Рішення

від 19.11.2007 по справі 37/469

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/469

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/469

19.11.07

За позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західнафтосервіс»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогаз»

Про                              стягнення 91432 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача   Антонюк В.М. –представник за довіреністю № 53 від 31.10.2007 року; Кульчицький А.І. - представник за довіреністю № 54 від 31.10.2007 року; Лящовський В.Р. - представник за довіреністю № 44 від 25.10.2007 року;

Від відповідача   Митрохович К.М. - представник за довіреністю № б/н від 16.01.2007 року;

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 05.11.2007 р. та 12.11.2007 р. оголошувалась перерва.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західнафтосервіс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогаз»88 400 грн. –основного боргу та 3 032 грн. –пені за несвоєчасне виконання останнім грошових зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2007 р. порушено провадження у справі № 37/469, розгляд справи було призначено на 18.10.2007 року о 12-15.

Представник позивача в судове засідання 18.10.2007 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/469 від 25.09.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2007 року з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/469 від 25.09.2007 р. не виконав, однак, через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, а також про ознайомлення з матеріалами справи для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву. Судом подане клопотання було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 05.11.2007 р. на 11-00.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2007 року надав суду документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі. Крім того, позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2007 року відзив на позовну заяву не надав, а тому відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.11.2007 р. оголошувалась перерва до 12.11.2007 року на 12-45 для надання можливості відповідачу подати суду письмовий відзив на позовні вимоги позивача, а також всі необхідні документи.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.11.2007 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що представник відповідача захворів та не може представляти інтереси відповідача, а також представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для підготовки додаткових доказів по даній справі.

Представник позивача проти поданого клопотання заперечує.

Судом клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхилено, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, а отже відповідач мав можливість надати всі необхідні документи. Крім того, у відповідності до статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору обмежений. Щодо хвороби представника відповідача –суд зазначає, що відповідач у відповідності до статті 28 Господарського процесуального кодексу України не був позбавлений можливості направити в судове засідання будь-якого іншого представника.

Крім того, відповідач заявив клопотання про заміну неналежного відповідача на належного відповідача Концерн «Дніпро Імпекс», мотивуючи своє клопотання тим, що дана юридична особа є винною та незаконно утримує кошти. Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує в повному обсязі. Розглянувши клопотання відповідача, суд його відхилив, зазначивши, що в розумінні статті 24 Господарського процесуального кодексу України заміна неналежного відповідача на належного можлива лише за згодою позивача, проте позивач заперечує. Крім того, у суду відсутні правові підстави для залучення Концерна «Дніпро Імпекс»до участі у справі, в якості іншого відповідача. А отже клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.11.2007 р. оголошувалась перерва до 19.11.2007 року на 09-30 для оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.11.2007 року оголошений повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західнафтосервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогаз» (споживач) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 07/05/25 (далі-договір).

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти і оплатити на умовах дійсного договору товар –нафтопродукти (далі-товар) в асортименті, кількості і в якості, вказаному в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом   5.2. договору покупець та постачальник встановили, що на підставі рахунку-фактури покупець проводить 20% передоплату за поставлений товар протягом 2 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури і/або підписання сторонами додаткової угоди (специфікації, протоколу, погодження цін і т. п.), якщо інше не обумовлено в додаткових домовленостях (специфікаціях, протоколах погодження цін і т. п.) до даного договору, а 80% після отримання товару на залізничній станції призначення покупця.

Відповідач, згідно вищевказаного договору, 25.05.2007 р. виставив рахунок-фактуру № СФ-08/62 на 120 т. дизпалива на суму 444000 грн., а позивач платіжним дорученням № 271 від 25.05.2007 р. Перерахував відповідачу 20% передоплати за даний товар в розмірі  88 400 грн.

