Ухвала

від 01.09.2023 по справі 947/26765/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/26765/23

Провадження № 1-кс/947/11028/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000000753 від 09.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 України, за фактом розтрати майна службовими особами ДП «МТП «Чорноморськ».

Як вбачається з клопотання, під час досудового розслідування, 22.08.2023 року в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено мобільний телефон «1+» в корпусі чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , із сім-картками мобільного оператора «Київстар» з номерами НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , із системою логічного захисту з паролем «НОМЕР_5». Вказане майно визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.

Слідчий звернулася до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане в клопотанні майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні слідчий наполягала на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в клопотанні доводи.

Представник заперечувала на задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та відсутність підстав для арешту вилученого телефону.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думки слідчого та представника, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Вилучене майно, зазначене у клопотанні, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям зазначеним в ст.98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Приймаючи до уваги, правову підставу для арешту майна тобто виключення можливості втрати слідів злочину, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, вважаю доведеним у судовому засіданні слідчим наявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного прокурором у клопотанні майна.

Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони розпорядження і користування, на мобільний телефон «1+» в корпусі чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , із сім-картками мобільного оператора «Київстар» з номерами НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , із системою логічного захисту з паролем «НОМЕР_5».

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1