Постанова

від 03.03.2008 по справі 34/397

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 03.03.2008                                                                                          

№ 34/397

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Коршун Н.М.

          Авдєєва 

П.В.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача -Соболь О.М. (за довір.),

 від відповідача - не з'явився,

від

третьої особи: не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова

компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

06.11.2007

 у справі № 34/397 (Сташків Р.Б.)

 за позовом                               ЗАТ

"Страхова компанія "Веско"

 до                                                   Акціонерного товариства

"Українська пожежно-страхова компанія"

 третя особа відповідача           ОСОБА_1

 третя особа позивача                      

 про                                                 

стягнення 3094,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

 ЗАТ «Страхова компанія «Веско» звернулося до

господарського суду з позовом про стягнення в порядку регресу з АТ «Українська

пожежно-страхова компанія» матеріальної шкоди (компенсації страхового

відшкодування) в сумі 3094,56 грн. А також просило стягнути 800 грн.,

сплачених  на послуги адвоката.

          Рішенням Господарського суду м. Києва

від 06.11.2007 р. у справі №34/397 позов задоволено повністю.

Відповідач,

не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до

Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване

рішення  скасувати повністю, посилаючись

на  неповне дослідження судом обставин

справи та допущені порушення норм матеріального права, просить у справі

прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В

апеляційній скарзі відповідач посилається на помилковість висновку

господарського суду щодо наявності правових підстав здійснювати відповідачем

регресне відшкодування позивачу, сплаченого ним третій особі страхового

відшкодування на підставі укладеного договору страхування №5081-а/06зп від

20.12.2006 р.

Апелянт

зазначає, що підстави здійснювати відшкодування в даному випадку є відсутніми,

враховуючи те, що потерпілий від ДТП - гр.. ОСОБА_2 за отриманням страхового

відшкодування та завданих збитків до відповідача як страховика не звертався,

оскільки його автомобіль був застрахований іншим страховиком - позивачем, і

відповідно позивачем було повністю відшкодована отримана потерпілим матеріальна

шкода. А оскільки, як вказує апелянт, положеннями Закону України „Про

страхування”, ЦК України та умовами укладеного договору обов'язкового

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, не

передбачено повернення страховику виплачених страхових сум в порядку регресу за

таким договором, позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування в

порядку регресу вважає заявленими необґрунтовано.

Учасники

процесу були належним чином повідомлені судом про час та місце судових засідань

(в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення ухвали суду).

Однак, в судове засідання 03.03.2008 р. повноважні представники відповідача та

третьої особи не зявилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про

можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача

та третьої особи,  які були належним

чином повідомлені.

            Розглянувши доводи апеляційної

скарги,  дослідивши зібрані у справі

докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до

висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано

задовольнив позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.

Як

свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності

заявлення позивачем  вимоги отримати

відшкодування матеріальної шкоди замість потерпілого водія від особи

відповідальної за завдані збитки (можливість застосування регресу), враховуючи

що позивачем була відшкодована матеріальна шкода замість винної особи. 

Під

час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 04.02.2007 р.

відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля

«Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, яким керував, і власником якого є

ОСОБА_1, із автомобілем «ВАЗ 21104», державний номер НОМЕР_2, яким керував, і

власником якого є ОСОБА_2 (згідно довідки Відділу забезпечення діяльності

підрозділів ДАІ при УМВС України в Запорізькій області від 12.02.2007 №

10/14-657 та постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2007 у

адміністративній справі № 3-2264 (2007 рік). Постановою Хортицького районного

суду м. Запоріжжя від 27.02.2007 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні

правопорушення.

Пошкоджений

автомобіль «ВАЗ 21104» був застрахований на підставі договору страхування

автотранспорту (поліс) № 5081-а/06зп від 20.12.2006, укладеного між ЗАТ СК

«Веско» та ОСОБА_2. Згідно висновку спеціаліста № 1574

експертного-автотоварознавчого дослідження з визначення вартості

відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу від 10.02.2007,

вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «ВАЗ

21104», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті його пошкодження

внаслідок ДТП станом на 07.02.2007 складає 3952,9 грн.

Матеріалами

справи підтверджується, що ЗАТ СК «Веско» були виплачені гр.. ОСОБА_2 згідно

платіжного доручення № 312 від 12.03.2007 р. 

