Рішення

від 05.10.2007 по справі 36/481

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/481

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 36/481                                                                                                         05.10.07 р.

За позовом   Малого підприємства «СІБ»

До                  Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»

Про                стягнення  398806 грн. 44 коп.

Суддя  Т.Ю.Трофименко

Представники:                                                                                                                                                                                                              

Від позивача           Тарасенко Р.А.   по довіреності № б/н від 04.10.2005 р.

Від відповідача      Кішинський Д.Г. по довіреності № 01-29-1223 від

                               14.12.2005 р.

В засіданні приймали участь

         В судових засіданнях з 14.11.2005 р. до 05.12.2005 р., з 15.08.2007 р. до 17.09.2007 р., з 17.09.2007 р. до 03.10.2007 р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Малого підприємства «СІБ»про стягнення  з Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»398806 грн. 44 коп. витрат понесених на поліпшення орендованого майна.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2005 р. порушено провадження у справі № 36/481. Розгляд справи призначено на 19.10.2005 р. об. 11-00 год.

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2005 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 14.11.2005р. до 11-00 год.

       Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договорів оренди від 14.04.1993 р., 30.10.1995 р., та № 03-03 від 01.09.2000 р. орендував нежиле приміщення площею 377, 75 кв.м. та відкриту площадку площею 450 кв.м, розташованих на причальній набережній третього вантажного району, з дозволу орендодавця, за рахунок власних коштів позивач фактично побудував об`єкт оренди та поніс витрати в розмірі 398806 грн. 44 коп.

         Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмовому відзиві,  посилаючись на те, що немає жодних письмових підтверджень щодо узгодження на виконання будівельно –монтажних робіт та призначення відповідальних осіб.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2005 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 22.12.2005р. до 10-30 год.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2005 р. відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі № 36/481, призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково –дослідному інституту судових експертиз.

          Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2005р. відповідач по справі подав апеляційну скаргу.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2006 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2005 р. залишено без змін. Матеріали справи повернуті до господарського суду м. Києва для подальшого направлення справи для проведення експертизи.  

        29 травня 2007 р. від Київського науково –дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 7408/7409 судової будівельно-технічної експертизи від 07.02.2007 р. та матеріали справи № 36/481.

         Відповідно до висновку № 7408/7409 судової будівельно-технічної експертизи від 07.02.2007 р. визначити дійсну вартість будівлі станції технічного обслуговування, побудованої в період 1993-1994 р.р., з урахуванням її фізичного зносу на момент оцінки, на час складання висновку не вбачається можливим в зв'язку з тим, що для дослідження не надано документів, в яких було б вказано процент будівельної готовності будівлі (літера «А») по вул. Електриків, 12 в м. Києві на момент передачі її в оренду Малому підприємству «СІБ», тобто станом на 14 квітня 1993 року.

        Визначити дійсну вартість легкого павільйону, побудованого в 1997 році з урахуванням його фізичного зносу на момент оцінки, на час складання висновку не вбачається можливим в зв'язку з тим, що для дослідження не надано проектно-кошторисну документацію, затверджену у встановленому порядку, на будівництво легкого павільйону по вул.  Електриків, 12 «А»в м. Києві, а також не надано технічну документацію на павільйон.

       Вартість виконаних будівельних робіт по спорудженню СТО в м. Києві по  вул.  Електриків, 12 «А»в м. Києві в період 1993-1994 р.р., по даним наданих для дослідження Актів приймання виконаних підрядних робіт, станом на час складання висновку становить 459800, 40 гривень.

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2007 р. на підставі ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України поновлено провадження у справі № 36/481, розгляд справи призначено на 13.06.2007 р. об. 12-20 год.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2007 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 18.07.2007р. об. 12-20 год.

         В наданих письмових поясненнях позивач зазначає наступне: 14 квітня 1993 року позивач та відповідач уклали договір оренди нежитлового приміщення. За умовами договору відповідач передав позивачу в оренду частину приміщення для розміщення авторемонтної майстерні. Однак насправді об'єкт оренди представляв собою будівельний майданчик з розпочатим будівництвом, яке на протязі тривалого часу вже не здійснювалось. За погодженням з відповідачем, позивачем було завершено будівництво вказаного приміщення, таким чином, зроблені поліпшення, які не можуть бути відокремлені від об'єкту оренди. В подальшому позивач за погодженням з відповідачем на орендовані території здійснив проектування та будівництво легкого павільйону. Кошторисна документація на будівництво павільйону не складалася, так як позивач закупив необхідні матеріали та власними силами здійснив будівництво легкого павільйону.