Проте відповідач своїх зобов'язань по поставці нафтопродуктів не виконав і дизпаливо на суму 444 000 грн. не відправив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західнафтосервіс» доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем виникла не з його вини, що звільняє його від виконання зобов'язань. Крім того, відповідач вказує на те, що на виконання договору поставки нафтопродуктів № 07/05/25 від 25.05.2007 року відповідачем був укладений інший договір поставки нафтопродуктів № 806/НП від 23.05.2007 року з Концерном «Дніпро Імпекс», відповідно до якого Концерн «Дніпро Імпекс»зобов'язався здійснити поставку дизельного пального ЕН 590-2004 кількістю 500 т., загальною вартістю 1 750 000,00 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.). На виконання договору поставки нафтопродуктів № 806/НП від 23.05.2007 року ТОВ «Інтернафтогаз»перерахувало попередню оплату за дизельне пальне ЕН 590-2004 на загальну суму 350 000,00 грн. Концерном «Дніпро Імпекс»не було здійснено взагалі жодних поставок, крім того попередня оплата також не була  повернута відповідачу.

Відповідач вважає себе невинуватою особою щодо невиконання зобов'язання за договором від 25.05.2007 року № 07/05/25 та посилається на ст. 614 ЦК України, відповідно до якої особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За твердженням відповідача ТОВ «Інтернафтогаз»зробило усе можливе для виконання своїх обов'язків по договору поставки нафтопродуктів № 07/05/25 від 25.05.2007 року, у тому числі запросило та перевірило відповідні документи, що повинні були підтверджувати наявність дизельного пального у Концерну «Дніпро Імпекс». Крім того, відповідач вказує на те, що грошові кошти, отримані від позивача, були передані третій особі як річ в розумінні ст. ст. 177, 179 Цивільного кодексу України, а отже грошові кошти позивачу повинен повертати саме  Концерн «Дніпро Імпекс», а не відповідач.

З огляду на вищезазначене відповідач вважає, що викладені позивачем в позовній заяві у справі № 37/469 доводи не доведені та не відповідають обставинам справи, а отже позовна заява не підлягає задоволенню.

Розглянувши заперечення відповідача суд відзначає, що вони є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже судом встановлено, що договір поставки нафтопродуктів № 07/05/25 від 25.05.2007 року, який був укладений між позивачем та відповідачем не містить будь-які посилання на договір   № 806/НП від 23.05.2007 року, а тому посилання відповідача на даний договір є необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що правовідносини між відповідачем та Концерном «Дніпро Імпекс»не стосуються даного спору та є  предметом іншого позову, адже відповідач не позбавлений права звернутись до суду у встановленому порядку за захистом свого порушеного права до Концерна «Дніпро Імпекс»щодо повернення останнім суми попередньої оплати.

Отже, суд наголошує, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогаз»на відсутність вини в діяннях відповідача є недоведеними та безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується протилежне, а у відповідності до статті 525, 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (стаття 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2007 року на адресу відповідача був направлений лист № 38 з вимогою щодо повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 88 400 грн., що підтверджується описами вкладення в цінний лист від 01.08.2007 року, оригінали яких долучені до матеріалів справи, а тому судом не приймаються до уваги посилання відповідача про неотримання даного листа.

Проте відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства товар позивачу не поставив та суму попередньої оплати не повернув.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача у розмірі 88400,00 грн. документально підтверджена та відповідає обліковим даним позивача, а тому  визнана судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення виконання зобов'язання, позивач в позовних вимогах просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі  3 032,00 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до п. 7.6. договору у випадку порушення термінів поставки нафтопродуктів, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від вартості невідвантажених у вказаний термін нафтопродуктів.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих відповідачем на себе зобов'язань в розмірі 3032 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 625, 626, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13 - юридична адреса; 03110, м. Київ, вул. Пироговського,19, корпус 7/14, код ЄДРПОУ 31866595) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західнафтосервіс» (78214, Івано-Франківська обл., Коломийський район, с. Королівка, вул. Спортивна,1 код ЄДРПОУ 13665356) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 88 400 (вісімдесят вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. –сума попередньої оплати, 3032 (три тисячі тридцять дві)  грн. 00 коп. –пені,  915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяІ.Д. Кондратова