Рішення

від 06.11.2007 по справі 34/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/397

06.11.07

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»

доАкціонерного товариства «Українська  пожежно-страхова компанія»

третя особаяка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Северін Володимир Іванович

пропро стягнення 3094,56 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Стрілко О.В. (довіреність № 2194 від 24.10.2006);

від третьої особи –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Веско»(далі –ЗАТ СК «Веско») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення в порядку регресу з Акціонерного товариства «Українська  пожежно-страхова компанія»(далі –АТ «УПСК») матеріальної шкоди (компенсації страхового відшкодування) в сумі 3094,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ СК «Веско»на підставі договору страхування автотранспорту № 5081-а/06зп від 20.12.2006, внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «ВАЗ 21104», реєстраційний номер АР 5143 АР –Панченко В.В., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги, у межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано Северіна В.І., цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля en Роlо», реєстраційний номер 972 54 НА, була застрахована в АТ «УПСК», згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ, то обов'язок з відшкодування шкоди (за вирахуванням 510 грн. франшизи) покладається на  АТ «УПСК».

Відповідач позов не визнав, зазначивши при цьому, що між АТ «УПСК»та страхувальником Северін В.І. було укладено договір № ВА/0990829 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, згідно з яким АТ «УПСК»взяло на себе обов'язок відшкодувати збитки третій особі, які можуть бути нанесені з вини Страхувальника внаслідок ДТП. Третьою особою, яка постраждала внаслідок вказаного ДТП є Панченко В.В., як власник автомобіля «ВАЗ 21104», державний реєстраційний номер АР 5143 АР. Вказана постраждала особа –Панченко В.В. за відшкодуванням завданих їй збитків до АТ «УПСК»не зверталась. ЗАТ СК «Веско»не є ні стороною за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №ВА/0990829, укладеного між АТ «УПСК»та Северін В.І., а ні спадкоємцем постраждалої внаслідок ДТП особи –Панченка В.В. Законом України «Про страхування»та ЦК України не передбачений обов'язок сплати страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів ані страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних засобів, ані страхувальнику, а лише третій особі, яка постраждала у ДТП з вини страхувальника. Підсумовуючи зазначене відповідач просив суд у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДАІ при УМВС України в Запорізькій області від 12.02.2007 № 10/14-657 та постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2007 у адміністративній справі № 3-2264 (2007 рік), 04.02.2007 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля olkswagen», державний номер 972 54 НА, яким керував, і власником якого є Северін Володимир Іванович, із стоячим автомобілем «ВАЗ 21104», державний номер АР 5143 АР, яким керував, і власником якого є Панченко В.В.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ВАЗ 21104», державний номер АР 5143 АР.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2007 Северіна Володимира Івановича визнано винним у вчиненні правопорушення.

Відповідно до висновку спеціаліста № 1574 експертного-автотоварознавчого дослідження, з визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу від 10.02.2007, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «ВАЗ 21104», державний реєстраційний номер АР 5143 АР у результаті його пошкодження внаслідок ДТП станом на 07.02.2007 складає 3952,9 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування автотранспорту (поліс) № 5081-а/06зп від 20.12.2006, укладеного між ЗАТ СК «Веско»та Панченко Валерієм Володимировичем.

Як вбачається з страхового акта № 722-а/07т від 12.03.2007 до договору страхування № 5081-а/06зп від 20.12.2006 ЗАТ СК «Веско» визначено розмір страхового відшкодування, що належав до виплати Панченко В.В. у сумі 3604,56 грн. Зазначені кошти ЗАТ СК «Веско»були виплачені Панченко В.В., що підтверджується платіжним дорученням № 312 від 12.03.2007 та видатковим касовим ордером № 369 від 12.03.2007.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3604,56 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДАІ при УМВС України в Запорізькій області від 12.02.2007 № 10/14-657, транспортний засіб –автомобіль  », державний номер 972 54 НА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «ВАЗ 21104», державний реєстраційний номер АР 5143 АР, належить Северіну Володимиру Івановичу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини. Вина Северіна В.І. встановлена у судовому порядку.

Відтак, Северін В.І. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ВАЗ 21104», державний номер АР 5143 АР, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між АТ «УПСК»та страхувальником Северін В.І. було укладено договір (Поліс) № ВА/0990829 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого АТ «УПСК»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля kswagen», державний номер 972 54 НА, –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Северіна В.І. (Страхувальника). Вказаним договором (Полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 000 грн., франшиза –510 грн. (пункт 2 Договору).

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Заперечуючи проти позову АТ «УПСК»виходить з того, що діюче законодавство України не передбачає обов'язків страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, яким у даному випадку є відповідач, сплачувати страхове відшкодування страховику пошкодженого транспортного засобу, у даному випадку позивачу за цією справою, у тих випадках, коли останній сам сплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного страхування. Тобто, на думку  відповідача, ЗАТ СК «Веско»не має правових підстав для звернення до АТ «УПСК» з вимогою відшкодування йому у порядку регресу матеріальної шкоди завданої з вини страхувальника АТ «УПСК».

З таким висновком відповідача суд погодитись не може з наступних підстав.

Відшкодувавши збитки завдані водієм Северіном В.І. ЗАТ СК «Веско»на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України стала в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого Панченка В.В. Тобто позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого водія вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

Отже, укладаючи з АТ «УПСК»договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВА/0990829 Северін В.І. поклав на АТ «УПСК»обов'язок у випадку настання ДТП спричиненого з його вини, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

У даному разі у ЗАТ СК «Веско», у зв'язку із існуючим між АТ «УПСК»та Северіном В.І. договірним зобов'язанням (автомобіль lkswagen», державний номер 972 54 НА, яким керував Северін В.І. за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВА/0990829 застраховано у АТ «УПСК»), виникло право вимоги у порядку регресу на підставі вказаної норми та статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків як до АТ «УПСК», так і до Северіна В.І.

Враховуючи зазначене, суд визнає пред'явлення даного позову до АТ «УПСК», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Позивачем правомірно визначено розмір збитків розрахований виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, та за вирахуванням суми франшизи.

При цьому, суд зауважує, що згідно з положеннями пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника.

Розглядаючи спір по суті суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відтак, залучення до участі у справі водія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі статті 27 ГПК України не суперечить правилам предметної підсудності, визначеним статтею 12 цього Кодексу.

У зв'язку із зверненням до господарського суду міста Києва з даним позовом, позивач скористалося послугами адвоката Данилової Т.А. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 336 від 22.01.2001), що підтверджується договором про надання адвокатської допомоги по господарській справі від 13.03.2007 та актом виконаних робіт № 1 від 29.05.2007.

У межах вищезазначеного Договору адвокатом Даниловою Т.А. надана правова допомога позивачу на загальну суму 800 грн., про що свідчить акт виконаних робіт № 1 від 29.05.2007. Зазначені роботи з правової допомоги були оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 571 від 05.06.2007.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрите своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно із статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 509-511, 520, 526-528, 988, 993, 1187,1188 ЦК України, статтями 9, 27 Закону України «Про страхування», статтями 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська  пожежно-страхова компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 20602681, р/р 26502301197 у філії АКБ «Меркурій»м. Київ, МФО 300755, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії (690035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 3а, ідентифікаційний код 26183400, р/р 26502001301194 у філії ЗАТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжя, МФО 313872) 3094 (три тисячі дев'яносто чотири) грн. 56 коп. відшкодування шкоди, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 800 (вісімсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.