       В наданих письмових поясненнях представник відповідача посилається на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач погоджував кошторис на виконання будівельних робіт по спорудженню СТО в м. Києві по вул. Електриків, 12-А. Відсутність погоджених відповідачем кошторисів на виконання будівельних робіт по спорудженню СТО в м. Києві по вул. Електриків, 12-А свідчить про те, що відповідач не надавав своєї згоди на здійснення позивачем поліпшень орендованого майна. Крім того вважає, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7408/7409  від 07.02.2007 р. не може бути прийнятим судом до уваги в якості доказу по справі № 36/481. Оскільки при складанні висновку експерт не дав висновку на поставлені йому питання, підпис експерта на додатках 1-10 висновку будівельно-технічної експертизи № 7408/7409  від 07.02.2007 р. не засвідчений печаткою експертної установи.

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2007 р. в зв'язку викликом в судове засідання для дачі пояснень молодшого наукового співробітника Київського науково –дослідного інституту судових експертиз Н.О.Конопляник розгляд справи було  відкладено до 30.07.2007 р. до 15-10 год.

      Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2007 р. в зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 15.08.2007р. до 15-00 год.

         Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, відповідно до останніх уточнень, поданих в судовому засіданні 15.08.2007 р. просить суд стягнути з відповідача 465867, 77 грн., з яких 459800, 40 грн. витрат, понесених на будівництво станції технічного обслуговування, 6067, 37 грн. витрат, понесених на будівництво легкого павільйону.

         Відповідач в наданому письмовому відзиві на заяву про збільшення позовних вимог зазначає, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7408/7409  від 07.02.2007 р. не може бути прийнятий судом до уваги в якості доказу у справі, оскільки при проведенні експертизи та складанні висновку не було забезпечено незалежності судового експерта та правильності його висновку. Крім того відповідач вважає, що позивач взагалі не довів на підставі належних та допустимих доказів факт здійснення ним будь-яких поліпшень орендованого майна (нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12), оскільки при певних умовах, наявні у справі копії документів можуть підтвердити лише факт здійснення позивачем будівництва зовсім іншого об'єкта. (СТО по вул. Електриків, 12).   

       Крім того відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

       Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

            14 квітня 1993  між Малим підприємством «СІБ»(далі-позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київський річковий порт»(далі-відповідач) був укладений договір оренди.

          Відповідно до умов даного договору відповідач передав позивачу в орендне користування частину приміщення, яке знаходиться на 3-вантажному районі площею 287 кв.м під авторемонтні майстерні з окремим входом та виїздом.

        Строк дії договору сторони обумовили 20 років з дня підписання договору.(п.3).

         30 жовтня 1995 р. між Малим підприємством «СІБ»та Відкритим акціонерним товариством «Київський річковий порт»був укладений договір оренди.

         Відповідно до умов даного договору відповідач передав позивачу в орендне користування частину приміщення, яке знаходиться на 3-вантажному районі площею 287 кв.м під авторемонтні майстерні з окремим входом та виїздом.

        Строк дії договору сторони обумовили 20 років з дня підписання договору.(п.3).

        Крім того, 01 вересня 2000 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 03-03 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки.

       Відповідно до умов договору №  03-03 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване на 3-му вантажному районі. (три етажна по 59, 55кв.м., 240, 12 кв.м., 77, 59 кв.м.) загальною площею 377, 75 кв.м., відкрита площадка загальною площею 450, 0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12.

      Пунктом 1.3. договору встановлено, що орендар бере в оренду нежитлове приміщення площею 377, 75 кв.м. для розміщення авторемонтної майстерні з окремим в»їздом та відкриту площадку, яка прилягає до майстерні площею 450, 0 кв.м. для автостоянки.

      Цей договір вступає в дію з дня підписання сторонами цього договору, та акту  прийому-передачі орендованого приміщення та відкритої площадки і діє до 01.09.2001 р. (п.6.1).    

      Листом вих. № 2 від 08.06.1993 р. позивач звернувся до відповідача з проханням надати згоду на закінчення будівництва орендованого приміщення за рахунок  Малого підприємства «СІБ», посилаючись на те, що недобудоване приміщення не може використовуватись під автомайстерню.

       Подільська районна у м. Києві державна адміністрацію листом № 1361 від 11.09.1996 р. не заперечила проти проектування та будівництва легкого павільйону та навісу біля виробничої будівлі по вул. Електриків, 12а. при умові розробки та затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку, а також отримання згоди Київського річкового порту на вищевказані роботи.

