив про те, що на теперішній час усі документи, вилучені під час проведення обшуку 23.08.2023 року за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6 , направлені на експертизу.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи представника власника майна про те, що були відсутніми підстави для проведення обшуку, оскільки підприємство надавало усі документи на виконання ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів.

Відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Апеляційний суд зазначає, що ключовим елементом процесуальної самостійності слідчого є його повноваження самостійно визначати напрямки розслідування, порядок і послідовність проведення процесуальних дій та нести повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

За таких обставин, апеляційний суд констатує, що слідчий сам обирає процесуальний спосіб збирання (отримання) доказів, в тому числі шляхом проведення обшуку.

Доводи апеляційної скарги представника власника майна про те, що слідчим були порушені процесуальні строки звернення до суду з клопотанням про арешт майна, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки обшук був проведений 23.08.2023 року, а слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна - 24.08.2023 року, що відповідає положенням ч.5 ст.171 КПК України.

Щодо розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна - 31.08.2023 року, апеляційний суд зазначає про таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, 31.08.2023 року представник власника майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - адвокат ОСОБА_7 надала слідчому судді письмові пояснення відносно клопотання прокурора.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя забезпечив право представника власника майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - адвоката ОСОБА_7 на подання письмових пояснень.

Між тим, апеляційний суд звертає увагу на велику завантаженість слідчих суддів, а тому вважає, що, хоча суд першої інстанції і розглянув клопотання прокурора за спливу двох днів, однак вказані порушення не є такими, які в розумінні положень ст.412 КПК України, можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя, врахувавши всі обставини кримінального провадження, обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно.

Аналізуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою усестороннього, об`єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у діяльність Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», з метою забезпечення збереження вилучених документів, які могли зберегти на собі сліди злочину, що може перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

Також апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апеляційної скарги представника власника майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - адвоката ОСОБА_7 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - адвоката ОСОБА_7 , є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника власника майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року, якою накладено арешт, на документи, вилучені під час проведення обшуку 23 серпня 2023 року за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4