Постанова

від 03.06.2008 по справі 34/397

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 03 червня 2008 р.                                                                                   

№

34/397 

       Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого     

Овечкіна

В.Е.,

суддів

:

Чернова

Є.В., Цвігун

В.Л.,

за

участю представників:

позивача

-

ОСОБА_1

відповідача третьої особи

-

Стрілко О.В., - не з'явився,

розглянувши

у відкритому  судовому засіданні  касаційну скаргу

 АТ “Українська пожежно-страхова компанія”

на  постанову 

від

03.03.2008  Київського

апеляційного      господарського   суду

у

справі

№34/397

за

позовом 

ЗАТ

“Страхова компанія “Веско”

до  (третя особа

АТ

“Українська пожежно-страхова компанія” - ОСОБА_2)

про

стягнення

3094,56 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського  суду м.Києва від 06.11.2007 (суддя Сташків

Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного

господарського  суду від 03.03.2008

(судді: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.), позов задоволено -на підставі

ст.511, ч.1 ст.528, ч.ч.1,2 ст.636, ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України

"Про страхування" та п.38.1 ст.38 Закону України "Про

обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних

транспортних засобів" стягнуто з відповідача на користь позивача 3094,56

грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

АТ

“Українська пожежно-страхова компанія” (надалі - АТ “УПСК”) в поданій

касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення

про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами ст.993 ЦК

України, ст.27 Закону України "Про страхування" та п.38.1 ст.38

Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зокрема,

скаржник вказує на те, що відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону

України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове

відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат

переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а

відповідач не є такою особою. Цивільним кодексом України та Законом України

"Про страхування" не передбачено повернення страховику виплачених сум

страхового відшкодування в порядку регресу за договорами обов'язкового

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Колегія

суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти встановлення

та правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій і заслухавши

пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що

касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та

постанова -скасуванню з передачею справи на новий розгляд  до господарського суду  м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи

без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд

виходив з того, що у позивача у зв'язку з існуючим між АТ "УПСК" та

ОСОБА_2 договірним зобов'язанням (договір обов'язкового страхування цивільної

відповідальності власників транспортних засобів №ВА/0990829) виникло на

підставі ст.ст.511,993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про

страхування" право вимоги у порядку регресу на відшкодування завданих

внаслідок ДТП збитків як до АТ "УПСК" так і до ОСОБА_2

Однак,

колегія  не може погодитися з висновками

суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судами

першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин

страхування загальні положення ст.511, ч.1 ст.528 та ч.ч.1,2 ст.636 ЦК України.

Адже, відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок

взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних

підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується

винною особою. Згідно зі ст.511 цього Кодексу у випадках, встановлених

договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника

та (або) кредитора.

Постановою

Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.02.2007 ОСОБА_2 визнано винним у

вчиненні ДТП, внаслідок якого було пошкоджено належний потерпілому (ОСОБА_3)

автомобіль.

Таким

чином, боржником в розумінні ст.511 ЦК України виступає ОСОБА_2, а не АТ

"УПСК", а третьою особою - ЗАТ “Страхова компанія “Веско”.

Водночас

ч.1 ст.528 ЦК України дійсно передбачає можливість покладання боржником

виконання свого обов'язку на іншу особу, а ч.1 ст.636 цього Кодексу передбачає

можливість укладення договору на користь третьої особи, і підтвердженням цього

є укладений між АТ "УПСК" та ОСОБА_2 договір обов'язкового

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

№ВА/0990829, однак, з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено

звернення потерпілої особи (ОСОБА_3) до АТ "УПСК" з вимогою виплати

страхового відшкодування внаслідок вчинення ДТП з вини ОСОБА_2

Між

тим, судами залишено поза увагою ті обставини, що відповідно до ст.993 ЦК

України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який

виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах

фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша

особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за

завдані збитки. Жодних застережень щодо наявності права регресу до

будь-якої іншої особи (страховика тощо), окрім самої винної особи, вказані

норми не містять.

            Отже, чинним цивільним

законодавством не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове

відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до страховика за

договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників

транспортних засобів.

За

таких обставин, колегія суддів не погоджується з передчасним висновком суду

апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача

виплаченого страхового відшкодування відповідно до ст.993 ЦК України, оскільки

відповідач не є особою, відповідальною за збитки, заподіяні

дорожньо-транспортної пригодою, а є лише страховиком за укладеним між

відповідачем та гр.ОСОБА_2 договором обов'язкового страхування цивільної

відповідальності власників транспортних засобів №ВА/0990829.

Водночас

помилковими визнаються посилання судів в обгрунтування підстав для задоволення

регресного позову на пункт 38.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних

засобів", який взагалі не підлягає застосуванню до спірних страхових

правовідносин, оскільки в розумінні вказаної статті страховиком, який в разі

виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи має право подати

регресний позов до страхувальника (ОСОБА_2), є саме АТ "УПСК", як

сторона за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності

власників транспортних засобів, але аж ніяк не ЗАТ “Страхова компанія “Веско”

-позивач у даній справі. 

Наведене

свідчить про неповне з'ясування обставин справи та є підставою для скасування

оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої

інстанції.

Зазначеним

обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору,

судами першої та апеляційної інстанції 

всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не

надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти

наявні у справі докази.

Зважаючи

на вищенаведене, касаційна інстанція на підставі ч.2                                ст.1115

Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне

встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної

юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає

направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які

мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу АТ “Українська пожежно-страхова компанія” задовольнити частково.

Рішення

господарського суду м.Києва від 06.11.2007 та постанову  Київського апеляційного господарського суду

від 03.03.2008 у справі №34/397 скасувати з передачею справи на новий розгляд

до господарського суду  м.Києва.

Головуючий,

суддя                                                                 

                           В.Овечкін

Судді:                                                                                                           

Є.Чернов

В.Цвігун