        Як свідчать матеріали справи, а саме лист Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»№ 01-29-296 від 07.10.1996 р. відповідач не заперечив проти проектування та будівництва  павільйону  та навісу біля виробничої будівлі по вул. Електриків, 12а.

        Листом № 23 від 18.07.2002 р. позивач звернувся до відповідача, що в зв'язку з припиненням дії договору оренди № 03-03 від 01.09.200 р., що передбачає закінчення договірних стосунків, пропонував розпочати звірку документів, які стосуються капітального будівництва та поліпшення орендованого приміщення з метою встановлення та компенсації позивачем зроблених затрат.  

        Крім того, листом № 28 від 25.12.2002 р. позивач пропонував повторно відповідачу направити повноважних представників для звірки документів, які стосуються капітального будівництва орендованого приміщення, з метою відшкодування позивачу понесених витрат  та його прийняття.

        Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

         Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

         Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2002 р. № 3/508 позов Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»до Малого підприємства «СІБ»про виселення задоволено повністю.  Виселено Мале підприємство «СІБ» з нежитлового приміщення площею 827, 75 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ,  вул. Електриків, 12, та зобов'язано  передати їх Відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт».

        Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 р. рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2002 р. № 3/508 залишено без змін.

       Акт прийому-передачі від 22.03.2004 р. свідчить про те, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення згідно договору № 03-03 від 01.09.2000 р. загальною площею 450 кв.м., розташовані на третьому вантажному районі в технічно справному стані.

Як зазначено вище, з метою отримання відповіді на питання, що потребують спеціальних знань, судом у даній справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

         На вирішення експерта були поставлені запитання, розглянувши  які,  експертом був складений  висновок № 7408/7409 від 07.02.2007 р.

         Згідно даного висновку експертом було встановлено наступне.

           Визначити дійсну вартість будівлі станції технічного обслуговування, побудованої в період 1993-1994 р.р., з урахуванням її фізичного зносу на момент оцінки, на час складання висновку не вбачається можливим в зв'язку з тим, що для дослідження не надано документів, в яких було б вказано процент будівельної готовності будівлі (літера «А») по вул. Електриків, 12 в м. Києві на момент передачі її в оренду Малому підприємству «СІБ», тобто станом на 14 квітня 1993 року.

        Визначити дійсну вартість легкого павільйону, побудованого в 1997 році з урахуванням його фізичного зносу на момент оцінки, на час складання висновку не вбачається можливим в зв'язку з тим, що для дослідження не надано проектно-кошторисну документацію, затверджену у встановленому порядку, на будівництво легкого павільйону по вул.  Електриків, 12 «А»в м. Києві, а також не надано технічну документацію на павільйон.

       Вартість виконаних будівельних робіт по спорудженню СТО в м. Києві по  вул.  Електриків, 12 «А»в м. Києві в період 1993-1994 р.р., по даним наданих для дослідження Актів приймання виконаних підрядних робіт, станом на час складання висновку становить 459800, 40 гривень.

         Судом береться до уваги також те, що відповідачем не надано суду належних доказів, що спростовують дані, викладені у висновку судового експерта № 7408/7409 від 07.02.2007 р.

        У відповідності до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

        Статтею 80 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

За змістом пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Пунктами 2, 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність  застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

           Проте суд не може погодитись з висновком відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, та те, що договір оренди № 03-03 від 01.09.2000 р. фактично припинив свою дію з 05.02.2002 р., оскільки акт прийому-передачі  свідчить про те, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення 22.03.2004 р. згідно договору № 03-03 від 01.09.2000р. загальною площею 450 кв.м., розташовані на третьому вантажному районі.

          Оскільки позивачем було завершено будівництво приміщення по вул.  Електриків, 12 «А» в м. Києві,, таким чином, зроблені поліпшення, які не можуть бути відокремлені від об'єкту оренди на суму 465867, 77 грн., тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 459800, 40 вартість понесених позивачем витрат на будівництво станції технічного обслуговування та 6067, 37 грн. витрат, понесених на будівництво легкого павільйону .  

       Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги документально підтверджені, обгрунтовані, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

        Витрати  понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 3988 грн. 06 коп. та 118 грн.  відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(04070, м. Київ, вул. В.Вал, 70; Код ЄДРПОУ 03150071) на користь Малого підприємства «СІБ» (03187, м. Київ, пр. Глушкова, 30, кв. 71; код ЄДРПОУ 16289907)  459800, 40 грн. витрат, понесених на будівництво станції технічного обслуговування, 6067, 37 грн. витрат, понесених на будівництво легкого павільйону, 3988, 06 грн. державного мита та 118 грн. витрат  на інформаційно –технічне  забезпечення судового процесу.

           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.