та видаткового касового ордеру №369 від 12.03.2007 р страхове

відшкодування в сумі 3604,56 грн. (згідно страхового акта № 722-а/07т від

12.03.2007 до договору страхування № 5081-а/06зп від 20.12.2006).

Дослідивши

обставини справи, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції

правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача

страхового відшкодування в порядку регресу. Доводи відповідача щодо відсутності

правових підстав застосовувати до спірних відносин регрес - здійснювати

страховиком, яким, згідно договору обов'язкового страхування цивільної

відповідальності власників транспортних засобів, є відповідач, страхове

відшкодування страховику пошкодженого транспортного засобу - позивачу, у

випадку коли останнім була відшкодовано потерпілому отримана майнова шкода,

судовою колегією не приймаються до уваги та визнаються необґрунтованими з

наступних підстав.

Як

свідчать матеріали справи, в судовому порядку було встановлено, що гр.. ОСОБА_1

є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ВАЗ 21104»,

державний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Між

АТ «УПСК» та страхувальником ОСОБА_1 був укладений договір (Поліс) № ВА/0990829

обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних

засобів, відповідно до якого АТ «УПСК» взяло на себе обов'язок відшкодувати

шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП. Передбачений договором

обов'язок щодо здійснення відшкодування розповсюджується й на ДТП, що сталася

за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля « Volkswagen »,

державний номер НОМЕР_1, - і внаслідок якої настала цивільно-правова

відповідальність гр..ОСОБА_1

Відповідно

до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії

кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а

саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною

особою.

Згідно

з частиною 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на

іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати

зобов'язання особисто.

Частинами

1, 2 статті 636 ЦК України передбачено, що договором на користь третьої особи є

договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь

третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання

договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір,

так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не

встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

За

таких обставин колегія погоджується із висновком господарського суду та вважає,

що укладаючи з АТ «УПСК» договір обов'язкового страхування цивільної

відповідальності власників транспортних засобів № ВА/0990829  гр. ОСОБА_1 поклав на АТ «УПСК» обов'язок у

випадку настання ДТП спричиненого з його вини, відшкодувати завдану ним шкоду

потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

Статтею

27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до

страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування,

в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша

особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за

заподіяний збиток.

Згідно

з положеннями пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний

позов до страхувальника.

Враховуючи

вищевикладене, колегія приходить до висновку, що за вказаних обставин у

позивача в зв'язку із існуючим між АТ «УПСК» та ОСОБА_1 договірним

зобов'язанням (договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності

власників транспортних засобів № ВА/0990829 застраховано у АТ «УПСК»), виникло

право вимоги у порядку регресу на підставі статті 511 ЦК України та статті 27

Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України на відшкодування

завданих внаслідок ДТП збитків як до АТ «УПСК», так і до ОСОБА_1, а тому

позовні вимоги заявлені в частині стягнення з відповідача майнової шкоди

визнаються правомірними та підлягають задоволенню.

Розглянувши

обставини справи, колегія також вважає правомірним задоволення господарським

судом позову в частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 800 грн.

Надані позивачу юридичні послуги адвокатом ОСОБА_3, пов'язані із його

зверненням до господарського суду, підтверджуються укладеним між сторонами

договором про надання адвокатської допомоги по господарській справі від

13.03.2007 та актом виконаних робіт № 1 від 29.05.2007 р., платіжним дорученням

№571 від 05.06.2007 р.. На підтвердження статусу адвоката в матеріалах справи

наявна копія свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 336 від

22.01.2001р.

Враховуючи

обґрунтованість заявленого позову у відповідності до норм чинного

законодавства, а також те, що відповідачем 

не надано жодних належних доказів на підтвердження доводів апеляційної

скарги, позовних вимог не спростовано, судова колегія приходить до висновку про

обґрунтованість та відповідність висновків суду фактичним обставинам та

зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни

рішення суду. Апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим,  задоволенню не підлягає.

Керуючись

ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства

„Українська пожежно-страхова компанія” залишити без задоволення.

2.

Рішення Господарського суду   м.

Києва  від 06.11.2007 р. у справі №34/397

залишити без змін.

3.

Матеріали справи №34/397 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Корсак В.А.

 Судді                                                                          

               Коршун Н.М.

Авдєєв  П.В.